Соціальна розбалансованість українського суспільства

Віктор Каспрук, політолог

Немає готових рецептів переходу від тоталітаризму до демократії. Розвиток подій в Україні є тому підтвердженням. Але позитивні приклади Польщі і Чехії показують, що лише за умов відслідковування соціальних процесів, свідомого дотримання вже добре відомих всьому світові економічних законів, можливо успішно обминути підводне каміння, котре було закладено за минулого політичного режиму. Нині заміна в Україні політико-економічної трансформації суспільства на імітування реформ призвела до деградації суспільної свідомості. Такий народ вже можна брати голіруч, зомбуючи його за допомогою відомих методів масової психологічної обробки (зокрема політичної пропаганди через контрольовані інформаційні канали радіо й телебачення), яка робить людину віртуально і опосередковано керованою істотою, позбавленою будь-якої можливості протидії. Подібні методи можуть бути цілком придатними і для провокування соціально-політичних збурень з прицільним результатом, що дезорганізує або ж повністю змінює політичне і соціальне середовище народу. За роки “розбудови держави” номенклатурою на свою користь відбулося різке викривлення суспільної свідомості та було втрачено динаміку розвитку соціальної структури. Упродовж останніх років повністю розмилася лінія поведінки українського народу та шкала цінностей, критерії пооцінування навколишнього світу і самооцінка власних можливостей.

Народ має стати повністю керованим. Цього найбільше прагне і до цього цілеспрямовано йде “команда влади”. Тому масово, хвиля за хвилею впроваджуються екстремальні умови існування українського народу, за яких людина або просто не виживає, або ж різко змінюється її психо-фізіологічний стан. Для того щоб така людина стала цілком підконтрольною і не опиралася насильницькій зміні свого соціально-психологічного статусу, потрібно перепрограмування і зміна стереотипу її поведінки. Все це відбувається на рівні підсвідомості й викликає як хаос у свідомості зомбованої людини, так і перепрограмування суспільства загалом.

Спроектоване “командою влади” суспільство тотальної нестабільності (коли майже щоденно директивно вводяться нові правила гри) призводить лише до того, що нестабільність поступово стає нормою життя і починає домінувати в усіх суспільних інституціях. Вплив нестабільності на перебіг трансформаційних процесів в Україні є значно вагомішим, аніж це могло би здаватися на перший погляд. Насильницька зміна соціального статусу для переважної більшості українських громадян стала однією зі складових негативних соціальних мутацій, котрі нині набули масового характеру. При цьому повністю ігноруються процеси розмивання соціального базису суспільства та соціальної розбалансованості держави.

За такої ситуації держава стала утворенням, що домінує над суспільством, і при цьому останнє є цілком залежним від неї. Схоже на те, що утворився новий тип антисоціального суспільства, в якому юридично розрегульовано соціальну сферу та відповідно зміщено цілісні орієнтири поведінки індивідумів. Збереглася примусова регуляція соціальної поведінки громадян, але за умов загальної нестабільної ситуації нормативні правила, котрі ввесь час піддаються непрогнозованій корекції, зводять нанівець усі зусилля до впровадження будь-яких усталених форм колективної поведінки. Вся парадоксальність такої ситуації полягає в тому, що застабілізувати окремі вибіркові соціальні сфери неможливо поза усуненням самих причин загальної дерегуляції і дестабілізації суспільства. Розмиті нестабільні соціальні норми та брак юридичного порядку часто спокушають тих, хто при владі, вдаватися виключно до застосування примусу, замість того щоб крок за кроком вибудовувати систему соціальної саморегуляції суспільства.

В результаті, держава, котра функціонально покликана виступати як своєрідний арбітр-посередник, що регулює і зважає на інтереси всіх без винятку політично-соціальних прошарків та груп, стримує їх від конфліктів, утримує суспільство в межах порядку та забезпечує його стабільність, потрапила під тотальний контроль і економічну владу наймогутніших регіональних кланів і втратила свою соціальну самостійність, перетворившись на озвучувача вольових рішень корпоративної номенклатури.

Соціальна розбалансованість нашої держави є одним із головних чинників розбалансованості її політичної системи. Номенклатура, намагаючись посилити свій контроль над суспільством, пішла на неконтрольоване зростання бюрократичного апарату, який з часом став перетворюватись на самостійну силу, відокремлену не тільки від суспільства, а й від тих соціальних класів, інтереси яких він переважно представляє. І тут починає спрацьовувати закон зворотного зв`язку і для контролю вже над самим чиновницьким апаратом потрібні все нові й нові структури. В результаті істотно ускладнюється сам процес контролю за державою з боку номенклатури, а соціальна розбалансованість набуває лише нових, модерних форм.

Нині в Україні заблоковано саму можливість соціального вирівнювання. І якщо втрата соціального статуса тягне за собою звуження сфери здійснення економічної самостійності, то сам процес можливого повернення у попередню соціальну нішу нерідко унеможливлюється через високі бар`єри штучних перепон. Але насильницька соціальна диференціація, окрім суто соціальних негативів, може мати й дуже серйозні політичні і економічні наслідки. Оскільки суспільство, в якому громадяни втратили шанс шляхом власних професійних чи інтелектуальних зусиль підвищувати свій соціальний статус, починає втрачати і шанс до соціальної мобільності й разом із цим – до соціальної рівноваги. Ми можемо спостерігати стійку тенденцію люмпенізації українського суспільства. І якщо в індустріально розвинених країнах позитивні зміни в соціальних структурах та в соціальному статусі громадян відбуваються насамперед під впливом нових виробничих і інформаційних технологій і призводять до зростання матеріального добробуту населення, то в нашій країні пониження соціального статусу провокує різку зміну матеріального рівня і супроводжується виникненням стресів та масових індивідуальних розчарувань і саме останні провокують негативні зміни в політичній атмосфері суспільства.

Соціальні мутації, котрі виникають нині в соціальному просторі, потребують детального дослідження. Соціальне структурування суспільства набуває непрогнозованих форм, при яких більшість прошарків потрапляє в зону відчуження від процесів становлення державних інституцій і перебуває ніби у соціальних резерваціях, де панують специфічні внутрішні закони. Таким чином, соціальна відчуженість одного страта від іншого починає визначати і загальну відчуженість частини соціуму від інтересів держави.

Та якщо держава перестає цікавитись становищем своїх громадян, а громадяни в свою чергу не ідентифікують саму державу як виразника і захистника їхніх інтересів, то відокремлення держави від народу неминуче набуває форм взаємної відчуженості і тоді вже починають пробуксовувати вже не тільки механізми соціальної регуляції соціуму, а й відбувається політичне відчуження основної маси громадян від внутрішньополітичних процесів у самій державі.

Викривлення суспільної свідомості поширюється на всі без винятку соціальні прошарки. Верхні прошарки (так звана еліта), зайняті вирішенням вузькокланових інтересів, перестають повноцінно виконувати свої соціальні функції. Нижні прошарки, котрих весь час піддають масованому визиску і соціальній вівісекції, настільки деморалізовані та дезорганізовані, що поступово втрачають попередні соціальні орієнтири і перетворюються на аморфну масу. А замість зближення статусних позицій широких прошарків населення, формування повноцінного середнього класу (що має не лише велике соціальне, а й політичне та економічне значення для майбутнього держави), все більше розширюється соціальна прірва між нижніми і верхніми частинами українського суспільства. І тим самим унеможливлюється процес нівеляції соціальної нерівності та досягнення у майбутньому високого рівня соціальної однорідності.

Для того, щоб Україна накінець могла вийти з затяжної перманентної кризи (котра вже значно перевершила велику депресію в США 1929-1933 років)необхідно соціально збалансувати українське суспільство, розблокувати внутрішню енергетику українського народу, позбутися паралічу його інфантильності, надати імпульсу соціально-політичним оновлюючим процесам й зробити все можливе для створення економічно заможного та соціально здорового суспільства. Вже довгі роки Україна знаходиться в пошуку свого майбутнього, шлях до нього проходить через терни важких політичних і економічних випробувань, котрі випали на долю нашого народу. Тому початком політичного порозуміння між ідеологічно близькими політичними угрупуваннями могло б стати усвідомлення того, що соціально розбалансоване суспільство не придатне до політико-економічної трансформації, та що без урахування соціального суспільного фактору будь-яка теоретична побудова виявиться не більше ніж черговою утопією.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s