Після зміни влади президента Хосні Мубарака Єгипет може стати третьою «гарячою точкою» на Близькому Сході…

лютий 2007 року

Віктор Каспрук

Свого часу єгиптяни були дуже вдячні Хосні Мубараку за перші роки президентства, після травмуючого вбивства ісламськими екстремістами його попередника Анвара Садата у жовтні 1981 року. Мубараку вдалося не лише успішно протистояти войовничим ісламістам, а значно прорідити їхні ряди, стабілізувавши цим самим ситуацію в країні. Правда під час цього президент ввів надзвичайний стан та удався до ряду інших рішучих заходів.

Після майже 26 років правління єгиптяни втомилися не лише від надзвичайного стану, але й від самого режиму Мубарака. Тепер вони розуміють, що той ранній час стабільності нині оплачений пізнішими роками надзвичайного застою і втрати свободи для всіх єгиптян. Вже більше немає змоги приховувати не лише стан здоров`я самого президента, але й і його втрату контролю за ситуацією в країні та втрату позицій Єгипту на міжнародній арені. Хоча президент і його оточення намагалися пояснити економічний спад і зубожіння Єгипту, спочатку, 11 вересням 2001 року, а потім війною в Іраку, немає сумніву, що великою мірою ця стагнація є наслідком незворотного старіння самого єгипетського лідера.

Внутрішній тиск суспільства на владу є постійним. Варто лише пригадати, що кілька років тому сатиричний роман “Death of the Big Man” (“Смерть Великої людини”), котрий написав молодий єгипетський журналіст і письменник Ібрагім Ісса, влада заборонила. Режим визнав його “богохульним і політично підступним”. Роман оповідає про події останніх 72 годин життя 82-річного арабського президента. Про інтриги, обман, шахрайство і махінації з боку влади, котра за будь-яку ціну намагається встигнути обрати спадкоємця ще до часу кончини умираючого президента. Зусилля високопоставлених сановників з вищих ешелонів влади, смерть лідера держави і послідовність подій, котрі насуваються, не могли не викликати у читачів асоціацій зі своєю країною.

Наразі цікавим є той факт, що підпільне видання роману “Смерть Великої людини” поширювалось в Каїрі в той час, коли стало відомо про хворобу президента Хосні Мубарака і зроблену йому у Німеччині операцію. Єгиптяни, які зуміли дістати його примірник, могли порівнювати сюжет роману з подіями, котрі розгорталися у колі найближчих сподвижників президента. Серед багатьох єгиптян поширювалися анекдоти і жарти, які з різних боків обігравали ситуацію, чому президент був не здатен призначити віце-президента. Немає сумніву, що сьогодні настрої в єгипетському суспільстві відбивають потребу з’яви Єгипту без хворого Хосні Мубарака чи ще якогось іншого пожиттєвого президента. Єгиптяни хочуть вибирати собі майбутнього лідера, період виконання яким своїх службових обов’язків має чітко обмежений часовий термін.

Однак нині не можна обминути питання – хто ж стане спадкоємцем президента Єгипту Хосні Мубарака? За яких обставин? І який вплив це матиме на міжнародну політику Єгипту? 1928 року народження (4 травня) Хосні Мубарак зробив успішну військову кар’єру. Так у 1969 його було призначено начальником Академії повітряних сил. На цій посаді він прослужив до 1972 року, часу свого призначення на пост заступника міністра і одночасно командуючого повітряними силами держави. Протягом цього періоду майбутній президент брав участь в розробці і плануванні об’єднаного єгипетсько-сирійського наступу на Ізраїль у жовтні 1973 року. В квітні 1975 року президент Анвар Садат призначив Мубарака своїм віце-президентом. З цим портфелем він розпрощався лише 6 жовтня 1981 року, після вбивства Садата ісламськими фанатиками. Проте на відміну від своїх попередників Нассера і Садата, він так і не призначив віце-президента, тому що ця посада виявилася б ідеальним трампліном для його спадкоємця. Щоб уникнути суперництва за президентську посаду Мубарак, вирішив зосередити у своїх руках всі важелі влади.

Попри всю необхідно визнати, що не дивлячись на не зовсім демократичні методи правління, президенту Єгипту вдалося таки приборкати войовничих ісламістів та досягти крихкого, але все ж таки миру з Ізраїлем. Тому єгиптяни не можуть не бути стурбованими з того приводу, що ж буде з країною після сходження з політичної сцени президента Мубарака. Хто може гарантувати, що якщо держава піддаватиметься широкомасштабним змінам, то до влади в країні не матимуть шанси прорватися радикальні ісламісти, що кардинальним чином вплине на увесь близькосхідний регіон?

Сьогодні одним із можливих спадкоємців називають Гамаля Мубарака, котрий закінчив економічний факультет Американського університету в Каїрі, займає посаду голови політичного комітету правлячої Національної демократичної партії, будучи одночасно свого роду главою тіньового кабінету. Його лобі поширюється і на ЗМІ, котрі намагаються представити його, як символ відновлення. Однак, як вважають деякі єгипетські аналітики, Гамалю не вдасться виграти цю партію, оскільки багато представників старої гвардії ще входять до складу уряду.

Основною проблемою Гамаля Мубарака є те, що він є цивільною особою, тоді як у Єгипті гарантом влади як і раніше залишається армія. Хто знає, чи зможе стати спадкоємець Мубарака виключенням із загального правила. Більшість вищих чинів мають занадто поважний вік, аби претендувати на посаду спадкоємця. Виключення складає лише 67-річний Омар Сулейман, керівник всесильної грізної розвідувальної служби “Мухабарат”. Останні тринадцять років він постійно знаходиться в тіні президента. Одержавши доручення придушити збройне ісламістське підпілля, він у 1998 році домігся оголошення перемир’я з єгипетськими терористичними угрупуваннями. В міжнародних справах він курирує ізраїльсько-палестинський напрямок і є головним партнером на переговорах з Ізраїлем. Але чи зробить його Мубарак своїм спадкоємцем? Президент стверджує, що знаходиться у відмінній формі і, зважаючи на це, далекий від наміру здавати справи.

Очевидно, що поява наступного президента Єгипту залежить від двох головних факторів. По-перше, в разі якщо термін президентства Хосні Мубарака закінчиться в наслідок непередбачуваних обставин, типу раптової природної смерті, то не виключено, що спадкоємця буде обрано з кількох видних і авторитетних військових, які здатні без затримки приступити до керівництва країною. Тоді позиції і можливості Омара Сулеймана, або ще когось з впливових військових значно посиляться.

Однак, якщо передача влади проходитиме природнім шляхом і не існуватиме нагальної потреби терміново визначати спадкоємця, то це відкриє додаткові можливості для політичних маневрів потенційних кандидатів. В такому разі діючий президент зможе запровадити здорову політичну конкуренцію між Гамалем Мубараком і кількома цивільними претендентами, таким, як, наприклад, авторитетний у Єгипті Абд ас-Салама аль-Махгуба (колишній генерала і нинішній губернатор Олександрії).

По-друге, визначити послідовність правонаступності влади у Єгипті може політична ситуація у близькосхідному регіоні. Якщо на Близькому Сході ситуація буде крайнє нестабільною чи виникне пряма загроза війни, то президент Мубарак буде змушений призначити сильного спадкоємця з числа військових для врегулювання кризи. З іншого боку, в разі, якщо ситуація в регіоні стабілізується і почне розвиватися мирним шляхом, то кандидат на президентську посаду з авторитетних цивільних, подібних Гамалю Мубараку, вже не буде сприйнятися як невідповідний своїй високій історичній місії.

Проте, ні для кого не є секретом, що режим єгипетського президента Хосні Мубарака сьогодні великою мірою є залежний від США, не тільки в економічній сфері, але й для гарантій його виживання і безпеки. Це тим більше проявляється через недостатню популярність єгипетської влади серед власного населення. Тому вона дуже добре усвідомлює, що не може собі дозволити втратити американську підтримку і захист. Ці фактори й слугують причиною ослаблення єгипетської держави. А значне збільшення популярності «мусульманського братства» стало наслідком економічних труднощів, від яких люди втрачають почуття адекватного сприйняття дійсності. Для єгиптяни, з їхнім вихованням і менталітетом, у цьому разі релігія – є дуже зручним рішенням. При чому фактори економічного і соціального тиску (типу безробіття), як очікують, збільшаться, а не зменшаться. В цьому контексті, гіпертрофована релігійність – це інша сторона монети – реакція на важкі соціально-економічні умови.

Американці мають усвідомлювати, що попри все, ера старіючого президента Хосні Мубарака, добігає свого кінця. Існуюче майнове розшарування і соціально-економічна ситуація в Єгипті, разом із зростаючим ісламістським екстремізмом в середині країни, спроможні змінити ситуацію таким чином, що США не лише втратять свого багаторічного стабільного союзника у близькосхідному регіоні, а й матимуть ще одну велику проблему. Наряду із Палестинською автономією і Іраком. То чи не стане Єгипет, після відходу від влади президента Хосні Мубарака, третьою «гарячою точкою» на Близькому Сході?…

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s