Росія: успішна «роздемократизація» всієї країни

березень 2007 року

Віктор Каспрук

Недавні місцеві вибори в Росії вкотре дали зрозуміти, що сучасна «путінська» РФ все більше і більше починає нагадувати колишній Радянський Союз. Власне, можна було б ці вибори і не проводити, коли й так було очевидно, що вся передвиборча боротьба була побудована на тому, що в реальності одна частина сучасної російської «команди влади» опанувала іншій. Але та цинічність і зухвалість, з якою у Кремлі підготували і провели нинішні регіональні вибори, вказує на те, що політичні маніпуляції і фальсифікації досягли нового рівня. Так само, як і презирство до власних виборців і всього російського народу. Показовою була явка виборців. В середньому вона склала аж… 39 %, що було на 2 % більше, аніж зафіксовано на аналогічних виборах у 2006 році. Щоправда навряд чи можна вважати виборами те політичне дійство, яке більше 60 % електорату просто проігнорувало, розуміючи, що від їхніх голосів абсолютно нічого принципово не може залежати.

Проте якщо під час попередніх виборів політичні соратники президента Росії Володимира Путіна хоча б позірно намагалася імітувати мінімальну видимість демократії, то тепер, впиваючись необмеженою владою над величезною країною об’єднана команда вихідців з КГБ, показала вершину своїх цинічних маніпуляцій російськими законами і просто відсторонила опозиційні партії від участі в виборах. При чому результати були відомі задовго до закінчення цих «виборів». Оскільки лідери обох «потьомківських» кремлівських партій: «Единой России» та «Справедливой России» оголосили про свою перемогу задовго до того, як були офіційно оголошені підсумки голосування. Партійні боси були по-своєму праві, тому що в багатьох регіонах ці вибори не мали абсолютно нічого спільного з вільним волевиявленням народу.

Властиво, що крім голосів «Единая Россия» немає нічого, що повинна мати народна партія. Бо у неї відсутня як ідеологія, так і зв’язок з народом. Поза сумнівом, що «Единая Россия» не є тією партією, в середовищі якої, пройшовши довгі і тернисті етапи політичного становлення, може сформуватися владна еліта. Навпаки, «Единую Россию» було створено «путінцями» як інструмент реалізації владних повноважень цієї еліти. Це ж стосується і вдало створеної недавно «Справедливой России». Політичний тандем з цих «клонованих» владою партій покликаний відбивати будь-які погрози для існуючої монополії на владу. І, як показали підсумки регіональних виборів, з своїм завданням ці структури чудово справилися.

«Державна пропаганда, вбивства критиків Кремля, повсюдний страх: Росія більше не демократична країна, – вважає екс-прем’єр-міністр, один із лідерів опозиції Михайло Касьянов, – подібних убивств не було вже десять років. Те, що зараз відновили спроби рішення політично проблем подібним чином, показує, що ми вже живемо в іншому суспільстві. Політичні свободи громадян піддалися обмеженню, вони не можуть більше вибирати губернаторів, а телебачення, як у радянські часи, перетворилося в інструмент пропаганди. Громадян змушують вступати у організації, які імітують діяльність політичних партій. Суспільний контроль над виборами обмежений».

Поза сумнівом, що ці вибори можна цілком визначити, як «вибори – без вибору». Оскільки їхні результати були визначені заздалегідь і внесені до протоколу. Як докази можна привести повідомлення про фальсифікації голосів виборців у Московській області, де ті самі ж виборці «голосували» по декілька разів. Для досягнення цієї мети їх возили на автобусах на різні виборчі дільниці. Варто звернути увагу на те, що у минулі роки методами радянських часів на зразок «автобусної каруселі» кремлівські кегебісти наважувались тільки широко користуватися лише у віддалених регіонах російської глибинки, наприклад, на Кавказі.

Не важко зрозуміти, що «путінці» спромоглися успішно виконати «роботу над помилками». Не зумівши протягнути у президентське крісло свого ставленика Віктора Януковича і поставивши на коліна бунтівну Грузію, Кремль зробив належні висновки з демократичних революцій в Україні і Грузії. Й тепер робить ставку на превентивне придушення опозиції, перш ніж вона зможе стати реальним фактором влади. Більшість населення Росії не буде мати нічого проти таких дій влади. Принаймні доти, поки бум у нафтовій і сировинній галузі буде приносити доходи, достатні для підтримки росту економіки і рівня споживання. Адже й у західних демократіях виборці найчастіше змушують уряди до відставки, якщо більшість населення незадоволене економічною ситуацією.

Видається, що тепер вже ніщо не перепиняє шлях до тихої зміни влади в Кремлі, як того бажає Путін. На майбутніх, виборах у Держдуму обидві кремлівські партії, поза сумнівом, здобудуть «тріумфальну перемогу». Питання щодо спадкоємця Путіна у 2008 році також буде вирішене відповідно до волі нинішнього президента. Оскільки ані політична програма, ані рівень популярності кандидата тепер жодної ролі не відіграють. Головне, аби все у Росії залишалося під контролем Кремля. Виникає питання – чому президенту Росії Володимиру Путіну взагалі не наслідувати приклад деяких своїх центральноазіатських колег і остаточно не скасувати вибори? Можливо це було б більш чесно перед російським народом?

Загалом, багато росіян цілком усвідомлюють той факт, що політика Путіна і його псевдопартій-клонів «Единая Россия» і «Справедливая Россия» затягли їх назад у радянське минуле. У попередні роки їхньою відповіддю було протесне голосування «проти всіх» або бойкот виборів і політична байдужість. Більше половини росіян більше не ходять на вибори, багато хто з них не дивляться телевізор, тому що їх вже просто верне від нескінченної низки репортажів про діяння президента і його довірених осіб. Чи існує шанс, що в цій похмурій картині політичних маніпуляцій щось зміниться перед грудневими виборами до парламенту чи через два місяці, коли буде вирішуватись питання про спадкоємця Путіна? Навряд чи. Опозиція в Росії слабка, розрізнена і не має харизматичного загальнонаціонального політичного лідера, котрий міг би надихнути народ на серйозний спротив авторитарному путінському режиму.

Хоча, з історичної точки зору малоймовірно, що російський середній клас, котрий може собі дозволити поїздки за кордон і бачить наскільки життя в сучасні Росії відрізняється від укладу в демократичних країнах західного світу, буде нескінченно довго задовольнятися політичною опікою з боку режиму, вибудуваного за ці роки Володимиром Путіним. Однак на сучасному політичному рівні ще не існує жодного натяку на те, що маса невдоволення в російському суспільстві може досягти рівня, котрий стане критичним для команди кремлівських кегебістів.

Й допоки увесь світ поглядає на Кремль й чекає, коли ж Володимир Путін вирішить таки зробити однозначну заяву щодо свого реального спадкоємця на посту президента, Володимир Путін проявляє активність на іншому фронті. В той час як кремлівські гадалки на кавовій гущі намагаються відслідковувати кожну крупицю політичної ваги і впливу, що набирається одним із двох кандидатів у спадкоємці – Сергієм Івановим чи Дмитром Медведєвим, президент Путін зміцнює основу президентської влади. Путін мостить дорогу, аби полегшити своєму спадкоємцеві завдання іти заданим ним політичним курсом.

А про те, щоб боси економіки не втручалися в політику, піклуються спецслужби. Паралельно із цим додаються зусилля, спрямовані на те, щоб майбутній президент одержав парламент, котрий підтримуватиме його лінію. Нинішні вибори в регіонах були лише початком і успішною репетицією. Закони, котрі регулюють діяльність партій і процес проведення виборів, були змінені таким чином, щоб більшість голосів дісталося обом кремлівським партіям. Виборче право було відредаговано так, що у виборців не залишилося більше можливості висловити своє незадоволення путінською політикою і проголосувавши «проти всіх». Тому за нинішньої фази економічного росту і реставрації політичного впливу Росії більшість громадян голосують на виборах «як потрібно». Загалом же березневі вибори-2007 – це артпідготовка перед думським наступом на загальнофедеральному просторі та репетиція перед президентськими виборами. Потворний режим, створений за роки правління президента Путіна, показав російським виборцям, що він готовий піти на все задля утримання своїх владних позицій і неміряних фінансових дивідендів, котрі приносять ці всевладні повноваження.

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s