Білорусь стає полігоном політичних сценаріїв, які Кремль застосовуватиме в Україні

12 березня, 2012 ▪ сайт “Український тиждень”

Віктор Каспрук

Особливістю президентства на пострадянському просторі є те, що виборчий процес в дійсності часто мало пов’язаний з реальним вибором і політичною волею народів. Черговим підтвердженням цьому стали «вибори Путіна для Росії». Проте, навряд чи можна говорити, що Володимир Путін, котрий лише розпочинає свій третій президентський термін, якесь унікальне явище. Адже Нурсултан Назарбаєв почав відлік своїх президентських повноважень ще у 1990 році, а Олександр Лукашенко – в 1994.

При цьому більша частина президентів в країнах, які були в колись республіками Радянського Союзу, присвоїли собі самочинно владні повноваження, котрі не були санкціоновані попередньо жодними демократичними процедурами.

Однак, схоже, що білоруський диктатор Лукашенко не зумів скористатися послабленням у відносинах з Росією, які давало йому перебування Володимира Путіна на посаді прем’єр-міністра. Олександр Лукашенко майже 18 років успішно експлуатував ностальгію частини білорусів за «світлим минулим» і користався їхніми ментальними комплексами «homo sovetikusa». Серед яких: патерналізм, зрівнялівка, принцип «не висовуватися», побоювання ринку і т.п.

На жаль, мільйони білорусів продемонстрували готовність без спротиву віддати свободи і права (так і не відчувши їх смаку за лічені роки демократичної вольниці епохи Станіслава Шушкевича) в обмін на стабільно-наваристу «юшку з бульбою» з казенного казана. Нині ж, коли у Білорусі ця «юшка» стає з кожним місяцем все більш рідкою, білоруський «homo sovetikus» здатен погодитися з втратою незалежності, аби тільки, хоч може і на дуже короткий час, зберегти для себе цю гарантовану пайку.

Очевидно, що з поверненням Путіна на президентську посаду позиції Лукашенка стануть ще більш слабкими. Йому доведеться перевершити у антизахідний риториці Путіна, щоб завоювати популярність серед відповідного контингенту в Білорусі і Росії. У цьому єдиний козир Олександра Лукашенка. Хоча переплюнути сьогодні Путіна в антизахідний риториці – це зробити з Білорусі Північну Корею, що білоруському диктатору явно не до снаги.

І хоча в певному сенсі Білорусь зараз робить спроби позбавитися своєї «совковості», проте занадто мало тих, хто б усвідомлював, що без здатності суспільства до самоорганізації і поповнення дефіциту громадянськості, просування у бік Європи майже неможливе.

Лукашенко своїм тривалим президентством привів Білорусь до ситуації застою на кшталт кінця правління Леоніда Брежнєва. Країна входить в полосу абсолютної історичної безвихідності. Адже «бацька» на сьогодні не має жодної реальної концепції перспективного розвитку Білорусі. Хоча якби в Росії не було нафти і газу та мінеральних ресурсів – майже повного комплекту з таблиці Менделєєва, – дуже важко сказати, як би розвивалася Росія в часи розвинутого путінізму.

Якби в Росії не було ні нафти, ні газу, то й економічна політика комуністів була б іншою, а може і самі комуністи не протримались при владі так довго. Саме комуністи зробили з Росії сировинну країну, бо на більше не були здатні. Тому зараз Росія і пожинає відлуння «розвиненого соціалізму».

Лукашенко, як і всі диктатори думає, що без них країна не проживе і дня. От тільки всі вони кінчають своє життя, як правило, на пласі чи у вигнанні, а країна продовжує жити. Що ж буде з Білоруссю з усуненням Олександра Лукашенка від влади? Дуже ймовірно, що його диктатура закінчиться трагедією національного масштабу, бо політика й економіка, «заточені» під одну людину не є життєздатними.

Вірогідно, що сівши знову в президентське крісло, Путін, в першу чергу, займеться питанням білоруського «бацьки». Слід розглянути декілька можливих реальних сценаріїв усунення Лукашенка від влади.

Першим із них може стати фізичне знищення білоруського диктатора. Якщо дійсно надійде подібна команда до російських силовиків, то навряд чи таке надзвичайно серйозне державне завдання буде виконуватися методами, котрі викличуть відкрите незадоволення у білорусів. Скоріш за все, замах на білоруського президента серйозно не буде розглядатися взагалі.

У цьому разі, скоріше за все, ФСБ чи ГРУ діятимуть обачніше. Адже яким би обережним і недовірливим до свого найближчого оточення не був «бацька», однак на так уже й важко знайти серед його найближчого кола тих, хто незадоволений своїм посадовим чи майновим статусом. Хоча й відкрито не демонструє свого невдоволення. І тут дуже важливою є мотивація виконавця. Таким чином, російські спецслужби через своїх агентів у Білорусі здатні досить легко вийти на майбутнього виконавця цієї делікатної місії. Для успіху такої операції необхідно знайти того, хто дійсно готовий наважитися на подібний крок і підготувати йому шляхи для виїзду з Білорусі.

Тут непогано підходять методи, котрі розроблені і чудово апробовані ще у часи правління дому Медичі у Флоренції в XV столітті. У обслузі Лукашенка з’являється особа, котра з якогось разу допоможе йому назавжди позбутися влади. Адже цілком очевидно, що «бацька», який так прагне молодитися, скоріше за все приймає чимало різноманітних стимуляторів і мультивітамінних добавок, серед яких дуже легко можуть опинитися саме ті, що спрацюють на користь Кремля.

Другим радикальним сценарієм є те, що після повернення на президентську посаду Володимира Путіна Москві вдасться швидко дестабілізувати економічну і політичну ситуацію у Білорусі. Путіна абсолютно не влаштовує нелояльний до Росії Лукашенко. Занадто довго він вже знаходиться при владі, тому й усі ниточки керування країною на себе перетягнув і може керувати Білоруссю як сам захоче, а не як вирішать в Кремлі.

«Кремлівські мудреці» знають: у разі, якщо вдасться усунути Лукашенка, то враховуючи, що в Білорусі слабка опозиція, в неї є небагато шансів прийти в цьому разі до влади. Тому не можна виключати й того, що після «бацьки» може просто змінитися білоруський лідер – і на цьому все. А потенційним диктаторам Білорусі вигідно заручитися підтримкою сусіда, не за «слов’янську дружбу», звичайно, а за конкретні поступки, які не хоче робити Росії Лукашенко.

Третім сценарієм цілком може стати арешт Олександра Лукашенка, який буде інспірований його найближчим оточенням. Після чого його будуть публічно судити за зниклих безвісти колишніх високопосадовців і людей, що не хотіли миритися з багаторічною диктатурою «бацьки». Тут цілком можливі два варіанта. Або арешт виконуватиметься силами білоруського КГБ чи армією, або з Москви надсилається навчений спецназ, який прийде вчасно на допомогу повсталому проти диктатора «народу».

Парадокс правління Лукашенка полягає у тому, що він не може дозволити собі відмовитися від влади, поки ще живий. Адже у цьому разі він змушений буде відповідати за всі свої злочини. Тому «бацька» готовий боротися до останнього і шукатиме собі союзників будь-де, лиш би уникнути відповідальності за скоєне.

Не виключено, що Лукашенко, у якого дуже добре розвинена інтуїція політичного виживання, зробить спробу не допустити реалізації сценаріїв Москви. Тому досить таки ймовірно, що невдовзі після 4 березня в Мінську розпочнуться кадрові перестановки у силових органах, і особливо у любому «бацьці» КГБ.

Розгортання сценарію цієї гри може бути досить швидким. Бо Кремлю необхідно встигнути до того часу, як Олександр Ригорович встигне отримати необхідну підтримку від Китаю. За цієї ситуації Лукашенко здатен погодитися на всі попередні умови китайської сторони, аби тільки зберегти свою владу над Білоруссю.

Який із сценаріїв буде реалізований у Білорусі, наразі сказати важко, і, швидше за все, цього не знають і в Москві. Оскільки дуже багато зовнішніх чинників можуть вплинути на конкретне рішення. Нині ж для України дуже важливо відслідковувати те, що Путін робитиме з Білоруссю. Адже вже сьогодні можна з упевненістю сказати, що Білорусь стає полігоном випробування політичних сценаріїв, і ці відпрацьовані білоруські сценарії Кремль, можливо, застосовуватиме і в Україні.

І хоча зовсім не факт, що путінській режим буде пробувати реалізувати в Україні ті самі схеми, але фактично перелік сценаріїв, наведений для Білорусії, є вірним і для України. Беручи ж до уваги, що як Лукашенко, так і Янукович переймаються лише технічними проблемами, цебто: забезпеченням охорони ближнього, середнього і дальнього кола, контррозвідувальними і іншими заходами, а не переймаються системно цією проблемою. Особливо не в сенсі охорони Януковича, а в сенсі охорони інтересів України.

А з цим наразі великі проблеми. Адже за останні декілька місяців Віктор Янукович на голому місці зумів побити горщики з Європою. Отже ізоляція (причому інспірована владою України) зростає, а стосовно дружніх стосунків з Росією існують великі проблеми. Про що говорять хоча б «газова» і «продуктова» війни, котрі ще тривають.

Відтак «новий» та окрилений своєю третьою президентською каденцією Володимир Путін цілком може спробувати розіграти карту «хвиль революцій» собі на користь. Тобто, інспірувати «революції» і в Білорусі, і в Україні п’ятою прокремлівською колоною, і таким чином зробити вигляд, що у Білорусі і в Україні народні революції уже відбулися. Звісно, із захопленням влади ставлениками ФСБ і ГРУ.

Що це не зовсім фантастично, свідчить досить промовистий факт. У нашій, вже незалежній Україні 1992 року за лічені дні були захоплені національні святині: Києво-Печерська і Почаївська лаври та тисячі православних храмів по всій Україні. А також по суті захоплена Українська православна церква як інституція. І що головне захоплені саме названими силами, котрим вдалося нейтралізувати, а то й залучити на свій бік українські спецслужби.

Про те, що події можуть розгортатися саме за цим сценарієм побічно свідчать також і події в Москві. Адже якраз перед президентськими виборами і в день виборів були проведені масштабні масовки так званих «прихильників Путіна», котрі буквально за лічені хвилини після закінчення заходів зникали в автобусах і вивозились. Що не типово для справжніх масових заходів, а типово для проведення спецоперацій.

Відтак перед українським демократичним політикумом постають дуже нагальні і конкретні завдання. Можливо, зараз уже просто немає часу на обдумування красивих гасел і того, хто буде гетьманом України. Настає доба рішучих дій. Імовірно, саме ця доба народить нову плеяду діячів українського політикуму.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s