Темна КГБіська сторона Росії все більше проявляється

грудень 2002 року

Віктор Каспрук

Як виявилось спадковий КГБізм і генетичний авторитаризм на пострадянських просторах явище живуче. “Демократ” Борис Єльцин, котрий задля убезпечення від відповідальності себе і своєї “сім`ї” передав Росію з рук у руки гебістам не дуже задумувався над тим, якою стане країна після нього. Нещодавно у американському тижневику “Newsweek” було надруковано статтю під вельми промовистою назвою – “Темна сторона Росії”. В ній відзначається авторитарний стиль правління кремлівського керівництва і вказується на випадки утисків західних журналістів.

Ще декілька років тому подібна незграбна самодіяльність у поводженні з західними журналістами могла здатися дивним відгомоном радянського минулого. Але сьогодні це вже прояв очевидної тенденції – прискореного відродження авторитаризму в Росії. За іронією долі, реанімація політичних вдач радянської епохи одержала підтримку американського президента Джорджа Буша. Так прилетівши до Санкт-Петербургу, він від усієї душі підтримав “суворі заходи”, прийняті президентом Путіним після захоплення заручників у Театральному центрі на Дубровці. “Люди намагаються покласти провину на Путіна”, тоді як “їм треба у всьому звинувачувати терористів” – заявив Буш. Під час особистої бесіди з російським президентом Буш підкреслював необхідність розпочати переговори з чеченцями, але ні словом ні обмовився про все більш жорстокі методи ведення війни в Чечні. В зв’язку з новим зближенням Москви і Вашингтона постає закономірне запитання: яку ціну Вашингтон готовий заплатити за “путіноманію” Буша і цю нову дружбу в ситуації, коли Росія постійно і безоглядно компрометує демократичні цінності?

Тижневик “Newsweek” справедливо звертає увагу на всезростаючу роль російських спецслужб у керуванні державою. Багато років поспіль, починаючи від горбачовської перебудови і до “єльцинської епохи”, можливості російських спецслужб були обмежені. Тепер вони святкують тріумфальне повернення. У колишнього КДБ існує нині не менше півдюжини служб-спадкоємиць – і жодна з них не контролюється парламентом, як це має місце на Заході. Але навіть якби парламент мав у своєму розпорядженні таку можливість, це мало б що змінило, оскільки з недавніх пір Держдума нашпигована колишніми працівниками апарата держбезпеки. Гебісти широко представлені і в інших політичних інститутах, починаючи з регіональних владних структур і аж до ключових посад у президентській адміністрації. Високопосадові чини ФСБ борються за впливи у великих компаніях [таких, наприклад, як “Славнефть”] чи вже контролюють прибуткові і повністю закриті для чужих, особливо “чуттєві” сектори російського бізнесу – такі, як торгівля зброєю. Зрозуміло, що ФСБ її дочірні служби не соромляться захищати свої нові переваги. Старі радянські страхи перед іноземцями знову оживають і все більше міст та регіонів РФ закриваються для іноземних громадян.

З’явилися в Росії політв’язні. Так недавно родичі трьох російських політв’язнів, звинувачених органами держбезпеки в шпигунстві, прибули до Сполучених Штатів, щоб заручатися підтримкою громадськості і політиків. Це викликає в пам’яті спогади про радянські часи, коли ті родичі дисидентів, яким вдалося потрапити на Захід, оббивали пороги західних урядів, правозахисних організацій і ЗМІ.

Як підкреслює “Newsweek”: Якщо президент Буш не готовий критикувати ці тенденції в Росії, то хто ж? Може Європа? Критика європейців явно прийшлась Путіну не до смаку. Це було особливо помітно на прес-конференції в Брюсселі на початку листопада, коли президент вульгарними зауваженнями відшив датського журналіста, що випитував у нього подробиці про чеченську війну.

Розігруючи “російську карту” у війні з тероризмом Захід і Джордж Буш особисто надають політичні індульгенції режиму Путіна і його гебіській складовій. Росія ж може скільки завгодно надувати щоки і називатися членом “великої вісімки”, але ж усім і так зрозуміло, що країна з величезними просторами і 150 мільйонним народом, яка “успішно” досягла, що її ВВП дорівнює маленьким Нідерландам просто приречена на авторитарний стиль правління. Як же ще інакше можна пояснити своїм громадянам, що вся країна, як і в радянські часи має працювати на окреме показове місто Москву [тепер ще до цього списку приєднується і батьківщина Путіна Санкт-Петербург] і купку придворних олігархів. Поки що президент Путін успішно реанімує радянські порядки в Росії, але можна не сумніватися, що стратегічна ціль у нього одна – відновлення повного контролю над всіма територіями, що входили раніше до складу Радянського Союзу. На жаль, українське неукраїнське керівництво під проводом президента Леоніда Кучми зробило за останні 8 років дуже багато, щоб путінська мрії мали під собою грунт…

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s