Край: можливий крок до нового територіального устрою України

11 березня 1995 року, газета «Час-Time»

Віктор Каспрук, політолог

Суперечки між різними гілками української державної влади, що вже котрий рік ведуться як у Верховній Раді, так і в засобах масової інформації, підтверджують доцільність погляду на ці справи з перетягуванням ковдри під дещо іншим ракурсом. А саме – як збирається керувати землями України та чи інша влада і чим саме збирається вона керувати. Адже отримання навіть надзвичайних повноважень, прагнення яких чітко проглядається з всіх сторін, не дає можливості управляти ситуацією, якщо немає відповідного дійового зв”язку з чинниками й структурами, котрими вони мають керувати.

Та хоч би як там було, проте скрізь і завжди державна влада реалізується в двох основних напрямах – управління процесами ( економічними, політичними, соціальними, культурними і т.д.), зі всіма їх матеріальними й нематеріальними складовими частинами, і управління територіями. Однак прямо чи опосередковано керування процесами здійснюється, врешті-решт, через механізми територіального управління. Якість загального державного управління значною мірою залежить від досконалості й ефективності територіального управління, від його концепцій, закладених схем, структури, механізмів здійснення, котрі відіграють у державному управлінні ту ж саму роль, що й трансмісія в автомобілі. Тому кожна хвороба влади є насамперед хвороба механізмів передачі її впливів.

Саме ці проблеми висвітлює розтягнений початковий період становлення України як повністю самостійної держави і болісний її відрив від імперської пуповини колишнього СРСР, а тепер його правонаступника Росії. Однією з таких нагальних проблем є проблема так званого “кримського синдрому”, затягування з вирішенням якої може призвести до розчленування України та втрати нею незалежності.

Постійно напружена ситуація в Криму, що є болісною проблемою для України, висвітлює зовсім інші чинники і процеси, аніж ті, які лежать на поверхні. Проблема Криму має не національний характер і навіть не економічний. Будь-які конфлікти, будь-які збурення відбивають об”єктивно існуючі напруження в структурних побудовах загального простору країни, куди входять політичний, економічний, культурний, соціально-психологічний простори. Ці напруження можуть бути навіть суто структурно-адміністративного характеру, що і маємо у “кримського синдрому”.

У спадок від колишніх радянської та російської імперії нам дісталось підпорядкування українських земель за тими принципами, які були корисні і зручні для метрополії, створювали механізми керування Україною іззовні. Для України ж це було штучно нав”язане розмежування території. В основному ці принципи від радянського часу залишились у сучасній Україні. Але для сучасної незалежної України все ж доцільнішим був би новий адміністративний поділ території за принципами природної ( в широкому розумінні ) єдності земель, з впровадженням в обіг такого поняття, як край. Так могли б називатися новоорганізовані регіони України, що дозволило б відійти від назв, які є зараз, автономна республіка чи область. Тобто краї – це землі, що мають спільну економічну структуру, спільні історичні та географічні особливості, природно виділяються на території України і націлені на оптимальне, з точки зору загального управління, вирішення завдань усіх рівнів.

Кількість таких регіонів-країв була б значно меншою, і відпала б потреба штучного поділу на 25 областей. За попередніми підрахунками, кількість регіонів-країв мала б бути десь 7-8. Краї чіткіше могли б відстежувати і здійснювати своє самоврядування, швидше вирішувати ті проблеми, які для них є суто внутрішніми. Краї підлягали б чіткішому централізованому керівництву з урахуванням загальноукраїнських інтересів відповідними виконавчими інституціями. З іншого боку, це могло б зняти те напруження, що виникає у міжрегіональних відносинах : в економічних, політичних, тих проблемах, як кримська. Ключем слугування цієї проблеми може слугувати організація такого структурно-адміністративного утворення, як Чорноморський край, який міг би складати єдиний адміністративно-економічний комплекс у складі Криму, Херсонської, Миколаївської та Одеської областей, що мають приблизно однаковий вихід до моря, ландшафт та ряд інших спільних особливостей. Водночас у новому краї зникло таке велике соціальне та національне напруження, оскільки там, як і, природно, в усій Україні, переважають етнічні українці, і це нормально згладжує всі національні проблеми. Соціальні ж проблеми могли б мати ефективне оперативне вирішення в рамках самоврядування на території, що має спільні особливості в цій сфері. Фактор оперативності рішень та однорідності загального простору значною мірою вирішує питання врегулювання породжених недоліками адміністративного поділу суперечностей і конфліктів, що можуть виникати на території України.

Не потрібно вигадувати ніяких штучноутворень для назв нових адміністративних одиниць нашої держави. Варто лише пригадати старі історичні назви регіонів, що як неофіційні назви вживаються і нині. Так поділ на краї міг би здійснюватися за таким принципом : Галицький край ( Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська області), Подільський ( Вінницька, Хмельницька, Тернопільська області ), Волинський ( Волинська, Рівненська області ), Поліський ( Київська, Чернігівська, Житомирська області), Наддніпрянський ( Черкаська, Кіровоградська області ), Чорноморський ( Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська області ), Слобідський ( Харківська, Полтавська, Сумська області ), Запорозький ( Запорізька, Дніпропетровська області ), Східний ( Донецька, Луганська області ). Втім можуть бути обрані інші назви, котрі відповідають особливостям кожного краю.

Хочемо ми цього чи ні, але в Україні історично склалося так, що її території, свого часу пошматовані між Російською та Австро-Угорською імперіями, довго розвивались відокремлено одна від одної. Звідси, зрозуміло, і ті суперечності та розбіжності у поглядах на державотворчі та суспільні процеси, які відбуваються нині. Та навіть в економічному плані Схід і Захід мають свої особливості. Загальновідомо, що сепаратиські тенденції можуть існувати не лише у країнах, економіка яких перебуває в неусталеному стані, а й у таких економічно розвинених країнах, як Канада, Франція чи Іспанія ( згадаємо спроби відокремитись канадської франкомовної провінції Квебек, де це питання не закрито й досі, чи сепаратиський рух басків в Іспанії і Франції ). З огляду на це потрібно, не чекаючи можливого зникнення всіх проблем водночас із піднесенням економіки, шукати нову, прикладну модель керування, яка б враховувала інтереси всіх. Найпростіше було б, на перший погляд, запропонувати федеративну державну модель. Проте, враховуючи геополітичні реалії України та ще незміцнілу державність, такою моделлю ми не можемо скористатися, оскільки вона занадто “м”яка”, щоб протистояти процесам дезінтеграції країни.

Пропонована крайова модель більше враховує індивідуальні особливості нашої країни. Схема структурного поділу держави на краї передбачає дві основні тенденції, що жодною мірою не заперечують одна одну, а, навпаки, лише підсилюють ефективність чіткого керування територіями. Це насамперед, значне розширення повноважень місцевої влади, впровадження до користування принципу достатнього самоврядування, який полягає у передачі в значно більшому обсязі реальних прав та можливостей для вирішення поточних і регіональних питань з одночасним збільшенням відповідальності адміністрації краю перед центральними державними структурами.

Друга ж тенденція підкріплювала б узгоджене керівництво з повним врахуванням краями особливостей загальноукраїнських інтересів. Це насамперед зміцнення у світлі крайового устрою відповідних виконавчих інституцій країни, що передовсім, полягає в розширенні повноважень щодо вирішення загальнодержавних питань та зміцнення виконавчої влади. Такий підхід водночас значно спрощує й прискорює вирішення місцевих питань та не дозволяє вузькомісцевим інтересам тіснити інтереси державні. Бо саме загальноукраїнські інтереси мають домінувати у вирішенні всіх поточних питань діяльності місцевих крайових адміністрацій.

Сама ж процедура заміни старих адміністративних одиниць на нові краї могла б мати такий вигляд. Спочатку повністю скасовуються всі ті підзаконні акти, які приймалися за радянських часів і нині вже давно втратили свою силу, і водночас скасовується постанова колишньої Верховної Ради про надання Кримській області статусу автономної республіки. Оскільки ця постанова не є правомочною, бо приймалася без прийняття нової Конституції України, а в Конституції колишньої УРСР від початку не було юридичного обгрунтування існування в межах України автономних утворень. Далі законодавчо впроваджується новий територіальний крайовий поділ. Кожен край базується на кількох суміжних областях, реорганізованих у нову структурно-територіальну одиницю. При цьому проводяться зміни меж областей, що входять до країв з огляду на головний принцип формування краю – природну єдність території. Область як структурно-територіальна одиниця припиняє своє існування, а території, що входять до складу краю, поділяються на регіони, які називаються землями, наприклад Євпаторійська земля Чорноморського краю.

Таких земель у складі краю має бути 8-15. Виділяються вони за тим самим принципом, що і краї, принципом природної єдності території. Не вдаючись в деталі та токощі нового територіального устрою України, хотів би підкреслити, що цими заходами водночас знімаються усі старі прорахунки, а з іншого боку – відкривається перспектива оптимального структурування території та влади в Україні, базуючись на останніх світових досягненнях у цих галузях. Новітній Україні цим надаються найсучасніші механізми державотворення та державного функціонування, водночас очищається простір країни від старого імперського мотлоху.

Окрім знищення психологічних та структурних факторів залежності від складових державного механізму, котрі не відповідають реаліям сьогоднішнього дня й інтересам народу України, виграш може бути і суто економічним. Структурування території України може зменшити приблизно в три рази кількість систем управління, управлінського персоналу і, відповідно, витрати на його утримання, не кажучи вже про те. що не стане витрат на дублювання та вирішення суперечностей в межах самої системи. Важливим є і те, що запропонований варіант нового адміністративного поділу країни буде не таким собі механічним розчленуванням, а важливою складовою створення повної, життєздатної новітньої інфраструктури під державність України. Сюди ж входять і всі інститути управління, і розмежування повноважень, підбір кадрів, політика національна, соціальна тощо. Але новий порядок адміністративного структурування території є тим фундаментом, на якому можна реально будувати українську державу, а як відомо, завдання державного будівництва і полягає в побудові такої державної структури, яка б найоптимальніше враховувала всі національні, географічні, історичні та інші особливості нашої країни і яка б була найліпше придатна для повноцінного життя її громадян.

Нестабільна ситуація у нашого північного сусіда й спадкоємця імперської ідеології лише підкреслюють доречність і невідкладність зміцнення та реструктування управління землями України.

“Кримський синдром” підштовхує нас до невідкладних, але добре прорахованих державних рішень і дій. Час вичікування, поступок і часткових рішень давно вже минув. Ми маємо подумати про тих громадян. які живуть в Криму й стали заложниками непродуманих минулих рішень владних структур, подумати взагалом про майбутнє нашого народу. Саме через призму нового територіального поділу України на краї можна було б по-новому поглянути на вирішення цих та інших проблем, абстрагуватись від старих, нав”язаних попередніми структурами рішень, і створити таку Україну яка потрібна нам всім.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s