Сумнівне відокремлення Сектора Газа

1 серпня, 2012 ▪ сайт “Український тиждень”

Віктор Каспрук

Керівництво ХАМАСу знову почало повертатися до ідеї незалежності Сектору Газа від Західного берега. Відокремлення Сектору Газа від Палестинської адміністрації, котра находиться на Західному березі, може поставити крапку у довготривалому протистоянні керівництва двох частин палестинських територій. Одна з них вже фактично не контролюється главою Палестинської Національної Адміністрації Махмудом Аббасом з 2007 року, коли ХАМАС прийшов там до влади після військового перевороту. Таким чином ХАМАС лише прагне закріпити ситуацію, яка об’єктивно утворилася.

Хоча, як вважають палестинські експерти: «повне відділення Сектора Газа від Західного берега стає одним з найбільших досягнень ізраїльської політики, головною метою якої є запобігання ситуації, що заснована на міжнародних рішеннях і домовленостях, замість того, щоб диктувати умови на основі військової переваги Ізраїлю».

Варто пригадати, що керівництво ХАМАСу почало розробляти подібні плани ще два роки тому, але тоді не знайшло підтримки у тодішнього президента Єгипту Хосні Мубарака. Тепер же, як здається хамасівцям, за нового президента-ісламіста саме настав час завершити це відокремлення.

Виглядає на те, що у цьому випадку лідери ХАМАСу можуть прорахуватися. Адже навряд чи хто в світі сьогодні буде готовий визнати лише половину майбутньої Палестинської держави. А силове суперництво між ФАТХ і ХАМАС, котрі конкурують між собою за контроль над усіма палестинськими територіями, лише віддаляє у часі на невизначений термін палестинське державотворення.

Крім того, цей розкол провокує до поділу сімей, економіки, культури і суспільства між двома частинами палестинської держави. Хоча, можливо, саме цього й добивається нині ХАМАС, добровільно відмовляючись від найбільшого досягнення останніх років – єдності Сектору Газа і Західного берега. Подібні дії можна пояснити лише одним – хамасівці намагаються таким чином спровокувати палестинців, котрі проживають у Секторі Газа на радикалізацію, і цим розпалити новий вогонь протистояння з Ізраїлем. Сподіваючись, звісно, на негласну підтримку з боку нового єгипетського ісламістського керівництва.

Після приходу у Єгипті до влади нового керівництва, відбуваються великі зміни у цьому питанні. Так єгиптяни не лише знімають блокаду Сектора Газа з єгипетської сторони, а й планують прокласти туди комунікації, зокрема постачати до цього палестинського анклаву електроенергію і газ.
Подібний розвиток подій лише на руку ізраїльтянам. У такому разі, вони з часом можуть позбутися відповідальності за Сектор Газа, переклавши її на Єгипет. А оскільки кордон між Єгиптом і Сектором Газа відкривається, то Ізраїль спробує також перекласти усі наслідки подібної політики на єгиптян, закривши більшість постійних переходів з палестинського боку до Ізраїлю.

Втім, припинення блокади Сектора Газа могло б стати способом національного примирення і досягнення всеосяжної палестинської згоди, якщо б вони були потрібні ХАМАСу. Проте хамасівці переслідують зовсім інші цілі. Відокремивши Сектор Газа вони намагатимуться отримати масовану допомогу від інших мусульманських країн (і, в першу чергу, від Єгипту), пробуючи таким чином продемонструвати населенню цієї палестинської території, що без втручання Західного берега їхнє життя значно покращилося.

Після фактичного приходу «Братів-мусульман» до влади у Єгипті, ХАМАСу знайти з ними спільну мову буде неважко. А поступово інтегруючи Сектор Газа, єгиптяни не лише будуть спроможними відновити контроль на прикордонній території, а й ліквідувати осередки тероризму, у тому числі і численні тунелі, котрі ведуть з Сектора Газа до Єгипту.
Палестинці зможуть імпортувати багато товарів через єгипетський порт Аль-Ариш, що в перспективі здатне привести до витіснення ізраїльської валюти «шекель» у Секторі Газа і заміни її на єгипетську валюту – «фунт».

Нещодавно делегація ХАМАСу високого рівня, на чолі з його лідером Халедом Машаалем, мала зустріч з новопризначеним президентом Єгипту Мохаммедом Мурсі, вітаючи його з перемогою і початком «нової ери» відносин Єгипту з палестинцями. І тут необхідно звернути увагу на той факт, що крім того, що делегація ХАМАСу попросила президента Єгипту знову відкрити кордон між Єгиптом і Сектором Газа, хамасівці попросили захистити Сектор від будь-якої майбутньої ізраїльської агресії.

Очевидно, що навіть за ісламістського керівництва, Єгипет навряд чи наважиться на військове протистояння з Ізраїлем, однак подібні пропозиції ХАМАСу показують, що ця організація не чесна з палестинцями. Бо ХАМАС розглядає Сектор Газа не як національний проект для майбутньої палестинської держави зі столицею в Єрусалимі, а як економічний проект, котрий має на меті досягнення чисто меркантильних інтересів. Таким чином, те що ХАМАС заявляє засобам масової інформації, дуже відрізняється від того, що вони насправді збираються робити.

Безумовно, що палестинці давно заслуговують на проголошення своєї держави. Але багато їхніх підходів аж ніяк не можна назвати реалістичними, і вони часто виглядають, як театральне політичне дійство, яке можна хіба що порівняти із віртуальною реальністю. Ізраїль, можливо, і рад би був позбутися контролю над Сектором Газа, проте лише тоді, коли буде гарантовано його безпеку. І у цьому випадку, ХАМАС є ненадійним партнером для вирішення цього питання.

Хамасівці, перетворюючи просування мирного процесу на віртуальну реальність, починають діяти методами, схожими на комп’ютерні ігри. З численними шумовими і візуальними ефектами, котрі спрямовані на те, щоб забезпечити ефективну ілюзію реальності. Виглядає, що ці елементи стали ключем палестинських підходів до переговорів з Ізраїлем, а також їхніх відносин зі світом в цілому.
У даний час, ці відносини часто зводяться до ряду театральних і магічних трюків, котрі не дають реальних підстав для того, щоб чогось домогтися. У цьому випадку, інформація про відокремлення Сектора Газа, стає приводом для переформатування всього процесу домовленостей палестинців з ізраїльтянами, і вносить до нього зміни, які ніяк не можуть бути прийняті Ізраїлем.

Щось подібне палестинці вже пробували зробити минулого року, коли під впливом тиску арабського і мусульманського світу, ЮНЕСКО вирішило визнати Палестину у якості повноправного держави-члена. Тим не менш, Палестина основному існує, як держава у колективній свідомості палестинців, і ніде більше.

Маневри для того, щоб отримати визнання в ЮНЕСКО були віртуальним дійством, театральним кроком, який не має жодного підкріплення дійсністю, і не дає ніякого конкретного ефекту в реальному світі. Насправді, це не дало абсолютно нічого для палестинців. Однак, відчувши ймовірність просування по цьому, хибному для себе шляху віртуальної державності, палестинці зачинили двері на двосторонніх переговорах з Ізраїлем.

У кінцевому підсумку, палестинці спромоглися одержати своє ігрове поле на міжнародній арені. Однак, замість того, щоб робити далі реальні, конкретні кроки в напрямку врегулювання конфлікту з Ізраїлем, вони продовжують розвивати свої політичні фантазії, націлені на те, що завдяки їхнім театральним трюкам у віртуальній реальності, можна буде одержати бажані для них результати. На жаль, ці трюки і ілюзії не допоможуть їм отримати у результаті ні миру, ні бажаних міжнародних резолюцій, ні своєї держави.

У цьому сенсі, зближення нового ісламістського керівництва Єгипту і ХАМАСу, не тільки порушує баланс сил на Синаї, й веде до погіршення ситуації в галузі безпеки і стабільності у цьому регіоні. Крім того, подібна єгипетська політика провокує політичну кризу. Адже там і досі не закінчився конфлікт між армією і ісламістами, котрі прийшли до влади.
А результати останніх виборів у Єгипті чітко показують, що близько 50 відсотків єгиптян не підтримують правління ісламістів, а світський кандидат у президенти Ахмед Шафік виграв у більшості великих міст, особливо у Каїрі і вздовж побережжя Червоного моря.

Після «землетрусу» єгипетської революції Єгипет керується ісламістами і військовими. І прихід там до влади ставленика «Братів-мусульман» є шансом для ХАМАСу. Однак, якщо зростання впливу «Братів-мусульман» відкриває ворота до Єгипту хамасівцям, то водночас воно вибудовує стіну перед Палестинською автономією і майбутньою незалежністю Палестинської держави.

Як вважає політолог-арабіст з Бар-Іланського університету, доктор Мордехай Кейдар: «Ізраїль страждатиме через встановлення атмосфери дружби між ХАМАСом і Каїром. Це зближення стало катастрофою для Ізраїлю, і на даний час в єгипетській політиці є багато політиків, котрі є шкідливими для Ізраїльської держави. ХАМАС розпочав активну взаємодію з «Братами-мусульманами», салафіти в єгипетському суспільстві почали набирати силу. Також, навіть прослідковується зближення з Іраном, котре дасть йому можливість направляти свої військові кораблі через Суецький канал у Середземне море».

Так що, Єгипет тепер стає основною стратегічною загрозою для Ізраїлю? Особливо після зміни своєї зовнішньої політики і відкриття нещодавно контрольно-пропускного пункту в районі міста Рафах, на кордоні сектора Газа і Єгипту.
Схоже, що тепер керівництво Єгипту відчуває комплекс провини за блокування «палестинської справи», під час трьох десятиліть керівництва країною президентом Хосні Мубараком, і тому намагається надолужити те, що тоді було упущено.

На думку палестинських експертів: «Звільнення Єгипту, який є серцем арабізму, від репресивного режиму Мубарака, відкриває шлях і до звільнення Єрусалиму від окупації. Ці зміни покладуть кінець зарозумілості Ізраїлю, його агресії та неповазі до гідності арабів і палестинців. Відновлення влади народу в Єгипті відкриває можливість перегляду угоди у Кемп-Девіді, яка ізолювала єгиптян від інших арабів, і слугувала для захисту Ізраїлю та його кордонів. Тому перемога народної революції у Єгипті – буде початком сіоністського кінця».

Зближення ХАМАСу з «Братами-мусульманами», чиїм девізом є – «Аллах наш Бог, Пророк наш вождь, Коран є нашим правом, джихад наш шлях, смерть в ім’я Аллаха наше найвище прагнення», слід розуміти буквально і серйозно.
Однак, «арабська весна» здатна принести сюрпризи не лише лівійцям, тунісцям, єгиптянам чи сирійцям. Вона може зачепити своїм крилом і території Палестинської автономії. І якщо, поки що, ХАМАС намагається перенести всю енергію палестинського народу на протистояння з Ізраїлем, то не можна зовсім виключати, що у подальшому вона може вилитися у народне повстання вже проти самого ХАМАСу…

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s