Україні потрібен свій Махатма Ганді

жовтень 2002 року

Віктор Каспрук, політолог

Нещодавній візит президента Леоніда Кучми до Індії аж ніяк не зняв дипломатичної блокади країн Заходу щодо одіозної фігури українського президента. Він лише вкотре підтверджує тенденцію, що коли Захід закриває двері для Кучми він неодмінно шукає політичних партнерів серед країн “третього світу”.

Країна передових технологій

Хоча на сьогодні індустріально розвинену Індію лише з великою натяжкою можна зарахувати до рангу “третього світу”. Скоріше за все сучасна Україна під керівництвом Кучми впевнено наближається до моменту коли подібна “номінація” стане для неї вже незворотною. Сьогоднішня Індія стала однією з найвпливовіших країн Азії і впевнено набирає економічні оберти. Декілька років тому, чисельність населення Індії країни досягла одного мільярда, і вона має величезний економічний потенціал. Отож можна з впевненістю сказати, що ця країна має шанси стати в ХХІ столітті одним із найвпливовіших економічних ринків та світових центрів політичних впливів.

Виступаючи перед учасниками українсько-індійського бізнес-форуму під час державного візиту до Республіки Індія президент Леонід Кучма зокрема зазначив: “Свій виступ хотів би розпочати констатацією загальновідомої аксіоми: чим вищий рівень економічного співробітництва між країнами, тим вищий рівень політичної довіри і взаємодії між ними. Ці слова повною мірою стосуються і відносин між Україною та Індією. Ми шануємо той факт, що Індія була серед перших країн світу, які визнали незалежність молодої Української держави. Ми розглядаємо Індію як перспективного партнера. Я впевнений в тому, що наші економіки мають величезний, невикористаний повною мірою потенціал для співпраці”. Потенціал дійсно дуже значний, але чи готова Україна, розорена економічно і розколота політично президентством Кучми сьогодні на рівних співробітничати з модерною Індією?

Індією, яка настільки збільшила виробництво продуктів харчування, що не лише забезпечує ними 1 мільярд населення, але і також імпортує продукти харчування. Що ж стосується промислового розвитку, то зараз, за своїми показниками, Індія знаходиться на сьомому місці в світі. За останні роки розвиток промисловості в країні досягнув сягнув 7% за рік. В процесі нарощення темпів у цьому напрямку Індія відстає лише від Китаю. Індія досягла такого рівня розвитку промисловості, що вона виробляє все – від голки і до сучасних літаків. Також Індія займає провідну позицію серед країн-лідерів в розробці програмного забезпечення для комп`ютерів.

Розробки комп’ютерного програмного забезпечення приносять щорічно країні прибуток у 5 мільярдів доларів. Індія зараз є другою країною у світі, (після Китаю), за загальною чисельністю програмістів і комп`ютерних фахівців. І це не дивно. Бо в індійських коледжах, ліцеях, інститутах і університетах математика і фізика є провідними предметами. Честолюбні батьки, котрі належать до середнього класу, задоволені своїми дітьми лише тоді, коли ті вивчають інженерні науки і медицину. А деякі готові продати останній клаптик землі, щоб лише заплатити за навчання технічним дисциплінам своїх дітей. Завдяки своєрідному культу науки на сьогодні майже 30% інженерів-програмістів у світі складають вихідці з Індії. А в Силіконовій долині (США, Каліфорнія) індійці керують 750 фірмами. Індійські інтелектуали сильні в математиці, теоретичній фізиці, в абстрактному мисленні і концептуальних розробках. Саме це, як визнають прискіпливі американці, і вимагається в від програмістів і комп’ютерних дизайнерів.

Важливим чинником переваги індійської освіти і легкої адаптації індійських фахівців до міжнародної системи праці є те, що на відміну від українців індійці вивчають англійську мову (а не російську) на рівні з рідною мовою.

Індія заклала потужний і надійний фундамент для свого подальшого розвитку. Проте не можна сказати, що сучасна Індія є безпроблемною країною. Існує ще досить значний рівень бідності населення, також не знята проблема необхідності контролю за зростанням чисельності населення. Крім того необхідно краще забезпечувати населення медичною допомогою. В країні знають, що ці проблеми існують і на них не закривають очі, як в Україні. Хоча зараз спостерігаються стала тенденції до зростання в Індії середнього класу. Його чисельність складає 300 мільйонів.

Індія нині це – індустріальна держава. Це країна, яку поважають і до голосу якої прислухаються сьогодні у всьому світі. Вона – виразник інтересів країн “третього світу”, країн що розвиваються. Світ сприймає Індію, як демократичну країну, як країну зі стійкими демократичними традиціями. І якщо інші країни, котрі розвиваються не завжди спроможні голосно і чітко донести свою точку зору і відстоювати свою принципову позицію перед розвинутими країнами, то позицію Індії розвинуті країни проігнорувати не можуть.

Українці допомагали будувати індійську промисловість

Варто відзначити, що свого часу серед радянських спеціалістів, які допомагали в розбудові індійської промисловості, українці складали 40 відсотків. То ж постає закономірне питання, чи можливе нині відновлення співпраці між нашими країнами в подібних обсягах? Схоже, що так. Як вважає Надзвичайний і Повноважний Посол Індії в Україні Шехкхолен Кіпген – Індія зацікавлена у співробітництві з Україною в сфері металургії, оборони, космосу та в розвитку торгівлі. За його словами, Індія зацікавлена у закупівлі в Україні обладнання для модернізації своїх металургійних підприємств, труб, обладнання для енергетики, неорганічних добрив, а також у придбанні запасних частин і сервісу для оборонної техніки. Крім того Індія зацікавлена у закупівлі української сільськогосподарської техніки. Посол Кіпген сказав, що Індія в свою чергу готова запропонувати Україні фармацевтику, мінерали, дорогоцінне каміння, шкіру, медичне обладнання, електроніку, текстиль, одяг, чай, спеції, каву, рис і цукор. Для довідки: за інформацією Державного комітету статистики в 2001 році експорт України в Індію становив 130 млн. доларів, імпорт з Індії – 96 млн. доларів.

Не все так гладко, як би хотілося

Але існує й негативний фактор, який при всьому бажанні аж ніяк не можна обминути увагою. Йдеться про договір України з Пакистаном про поставки танків до цієї країни. Пакистану. Справа в тім, що Україна і раніше поставляла танки до Пакистану. Це непокоїть Індію через те, що Пакистан вже багато разів нападав на Індію. Звісно, що коли Пакистан закуповує ці танки, то ясно, що це не для якої іншої цілі, а для військових дій проти Індії. Як, наприклад, це було у квітні 1999 року в районі Каргіл чи останніми роками у неодноразових запеклих сутичках у штаті Кашмір. Закономірно, що Індію непокоїть ці напади на мирних жителів і терор мирного населення. Військове співробітництво між Україною і Пакистаном було і надалі залишається каменем спотикання в українсько-індійських взаєминах. Так у квітні 2002 року Харківський танкобудівний завод ім. Малишева підписав з Пакистаном угоду на 150 мільйонів доларів на постачання двигунів для будівництва пакистанських танків. Завод ім. Малишева поставить 315 двигунів, що будуть використані при будівництві пакистанських танків “Аль-Халід”. Також є інформація, що пакистанська фірма “Heavy Industries Taxila” повинна побудувати 300 танків для пакистанської армії. У проекті також бере участь і китайська сторона. Біля двадцяти танків-прототипів уже зібрані і проходять випробування, а інші будуть побудовані протягом наступних трьох років. Танк “Аль-Халід” відповідає бойовим характеристикам російського “Т-90”, що використовуються в армії регіонального противника Пакистану – Індії.

Така двовекторність стосунків України з Індією і Пакистаном таки дуже нагадує взаємини нашої держави з Росією і демократичним Заходом. Сьогодні обіцяється одним одне, а завтра іншим інше у залежності від політичної кон’єктури. Але так як не можна мати дюжину “стратегічних партнерів” так само не можна одночасно дружити з Індією і її “стратегічним противником” Пакистаном. І так як рано чи пізно українському керівництву все ж доведеться визначитися зі своїми пріоритетними відносинами зі Заходом чи путінською Росією, так і має відбутися вибір між цими двома державами-антагоністами. Тому візит президента Кучми наочно доводить, що на перспективу все ж набагато краще стратегічно співробітничати у виробничій сфері, аніж у військовій (можливо, як би це не було навіть вигідно фінансово Україні). Індія є дуже економічно перспективним партнером для України і нехтувати такими можливостями було б просто не розсудливо.

 Замість висновків:

Очевидно, що і українська сторона прагне продовжувати й розвивати взаємовигідні відносини між двома нашими країнами, зважаючи на потенціал, і на територію Індії. В Індії також зацікавлені у співпраці з Україною, усвідомлюючи великий інтелектуальний, технологічний, науковий потенціал нашої держави і також спроможність української промисловості та всього господарського комплексу України.

На можливостях такої співпраці наголосив і президент Леонід Кучма: “Україна зацікавлена у співробітництві з надійними партнерами на довгостроковій основі. Не помилюсь, коли скажу, що такої ж позиції дотримується й Індія. І мова тут може йти не просто про торгівлю між двома країнами. Значно перспективніше співробітництво на основі інвестицій, створення спільних підприємств, участі у приватизації…

Добре відомо, що індійський ринок є одним з найбільш динамічних ринків Азії. Масштабне враження справляє заплановане на 2002-2003 фінансові роки десятивідсоткове зростання індійського експорту, досягнення рівня майже у 50 млрд. доларів США.

Є чим похвалитися й Україні. Динаміка економічного розвитку за останні три роки є чи не найкращою серед країн, які утворилися на руїнах колишньої радянської імперії. Назву лише дві цифри: минулого року валовий внутрішній продукт зріс на 9%, а зростання промислового виробництва перевищило 14%. Додайте до цього стабільність валютно-фінансової системи, значний потенціал у багатьох галузях науки, техніки та виробництва, а також видатний інтелектуальний і освітній потенціал – і Ви матимете привабливого партнера, яким сьогодні є Україна”.

Якщо послухати Кучму, то за цифрами, які наводить президент в Україні нині б мало б бути таки райське життя. Але ж ми з вами на відміну від Леоніда Даниловича перебуваємо у реальному українському світі. Світі злиднів для більшості населення, правового нігілізму, тиску на незалежну пресу і масового безробіття. Розмірковуючи про це, думаєш, якою б стала Українська держава, якби на її чолі знаходились не “політичні мамлюки”, а патріоти своєї держави як в Індії. Сьогодні Україні потрібен свій національний Махатма Ганді, здатний консолідувати політичні сили нації і не допустити сповзання держави на маргінеси міжнародного співтовариства. Махатма Ганді сколихнув Індію, підняв її з колін. Нам би українцям не пропустити свого моменту істини…

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s