Спортивний імідж України в світі тепер цілком зрівнявся з іміджем політичним…

березень 2002 року

Віктор Каспрук

XIX зимові Олімпійські ігри завершились. Але вже зараз їх називають одними із самих брудних в історії Олімпійського руху. Хоча мова йде не про допінг, а про скандали, пов’язаних зі суддівством. Та, очевидно, що для України Зимові ігри висвітлили зовсім інші проблеми. Після Олімпіади до провального міжнародного політичного іміджу України – приєднався ще й провальний спортивний імідж. Та, мабуть, інакше і бути не могло. Україна, котра 10 років користувалася ресурсами колишнього СРСР (і які нині вже майже вичерпані) та в необмеженій кількості експортує тіньові капітали на Захід, не спромоглася завоювати хоча б однієї паршивенької медалі.

Для такої спортивної країни, якою колись була Україна – це, звичайно, повна катастрофа. Зрозуміло, що можна тепер в пришвидшеному темпі знайти “купу” “стрілочників”, терміново позвільняти їх з насиджених роками місць, але від цього нічого абсолютно не зміниться. Винні не спортсмени, не спрацювала сама система, котру від 1994 року вибудовувала в нашій країні “команда влади”. Системна криза, котра практично зруйнувала економіку держави не могла не окошитись ні на вітчизняній науці, ні на вітчизняному спорті.
Навіть у колишньому Союзі добре розуміли, що чемпіонів треба вирощувати. Колись існувала доктрина спортивної роботи і цих принципів дотримувались десятиліттями. Масово були відкриті дитячі спортивні школи, будь-яка спортивна секція була доступна дітлахам навіть із найнезаможніших родин. Спортивні тренери ходили по загальноосвітнім школам і відбирали до своїх секцій найбільш перспективних і обдарованих школярів.

За сучасних, так званих, ринкових умов, майже, всі пристойні спортивні заклади потрапили за безцінь до “новоукраїнців”. Масовий спорт як такий перестав існувати, а заняття спортом стало елітарним і доступним лише тим, хто має тугі гаманці. Не потрібно забувати, що велику роль у професійному спорті має повноцінне і правильне харчування, достатнє відновлення організму після напружених тренувань та уникання стресів, котрі не сприяють досягненню високих спортивних результатів.

Але, як сказав класик розбудови держави, “маємо, що маємо”. А маємо небагато. Більшість батьків, котрі за сучасного розвинутого “кучмоленду” ледве зводять кінці з кінцями, не спроможні оплатити заняття спортом своїх дітей. Значна частина дітей в Україні постійно недоїдає, або ж харчується сурогатною їжею, котра не сприяє зростанню ні силових показників, ні нормальному фізіологічному розвитку організму…

Необхідно перебудувати саму систему українського спорту. Треба, щоб у спорт прийшли сучасні менеджери, щоб заняття фізичною культурою знову набуло масовості, щоб були побудовані сучасні льодові стадіони, гірськолижні траси приведені в належний стан, а трампліни відповідали вимогам світових стандартів.

Але спортом треба займатися, а останнім часом середньостатистичний українець більше дивиться спортивні змагання по телевізору, аніж сам прилучається до фізичних навантажень. Та навіть у тих, хто б міг теоретично оплатити спортивні послуги часто постає складна дилема – йти до платного тренажерного залу на тренування, чи за ці ж самі гроші запастися горілкою. Якщо взяти для прикладу Сполучені Штати, то там вже більше 20 років цілеспрямовано на державному рівні ведеться пропаганда здорового способу життя. То ж, можливо, треба було замість масового відкриття у Києві і великих містах України нічних горілчано-лікерних відділів, де у будь-який момент захмеліла молодь і люди старшого віку можуть угамувати свою алкогольну “спрагу”, будувати спортивні площадки і доступні у будь-який час для молоді турніки і інше спортивне знаряддя? Але тоді, правда, існуватиме реальний ризик серйозно підірвати фінансовий стан нашої батьківщини…

І тут я дозволю собі висловити крамольну думку – можливо добре, що ми на цій олімпіаді не спромоглися завоювати жодної медалі. Саме це “безмедальство” висвітлює справжній стан речей в нашій державі. Бо це не бутафорні покажчики економічного зростання, результати якого хіба відчутні лише в кишенях у тих, хто засів на Банковій. Хоча я абсолютно впевнений, що представники такого талановитого народу, як український в недалекому майбутньому ще не раз будуть виборювати найвищі олімпійські нагороди, досягаючи найкращих спортивних результатів. Необхідно лише, не впадаючи в зайві амбіції, спокійно та неупереджено проаналізувати причини поразки на зимовій Олімпіаді та професійно розробити нові модерні підходи до розвитку масового і професійного спорту в Україні.

Схоже, що нині чиновників від спорту стало більше ніж самих спортсменів. Настав час змінити цю диспропорцію, відновлювати спорт в Україні , залучати в цю галузь достатнє фінансування. Спонсорів для спорту також, думаю, буде знайти неважко, якщо встановити податкові пільги для меценатів. Не варто відкидати і позитивний у цьому питанні минулого. Це, в першу чергу, підтримка масового і професійного спорту на державному рівні, добре обладнані спортивні зали і впорядковані стадіони, спортивні збори спортсменів, додаткове харчування та безкоштовна форма.

Очевидно, що у всьому світі спорт набуває ідеологічних обрисів. Звучить гімн команди-переможця, піднімається національний прапор, глядачі по ту сторону телеекрану сповнюються гордістю за свою країну. На жаль, я особисто під час нинішньої Олімпіади відчував постійне почуття “антигордості”. Приблизно з таким же успіхом, як нині українська команда могли виступити спортсмени з африканського Нижнього Зімбабве, з тією лише похибкою, що у них снігу ніколи не буває. Але під час Олімпіади були і деякі веселі моменти. Два наші телекоментатори, аж захлинаючись, стверджували наскільки почесним для України є 6 місце у лижній гонці. Здавалося ще трохи і вони договоряться до того, що саме за це найпочесніше 6 місце надається золота олімпійська медаль. Різновид “українського реалізму”, котрий прийшов на місце, так званому, реалізму соціалістичному, був присутній у більшості коментарів з далекого Cолт-Лейк-Сіті…

Звичайно прикро, що сьогодні спортивний імідж України в світі зрівнявся з іміджем політичним, але позитив негативу у тому, що, можливо, ці невеселі обставини спонукатимуть значну частину березневих виборців краще замислитись над тим, що не можна повторно обирати тих, хто наочно довів, що нездатен ефективно керувати, ані економікою, ані спортом, ані країною вцілому…

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s