В Європі нині існують дві великі країни в яких майже однаковий потенціал

img077

Інтерв`ю з Надзвичайним і повноважним Послом Франції в Україні
Паскалем Фієскі політолога Віктора Каспрука

– Пане Посол, українсько-французькі зв`язки мають давні сталі традиції ще з часів Київської Русі, але так склалося історично, що після 1991 року відносини між Францією і Україною довелося розпочинати практично з нуля. Який, на вашу думку, потенціал українсько-французьких взаємен?

– Нині в Європі існують дві великих країни, котрі розсташовані на заході і на сході, в яких є майже однаковий потенціал. Хоча, зрозуміло, що за об`єктивних обставин рівень розвитку наших країн нині різний. Наша ціль, щоб Україна досягла з часом такого ж рівня, як і Франція. Щоб вона стала політично стійкою і економічно стабільною державою, та зайняла належне їй місце в об`єднаній Європі. Ви пом`янули історію. Я, як дипломат, вивчаю і мушу знати історію. Ми, звичайно, маємо пам`ятати звідки походила королева Франції Анна. Але королева Анна – це вже наше далеке минуле, а для нас дуже важливим нині є наше спільне майбутнє.

Хочу підкреслити, що у стосунках між Україною і Францією немає історичних розбіжностей, немає якигось невирішеного шлейфу проблем, котрі б тягнулися з минулого. Між нашими країнами існує і продовжується постійний політичний діалог. Тому я вважаю, що потенціал стосунків між Францією і Україною дуже великий, і він має чудову перспективу для свого розвитку у майбутньому.

– Коли Ви вперше почули про Україну, про те, що це “не Росія”?

– Добре пам`ятаю, що коли мені було 13 чи 14 років я вперше прочитав “Тараса Бульбу” Миколи Гоголя. Цей твір дуже вразив мене. Так я дізнався про Україну, про українських хоробрих мушкетерів – козаків. Не пам`ятаю добре, де це було. Мій батько був дипломатом і моє дитинство проходило в різних країнах (можливо це було в Америці). Таким чином мені відомо вже давно, що Україна – це не Росія, що це зовсім різні країни.

Потім двічі я, як дипломат, працював в Радянському Союзі. В Ленінграді з 1980 до 1983 року, а пізніше в Москві, саме в ті часи, коли Генеральним секретарем був Михайло Горбачов. І для мене вже тоді були багато в чому зрозумілі проблеми національних республік, не дивлячись на те, що тогочасна ідеологія намагалася прикривати все більше наростаючі протиріччя і розбіжності між метрополією і тодішніми територіальними околицями так званою “дружбою народів”. До того ж, звичайно, в Франції були політологічні монографії, в яких чітко прослідковувалась різниця між Росією і не Росією. У нас завжди виникало питання, як буде далі, який розвиток отримають події в СРСР. Ми бачили, що поступово Радянський Союз розвалюється. Але подіі після серпня 91 неочікувано стрімко пришвидшились. І, я думаю, що не лише для нас, а й для вас вони були не зовсім прогнозованими.

-Поки що недостатнім залишається обсяг французьких інвестицій, залучених в економіку України. Які сфери економічного співробітництва Франція вважає найпривабливишими в Україні?

– Перехід від економіки дефіциту до ринкової економіки, котрий відбувається тепер у вас, це – надзвичайно складний процес. Є дуже багато галузей, де Франція може співробітничати з Україною. І наша ціль, відродити ці зв`язки у всіх можливих галузях. Як я вже сказав раніше, наші країни мають подібні потенціали і навіть деякі схожі проблеми. У нас також не вистачає природних енергетичних джерел. Газу і нафти у нас ще менше, ніж в Україні.
В Франції традиційно дуже розвинуте сільське господарство. Україна ж потенційно може стати житницею Європи. В галузі сільського господарства ми розпочинаємо дуже інтенсивне співробітництво, саме в галузі тваринництва.
Але французькі інвестиції до України є досить невеликими. Це всього 50 мільйонів доларів. Хоча на сьогодні в Україні зареєстровано близько 80 французьських компаній. І не дивлячись на те, що серед іноземних інвесторів в Україні Франція займає лише 12 місце, французькі компанії проводять активну діяльність в країні. Щодо інвестицій, то їх поки що незначні обсяги не є недовірою до України. Бо, як правило французькі інвестори дуже обережно вкладають свої кошти за кордоном. Але економічний стан в Україні важкий, згадаємо минулорічну кризу. Та інтерес французьських інвесторів не зменчився і вони, як і раніше відвідують Україну і цікавляться її можливостями. Наші бізнесмени тільки чекають, щоб економіка знову почала працювати, і щоб інвестиційний клімат в Україні швидше змінився на краще.

– Можливо це звучить дещо амбітно, але чи не здається вам, що українсько-французьке співробітництво необхідно поступово доводити до рівня стандартів відносин, які існують між Францією та її партнерами по Європейському Союзу? Чи згодні ви з цим?

– Ну звичайно це є дещо амбіційно. Я ще був хлопчиком, коли ми розпочали будувати спільну Європу. Те, про що ви говорите, у нас почалося 50 років тому. Входження в Європу – це поступовий процес. Дуже помалу і мають бути дуже конкретні кроки. Але, я думаю, що Україна має в майбутньому непогані можливості мати з Францією такі ж стосунки, як нині ми маємо з країнами ЄС.

– Але чи не здається вам, що якщо Україна буде довгий час відірвана від Європи, то вона знову може потрапити в сферу впливу Росії, якщо не буде інтегруватися до Європи, що, звичайно, було б небажано не тільки для України?

– Об`єднана Європа не будувалася, як фортеця. Європа будувалася на базі розвитку торгівлі та вільного пересування людей і товарів. Це головна ціль європейської спільноти. Україна має дуже важливий договір з ЄС, договір про співробітництво та партнерство. Це є дуже конкретні початкові кроки. Якщо все реалізується, як планувалося, то в кінці-кінців це буде спільний економічний простір в якому Україна матиме своє місце.

– Але мене ось що турбує – за часів “холодної війни”, по вині Радянського Союзу, існувала “залізна завіса”, тепер же з введенням жорстких правил для отримання віз та інших обмежень зі сторони Заходу, подібну “залізну завісу” вимуровує сама Європа. відмежовуючись тим самим від України?

– Ні. Це лише враження. Наша ціль – не відновлення “залізної завіси”. Хоча однією зі складностей дискусії з Польщею, це намагання віднайти сприятливий режим, щоб не було строгого кордону між Польщею та Україною. Нині Європа майже не має кордонів і до зменшення прикордонних процедур зі східними сусідами необхідно прагнути і надалі.

– Незважаючи на те, що нині економічні аспекти висуваються на перший план широкої палітри французько-українських відносин, важливим напрямком двосторонньої співпраці є розширення присутності Франції в культурному просторі України. Які конкретні кроки нині робляться у цьому напрямку?

– Хоча дійсно на першому плані торгівельні аспекти, але вони ще слабкі. І ми працюємо над їхнім покращанням. Дуже важливими на сьогодні є політичні зв`язки. Вони набули нового озвучання, після того, як президент Франції Жак Ширак відвідав Україну. Найважливішою частиною політичного діалогу є те, щоб люди дізнавались краще один про одного за посередництвом культури. Важливо, що восени в Франції будуть відбуватися дні української культури. Нині ми завершуємо підготовку до організації їх проведення. І ми сподіваємось, що ознайомлення французів з українською культурою справить вплив на пожвавлення і в сфері економічних зв`язків.

– Якби уряд Франції попросив вас консультації, кому з видатних українців варто було б поставити пам`ятник у Парижі, то кого б Ви назвали?

– Це, звичайно, залежить від вашого підходу до історії. Якщо ви вважаєте, що історію роблять лише військові, котрі будували великі імперії, що після них розпадалися. Чи ви думаєте про інтелектуалів, які зробили великий внесок в скарбницю історичної думки Європи та людства вцілому. Якщо ж говорити про видатних українців, кому (виходячи з вашого питання) я б рекомендував поставити пам`ятник в Парижі, то я б назвав двох. Це – Петра Могилу та Григорія Сковороду.

– Яким було ваше перше враження від столиці України – Києва?

– На жаль, я ніколи не бував в Україні до її незалежності. Так, що мені дуже важко порівнювати. Перше враження – що Київ південне місто (можливо за атмосферою схоже дещо на Марсель). Київ дуже гарне місто, в нього не лише чудова архітектура, а й привітні і доброзичливі люди.

– Наскільки зараз розвинутий обмін туристами між двома нашими країнами?

– На жаль, мало французьких туристів відвідують Україну. Кількість українців, котрі нині відвідують Францію є значно більшою. Наша амбасада щорічно видає до 60 тисяч віз. З Франції приїздять в свою чергу лише 15 тисяч відвідувачів.

– Чи би ви могли пояснити таку разючу різницю?

– Я думаю, що французів не зовсім влаштовують умови комфортності перебування в Україні. Туризм – це своєрідна промисловість і прибутки від нього не такі високі та швидкі. Тим більше, що туристичний сезон – це лише декілька місяців на рік. Але з іншого боку туризм – це отримання роботи для багатьох, це розвинена інфраструктура.

– В Україні розпочалася президенська передвиборча гонка, яка закінчиться 31 жовтня. Чи відслідковує ваше посольство ситуацію в Україні, і хто, на вашу думку, може бути фаворитом цих марафонських політичних перегонів?

– Вибір Президента – це внутрішня справа українського народу. Я думаю, що ми маємо покладатися на його мудрість. Ми ж тільки бажаємо, щоб Україна була процвітаючою, сильною та стабільною державою.

– Попри те, що Україна майже 8 років є незалежною державою, у нас й до цього часу процес повзучої русифікації продовжується. Свого часу в Франції був прийнятий закон, за яким вживання англійських слів не заохочувалось. Яким чином ваш досвід захисту національної мови ми могли б запозичити у вас?

– Проблема в Франції в тому, що люди в своїй більшості не знають достатньо англійської мови. А в багатьох існує хибний погляд, що можна, послуговуючись англійською мовою, висловлювати думку, яку висловити французькою ніби то неможливо. Друге – це те, що ми прагнули, щоб наукові терміни передавались французькою мовою. Одним із рішень нашого міністра освіти було те, щоб діти вивчали просту англійську мову (на рівні мови туристів) починаючи ще з дошкільного віку. Знаючи достатньо правильну англійську, потім не буде ніякої потреби засмічувати рідну французьку іноземними словами-покручами, видаючи подібне “знання” за знання іноземної мови.

– Які головні пріоритети Вашої діяльності як Посла Франції в Україні?

– Нині завершується велика робота по підготовці до проведення днів української культури в Франції. А також – налагоджування зв`язків в галузі економіки. Ми сподіваємось, що після виборів реформи в українській економіці значно прискоряться. І будуть створені кращі умови для французьських інвесторів. Дуже важливим є донесення, через посередництво днів української культури в нашій країні, до свідомості пересічного французького громадянина інформації про багату історію і культурні надбання України. Ми віримо у великий потенціал вашої держави. Але розкрити його у повні ви зможете лише самі.

– Що б ви могли побажати читачам “Українського слова”?

– Я бажаю, щоб Україна була стабільною, добробутною і процвітаючою державою. Це, звичайно, як в інтересах України, так і європейських країн і Франції зокрема.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s