Пенсія: другий етап пенсійної реформи не обіцяє нічого доброго для пересічних українців

Віктор Каспрук, політолог

Пенсія для багатьох мешканців України є таким же недосяжним міфом, як і отримання за часів “розвинутого кучмізму” нормальної роботи чи пристойної зарплати. Та й про які другі, треті чи десяті етапи пенсійної реформи можна говорити взагалі, якщо навіть за офіційною статистикою на сьогодні кожен другий українець не доживає до пенсійного віку. А середня тривалість життя скоротилась у чоловіків до 63 років, а у жінок до 73 років.

Пенсія, як симулювання за “особливі заслуги”

Те що нещодавно президент Кучма на зустрічі з віце-прем’єром Кабінету Міністрів з питань соціальної і гуманітарної політики Дмитром Табачником обговорювали питання покращення пенсійного забезпечення говорить про те, що вже й до них, мабуть, дійшла абсурдність ситуації з, так званою пенсією, яка на сьогодні за своєю купівельною спроможністю не витримує ніякої критики. Проте варто звернути увагу, що Леонід Кучма підкреслив необхідність наряду з необхідністю збільшити пенсію, удосконалити систему призначення пенсії “за особливі заслуги”. Не важко спрогнозувати хто саме нині має у нашій державі особливі заслуги перед кланово-олігархічною номенклатурою і кому буде начислятися пенсія відповідно до рангу цих заслуг.
За радянських часів особливими пенсійними привілеями користувалися “персональні пенсіонери союзного значення” тепер люди особливо приближені до влади, яка вже майже 12 років “розбудовує Україну” під власні олігархічні потреби. Отож виходить, якщо ти приймав особисту участь у русифікації України, розграбуванні і привласненні колишнього громадського майна, невідомо яким чином без захисту, або при закритому захисті отримав сумнівне наукове звання, то “рідна держава” про тебе ніколи не забуде і наразі подбає аби тобі на схилі літ не довелося нишпорити по смітникам і звалищам всякого непотрібу, щоб назбирати пляшок або макулатури і цим забезпечити ще хоча би на день фізіологічне виживання. Якщо ж ти був свідомим українцем і не сприймав легітимність посткомуністичної яничарської влади, то краще тобі зовсім не доживати до похилого віку…
Хоча при такій “безплатній” медицині і рівню медичного обслуговування, коли кваліфіковану медичну допомогу можуть отримати лише ті, хто біля влади, ті хто обслуговує цю владу і купка новобагатьків шансів перейти “пенсійний Рубікон” залишається не так вже і багато. В цьому успішно допоможуть: онкозахворювання (загальна кількість таких хворих наближається до 1 мільйона), туберкульоз, СНІД, вірусний гепатит, хвороби системи кровообігу, неврологічна патологія. По суті можемо говорити про національну катастрофу здоров`я, до якої успішно довели Україну ті, хто за останні роки здобув мільярди прибутків на народній крові.

Перехідна пенсійна система

Безумовно, що пенсійна реформа в Україні не може не зачіпати інтереси мільйонів людей, які або вже майже досягли пенсійного віку, або перебувають на півдорозі до часу виходу на заслужений відпочинок. Проте в теперішніх умовах тотальної нестабільності у суспільстві та затяжної економічної кризи сам термін “заслужений відпочинок” втрачає для багатьох свою колишню привабливість. Бо, справді, яким може бути той відпочинок, коли пенсійна виплата не забезпечує навіть необхідного харчового мінімуму. Не кажучи вже про ліки та про те, що й пенсіонеру також іноді необхідно замінити зношений за роки безгрошів’я одяг.
Зрозуміло, що нинішня (навіть трохи підлатана) пенсійна система в Україні потребує якнайшвидшого реформування. Це один із ключових складників реформ, які має провести уряд. Нині в Україні 14 мільйонів пенсіонерів, котрі є повністю залежними від системи соціального забезпечення. А для 16 мільйонів працюючих, які сплачують внески до цієї системи, пенсійна реформа є необхідною умовою забезпечення належних доходів людям похилого віку та зменшення відтоку праці, спричиненого високими нарахуваннями на фонд заробітної платні, до тіньового сектора. Тому, зважаючи на високі нарахування на фонд заробітної плати, низькій рівень участі у пенсійній системі та певну заборгованість із пенсійних виплат, сумнівно, щоб можна було створити основу для нормального функціонування ринку праці чи радикально поліпшити умови життя людей похилого віку, не вдаючись при цьому до комплексної реформи пенсійної системи.
Як відомо, нинішня солідарна пенсійна система спирається на принцип солідарності поколінь, коли працівники або їх працедавці сплачують частину заробітної плати на фінансування соціальних програм, які забезпечують доходи для пенсіонерів, в обмін на гарантування урядом доходу цим самим працівникам при виході їх на пенсію. Специфіка української економічної дійсності така, що різкий перехід до капіталізованої пенсійної системи, котра ґрунтується на принципі накопичення працівником пенсійних заощаджень протягом усього трудового стажу, може викликати непрогнозовані соціальні збурення в українському суспільстві.
Якщо послухати віце-прем’єра Кабінету Міністрів з питань соціальної і гуманітарної політики Дмитра Табачника, то новий закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, має доповнити солідарну систему пенсійного забезпечення, котра існує з радянських часів, системою накопичувальною. Табачник підкреслив, що “від цього закону ми чекаємо багато чого. Передусім легалізації прибутків, від розміру яких залежатиме і пенсія”. Віце-прем’єр порівняв три рівні нової пенсійної системи з “бутербродом”. Де “хліб забезпечить солідарна система, що гарантує державну пенсію, ковбасу – накопичувальна, де все залежить від особистого заробітку, і, нарешті, приправу за смаком дасть система недержавних пенсійних фондів, закон про які ще належить прийняти”.
Теоретично, на папері все виглядає ну просто таки чудово. Але якщо проаналізувати глибше можливості навої пенсійної системи, то навряд чи вона зможе повністю врахувати коефіцієнт трудового внеску середнього і передпенсійного покоління, трудовий стаж яких сягає 30-35-40 років. Бо цілком очевидно, що за такої системи, коли розмір пенсії кожного працівника безпосередньо залежатиме від нагромадженої ним суми внесків і коли фактично кожен наперед фінансуватиме власну пенсію, ті, кому залишилося допрацювати до неї кілька років, накопичити необхідної суми просто не встигнуть. То про яку “ковбасу” і “приправу до не” може йти мова?
Отож, логічнішим мав би бути такий перехід, який давав би змогу враховувати ці чинники і водночас вводити нові “правила гри” для тих, хто щойно розпочинає свій трудовий шлях. Також очевидним є те, що запроваджуючи диференційовану пенсійну систему, котра перебуватиме у прямій залежності від кількості пенсійних накопичень, не можна залишити за бортом соціального забезпечення тих, перед ким держава колись мала соціальні зобов’язання у старій системі пенсійних координат. Якщо людина чесно відпрацювала свій вік, вона має отримати достойну пенсію. Також необхідно врахувати інтереси тих громадян, які свого часу мали солідний трудовий стаж, але за умов нинішньої системи влади не змогли знайти собі роботу за фахом.

Солідарна система пенсійного забезпечення схожа на випуск боргових зобов’язань

На мою думку, сучасна перехідна пенсійна система має бути багаторівневою. Вона має використовувати частину надходжень від приватизації для покриття дефіциту акумульованих коштів солідарної системи. Таке використання, по-перше, забезпечуватиме більшу підтримку реформам, а, по-друге, сприятиме вставленню соціальної справедливості.
Якщо послуговуватись мовою економічних термінів, то солідарна система пенсійного забезпечення схожа на випуск боргових зобов’язань. Сьогодні, випускаючи такі зобов’язання, уряд продає облігації населенню і за рахунок виручених коштів фінансує свої програми. Оскільки громадяни використовують певну частину власних заощаджень на купівлю облігацій уряду, вони внаслідок цього менше інвестують у капітал, і, таким чином, кількість останнього, а отже і обсяги виробленої продукції, є нижчими, ніж могли б бути.
Випуск боргових зобов’язань виштовхує приватні інвестиції. Те ж саме і в умовах солідарної системи пенсійного забезпечення: уряд збирає податки з нинішніх працівників для виплати пенсій нинішнім пенсіонерам, водночас неявно обіцяючи нинішнім працівникам виплатити їм ці кошти у майбутньому, коли вони самі вийдуть на пенсію. Ця неявна обіцянка, хоч і є менш прозорою і не має чітко означеної юридичної сили, з макроекономічної точки зору майже аналогічна випускові урядових облігацій. Аналогія полягає в тому, що нинішні працівники, сплачуючи відрахування до Пенсійного фонду, мають у своєму розпорядженні менше доходів і менше хвилюються про свої майбутні (після виходу на пенсію) доходи. Адже маючи неявну обіцянку солідарної системи, вони менше заощаджують і інвестують.
В процесі переходу від солідарної до накопичувальної системи пенсійного забезпечення необхідно здійснити виплати “випущених пенсійних зобов’язань”. Останні являють собою неявну обіцянку виплатити пенсії всім сучасним і майбутнім пенсіонерам, котрі хоча б один раз робили внески до солідарної системи. Фактично ці виплати становлять вартість переходу до іншої пенсійної системи. Випущені пенсійні зобов’язання можна визначити як чисту вартість потоків пенсійних виплат нинішнім пенсіонерам, а також нинішнім працівникам у майбутньому, коли ці працівники вийдуть на пенсію. Такі виплати нинішнім працівникам повинні здійснюватися згідно з правами, наданими їм пенсійною системою, що діяла до реформи та пропорційно до сплачених ними внесків до моменту трансформації. На мою думку, саме такий підхід має стати ключовим моментом пенсійного реформування.
Враховуючи інтереси різних поколінь, варто звернути увагу на те, що в Україні назрів час проводити на державному рівні політику захисту старості. Зрозуміло, що нинішня пенсійна система не забезпечує належного рівня соціального захисту людей похилого віку. Але рівень їх фінансового забезпечення можна істотно підвищити, якщо український уряд почне розвивати такі рівні забезпечення по старості, як керовану державою обов’язкову пенсійну систему, спрямовану на зменшення рівня бідності для людей похилого віку, обов’язкову заощаджувальну систему з приватним управлінням та добровільні заощадження. Перший з цих рівнів забезпечує процес перерозподілу, другий та третій – заощадження. Їх поєднання страхує від численних ризиків. За допомогою розмежування функцій перерозподілу та заощадження державна пенсійна система, а також податок на фонд заробітної плати, необхідний для її підтримки, можуть бути утримані на відносно невисокому рівні, запобігаючи, таким чином багатьом проблемам, пов’язаним з переважанням державного сектора, які перешкоджають економічному зростанню. Використання одночасно всіх трьох рівнів гарантує вищий ступінь доходів людей похилого віку, ніж будь-який один з них сам по собі.
Однак переводячи громадян України на змішану пенсійну систему необхідно враховувати інтереси всіх прошарків населення. Щоб знову не сталося так, що з прийняттям закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” жителі українських сіл, як і у минулі радянські часи знову опиняться у ситуації, коли зважаючи на мізерні зарплати у сільськогосподарському секторі, селяни за солідарною системою вкотре виявляться обділеними, а грошових заощаджень за новою накопичувальною системою у них просто не буде. В жодному випадку не можна повторювати ситуацію, коли радянська влада своєю “щедрою рукою” виділяла колгоспникам пенсію у 20 карбованців, за яку хіба що можна було купити на день декілька буханок хліба, вистоявши за ним кілька годин у черзі у сільпо.
Отож проводити пенсійну реформу треба таким чином, щоб жоден соціальний прошарок українського суспільства не почував себе обділеним, а за вже нараховану пенсію можна було жити достойно, а не животіти…

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s