Великий міф НАТО в Україні

червень 2002 року

Визначення через остаточну невизначеність

Віктор Каспрук, політолог

Міфологізація українсько-натовських взаємин, схоже, переходить до своєї нової стадії розвитку. Тепер, від тотального заперечення будь-якого натяку про свій вступ до Північноатлантичного союзу, багатовекторне українське керівництво захопилося новою тезою – про можливий вступ України. Синхронність такого невгамовного бажання стати ближчими до НАТО підозріло збігається з набуттям у тому ж таки Альянсі Росією нового статусу і закріпленням за нею, навіть, вибіркового права голосу. Після цього і нам, як видно можна.

Та варто звернути увагу, що це бажання виникло невдовзі після зустрічі українського “гаранта” у Сочі з Путіним. Путін дав добро і маховик української зовнішньої політики миттєво закрутився в прямо протилежному від стандартної багаторічної позиції напрямку. Навіть російська преса, яку важко запідозрити у проукраїнських настоях, і та не стала вступати у гостру полеміку, як це часто буває з приводу контроверсійних, на думку росіян, українських рішень. Але що там “братня” Росія, навіть “бацька” усіх сердечних білорусів Александр Лукашенка, коментуючи для журналістів підсумки зустрічі з Кучмою у Чернігові, декілька разів, з різними варіаціями, повторив – вступати чи не вступати до НАТО право самої України, як незалежної і суверенної держави. Таке інфантильне сприйняття Лукашенком і Путіним декларації про наміри української сторони мимоволі наводить на думку, чи не отримав Леонід Кучма попередньо прямий дозвіл від Кремля на цю довгоочікувану політичну акцію? Бо, дійсно, виходить так – ще вчора про такі “крамольні” речі і думати було “зась”, а ось тепер, сьогодні, питання постало на часі…

Та абстрагувавшись від проблеми вступу чи не вступу до НАТО варто розглянути інший аспект цього питання, членство в Альянсі – це такий же міф, як і пошук до того причин з яких Україна не могла, нібито, приєднатись до цього оборонного союзу. На думку деяких західних аналітиків, ніхто не виграє, якщо Брюссель не зрозуміє сподівань України, і водночас – якщо Київ не позбавиться своїх ілюзій. Брак розуміння, з одного боку, та ілюзії з іншого, привели до нинішніх парадоксальних взаємин: сподівання України щодо НАТО перевершили потенціал Альянсу, і водночас фактичний потенціал НАТО залишається нереалізованим.

Розглядаючи чинники міфологізації стосунків НАТО-Україна, не можна не звернути увагу на ту досить прохолодну реакцію Заходу на українську заяву про наміри. Їх можна охарактеризувати, як визначення через невизначеність. Українська сторона так довго крутила хвостом багатовекторності у різні боки, що замела справжній слід своїх істинних намірів. Очевидно, саме тому натовські генерали у Брюсселі не почали синхронно підстрибувати від радості у штаб-квартирі НАТО з приводу українських намірів. Вираження їхньої думки зводилося до того, що має пройти певний час і Україна має адаптуватися до певних вимог і стандартів Альянсу, а от вже тоді… Вимоги дійсно не складні: країна має бути з демократичним політичним устроєм, економіка має бути ринковою, а не олігархічно-клановою, незалежну пресу не будуть цілеспрямовано нищити, вибори будуть чесними, а не з масовим використанням адміністративного ресурсу, спікера парламенту будуть вибирати без викручування рук депутатам, а не назначати, фактично, вольовим рішенням з Банкової, журналісти будуть спокійно доходити вечором до дому і їм не будуть відрізати голови…

Вимоги, як бачимо прості, але за українських реалій і політичних сталих традицій останніх 11 років – важко виконувані. Але крім того, з того часу, як Президент США Джордж Буш став виступати у ролі політичного патрона Росії і Володимира Путіна, а сама Росія стала входити до, так званої “двадцятки” – нового комітету “НАТО-Росія” можливе членство України у НАТО набуває нових вимірів і обрисів. Якщо дійсно рішення про можливе членство України в Альянсі приймалося у Москві, то у такому разі Росії може бути, навіть, і стратегічно вигідно аби наша країна приєдналася до лав НАТО. У такому разі подібне членство держави з несамостійною політичною елітою нагадуватиме членство УРСР в ООН. Хоча лише з тією різницею, що сучасна Україна, на відміну від УРСР, формально є суверенною державою, політбюро ЦК КПСС немає, але керованість з Москви залишається. За подібних обставин голос України у НАТО може прислужитися “північно брату” і, можливо, тому й було отримано добро на цю натовську ініціативу.

Хоча зрозуміло, що подібні ініціативи можна висувати безліч разів з тим самим успіхом, але доти поки на території України залишатиметься російська військова база у Севастополі ні про яке членство в НАТО (за його стандартами) не може й іти мови. Та ми не почули від українського керівництва разом з декларуванням про можливість вступу одночасне ствердження того, що, наприклад, за попередньою домовленістю з Москвою з 2005 року російська база з українського Криму переноситься до Новоросійська, і тим відкривається реальний шлях до НАТО. Таким чином будь яке твердження про вступ до Альянсу виглядає не чим іншим, як що інше міфологізацією намірів з наперед запрограмованим результатом. Крім того – видатки на оборону в Україні в багато разів менші від видатків країн НАТО, українська армія не є професійною, озброєння далеке від натовських стандартів, офіцери не володіють офіційною в НАТО англійською мовою… Цей список можна продовжувати далі і далі…

Отож, можемо зробити висновок – для того, щоб наміри української сторони не залишилися лише голими деклараціями на папері необхідно крок за кроком розпочинати ліквідовувати ті перепони, які нині стоять на шляху українського членства в Альянсі. Тому першим реальним кроком має стати постановка на офіційному рівні Україною питання перед Росією – ми вимагаємо до такого то часу, але не пізніше, наприклад, до 2005 року перенести військову базу з української території. Це є перша необхідна умова, без виконання якої росіянами розблокувати реально шлях до НАТО не вдасться.

Другим обов’язковим кроком має стати перегляд українсько – натовських взаємин після зміни формату взаємин НАТО-Росія. Очевидно, що і формат НАТО-Україна після цього має бути переглянутий. До Хартії між Україною і НАТО, котра була підписана в липні 1997 року в Мадриді необхідно внести ряд суттєвих поправок та доповнень, котрі б відбивали реалії сучасної міжнародної ситуації. Також необхідно, підготувавшись попередньо, подати заявку про вступ до НАТО напередодні Празького самміту НАТО, котрий має відбутися у листопаді цього року.

Але для того, щоб краще зрозуміти історичну перспективу вступу України до НАТО, варто розглядати поточну ситуацію і сутність перепон на цьому шляху у реалістичному ключі. Бо хоча з часу “холодної війни” минуло вже більше 10 років, стереотипи залишкового пострадянського мислення у свідомості людей на українських теренах і досі залишилися. Але на шляху до НАТО ми будемо наближатися до інтеграції в західних інституціях і до членства України в Європейському Союзі. Та за українських сучасних реалій членство України в Північноатлантичному альянсі видається не більше ніж красивою ілюзією, котра живеться міфом нереальних надій. Проте є, на мій погляд, у декларації про вступ до НАТО великий позитив.

Після уважного аналізу нашої реальної перспективи ми маємо шанс перейти від мрій про західний розвиток українського майбутнього перейти до реальної роботи щодо втілення цих бажань. А так, як у Верховній Раді діє фракція “Нашої України”, котра дійсно відбиває інтереси українського народу, то, можливо, саме їй варто було б ініціювати ухвалення постанови про заборону розташування на території України іноземних військових баз, і цим самим розпочати поступ нашої держави до НАТО і європейської демократичної спільноти. Не виконавши цей перший пункт необхідних для вступу до Альянсу ні про яке членство у НАТО не може бути і мови. Отже, необхідно почати відстоювати проукраїнську прозахідну політику крок за кроком наближаючи Україну до Європи…

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s