Столиця Європи – Брюссель

2000 рік

Віктор Каспрук

Ми звикли визначати Париж як мистецьку столицю світу. Але якщо далі піти за цією аналогією, то можна визначити Брюссель, як столицю Європи. Саме в цьому вимірі столиця Королевства Бельгія, країни, що здавна відома своїм непохитним традиційним укладом, вступає в ХХІ століття європейської історії.

“Хлопчик-фонтанчик” – символ Брюсселю

З настанням спекотних літніх днів центр старовинного Брюсселю перетворюється на “місто-кав`ярню”, котре піддається нестримній навалі натовпів цікавих до всього іноземців. Гості Брюсселю практично скрізь. Вони невпинно клацають затворами модерних фотоапаратів, намагаючись зафіксувати навічно скороплинні миттєвості свого недовгого перебування в місті, вони невтомно нишпорять по численним крамницям центру у пошуку сувенірів, котрі в далекій Арізоні, Нью-Йорку чи Монреалі будуть щемно нагадувати про каміння древньої Європи, вони чинно сидять за білого кольору столиками, винесеними відповідно до літньої оказії на вулиці з численних кав`ярень, без поспіху дегустуючи французькі чи іспанські неперевершеної смакової гами букету вина.

У кожної столиці є свої національні символи. В Києві – це Софіївський собор, в Нью-Йорку – статуя Свободи, в Парижі – Ейфелева вежа. Символ Брюсселю таки особливий, його неможливо порівняти ні з чим. Це – “хлопчик-фонтанчик”, що невтомно фонтанує в Брюсселі вже майже 400 років. Більшу частину року будь-які строї на хлопчику відсутні. Але за старовинною традицією, котра тягнеться ще з тих далеких часів, коли брюсельські ремісники були поділені на цехи, “хлопчика-фонтанчика” час від часу одягають в залежності від того чи це національне свято країни, чи святкування заснування якоїсь відомої фірми, чи день міста.

Кожен з численних туристів, які відвідують Брюссель, хто хоч трішечки обізнаний з тим, що необхідно подивитися в місті, в першу чергу поспішають відвідати “хлопчика-фонтанчика”, щоб коло цієї старовинної скульптурки зфотографуватися на пам`ять. Розтиражовані копії хлопчика, від зовсім маленьких, за ціною в 60 бельгійських франків, до повних відповідників за розмірами, пропонуються туристам у численних крамницях столиці. Ідея фонтануючого хлопчика здобула таку широку популярність у жителів та гостей Брюсселя, що пізніше пооддаль за кілька кварталів поспішили встановити конкуруючу фігурку, але вже “дівчинки-фонтанчика”. Та цій фігурці вже не судилося долею набути такої шаленної всенародної популярності. До її підніжжя не тягнуться зморені оглядом міста нескінченні вервечки туристичних протчан і взагалі рідкий, лише добре проінформований турист таки добреде до “дівчинки-фонтанчика”.

Монархія – спасіння для королівства Бельгія

Невеличка Бельгія країна, що ніби складена долею з двох половинок. Південь держави заселяють валлони. Їх досить важко відрізнити від французів і вони в відсотковому відношенні складають 33% від загальної чисельності населення. На півночі склад населення зовсім інший, там проживають фламанці (істинні голанці) і їх вже значно більше – 55% громадян Бельгії. І як не парадоксально, але королівський двір та монархія для цієї країни – це єдина прийнятна форма державного устрою, яка здатна утримати разом ці роз`єднані дві половинки.

Хоча “посада” короля нині носить таки досить номінальний характер, але на думку самих бельгійців, перетворення країни в республіку, з наступним обранням президента, невідворотньо призведе до етнічного розмежування суспільства і розпаду країни. Тому мабуть всетаки краще мати короля, який цілком усвідомлює свої реальні повноваження та можливості і не рветься отримати контрольний пакет впливу на перебіг політичних і соціальних процесів в державі. Хоча слід зазначити, що король Альберт ІІ (який знаходиться коло влади з 1 серпня 1993 року) досить чимало зробив за останні роки для того, щоб утримати націю в одній зв`язці.

Населення Бельгії любить і поважає короля Альберта ІІ, а одруження спадкоємця пристола 39-річного полковника авіації принца Філіппа з 26-річною красунею Матільдою д`Удекем д`Акоз, яка родом із дуже шанованої і шляхетної сім`ї Бельгії є справжнім об`єднуючим чинником між Півднем та Північчю країни. Оскільки в жилах Матільди тече як і валлонська, так і фламанська кров. Ця скромна і чарівна жінка воособлює в собі довгожданне єднання нації. Матільда д`Удекем д`Акоз стає національним символом королівства Бельгія. Її вирізняє рідкісне для нашого часу поєднання християнської покори, зрілої особистості, непідробного благородства та філософської відстороненості від суєти світського життя.

Де б публічно не з`явилися принс Філіпп та принцеса Матільда, скрізь їх зустрічали захоплені натовпи їхніх підданих. І тому дуже схоже, що чарівну принцесу в Бельгії будуть любити так само палко, як любили, свого часу в Великій Британії принцесу Діану…

Єврофутбол

Так трапилося, що пощастило побувати в Брюсселі саме в розгар чемпіонату Європи з футболу. Ми прилетіли до Брюсселю в середу. Футбольна напруга здавалося витала прямо в повітрі. Адже для ситих європейців футбол – це щось значно більше аніж ще один, хоча і дуже популярний, вид спорту. Вболівання за свою улюблену команду – це спосіб життя для тисяч і тисяч справжніх футбольних фанатів. Це можливість хай хоч на якійсь мент відчути себе не просто безіменною частинкою своєї країни, а в напрузі футбольної баталії емоційно стати в рівень з її спортовими національними героями – членами збірної країни з футболу.

Під вечір місто принишкло. Хто не спромігся з якихось причин потрапити на стадіон, застигли в очікуванні футбольного чуда коло екранів своїх телевізорів. Час пішов. І раптом вибух. Вибух емоцій тисяч і тисяч вболівальників, котрі почали просочуватись до центру Брюсселю. О чудо! Італійці перемогли збірну Бельгії. Нестримані фанати почали просто біснуватися. Та поліція, добре знаючи запальну вдачу італійських тіфозі, завбачливо перекрила центр міста. Але вболівальники не думали здаватися так просто. Не одну вечірню годину чимала кавалькада з машин, збуджених перемогою своїх земляків, темпераментних та сяючих від щастя італійців, їздила по колу навколо самого центра, щосили натискаючи на клаксони і з якимсь незрозумілим для сторонього спостерігача фанатизмом, розмахуючи зелено-біло-червоними національними прапорами. Бельгійці були значно стриманішими. Лише декілька чоловік, стоячи обабіч дороги, по якій рухалася кавалькада, вимахували у відповідь полотнищами з національними кольорами.

Та найбільш “незабутнє” враження на другий день справили англійці. Чималий гурт молодиків, розпалений незбагненною кількістю випитого пива і невдачами своєї команди, згрупувався коло одного з барів. Вони весь час під`южували один одного і викрикували образи в сторону чужих. Чисельність фанатів постійно зростала. Раптом гурт став колихатися і, подібно хвилям, що прорвали слабеньку дамбу на стрімкій гірській річці, хлинув нестримним потоком через невеличку площу прямо до кав`ярні, де хазяїном, як виявилось пізніше, був етнічний турок. Крики-бійка! Розбита вітрина і бельгійські поліцейські, які професійно, без зайвої метушні, крок за кроком, відтісняли фанатів, що втратили контроль за своїми діями.

Англійських вболівальників досить таки швидко вдалося роззосередити. Їх невеличкі групки безрезультатно намагалися пробитися крізь поліцейські заслони до центру. Та зась. Поліцейський кордон надійний і вони відтісняють дебоширів. А за кілька кварталів стоять напоготові броньовані машини оснащені водометами, саме на той випадок, коли б ситуація вийшла з-під контролю. Отже єврофутбол це не тільки захоплююче спортивне шоу на стадіоні. Футбольні фанати таки часто влаштовують свої паралельні мінішоу і добре, коли все закінчується без жертв…

Європейська столиця

Якість життя в Брюсселі одне з найвищих в Європі, але і ціни на все також. безумовно, найвищі. І це не дивно. Сьогоднішня Бельгія відіграє ключову роль в житті Європи. Тут засідає парламент Європейського Союзу, знаходиться Європейська комісія та штаб-квартира НАТО.

Але в Брюсселі гармонійно поєднуються і респектабельна столиця і провінційне місто в хорошому сенсі цього слова. Водночас – це провінційне місто за розміреним, неквапливим, без поспіху ритмом життя, і в той же час це європейський Вавілон, де на вулицях можна зустріти представників різних рас та національностей, і де відсутня затхла атмосфера відстороненості та інертності, котра так часто є характерною для провінції.

Того, кому хоч раз пощастило побувати в Брюсселі буде неодмінно тягнути сюди знову і знову. Палкі прихильники Брюсселя (а я сам належу до їхнього числа) неодмінно скажуть вам, що це напрочуд гостинне і чудове місто. Звичайно він не може конкурувати з Парижем чи Лондоном за чисельністю історичних пам`яток та об`єктів старожитностей. Але це все-таки це особливе місто, яке має свій незбагненний шарм, свою ауру неповторності. Так на весні до Брюсселю з`їжаються зі всього світу на традиційний джазовий фестиваль. Ратушна площа і безліч прилеглих майданів на декілька днів перетворюються на імпровізовану музичну сцену. В місті море квітів. Запахи весняного оновлення природи п`янять. І ця атмосфера карнавальної святковості феєрверком емоцій перекидається на всіх без винятку присутніх на імпровізованому святі життя, переповнює по вінця позитивними емоціями душу так спраглу до можливих змін на краще, на які особливо сподіваєшся чомусь саме на весні…

І ось ти знову в Брюсселі. Швидше залишаєш свою валізу в готельному номері і квапишся вийти на вулицю. Туди, де вишукана і елегантна архітектура міста, туди де ніхто ні на кого не тисне, де перехожі не штовхають один одного, а лише привітно посміхаються і чемно відповідають, якщо ви запитаєте у них як знайти той чи інший об`єкт, що зацікавив вас. Брюссель – це місто повної свободи, місто одночасно елітарне і глибоко народне. Це місто, що притягує до себе як магнітом і воно повне чудових місць, де неодмінно варто побувати.

Потроху Брюссель стає столицею Євроімперії, потроху він стає інтелектуальною і культурною столицею Європи. Можливо завдяки всій своїй різноманітності і численним етнічним общинам (так, наприклад, арабський квартал тягнеться від центральних вулиць до вокзалу) місто не має єдності. Але ніхто не стане заперечувати того, що воно має свою неповторну душу, яка щедро розкривається для тих, хто прагне зрозуміти суть феномену Брюсселю, намагається осягнути ні з чим незрівнянний всесвіт брюссельських вулиць, провулків, соборів, парків і щирих людських взаємен.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s