У Білорусії стартує виборча кампанія: чи є шанси щось змінити?

20 червня, 2012 ▪ сайт “Український тиждень”

Віктор Каспрук

Білоруський бацька остаточно вирішив для себе, коли йому зручніше проводити вибори. Так Аляксандр Лукашенка заявив, що парламентські вибори в державі відбудуться 23 вересня 2012 року. Ці «вибори» мають бути для української опозиції цікаві тим, бо не виключено, що команда «януковичів» зробить спробу на парламентських виборах в Україні дублювати деякі цікаві для себе елементи із білоруського «волевиявлення». Адже в цьому році досвіду російського політичного шахраювання може виявитися явно замало.

Публічно граючись у демократію, Лукашенка наголосив, що вибори мають пройти демократично i максимально відкрито. І що національні та міжнародні спостерігачі повинні мати увесь обсяг інформації про підготовку виборчої кампанії i процеси, що відбуваються безпосередньо на виборчих дільницях і у виборчих комісіях в день виборів. Хоча ці «вибори», звісно, такі ж «демократичні», як і президентські вибори, котрі він увесь час «виграє».

І поки що, коли білоруська опозиція ніяк остаточно не вирішить для себе – бойкотувати їй парламентські вибори чи ні, роз’єднаність опозиції додає повної впевненості диктатору у тому, що до парламенту увійдуть саме віддані йому люди. Лукашенка отримає новий парламент. Але чи є шанси щось взагалі змінити і у Білорусі?

Донедавна Аляксандра Лукашенка справедливо називали «останнім диктатором Європи». Однак, останнім часом, у нього з’явився серйозний політичний конкурент – український колега Віктор Янукович. І тому, навіть важко сказати, кому при доскіпливому суддівстві мала б дістатися пальма першості.

Аляксандр Лукашенка, який є представником старої школи тоталітаризму, вже давно віднайшов Ахіллесову п’яту білоруського обивателя. «Простий білорус» дуже боїться приватизації, опасаючись, що народне добро перетиче до рук олігархів – за прикладом Росії і України. Тому бацька вже стільки років спекулює на цій темі, вживлюючи до свідомості народу ретроспективу ностальгії за колишнім СРСР і наполегливо чіпляючись за радянське минуле.

Граючись у політичний плюралізм, бацька призначив дату виборчого фарсу. Дехто з опозиції сьогодні дуже сподівається на те, що якщо явка на ці «вибори» буде мізерною, то вибори будуть визнані недійсними. Але при цьому, на їх думку, добре було б окрім бойкоту порахувати, якою в реальності була явка на цих виборах. Бо якщо опитування вже не проходять, то явку виборців порахувати можна.
Але, все рівно, політичні підлеглі Лукашенка впишуть до підсумкового протоколу саме ті цифри, які приготують зверху. Лукашісти в усьому підтримують свого президента-диктатора, який володіє необмеженою ніким і нічим владою, і ні за яких обставин не збирається нею поступатися.

Добре розуміючи, що частина суспільства не погодиться з наперед очевидним фальшуванням виборів, Лукашенка заявив про необхідність забезпечення порядку в країні під час парламентської кампанії, зажадавши припинення незаконних дій і політичних провокацій.
На його думку, «незаконні дії, політичні провокації, спрямовані на дестабілізацію обстановки в країні, повинні негайно припинятися, а винні – нести встановлену відповідальність. Повага до закону є обов’язковою для всіх, без цього не може бути жодного депутата парламенту». Він підкреслив, що «ведення передвиборчої агітації не може здійснюватися за правилами масових вуличних акцій».

Виглядає на те, що фактично призначена чергова дата приниження білоруського народу. Адже про які вибори взагалі може йти мова? Бо вибори – це щось інше, коли вибирають, а не призначають. І вибирати можна тільки за рівних умов для агітації та при прозорому підрахунку голосів. А ні того, ні іншого у Білорусі, як не було так і немає. А значить це ніякі не вибори, а лише механічне призначення лояльних і зручних для режиму депутатів.

«Брати участь за таких умов у виборах означає працювати на владу», справедливо вважає білоруський політолог Володимир Ровдо, – результат «виборів» всім відомий, а списки «депутатів» давно складені. У чому ми беремо участь? Всі вже сьогодні знають результати цих «виборів», знають, що вони будуть сфальсифіковані, що вже давно складені списки, так званих, «депутатів». Виборча система залишається старою. І тому участь у цих «виборах» – це участь у фарсі. З абсолютно відомим результатом».

Власне, якими можуть бути вибори, не приховує і сам Лукашенка: «Ми навчилися проводити вибори, як свято для білоруського народу. Давайте ще раз зробимо це свято. Цей день повинен бути святом для людей». Хоча, в дійсності, ці парламентські вибори – це свято для самого Лукашенки і непогана можливість ще раз продемонструвати білоруському електорату, що за нього усе давно вирішили інші.

На загал, позиція тих в білоруській опозиції, хто збирається таки взяти участь у «виборах», котрі організовує бацька, схожа на позицію українських противсіхів. Знають наперед, що це піде на не користь народу, але для них головне продемонструвати, що вони над усім цим політичним процесом, і що вони розумніші за всіх.
Як вважають білоруські експерти: «той хто бере участь в псевдовиборах за розробленими правилами диктатора – є спільником чергового злочину проти Білорусі. На жаль, немає в кримінальному кодексі статті, по якій в майбутньому можна було б судити таких зрадників. Так звані, «борці» – роблять свій власний політичний бізнес, заробляючи і допомагаючи диктатору. Але більшість білорусів проти участі у таких «виборах», і «за» за бойкот.

Тому треба продовжувати боротьбу за бойкот, та відвернутися і від лукашенківського режиму, і від зрадників, які ніколи не підуть на єдність і солідарність заради нашої мети – звільнення Білорусі. Тому необхідно добре пам’ятати хто є хто!»

Власне, білоруських інтелектуалів можна добре зрозуміти. І у цьому сенсі мабуть ніхто краще не сказав від Зенона Позняка про цю білоруську псевдоопозицію, яка ніби у стані наркотичної політичної ейфорії, активно прагне брати участь в таких «виборах». Бо як вважає Позняк: «Тактику агентури для псевдоопозиції добре видно: заплутати позицію бойкоту до абсурду і маразму в головах людей, створити несерйозне ставлення до цього, і скомпрометувати так, щоб ніхто ні в чому не розібрався. Тепер вони налагоджують черговий скандал: одні, начебто, за бойкот, інші – ні. Одні йдуть на вибори, а потім знімають свої кандидатури і оголошують бойкот. Інші йдуть на вибори, але агітують за бойкот. Одні не йдуть на вибори, але оголосять бойкот, якщо режим не змінить виборче законодавство. Інші навпаки – йдуть на вибори, незважаючи ні на що, щоб «донести свої ідеї до народу».

Парламентські вибори у Білорусі через три місяці, а єдності в опозиції і білоруського народу так і немає. І це саме те, що так потрібно Лукашенці. Бо поки дехто із лідерів білоруської опозиції намагається боротися за пристойне місце у монументі білоруської історії, вони при цьому забувають про найголовніше – цього місця взагалі може ніколи не бути. Якщо Росія, використовуючи усі свої потужні важелі впливу, зможе найближчим часом силою змусити білоруського диктатора взагалі відмовитися від незалежності Білорусі.

Такий висновок можна зробити із того, що хоче чи не хоче цього сам Лукашенка, але колись такий стрункий проект білоруської пострадянської ідеології себе вже повністю вичерпав. Адже сучасна лукашенківська Білорусь, як ідея, базується на кількох мітах, кожен із яких є до глибини своєї радянським. «Гарантована політична псевдостабільність», «неприватизовані заводи і фабрики», «безкоштовна медицина», «краща в світі освіта», «гарантоване право на працю» – і все це у найближчий час поступово почне розпадатися.
Минулого року Білорусь пережила досить важку кризу. Але що заговорить білоруський народ під час другої хвилі кризи, коли сам режим Лукашенки зрозуміє, що простіше піддатися тиску Москви, ніж переживати політичні наслідки? У такому разі, декілька добре прорахованих кроків Москви і всі «досягнення» та «стабільність» початку 1990-х перетворяться на пил.

Хоча мова може йти не лише про російську загрозу. Йдеться про втрату білорусами контролю над своєю країною і землею. Бо перед Білоруссю таких загроз виникає безліч. Не дивлячись на аргументи апологетів лукашенізму про те, що мовляв та «труба все одно була іржава», а «МАЗ» та «Білоруськалій» віддамо тільки за велику вартість. Але якщо вони дійсно віддадуть, то тут зовсім буде неважливо – чи віддадуть росіянам, китайцям чи Індії. Адже у такому випадку білоруси більше не будуть господарями своїх стратегічних ресурсів.

Проте, реальні зміни, скоріше за все, стануться вже після відходу Лукашенка від влади, Білорусі все одно доведеться піти по капіталістичному шляху розвитку. Бо «зрівнялівка», котра фактично панує у Білорусі, і є тією найбільшою перешкодою до високопродуктивної праці. Що, у свою чергу, створює легіони працівників з низкою мотивацією до праці і низькою кваліфікацією. При чому, в першу чергу, за рахунок цього утримується величезна, насправді зовсім непотрібна і зайва чисельність працюючих на державних підприємствах і в організаціях. Тому взагалі важко переоцінити ту реальну шкоду, яку принесла і продовжує приносити і далі лукашенізація Білорусі для її економіки.

Виглядає на те, що Лукашенка саме того й наголошував, що парламентські вибори будуть святом для Білорусі, бо він вже інтуїтивно почав відчувати, що час його диктаторського правління доходить до логічного кінця. І це «свято» може цілком виявитися останнім. Очевидно, що сьогодні в білоруського народу немає жодних шансів щось змінити в країні шляхом своєї участі у парламентських виборах. І змести цей репресивний режим здатна лише революція, до якої білоруси ще явно не готові.

Однак, парламентські вибори у Білорусі в 2012 році стають переломним моментом. Можна сказати, тією точкою відліку – за якою має розвиватися зовсім інша політична ситуація у країні. І якщо білоруський народ прислухається до думки частини лідерів опозиції і масово відмовиться від участі у таких «виборах», то це цілком може стати справжнім початком кінця багаторічного диктаторського режиму Аляксандра Лукашенки.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s