Лукашенко – останній диктатор Європи

“Українське слово” 2005 рік

Віктор Каспрук, політолог

Постать президента Білорусі Олександра Лукашенка, який є невдалою пародією на Сталіна, Піночета та Франко, кожному з яких він намагається наслідувати певною мірою, все більше привертає увагу європейської демократичної громадськості. І це не дивно, так як лишень Білорусь залишилася нині єдиною країною у Європі, котра сповідує тоталітаризм радянського зразка в поєднанні з диктаторськими методами військових хунт.

Такі методи правління периферійного „бацьки”, котрий усіма силами чіпляється за довічне президентство, входять у протиріччя з розумінням цієї ситуації в Польщі, керівники якої не погоджуються з тим, що на початку ХХІ століття поруч з їхньої державою може знаходитись такий собі архаїчний „тоталітарний заповідник”. Так днями Білорусь і Польща обмінялися черговими „шпильками”. Віце-спікер Європарламенту Яцек Саріуш-Вольський, оголошений за день до того білоруськими прикордонниками персоною нон-ґрата, заявив в ефірі Польського радіо, що на території Білорусі „немає місця європейським стандартам, які ґрунтуються на тому, що хто хоче, той розмовляє і їздить із тим, з ким хоче”.

Коментуючи відмову у в’їзді в Білорусь депутатам Європарламенту, білоруські прикордонники не впустили в країну не тільки самого на Саріуш-Вольського, відповідального за східний напрямок політики добросусідства ЄС, але і главу делегації Європарламенту по зв’язках з Білоруссю Богдана Кліха, а також депутатів Барбару Кудрицькую й Богуслава Соніка, які планували в Гродно ряд зустрічей з керівництвом громадської організації „Союз поляків на Бєларусі” і лідерами білоруської опозиції, Саріуш-Вольський відзначив: білоруська сторона „не хоче поважати міжнародні норми, хоча б визнання міжнародних паспортів і спеціальних паспортів Європейського парламенту”. Крім того, білоруська влада, за його словами, хоче „силою й неправовими методами” встановити контроль над громадською організацією „Союз поляків на Бєларусі”.

Втім, за словами віце-спікера, у Євросоюзу є „класичний інструмент” впливу на країни, котрі „порушують права людини, права меншості і свої міжнародні зобов’язання – від візової до економічної політики”. „Європарламент у цьому питанні буде відігравати важливу роль, – впевнений Саріуш-Вольський. – Санкції повинні стосуватися винних. Важко уявити, що євродепутатам не будуть дозволяти в’їзд в країну, і в той же час білоруські парламентарії будуть чекати, що їх впустять на територію ЄС”.

У свою чергу, білоруські депутати назвали візит, що готувався, у Білорусь депутатів Європарламенту від Польщі „провокацією”. Про це говориться в заяві комісії Палати представників Національних зборів Білорусі з міжнародних справах і зв’язкам зі СНД. „Спроби прямого втручання у внутрішні справи Республіки Білорусь будуть рішуче припинятися вповноваженими органами білоруської держави”, – відзначається в документі. В той же час автори заяви „сподіваються на розсудливість польських колег” і закликають їх „не приносити скріплені століттями добрі взаємини двох народів на догоду політичній кон’юнктурі”.

Про які таки „добрі взаємини” йдеться, у контексті подій останніх місяців правда не зовсім ясно. Лукашенко неодноразово заявляв про те, що саме з Польщі на Білорусь рухається „жовтогаряча чума”. Протистояння увесь час підживлюється тим, що дипломати обох сторін час від часу країн видворяються на батьківщину. Офіс „Союзу поляків” у Гродно штурмується білоруською міліцією, а Сенат Польщі приймає резолюцію, протестуючи проти поглиблення антипольської політики та порушення прав польської національної меншини у Білорусі. Проте, в останньому інциденті ніякої несподіванки для польської сторони бути не повинно. Білоруська влада всього лише дотрималася обіцянки, даної після недавнього візиту до Гродно спікера сейму Польщі, лідера партії „Громадянська платформа” Дональда Туска. Офіційний Мінськ тоді заявив про намір рішуче присікати „відповідно до норм міжнародного права і національного законодавства” поїздки до Білорусії закордонних емісарів, котрі „розпалюють національну ворожнечу”.

Однак, Польща використала цю ситуацію по-своєму, заявивши про намір проникнути в Білорусь якщо не через двері, то через інформаційне вікно. Стало відомо про те, що поляки не пошкодують 950 тисяч злотих ($280 тисяч) на заснування радіостанції, котра транслюватиме на Білорусь програми білоруською мовою. Відповідне рішення було оголошено канцелярією прем’єр-міністра Марека Белькі. Скривджений білоруськими прикордонниками пан Саріуш-Вольський, зі свого боку, відзначив, що Європейська комісія також готова взяти участь у фінансуванні такої радіостанції. Втім, додав він, фонди на цю мету були виділені ще восени минулого року. Передбачається, що трансляції передач будуть вестися з території Польщі, Литви і , можливо, Латвії.

В Білорусі на цю звістку відреагували стримано. Міністр інформації Володимир Русакевіч назвав спроби створення ворожої радіостанції „марними, безрезультатними і популістськими”, за його словами, громадяни Білорусі мають доступ до Інтернету, а також до світових теле- і радіокомпаній, і „створення якихось дрібних радіостанцій” практично не вплине на їхні умонастрої. При цьому Русакевіч не пропустив нагоди відзначити порушення „елементарних норм міжнародного права”.

Схоже, нагнітання антизахідної істерії Лукашенком є однією із форм підготовки до наступних президентських виборів, на яких білоруський диктатор у „чесній” боротьбі „виборюватиме” собі знову право називатися президентом Білорусі. Один із діячів мистецтва Білорусі сказав свого часу фразу, яка, можливо, найбільш точно характеризує сутність Лукашенка і його режиму: “Лукашенко дуже цікава людина, дуже цікавий політик, жаль, що він божевільний. Уявіть собі, щоб Ван Гог керував державою”. Очевидність політики абсурду лукашенківського режиму вже давно є ясною для усього демократичного світу, але внаслідок використання свого найбільшого важелю впливу – адміністративного ресурсу та прямого залякування населення країни, “король”, хоча й голий, знову намагатиметься видертися на трон і багатостраждальна Білорусь на роки може знову опинилася в мороці тоталітарного правління. Після заходу зірки югославського правителя Слободана Мілошевича Лукашенко залишається останнім диктатором у Європі і наступні вибори в Білорусі – не що інше, як сучасний варіант “потьомкінського села”, оскільки опозиція хоча і висуватиме своїх кандидатів, але в неї немає ані достатньо коштів для проведення передвиборчої кампанії, ані достатнього доступу до засобів масової інформації.

Виборчу комісію Лукашенко, як завжди, укомплектує лояльними до нього людьми, котрі вправно маніпулюють правилами проведення виборів, як заправські ілюзіоністи. Як показує історія, диктаторські режими найчастіше посилюють репресії, коли відчувають загрозу демократичних виборів. Посилення тиску на суспільство напередодні наступних виборів можна спостерігати і в Білорусі, котра залишилася останнім бастіоном тиранії радянського зразка. Демагогія помножена на диктаторські методи правління – це стиль „бацьки”.

Однак, у його адміністрації – очевидні тріщини, а його популярність слабшає з посиленням в Білорусі економічного застою, який позначив його правління. Коли за роки після розвалу СРСР, більшість колишніх радянських республік і східноєвропейських соцкраїн стали, нехай різними темпами, рішуче просуватися в західному напрямку – до економічного процвітання, демократії та членства у Євросоюзі. Білорусь пішла іншим шляхом. Очолювана своїм авторитарним президентом Лукашенко вона може похвалитися тим, що фактично представляє поліцейську державу і тим, що її зовнішня політика націлена на об’єднання воз`єднання з Росією.

Проте, Лукашенко, як вправний актор білоруського театру абсурду, зумів розділити дві абсолютно не пов’язані між собою речі: одна справа його політика, а інша справа – це його особистий імідж. Він робив дуже багато для того, щоб себе весь час показати. То він бігав на лижах, то він стрибає з парашута, то лізе перед камерами телебачення когось там обнімати, то він влаштовує зустрічі з “простими” білоруськими людьми. Лукашенко має, хоча і негативну, але харизму, яку, на жаль, не мають його опоненти від демократичного блоку. Він веде себе як простий радянський чиновник. Тут дуже важливо, що він вибрав саме таку тактику, він весь час підіграє своєму особистому іміджу і завжди вибирає тактику радянських часів.

На жаль, поки що ані білоруська еліта, ані опозиція не спромоглися висунути ні ідеї, ні особистості, котра могла б переломити цю дуже сильну енергетичну харизму зі знаком мінус білоруського диктатора. Лукашенко спромігся підняті у народу архаїчні страхи. Страх війни, мовляв залишить Лукашенко пост президента і буде війна. Прийдуть американці, нас будуть бомбити, як Югославію. Офіційна пропаганда спромоглася вживити у мізки значної частини білоруського населення набір якихось справді печерних страхів. І не дивлячись на свою відверту абсурдність вони дуже чітко свого часу спрацювали на лукашенківську перемогу.

Саме конфронтація з ілюзорними ворогами і в цьому сенсі Захід, навіть, в чомусь йому мимоволі підіграє. Бо він для певного білоруського електорату дійсно представляє себе, як останнього борця за устої, елементи і традиції доброго старого Радянського Союзу, старої сили Радянського Союзу, яку він (як йому здається) десь спромігся законсервувати в підвладній йому Білорусі.

Як же Лукашенку вдалося стати володарем дум частини білорусів? Як він спромігся об’єднати всю громадську дискусію навколо своєї особи? В тому й справа, що “бацьку” стали ототожнювати з усією Білоруссю. Люди чують і бачать його щодня по радіо і телебаченню, читають білоруські газети, де постійно на перших сторінках його фотографії. Віртуальний Лукашенко знаходиться практично в кожному білоруському домі. Він спромігся перетворити свою країну на останній “заповідник соціалізму” в Європі і тепер не звертаючи аніякої уваги голоси осуду, котрі лунають з демократичного Заходу.

Росія має геополітичні інтереси в Білорусі і, як би там не було, вирішальну роль на наступних білоруських виборах може відіграти відіграла саме вона. Навіщо Лукашенко потрібен Росії? Перша причина, щоб не віддати Білорусь Заходу. Друга ж причина залишити для себе реальну можливість об’єднання двох країн саме тоді, коли цього захоче Росія., а не тоді, коли цього захоче Мінськ. А третє залишити білоруську економіку у законсервованому стані, щоб російські фірми її освоїли і взяли повністю під свій контроль, не допустивши у Білорусь західних конкурентів. Але чи розуміє сам Олександр Лукашенко, що коли російські олігархи контролюватимуть основні концерни, фабрики і заводи, вони вже окриків “бацьки” слухатись не будуть, для них він буде просто дрібний диктатор і, може так статися, що саме вони і розпочнуть ту лібералізацію, якої так не вистачає Білорусі нині. Схоже, що саме таку тактику використовує стосовно Білорусі путінське оточення в Кремлі.

Як наголосив один з білоруських експертів, „усім диктаторським режимам тією чи іншою мірою вигідна ізоляція: на вороже оточення і внутрішніх ворогів завжди можна списати власні прорахунки. Кампанія під гаслом ”ми живемо в оточеній фортеці” дуже школить багатьом інтересам Білорусі і її народу. Останній скандал з Польщею може призвести до серйозного загострення відносин Білорусі та ЄС, до серйозних наслідків для економіки, а отже для життя наших громадян. Якби не міжнародний тиск на Лукашенка, у нас ситуація з правами людини була б набагато гіршою. Україна як член багатьох міжнародних організацій може виступати ініціатором політичного тиску на керівництво Білорусі, щоб воно дотримувалося взятих на себе зобов’язань у сфері прав і свобод громадян”.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s