Визнання, що не знімає проблем

img082

30 жовтня-6 листопада 1998 року, газета “Час” №4

Нещодавно Комітет по нагородженню медаллю імені Нансена, котрий заснованний Управлінням Верховного Комісара ООН в справах біженців нагородив видатного правозахистника, Голову Меджлісу кримськотатарського народу, народного депутата, члена фракції НРУ Мустафу Джемілєва медаллю імені Нансена за 1998 рік. Ця нагорода є визнанням видатного вкладу Мустафи Джемілєва в вирішення проблем безгромадянства і відновлення громадянства раніше депортованих кримських татар, які повертаються на свою батьківщину. Пропонуємо вашій увазі інтерв`ю з Головою Меджлісу Мустафою Джемілєвим політичного оглядача “Часу” Віктора Каспрука

– Пане Джемілєв, коли ви дізнались що вам присуджено таку високу нагороду?

– Про сам факт нагородження мене повідомив представник Верховного Комісара ООН в справах біженців Йозеф Дьорке. Він передав офіційного листа від Комітету з нагородження медаллю Нансена. В цьому листі зокрема зазначалося: “Шановний пане Джемілєв, ми дуже раді повідомити вам, що Комітет вибрав вас для нагородження медаллю Нансена. Ця нагорода присуджується вам, як визнання видатних заслуг в роботі з проблемами біженців.” Ми виїхали до Женеви разом з паном Дьорке. Нас там зустріли представники української місії, і 5 жовтня в Палаці Націй відбулося нагородження.

– Що ви відчували, коли вам вручали нагороду, як представник кримськотатарського народу і України?

– Я свої почуття намагався висловити в своїй промові. А потім мені одна кореспондентка (яка здається працює на кілька українських видань) сказала, що я виступив одночасно, як кримськотатарський і український патріот. Дозволю собі процитувати деякі рядки зі свого виступу в Палаці Націй: “Сьогодні один із самих хвилюючих днів в моєму житті. Вперше ця висока нагорода присуджується представникові одного з депортованих і підданих геноциду при радянському режимі народу – кримських татар. Це надзвичайно важливо для нашого народу, для доль багатьох сотен тисяч людей, котрі стали жертвами злочинів колишнього радянського режиму із-за своєї національної приналежності і, які вже протягом багатьох десятиліть ведуть боротьбу за відновлення своїх попраних прав. Вручення мені сьогодні цієї нагороди я сприймаю як свідчення того, що наш голос почутий на відповідному рівні, наш біль зрозумілий, проблема визнана і знаходиться під пильною увагою світової спільноти.”

– Яким ви бачите співробітництво України і кримськотатарського народу у вирішенні кримської проблеми?

– В нашого народу є деяке розчарування, і воно дійсно має під собою грунт. Адже в самі відповідальні моменти становлення української держави (ви ж знаєте, яка взагалі атмосфера в Криму) ми завжди підтримували державність України. І коли була проголошена незалежність України в Криму було відразу неприйняття цієї незалежності. І в цій обстановці кримськотатарський національний рух дуже рішуче і беззастережно, у всіх різних політичних перепетіях, завжди відстоював українські інтереси.

І ніби то зрозуміло, що насьогодні кримські татари – це основна організована сила на території Криму. Сила, яка підтримує Україну. Це, звичайно, керівників держави влаштовує, це їм подобається, але до того часу, поки ми потрібні. Але при намаганні вирішення наших проблем, коли ми говоримо про свої нагальні проблеми, суть відповіді зводиться до того, що розбирайтесь там самі. Це дуже образливо. Тому цілком обгрунтовано люди вважають, що не надається належного значення кримськотатарському фактору зі сторони державних мужів в Україні.

Ми намагаємось пояснити нашим співвічизникам, що Україна – це не якась людина з одним обличчям. Існують різні сили. Є сили, які хочуть повернути Україну в імперське стійло, встановити старі порядки, а є національно-демократичні сили. Так що ми мусимо приймати активну участь в цій боротьбі і бути на стороні тих, хто будує демократичне суспільство і орієнтовані на незалежну і сильну Україну. А те, що робиться, або не робиться для кримських татар не можна відносити до всієї України.

Дійсно, що в майбутньому часі іншого шляху для нас немає. Це є офіційною точкою зору національних сил кримських татар, Курултая, що майбутнє Крима – це національно-територіальна автономія в рамках української держави. Але мушу сказати, що ігнорування наших інтересів зі сторони України по відновленню прав кримськотатарського народу може спонукати деякі радикально налаштовані сили в середині нашого національного руху (слава Богу, Меджліс їх зараз повністю контролює) до можливих неадекватних дій. Ми це намагалися пояснити у коридорах влади України, але, на жаль, всі зайняті своїми якимись корпоративними інтересами, у всіх свої справи, а кримськотатарське питання так і залишається без належної уваги. Але все ж таки українська влада має звернути увагу на нагальні проблеми кримськотатарського народу і діяти не формально, а так, як вимагає конкретна реальна ситуація.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s