Шарада демократії президента Хосні Мубарака

травень 2005 року

Віктор Каспрук, політолог

Парламент Єгипту підтримав конституційну поправку, котра дозволяє балотуватися на президентських виборах кільком кандидатам. Це рішення винесено на загальнонародний референдум, який відбудеться 25 травня. Однак критики правлячої Національної демократичної партії стверджують, що не дивлячись на такі „пом’якшення”, і за таких умов, опонентам президента Хосні Мубарака буде важко конкурувати з ним. Єгипетське суспільство, яке досі більшість спостерігачів визначали як „тихе болото”, де без дозволу центральної влади принципово не могло нічого відбутися, зараз не впізнати.

Певна річ що в середині нації, контра нині погрузла в гарячих дебатах щодо перспектив політичної реформи, зростаюча конфронтація між урядом і опозицією відбувається на багатьох напрямках. За останній час мітингів і демонстрацій в Каїрі відбулося, можливо, значно більше аніж за увесь час існування новітньої єгипетської держави. Події розгортається на фоні серії терактів в Каїрі, які максимально напружують і без того нестабільну й хитку ситуацію в Єгипті.

Ситуація у Єгипті дуже нагадує передреволюційну. Після 24 років правління Мубарака єгиптяни втомилися не лише від надзвичайного стану, але й від самого режиму. Тепер вони розуміють, що той ранній час стабільності нині оплачений пізнішими роками надзвичайного застою і втрати свободи для всіх єгиптян. Вже більше немає змоги приховувати втрату контролю за ситуацією в країні та втрату позицій Єгипту на міжнародній арені. Хоча президент і його оточення намагалися пояснити економічний спад і зубожіння Єгипту, спочатку, 11 вересням 2001 року, а потім війною в Іраку, немає сумніву, що великою мірою ця стагнація є наслідком незворотного старіння самого єгипетського лідера.

Попри всю критику єгипетського президента з боку внутрішньої опозиції і міжнародних правозахисних організацій, необхідно визнати, що не дивлячись на не зовсім демократичні методи правління, президенту Єгипту вдалося таки приборкати войовничих ісламістів та досягти крихкого, але все ж таки миру з Ізраїлем. Тому єгиптяни не можуть не бути стурбованими з того приводу, що ж буде з країною після сходження з політичної сцени президента Хосні Мубарака. Хто може гарантувати, що якщо держава піддаватиметься широкомасштабним змінам, то до влади в країні не матимуть шанси прорватися радикальні ісламісти, що кардинальним чином вплине на увесь близькосхідний регіон.

На загал може йти мова про початок своєрідної єгипетської „перебудови” і виглядає, що принаймні частина опозиції готова до більш рішучих протестних дій. Антиурядові демонстрації дають відчути смак свободи. І, як вважають опозиціонери, тиск на уряд народних мас має продовжитись, коли ми хочемо змінити власними руками аспекти нашого життя. Однак було б помилкою вважати, що вже напевно остаточно визначено, що Єгипет стрімко і впевнено рухається по шляху до демократії. Хвилі протесту опозиційних сил й народного гніву, котрі прокотилися країною, це ще зовсім не довгоочікувана „каїрська весна”. Поки що рух на підтримку реформ не набув необхідної масовості серед найбідніших верств єгипетського населення. Головними ж недоліками висунення життєздатної політичної альтернативи поточному режиму є хронічні структурні слабкості опозиційних сил і соціальна ізоляція більшості рухів за реформу та опозиційних партій. Не виключено, що за подібних обставин, замість пошуку виходу з застійної політичної ситуації, протести можуть закінчитися хаосом.

Існують лише два ймовірних сценарії розгортання подій. Або режим президента Хосні Мубарака (котрий нібито сам і ініціював процес політичних змін) діючи подібним чином проштовхує реалізацію власного бачення демократії по-єгипетському, котра заснована на проведенні контрольованої косметичної реформи, або ж подібна політична акція від самого початку була задумана для дискредитації владою можливості реформування політичної системи в Єгипті. Якщо у такий спосіб влада намагалася діяти на випередження, сподіваючись спровокувати випущення пару народного невдоволення, то хто може гарантувати, що у якийсь момент це кипляче невдоволення й обурення суспільства не вийде повністю з під контролю?

Свідомо розгойдуючи політичну ситуацію в країні президент Хосні Мубарак, схоже, намагається віднайти нову точку опори в суспільстві. Свідченням таких маневрів стало інтерв’ю президента одному з державних телеканалів. Під час цього безпрецедентного шестигодинного інтерв’ю, котре розбили на три частини й показували поспіль протягом трьох днів, під час якого він відповів аж на 199 запитань, 77-річний єгипетський лідер намагався виглядіти розкутим, перебував у доброму гуморі, сміявся й був одягнений в легкий синій костюм без краватки. Але якщо у першій частині цього інтерв’ю Мубарак зосередився на своєму військовому досвіді, в другій на додаток розповіді про перехідний період свого життя, коли його просунули з високопоставленого поста керівника військово-повітряних сил Єгипту на посаду віце-президента, подав своє особисте потрактування війни 1973 року з Ізраїлем, то в заключній третій він проголосив, що ще думає над тим чи балотуватися у цьому році на черговий шестирічний президентський термін.

Попри все вересневі вибори й неформальне інтерв’ю єгипетського лідера провіщають утвердження нового політичного клімату в Єгипті, хоча потенційні конкуренти діючого президента критикували Мубарака за те, що від самого початку їх ставлять у нерівне з ним положення і, що навряд чи їм нададуть на телебаченні подібний ефірний час. Також не можна не звернути увагу на той факт, що нещодавно у репертуарі популярного єгипетського співака Шабаана Абдель Рахіма з’явилася нова пісня, в якій він звертається до своїх прихильників з закликом голосувати за Хосні Мубарака, вихваляючи його достоїнства.

В той же час режим Мубарака намагається дозувати витоки на зовні небажаної для нього інформації. Так було затримано команду телеканалу Aljazeera. Через декілька годин вісьмох затриманих журналістів з каїрського бюро Aljazeera відпустили. Ця телевізійна команда новин готувалася висвітлювати зустріч Клубу суддів, котрі обговорювали можливість спостереження під час майбутніх президентських виборів. Як заявив кореспондент телеканалу Самір Омар, поліція намагалася вмовити журналістів полишити цей намір, і коли ж ті відмовились, затримала їх доти, доки ці збори не закінчились. Арабський комітет захисту журналістів визначив подібні дії як репресивні і намагався переконати єгипетський уряд поставитись з розумінням до зростаючих вимог свободи в країні.

Внутрішній тиск суспільства на владу був постійним. Варто лише пригадати, що 5 років тому сатиричний роман “Death of the Big Man” (“Смерть Великої людини”), котрий написав молодий єгипетський журналіст і письменник Ібрагім Ісса, влада заборонила. Режим визнав його “богохульним і політично підступним”. Роман оповідає про події останніх 72 годин життя 82-річного арабського президента. Про інтриги, обман, шахрайство і махінації з боку влади, котра за будь-яку ціну намагається встигнути обрати спадкоємця ще до часу кончини помираючого президента. Зусилля високопоставлених сановників з вищих ешелонів влади, смерть лідера держави і послідовність подій, котрі насуваються, не могли не викликати у читачів асоціацій зі своєю країною.

Поки що ж паливом для культури насильства й тероризму та терактів, котрі час від часу відбуваються в Єгипті, є економічна криза та все триваюче збільшення безробіття. Виглядає, що за подібної ситуації керівництво країни пересувається ніби по мінному полю. Дехто з єгипетських інтелектуалів висловлюють думку, що нова хвиля терактів в Єгипті є прямим наслідком десятиліть дії „Закону про надзвичайний стан”, який часто перетворює безневинно затриманих на потенційних терористів, котрі шукають можливості помститися за свої приниження й зламане почуття власного достоїнства. Насильство є відповіддю на утиски, перенесені громадянами починаючи з дитинства, перетворюючись на засоби перенести свою біль на інші об’єкти, або ж і на себе. Дослідження єгипетських психологів доводять, що коли відчуття правосуддя відсутнє, депресивний стан перетворюється на насильство, змінюючи культуру в межах всього суспільства.

За фоном розкачування ситуації проглядається єгипетське 11 вересня, просування все далі до якого може спровокувати лідерів Єгипту поставити безпеку й стабільність країни вище реформ. Єгипетські правозахисники вважають, що загальна атмосфера придушення і несправедливості в країні стає підґрунтям для нової хвилі терористичних нападів. Що теракти являють собою зворотну реакцію на репресії й кривди нанесені узаконеним 24-річним надзвичайним станом в Єгипті. Політичні репресії спровокують нову хвилю тероризму. Напади очевидно були здійснені з ненависті до репресивного режиму.

Уряд традиційно відхиляє заклики скасувати надзвичайний стан в країні, мотивуючи це тим, що цей закон був необхідним для того, щоб боротися з тероризмом і торгівлею наркотиками. Проте на думку директора Каїрського центру Human Rights Бахіддіна Хассана, „ці напади живий доказ того, що цейі закон фактично не в змозі приборкати тероризм. Дозволяючи довільні затримування і катування „Закон про надзвичайний стан” перетворив безневинних затриманих на потенційних терористів, котрі прагнуть помсти за своє зламане почуття достоїнства”. Бахіддін Хассан констатує, що „громадськість перебуває повністю в розпачі, відчуваючи, що правосуддя з боку держави може й ніколи не відбутися. Тому, не знайшовши можливості довести справедливість юридично законним шляхом, стають на стезю помсти. Терористичні напади є ознакою глибоких шрамів, висічених поліцією в пам’яті пересічних громадян, вже не говорячи про підозрюваних у терористичних атаках”.

Єгипетський уряд неспроможний забезпечити громадянам пристойний рівень життя, дотримання прав людини чи припинення репресій, що й дестабілізує ситуацію в країні. Великою мірою терористів підштовхує до протиправних дій бідність, безробіття й соціальна нерівність, яка збільшується за несправедливого розподілу доходів і суспільного багатства. Молодь, котра не має жодної надії на краще майбутнє, спонукувана цією несправедливістю, розпачем та підбурювана закликами ісламських фундаменталістів, виплескує свої протестні настрої у вигляді терористичних актів.

Феномен подібної поведінки молоді можна спробувати пояснити переважаючим існуючим культурним навколишнім середовищем, котре стимулює й сприяє фундаменталістським настоям, мисленням та впливам. Це – родючий „інтелектуальний грунт” для покоління терористів. Частина проблеми полягає і в тому, що рух до політичної реформи ще не сприймається у свідомості молодого покоління, як первинна нагальна необхідність молоді. А не проклавши стежку довіри й взаєморозуміння з єгипетською молоддю годі й сподіватися на її толерантне ставлення до змін, важливість яких для себе вони не усвідомлюють.

Той факт, що Каїр став сценою терористичних дій тривожить достатньо. Проте набагато більш страхаючим є те, що до поспішних повторних акцій проти туристів включилися дуже молоді злочинці. В Єгипті мільйони молодих людей так само погрузнули в нетрях бідності й безнадійності, убивчої та розпачливої. Однак їхні страждання не перетворилися на бажання змусити і інших страждати. Водночас злочинці, у деякому сенсі, самі є жертвами вкоріненого презирства в якому інтелектуальна, політична і бізнесова еліти фактично тримають бідних і позбавлених громадянських прав, розглядаючи їх по черзі, як слухняну безсловесну масу чи сліпу силу, яка кипить, бурлить, але стримує свій гнів. Бідні – об’єкт, без власних розумових здібностей. Вони повинні бути умиротворені, подавлені, керовані, але при цьому їх необхідно відволікти від можливих провокацій і підбурювань проти влади. Тому бідняки ніколи не почувалися як суб’єкти здатні вплинути на вибори.

Дискусія щодо термінів, умов і можливостей політичної реформи далека помислів і бажань людей, котрі живуть в нетрях каїрських злиднів. Проводячи реформу необхідно зважати на те, що реформа не може ігнорувати інтереси тих, на кого вона мала б бути направлена у першу чергу. Допомогти обездоленим прошаркам єгипетського населення віднайти свій власний шлях на політичну сцену є на сьогодні одним із основних завдань тих, хто намагається провести реформи. Розпачливі групи фанатичних і погано освічених підлітків стають заручниками ситуації, піддаючи небезпеці не тільки життя співгромадян і гостей країни, а й підриваючи національні інтереси та безпеку країни. Виглядає на те, що якщо така гнітюча ситуація матиме своє продовження, то на Єгипет очікує сценарій нестабільних часів, котрі невмолимо насуваються на нього. Подібний сценарій включає в себе хаотичний переворот, який потягне за собою збройне насильство й людські втрати.

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s