Єгипет: копти є громадянами другого сорту?

січень 2010 року

Віктор Каспрук, політолог

Днями світову пресу облетіла інформація про розстріл ісламськими фундаменталістами на Різдво прихожан коптської християнської церкви Діви Марії в єгипетському місті Наг-Хаммаді, котре знаходиться в 64 кілометрах від древньої колишньої єгипетської столиці Луксора.

Власне, страшний тиск на коптську християнську общину в Єгипті явище не нове. І влада намагається закривати очі на явні порушення прав християн. Єгипет є однією із багатьох в минулому християнських країн Близького Сходу, котрі після арабського завоювання стали мусульманськими. При чому абатське завоювання для Єгипту означало демографічну катастрофу. Та в І столітті нашої ери населення Єгипту складало 8 мільйонів чоловік, а вже в середині VII століття всього 4-4,5 мільйони.

На загал єгипетська преса намагається замовчувати про напади на коптів. Так провідна єгипетська газета Al-Ahram 7 січня надрукувала статтю «Мубарак привітав Папу Шенуда III з Різдвом». Зовні все ніби виглядало дуже дружньо, адже сам син президента Єгипту Хосні Мубарака Гамаль Мубарак і ряд міністрів були присутні на Божественній Літургії. Але в дійсності 8 мільйонів коптів в Єгипті піддаються страшному тиску з боку ісламської більшості. В Єгипті постійно відбуваються вбивства і викрадення коптів, насильницька ісламізація неповнолітніх, напади на християнські церкви. А також підпали і грабунки клінік і аптек, будинків, магазинів і автомобілів, котрі належать християнам. Копти, котрі є потомками древніх єгиптян, попри всі багатостолітні утиски і знищення не бажають відрікатися від своєї віри.

Громадянські права і справедливість є основою прогресу і світової цивілізації, але в Єгипті дивним чином зникає правосуддя, коли справа доходить до коптів. Копти вже багато десятиліть вимагають права свого представництва в єгипетському парламенті таким чином, щоб їх представництво пропорційно відповідало їхній демографічній вазі. Його святість Папа Шенуда III і вся християнська громада Єгипту протягом більше двадцяти років пропонують прийняти закон про особистий статус коптів в країні, але мусульманська більшість ці пропозиції продовжує вперто ігнорувати.

Так же само єгипетська влада ігнорує напади і викрадення християнських дівчаток, котрі не досягли повнолітнього віку та насильницьке їх обернення в іслам. Викрадення і зґвалтування християнських дівчат єгипетська влада воліє не помічати, а скарги коптів залишаються поза її увагою. Ісламське єгипетське керівництво нещодавно виступило з закликом про скасування рішення щодо заборони мінаретів у Швейцарії і в той же час відбувається звуження єгипетським урядом можливості будівництва християнських церков у Єгипті.

Те, що нині відбувається в Єгипті стосовно коптів цілком можна визначити, як «культурний геноцид». Положення християн в Єгипті є дійсно страшним. І хоча християни і інші не мусульманські громади номінально охороняються у відповідності до закону, але групи ісламських екстремістів постійно переслідують їх і піддають усім видам можливих насильницьких дій. Однією із ганебних дій, які здійснюються по відношенню до християн-коптів є викрадення дівчат і залучення їх до примусових шлюбів з мусульманами.

Не дивлячись на те, що Єгипет є домом для однієї з найстаріших християнських громад світу, яка традиційно була інтегрована у суспільство, але посилення в останні десятиліття впливу «Мусульманського братства» серед мусульманської частини населення Єгипту зробило життя коптів на їхній батьківщині просто нестерпним. А оскільки вплив «Мусульманського братства» та інших релігійних груп, котрі виступають проти режиму президента Хосні Мубарака, є занадто потужними, щоб їх можна було нейтралізувати силою, то існує неформальна домовленість між владою і ісламістами. Влада дозволяє «Мусульманському братству» більш-менш вільно проводити їхні справи, за умови, що це і інші релігійні угрупування не будуть втручатися у політику і ефективно протистояти інтересам правлячого режиму. Таким чином, можна сказати, що звірства в Єгипті проти християн виникають саме через цей контекст прихованих домовленостей.

Відповідно, реальність в Єгипті є такою, що там існує дуже мало коптських церков і дуже багато мечетей. Для прикладу, сьогодні лише у одному Каїрі більше 4 тисяч мечетей. Як правило, християнські церкви старі, тьмяно освітленні і непривабливих кольорів. На відміну від високих мечетей, котрі мають собою засвідчити, що іслам є міцним і вищий від усіх інших релігій. Держава контролює фізичні символи, які відображають релігійну самобутність, і лише від її волі залежить дозволити коптам будувати й підтримувати у належному стані церкви, дозволивши таким чином християнам конкурувати з мусульманами.

Іншим прикладом порушення релігійних прав коптів є примушення жінок, особливо неповнолітніх дівчат, приймати іслам під тиском. В зв’язку з чим можна ще раз привести приклад викрадення неповнолітніх дівчаток і змушення їх силою прийняти іслам.

Можна сказати, що єгипетська держава виступає на боці однієї релігійної групи на користь іншої, а її апарат не бажає запобігати актам насильства. Єгипет не зумів чи не захотів бути об’єктивним, як і всі інші арабські країни, щодо своїх громадян. І не спромігся забезпечити суверенітет права і здійснення досягнення соціальних угод між усіма елементами своєї громади. Це відбулося тому, що в очах державних керівників і політиків, які керуються засобами придушення, примусу і покарання тих, хто не бажає їм підпорядкуватися, саме подібне вирішення коптського питання є оптимальним. Але це є явним порушенням однієї з найбільш важливих статей Конвенції з прав людини.

Таким чином, складається враження, що єгипетська держава не визнає права кожного із своїх громадян на свободу віросповідання, яке включає не тільки право на вибір віри та релігії, а також і право змінювати свою релігію – чи не вірити взагалі. Навернення до ісламу в жодному разі не може відбуватися в результаті насильства, оскільки віра не може бути викликаною у результаті примусу і насильства. Втручання держави у питанні віри, є доказом її відповідальності. Адже тим, хто відмовляється від сповідування ісламу, загрожують смертю. Це означає, що експропріація релігійної свободи та переслідування і ліквідації тих, хто відрізняється вірою може застосовуватися не тільки для коптів, але і для мусульман, які мають інший погляд на релігію, або які хотіли б прийняти іншу релігію.

Релігійна нерівність, котра фактично визнається на державному рівні, не дозволяє людині, що сповідує іншу релігію знайти відповідно її кваліфікації місце в єгипетському суспільстві. Нагадуючи їй, що вона не є рівною мусульманину і при цьому постійно надаючи їй відчуття, що вона не є корисним елементом у суспільстві. В цьому випадку виходить так, що домінуюче ісламське суспільство потребує не професійної кваліфікації, а релігійної. Чим і можна пояснити той факт, що копти нині відсторонені від можливості займати керівні посади. Що означає, що держава не дозволяє коптам займати високе положення у єгипетському суспільстві.

Хоча публічно все це виглядає таки досить пристойно. Держава офіційно ніби то і не відмовляє коптам. Вона постійно засуджує їх переслідування і ніколи не скупиться на подання важливих рекомендацій для всього державного апарату щодо того, як мудро справитися з виниклою релігійною кризою. І дійсно, в останні роки в засобах масової інформації привертається чимало уваги коптській історії, котра раніше була маргіналізована та творам їхнього мистецтва. Озвучуються політичні заяви щодо братніх відносин, які існують між прихильниками обох релігій, а також щодо реалізації національної єдності в Єгипті.

Проте, кожен, хто стежить за подіями і фактами повсякденного життя єгиптян, не може не помітити того, що офіційний дискурс приховує. Переслідування коптів зросло, а дискримінація мусульманами християн набирає обертів. При цьому держава не робить жодних зусиль, аби зупинити наступ ісламських екстремістів і взяти під контроль різні фундаменталістські угрупування, зокрема і засоби масової інформації.

Деякі копти настільки залякані правлячим режимом, що ладні заперечувати або замовчувати той факт, що вони піддаються переслідуванням, заперечувати або применшувати важливість нападів на них. Хоча очевидно, що основні права людини порушуються в Єгипті і інших арабських країнах і переслідування християнської меншості є, на жаль, фактом, який не можна заперечити, навіть якщо деякі копти будуть стверджувати, що цілком задоволенні своїм становищем і вони проти боротьби за свої права. Але саме це приховування релігійної дискримінації є ознакою обмежень і тиску, котрому вони піддаються, і свідченням загроз, які вони отримують, якщо розкриватимуть місцеві «секрети». Втім, це не перекреслює інцидентів на релігійному ґрунті, в яких церкви були розграбовані і зруйновані, а християнська кров була безневинно пролита мусульманами.

Безпорадність, страх, відчуття зневіри і гноблення проникли в душі значного числа коптів, які вважають за краще мовчати, аніж відкрити «таємницю» релігійного геноциду. Вони швидше будуть готові піддатися режиму, аніж спробувати боротися із ним. Ця покірність до пригнічення привела їх до прийняття правил, нав’язаних правлячим ісламським класом, і являє реальність того, що сприймається, як «реальне» більшістю в суспільстві.

При цьому копти розділенні не лише в твердженнях щодо шляхів вирішення цього питання, але також і в зв’язку з відповідним ситуації способом захисту та прийнятної термінології. Чи допустимо за цієї ситуації говорити про «переслідування», «дискримінацію» і «порушення прав людини», чи це потрібно визначати використовуючи зовсім інші терміни – ті кого «ігнорують», «забуті з боку держави», чи ті, «кого держава в притул не хоче бачити». Крім того, вони розходяться у поглядах з питання про методи боротьби проти дискримінації. Чи коптське питання повинне розглядатися, як проблема «меншості, котру переслідують» або розглядатися у більш широких рамках відсутності демократії в Єгипті і порушення основних прав людини. Адже питання захисту релігійної свободи не може бути ізольоване від захисту інших основних свобод.

Важливо, щоб кожна людина в суспільстві, незалежно від статі, кольору шкіри, раси та віросповідання користувалася рівними правами. Такими, як право на свободу релігійного вибору, та право на захист її фізичного, розумового і духовного благополуччя. Що є загальним знаменником, котрий повинен об’єднати усі рівні громадянського суспільства. Адже однією із переваг демократичної держави є те, що вона не вирізняє людей за їх вірою, і не оцінюю у відповідності з їх приналежністю до тієї чи іншої релігії, або відповідно до їхньої побожності. Мета, яку держава повинна реалізовувати для кожної окремої людини має полягати у тому чи здатна вона відігравати активну роль у житті суспільства при збереженні взаємних конструктивних відносин з іншими людьми.

Але про що можна говорити, коли в Єгипті вже давно існує викрадання коптських дівчат. Про цей феномен викрадення, зґвалтуванні і примусової ісламізації християнських дівчат в Єгипті було вперше показано по християнському телеканалу «Life TV», котрий веде мовлення із-за меж Єгипту і має глядачську аудиторію в майже 60 мільйонів чоловік, що говорять арабською мовою в Єгипті і по всьому світу. Свідчення жертв і їх сімей привели в шок багатьох, в тому числі єгипетських християн, оскільки це питання є табу для єгипетських засобів масової інформації. «Наша роль полягає у викритті тих, хто відповідає за ці злочини», – наголосив ведучий програми Рашид ель-Магхребі.

Цю програму було показано в середині листопада 2009 року, після повного дослідження на місцях примусової ісламізації християнських неповнолітніх в Єгипті. Це ганебне явище існує в Єгипті у нинішньому вигляді вже майже 40 років і більшість цих злочинів, за декількома винятками, здійснюються організованими бандами ісламізації або мафії ісламізації, які повністю фінансуються державою і підтримуються державною безпекою.

Питання систематичного викрадання і примусової ісламізації коптських неповнолітніх дівчат в Єгипті є частим і швидко зростаючим явищем. Коли його порушив ще у 17 грудня 1976 року коптський Папа Шенуда III на конференції в Олександрії, то він підкреслив, що «існує тиск практикування змушення коптських дівчаток прийняти іслам і вийти заміж під примусом за мусульманських чоловіків». Папа Шенуда III вимагав, щоб коптських дівчаток було повернено до їхніх родин. Доктор Вахід Ала, відомий активіст і коптський науковий дослідник релігій у Швейцарії, вважає, що питання про викрадення коптських дівчаток є найскладнішою проблемою у відносинах між християнами і мусульманами Єгипту – особливо тому, що викрадання здійснюються у співпраці між фінансованими Саудівською Аравією асоціаціями та єгипетською державною безпекою. Як правило подібні викрадення просто ігноруються засобами масової інформації Єгипту, а якщо й про них і повідомляють, то їх зображують, як «втечу люблячої пари підлітків».

В епоху патронату ісламістів у Єгипті влада провела багато змін до законів і пунктів єгипетської конституції для обмеження релігійних коптської меншини в Єгипті і для маргіналізації і виключення її з політичного і суспільного життя. Були введені обмеження на будівництво церков та відбувалося переслідування християн, обмеження пересування та віросповідання.

Не існує жодної країни в світі, де б християнство було б офіційною державною релігією і джерелом законодавства. Але в Єгипті навпаки – держава ввела іслам в ранг офіційної релігії, що дозволяє їй запобігати релігійній практиці коптської меншини під приводом, що вона суперечить расової тлумачення шаріату в єгипетському державі. Міністерство у справах релігій Єгипту також піддає дискримінації і переслідуванню християн, не виплачуючи заробітну плату працівникам церков і не виділяючи кошти для потреб будинків культу. Забуваючи про те, що ісламська держава стягує податки з мільйонів християн, котрі ідуть на виплату заробітної плати імамам та мусульманським проповідникам, на будівництво мечетей та їх ремонт.

Крім вбивств коптських священиків і підпалів церков, християни мають великі труднощі в отриманні дозволів на будівництво церков та їх підтримання і відновлення. В той час, коли накладаються жорсткі обмеження на свободу прийняття християнства, самі суди і поліцейські дільниці роблять усе можливе, щоб полегшити можливість не мусульманам для прийняття ісламу. Уряд і його установи відмовляються змінювати релігію громадянам на християнську. Після довгих років переслідувань і дискримінації, звільнень з армії, поліції і навіть університетів, ситуація катастрофічно погіршилася до такого високого рівня напруженості, як криваві вбивства християн.

Проте, якщо в Єгипті влада сприяє переходу з християнства до ісламу, то у випадку переходу з ісламу до християнства виникатимуть дуже великі проблеми. Так варто пригадати, що декілька років тому єгипетська поліція заарештувала більше ніж два десятка єгиптян, котрі таємно перейшли з ісламу до християнства. Арешти почалися з того, що поліція міста Олександрії виявила людину, котра разом із своєю дружиною і дочками перейшла до християнства.

Чоловік на ім’я Йосип Самуїл МакКаррі Соломон раніше був мусульманським імамом Мохаммедом Ахмедом Курди, а його дружина Марія мала ім’я Шахіра. Двій їхні дочки стали відповідно – Сарою і Мариною. Вони всі перейшли у християнство і не афішували цього. Проте ця сім’я була заарештована і слідчу групу з розслідування кримінальних злочинів Департаменту у цивільних справах поліції Олександрії очолив генерал-майор Таха Афіфі. Юристи, котрі змогли відвідати пару християн тоді повідомили, що Марія стала жертвою сексуального насильства і спроб зґвалтування деякими поліцейськими офіцерами, а крім того вона і її чоловік зазнали жорстокого побиття і фізичного насилля.

Після переведення їх з Олександрії до столиці було відкрито справу № 3793 в одному із Департаментів Каїру. Використовуючи тортури поліції вдалося дізнатися в подружньої християнської пари хто надавав їм сприяння в отримання документів посвідчення і нових християнських імен. Завдяки тортурам поліція також дізналася про сто інших колишніх мусульман, котрі прийняли християнство і отримали посвідчення осіб з новими християнськими іменами. Поліція дуже швидко тоді заарештувала ще два десятка навернутих до християнства осіб. Усім їм було придавлене тоді звинувачення у «підробці посвідчень», тому що вони отримали посвідчення особи з християнськими іменами.

За іронією долі, в той час, коли єгипетська конституція передбачає свободу для громадян цієї держави змінювати свою релігію, уряд продовжує наступ на конституцію шляхом великого тиску, тортур, зґвалтування, щоб змусити нових навернутих до християнства відмовитись від нової віри. Крім того, відсутність визнання з боку уряду юридичних переходів з ісламу в християнство веде до втрати їх прав, а також можливості отримати спадщину і свої робочі місця.

Таким чином, необхідно визнати, що недавнє вбивство коптів є лише вершиною айсберга беззаконня. Адже враховуючи усі вище описані «нюанси» релігійного життя в Єгипті стає цілком зрозуміло, що християнином в цій країні бути не просто непрестижно чи некомфортно, а й дуже небезпечно.

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s