Ізраїль-Палестина: переговори у форматі недовіри

вересень 2009 року

Віктор Каспрук

Початок прямих переговорів між Ізраїлем і палестинцями вказує на те, що президент Сполучених Штатів Барак Обама прагне, наскільки це можливо, обмежити руйнівний потенціал радикального ісламізму, і при цьому намагається зміцнити регіональний вплив прагматичних арабських країн, який необхідний для вирішення палестинсько-ізраїльського конфлікту. Поставлене перед сторонами протистояння завдання – проголошення незалежної палестинської держави – вказує на дуже серйозні наміри Америки.

Однак не можна приховувати труднощі, які чекають обидві сторони на шляху до миру. Адже переговори між Ізраїлем і палестинцями розпочалися у форматі взаємної недовіри, а всі складні питання, котрі раніше призводили до зриву переговорів, нікуди не поділися. Дискусії між сторонами, по суті, охоплюватимуть всі чутливі питання: статус Єрусалиму, кордони майбутньої держави Палестина, долю палестинських біженців та ізраїльських поселень.

Контури прийнятної угоди для палестинців і арабського світу добре відомі, адже вони вже обговорювались на попередніх сесіях переговорів в 2000 році у Кемп-Девіді і у 2007-2008 роках в Аннаполісі. Це – 95 відсотків території Західного берега для палестинців, визнання права палестинців на повернення і проголошення Східного Єрусалиму столицею Палестини. І якщо питання територій Західного берега і Єрусалиму, ще якось можливо обговорювати, то наперед зрозуміло, що повергнення «біженців», котрі шістдесят років перебували в таборах в арабських країнах, означало б не більше-не менше, як знищення Держави Ізраїль.

Якщо стати на позицію оптиміста, то неможливо утриматися від емоцій ентузіазму і ейфорії, адже не дивлячись ні на що процес знову нібито починає просуватися вперед. Ситуація в близькосхідному регіоні стає настільки вибухонебезпечною, що немає іншого вибору, як прибрати колишній скептицизм, і впевнено заявити, що на цей раз має вийти обов’язково.

Але коли подивитися на ситуацію з точки зору песиміста, то вимальовується зовсім інша картина. Адже президент Палестинської автономії Махмуд Аббас контролює лише частину палестинських територій. Інша частина, як всім добре відомо, контролюється ХАМАСом. То як же бути із сектором Газа, якщо навіть гіпотетично собі уявити, що угоди між Ізраїлем і палестинцями, як заплановано, досягнуто через рік,? Не кажучи вже про те, що Іран і Сирія озброюють до зубів «Хезболлу» на півдні Лівану. І ці факти не можуть бути проігноровані адміністрацією президента США Барака Обами в час, коли запущений нею мирний процес лише розпочинає набирати нових обертів.

Якщо уважно переглянути близькосхідні ЗМІ, то не можна не помітити того факту, що вони пронизані песимізмом. Адже, попри всю серйозність намірів і підходів Вашингтону, пропозиції арабської сторони мають мало шансів для того, щоб покласти край конфлікту. Політична слабкість палестинського президента Махмуда Аббаса і його поважний вік також не надають багато підстав для оптимізму. Крім того, численні невдачі прямих мирних переговорів протягом останніх сімнадцяти років лише підсилюють передчуття, що новий мирний процес мало чим відрізняється від попередніх.

На жаль, існує ще одна дуже невтішна обставина, котру аж ніяк неможна обійти увагою. 26 вересня закінчується термін десятимісячного мораторію Ізраїлю стосовно будівництва поселень на Західному березі. Беньямін Нетаньягу неодноразово наголошував на тому, що він не буде продовжувати термін призупинення будівництва, що на думку Махмуда Аббаса буде причиною припинення переговорів. Таким чином, переговори мають шанс закінчитися щойно лише розпочавшись.

Можна сказати, що в переговорах на Близькому Сході державний секретар США Гілларі Клінтон стоїть на порозі вирішальних випробувань. Гілларі Клінтон протягом більшої частини її перебування на посту держсекретаря США виступала, як архітектор близькосхідної політики адміністрації президента Барака Обами. І тепер їй не залишається нічого іншого, як повністю «зануритись» в колотнечу миротворчості. Випробування Близьким Сходом може виявитися найбільшим випробуванням для пані Клінтон на найвищому дипломатичному посту Америки.

При цьому не варто забувати, що її політичні амбіції можуть стимулюватися поразкою в цьому питанні її чоловіка, колишнього президента США Білла Клінтона. І це становить значний ризик під час розгортання перебігу всього мирного процесу. Минулі розчарування не забулися. Десять років тому, в 2000, здавалося, що світ був так неймовірно близько до вирішення проблеми палестино-ізраїльського протистояння.

Втім, в арабському світі серед експертів почали з’являтися розсудливі твердження. Як зазначає один єгипетський аналітик: «всім відомо, що час працює на Ізраїль, додаючи йому більше землі. Той зрадник, хто під приводом опору заплатив дорогу ціну, залишаючи в підсумку свої землі». До цього можна лише додати, що якби в 1948 році палестинці погодились на існування держави Ізраїль, то вони б отримали значно більше, ніж те, на що можуть у кращому випадку претендувати сьогодні.

Проте, незалежно від результатів американського тиску на сторони протистояння, багатьох десятиліть намагань домовитися, прямих і непрямих раундів переговорів дуже важко повірити у те, що сторони можуть про щось домовитись, поки палестинці і увесь арабський світ не будуть готовими визнати Ізраїльську державу. Теоретично з усіх інших питань ще можна сподіватися на якісь компроміси, але обійти цей камінь спотикання просто неможливо.

Якщо ж бути процедурно прискіпливим, то президент Палестинської автономії Махмуд Аббас по суті немає мандату і повноважень від всього палестинського народу на подібні переговори. Адже доки сектор Газа знаходиться під контролем терористів ХАМАСу важко говорити про повноваження Аббаса. Хоча в цьому сенсі, і не виключено, що подібний варіант вже розглядається Вашингтоном, мова може йти про можливість проголошення спочатку палестинської державності лише на Західному березі. Оскільки немає жодних ознак того, яким чином Махмуд Аббас міг би бути здатен «відбити» сектор Газу в ХАМАСу. Загалом же сектор Газа є питанням, котре потребує додаткового розгляду.

Оскільки не знайшовши альтернативи політиці колективного покарання його населення дуже важко говорити про можливість розвитку там громадянського суспільства і формування широкого кола політичних угрупувань. Ігнорування питання сектора Газа в перспективі може мати далекосяжні наслідки і набагато складніші проблеми, ніж в Кашмірі, Афганістані, Іраку і Пакистані. На сьогодні Газа став керованою лабораторією для проведення експериментів, як не треба вирішувати проблеми зближення західних і ісламських відмінностей. Хоча за реалістичних підходів сектор Газа цілком здатен виступати в якості моделі для знаходження спільних позицій, замість того, аби перетворювати його на територію суцільного джихаду.

На жаль, за довгі десятиліття затяжного конфлікту між сторонами виробилася стійка культура непримиренного протистояння. Тому для того, щоб сподіватися на позитивне рішення, необхідно створити культуру діалогу між двома громадами. Щоб краще пізнати один одного і видалити культуру підозри та ненависті, і спробувати знайти точки дотику між ізраїльтянами і палестинцями. Обидва народи мали б виходити з того, що і надалі вони будуть змушені співіснувати поруч одні з одними, і для досягнення реального миру необхідне співіснування не тільки політичне, а й і культурне, соціальне і економічне. Нині ж відсутні канали зв’язку порозуміння між двома громадами і це блокує не лише припинення конфлікту, а й культивує домінуючу культуру ненависті.

Питання результативності переговорів знову ж таки упирається в те, з ким домовлятися ізраїльтянам. Адже у випадку з палестинцями виникає асоціація наявності одного тулуба з двома головами – уряду під контролем Махмуда Аббаса і уряду ХАМАСу в секторі Газа. Якщо це протиріччя не усунути, то ці переговори можуть закінчитися, як і усі попередні: обіцянками закінчення насильства і створення культури мирного співіснування між народами. Без жодних серйозних глобальних зусиль щодо досягнення миру між сторонами протистояння.

Початок переговорів радше нагадує димову завісу, котра на рік покликана прикрити реальну ситуацію, що визріває в цьому конфлікті. Затягнутий переговорний процес здатен дозволити президенту Палестинської автономії уникнути відставки, а прем’єр-міністру Ізраїлю Беньяміну Нетаньягу утриматися у своєму кріслі.

Виглядає, що жодна зі сторін ще остаточно не визріла до серйозних компромісів і побічним позитивним ефектом переговорного процесу є лише позірний вихід із політичного застою та привертання уваги світових ЗМІ до факту самих переговорів. При цьому цілком очевидно, що проблеми Іраку, Ірану, Сомалі і навіть Афганістану і Пакистану досить тісно пов’язані із формулою вирішення арабо-ізраїльського конфлікту. Адже затягування безкінечно із цим питанням лише підсилює поширення ісламського тероризму по всьому світу.

Але доки арабський світ не погодиться визнати правомочність існування єдиної демократичної держави на Близькому Сході – Ізраїлю, доти будь-які мирні переговори виглядатимуть, як невправна імітація цього процесу. В той же час, не існує жодної альтернативи, ніж вести переговори і намагатися від максимуму висунутих попередніх умов спуститися до їх мінімуму. Все це вимагає терпіння та дипломатичної майстерності і мужності відмовитися від стандартних вимог. Замість вимагати право на повернення біженців і претендувати на Східний Єрусалим палестинці мали б висувати реальні вимоги – як облаштувати цих самих біженців і отримати компенсації за втрачені колись території.

Більше шістдесяти років араби прагнули знищити Ізраїль і скинути ізраїльтян в море, але з цього нічого не вийшло. Навпаки, за всі ці десятиліття Ізраїль став лише сильнішим. Вакуум непорозуміння і недовіри на Близькому Сході неможливо заповнити деклараціями про мир, в котрі сьогодні вже мало хто і вірить. Міраж миру може перетворитися на реальність лише у тому випадку, коли сторони від фантастичних вимог перейдуть до прагматичних дій, котрі базуватимуться, як на концепції безпеки Ізраїлю та і на праві палестинців на свою державність.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s