Можливість вирішення конфлікту мирним шляхом залишається

Я  АННА АЗАРИ

грудень 2002 року

Інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Держави Ізраїль в Україні Пані Анною Азарі політолога Віктора Каспрука

– Пані Посол, сьогодні на Близькому Сході склалася патовая політична ситуація. Та політична конструкція, яка була закладена в 1993 році в Осло, завалилася через неможливість для обох сторін досягти спільного знаменника. Що ж, процес мирного врегулювання тільки призупинився, чи він заморожений на невизначений час?

– Важко відповісти на це питання. У Кемп-Девіді наш прем’єр-міністр Ехуд Барак висував надзвичайно далекосяжні пропозиції. І якби Арафат їх прийняв – у палестинців вже була б незалежна держава. Наша позиція така – ми завжди були готові (і зараз готові) до поновлення мирних переговорів, але не поновлення переговорів під час кровопролиття. І якщо раніше ми дотримувалися формули Іцхака Рабина: Ізраїль буде воювати з міжнародним тероризмом незважаючи на мирний процес, і просувати мирний процес незважаючи на тероризм, то зараз ця формула не спрацьовує, тому що в кровопролитті беруть участь палестинські збройні сили, котрі оснащені зброєю, яку їм раніше передавав Ізраїль. Але ми не можемо допустити, щоб наша зброя в нас же і стріляла та не зважати на це, просуваючи вперед мирний процес. Якщо Арафат визріє до мирного врегулювання на Близькому Сході, тоді можна відновити (хоча це досить складно) і сам мирний процес. Якщо ж він вважає, що конфліктну ситуацію можливо вирішити шляхом насильства, то, я думаю, що тоді мирний процес може бути призупинений.

– Міністр закордонних справ Єгипту Амр Мусса в недавньому своєму інтерв’ю ліванській газеті “А-Шаріф” сказав, що “мирний процес у нинішній формі є мертвим”. Він підкреслив, що “Арабський світ повинний у першу чергу допомогти палестинцям у їхній боротьбі проти ізраїльської окупації і визначити нові й остаточні рамки розв`язання конфлікту відповідно до арабського бачення”. Чи згодні Ви з подібним трактуванням ситуації на Близькому Сході?

– Не згодна. Але я навіть не упевнена, що і сам Амр Мусса зараз згодний. На цьому тижні в Досі, у Катарі проходила ісламська конференція, на якій фундаменталісти закликали до розриву відносин всіх ісламських і мусульманських країн з Ізраїлем. І саме Єгипет був тут стримуючою стороною. Я думаю, що Єгипет, який завжди буде і формально і неформально, підтримувати, звичайно ж, у цьому конфлікті палестинців, з іншого боку досить серйозно стривожений тим сплеском протесту проти існуючих режимів, що спостерігався останні декілька тижнів. І, я думаю, що сам Єгипет зацікавлений у просуванні мирного процесу хоча, звичайно ж, з позиції, котра є ближчою арабському баченню ситуації.
Відповідаючи на суть запитання, вмер чи не вмер мирний процес, потрібно знову таки звертатися до Арафата (потрібно навіть не звертатися, а тиснути на Арафата), щоб він нарешті припинив насильство і повернувся за стіл переговорів.

– Ізраїльський прем’єр-міністр Ехуд Барак відзначив, що “в арабському світі існує розуміння, що Арафат і Палестинська автономія, які відмовилися від цілком досяжної угоди, обравши шлях насильства, цим самим взяли на себе відповідальність за зміни у характері процесу”. Чи можна було запобігти зриву мирного процесу?

– Звичайно ж, можна було. Але для цього Арафатові було необхідно прийняти багато відповідальних рішень і, може бути, він до цього психологічно не був готовий. Адже потрібно пам’ятати, що він дуже довгі роки діяв не як лідер переговорного процесу, а як лідер терористичних груп. І, напевно, тому йому здавалося, що можливість, “вогнем і мечем” відвоювати собі державу більш реальна, ніж вирішувати питання мирним шляхом.

Інший варіант (більш небажаний для нас) це те, що, може бути, він взагалі не хоче ставати головою маленької і не дуже авторитетної на світовій арені держави. Адже набагато престижніше бути лідером, котрий увесь час у центрі світової уваги. Але я сподіваюся, що це не так, і він вибере, все-таки, шлях миру.

– Чи реальний сценарій зведення нової “Берлінської стіни” у Єрусалимі, у випадку якщо конфліктуючі між собою сторони не зможуть домовитися?

– Він і нереальний і небажаний. Я не думаю, що “Берлінська стіна” де би-то не було у світі символізувала щось гарне. Не повинен світ, входячи у третє тисячоліття, йти по шляху побудови стін всередині міст. Світ повинен бути заснований на нормальних відносинах. І якщо не любові, те хоча б на добросусідських відносинах між жителями, а не на будівництві стін. Стіна в Єрусалимі вже була до 1967 року. Вона не давала можливості доступу до святинь різних религий і, по-моєму, зведення подібної стіни ніхто не хоче.

– Мирний процес на Близькому Сході відкинутий років на 50 назад. З якої точки відліку будуть розпочинатися нові мирні переговори, чи можливі вони взагалі найближчим часом у ситуації, котра склалася?

– На 50 років назад? Я не можу погодитися з подібним формулюванням, тому, що 50 років тому арабським країнам здавалося, що вони за допомогою Радянського Союзу можуть стерти державу Ізраїль з лиця землі. А зараз, незважаючи на ту кризу, у якій знаходиться близькосхідний регіон, все-таки арабські країни розуміють, що вони цього зробити не можуть. А небажання таких арабських країн, як Єгипет і Йорданія вплутуватися у велику війну – показник цього. Як реально можна повернутися до цивілізованого переговорного процесу – знову таки залежить від рішення Арафата. До 20 січня 2001 року в Білому Домі буде ще знаходитись президент Білл Клінтон, який, незважаючи на свою велику завантаженість, завжди готовий брати безпосередню участь у близькосхідному мирному врегулюванні. Президент Клінтон і на цьому тижні пропонував повернутися до переговорів. Сподіваюся, що це буде можливо, але тільки після припинення насильства. Ситуацію потрібно спочатку нормалізувати. Але без бажання досягнути прийнятного компромісу і взаєморозуміння сторін нові мирні переговори розпочати неможливо.

– На жаль можливий найгірший варіант розвитку подій, при якому, не дай Боже, збройні зіткнення на Близькому Сході переростуть у локальну війну. Чи не зможе це стати детонатором світової економічної кризи з непередбаченими наслідками?

– По-перше, є надія, що такої війни не буде, тому, що ми сподіваємося, що арабські країни в цьому не зацікавлені. Але якщо така локальна війна на Близькому Сході спалахне (я говорю про війну, а не про те, що відбувається зараз – Ізраїль не воює проти палестинців у повну силу) вона точно вплине на ситуацію в усьому світі. Адже навіть безпорядки, які відбуваються тепер, вже вплинули на ціну на нафту. Так що не дай Боже, щоб близькосхідна війна спровокувала не прогнозовані економічні наслідки.

– Чи має Україна активно підключатися до питання мирного врегулювання на Близькому Сході?

– Найбільші просування, яких нам удалося досягти під час переговорів з палестинцями, були під час прямих переговорів. А найбільший прорив у мирному процесі відбувся в 1993 році, під час переговорів в Осло. Але ці переговори проходили не при участі норвежців, вони лише надали площадку для переговорів. Я не упевнена, що зараз Україна в буквальному значенні може активно включатися в питання мирного врегулювання на Близькому Сході. Але, безумовно, Україна може відіграти свою дуже конструктивну роль в ООН при розгляді там близькосхідного питання. Також потрібно відзначити ту позитивну роль, яку відіграє Україна, розмістивши в Лівані свій миротворчий батальйон.

– Якими Вам бачаться шляхи нормалізації відносин між двома конфліктуючими сторонами? Цілком зрозуміло, що рано чи пізно, їм все-таки доведеться сісти за стіл переговорів. Адже ні палестинцям від ізраїльтян, ні ізраїльтянам від палестинців нікуди не подітися…

– Існує єдиний шлях – досягнути прийнятного для обох сторін компромісу. Здавалося б – всього-навсього, але як показує увесь попередній досвід, шлях до цього компромісу надзвичайно складний. І може бути, що Україна на цьому етапі зможе підключитися, потрібно умовити Арафата повернутися на той шлях переговорів, на якому він був до липня цього року. Адже йому пропонували блискучі (навіть з його точки зору) компроміси. І я не впевнена, що після кровопролить і масових безпорядків, та ж пропозиція залишиться на столі. Але можливість для вирішення конфлікту мирним шляхом все-таки є, і зараз тільки від самого Арафата залежить – чи піде він цим шляхом.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s