Обрання Ніколя Саркозі – це не просто зміна поколінь владних еліт, а і самої політики Франції

травень 2007 року

Віктор Каспрук

Перемога Ніколя Саркозі на президентських виборах дуже нагадує вправно зіграну політичну шахову партію. Вся передвиборча кампанія Ніколя Саркозі нагадує саме таку партію. Власне, тепер можемо говорити, що ця партія була зіграна бездоганно. Починаючи з 14 січня 2007 року, коли він виголосив свою велику промову з нагоди початку кампанії у Версалі, вона являла собою зразок політичної ефективності і професіоналізму. Йому вдалося із самого початку згуртувати навколо себе свій табір і заглушити все ще численні розбіжності серед правих. Всі прихильники Жака Ширака один за одним прийняли його умови.

Маючи послідовний політичний проект, котрий розроблявся впродовж декількох років, Ніколя Саркозі представив дуже праву програму, яка, із його точки зору, відповідала очікуванням країни. Впевнений у необхідності боротися за цінності, прихильником яких він вважається (влада, пошана, праця, заслуги, ідентичність), він жодного разу не відхилився від своєї лінії. Саме він вів у танці і задавав необхідний темп в ході чотиримісячних дебатів.

Французам достатньо набрид їхній колишній, неврівноважений і малоефективний президент Жак Ширак. Вибравши Ніколя Саркозі, вони одержали абсолютно інший тип державного керівника. Випускник звичайного, не елітарного університету і син угорського іммігранта виграв вибори завдяки обіцянкам масштабних змін. Виборці з нетерпінням чекали, коли, нарешті, закінчиться тривалий економічний і дипломатичний спад у їхній країні. Але для того, щоб добитися успіху, Саркозі доведеться тримати під строгим контролем свою нетерплячість і схильність до публічного популізму.

Існує декілька причин, аби пояснити перемогу Ніколя Саркозі на виборах. По-перше, для початку Саркозі обзавівся засобами досягнення своїх цілей: у листопаді 2004 року він зайняв лідируючу позицію у правлячій партії «Союз за народний рух» і перетворив її на прекрасно діючу і бездоганно налагоджену політичну машину. До цього у Франції партії – особливо праві – традиційно були аморфними утвореннями, мінливими коаліціями, де все робиться для одномоментної зручності. Вони були швидше схожими на фан-клуби окремих політичних діячів, аніж на співтовариства професійних політиків. Але як глава «Союзу за народний рух» Саркозі спромігся створити куди більш міцнішу структуру, ретельно аналізуючи громадську думку, розширюючи число членів партії і винаходивши ефективні методи комунікації, особливо через Інтернет – вільне від регулювання середовище. Саркозі також сколотив політичний табір, перетягнувши на свій бік потенційних баламутів і недоброзичливців. Він також налагодив відносини зі своїм давнім противником – президентом Жаком Шираком.

По-друге, Саркозі розробив привабливу політичну програму, яку нескладно було «продати» виборцям. У останні два роки «Союз за народний рух» проводив семінари, на яких обговорювалися найзлободенніші питання: проблема працевлаштування, освіта, соціальна інтеграція, екологія і зовнішня політика. Це були своєрідні «мозкові штурми», в результаті яких партія брала на замітку найблискучіші ідеї французьких і зарубіжних експертів. Надаючи цим ідеям концентровану форму, їх перетворювали на проекти політичного курсу, а також слогани, що обкатувалися на групах, які використовувалися для тестування їхньої ефективності. Особливу увагу Саркозі приділяв тому, щоб пропагувати жорсткий курс відносно злочинності і імміграції, щоб привернути електорат радикального «Національного фронту». Саркозі – колишній адвокат, і виступи у суді дали йому неабиякі необхідні навики: він вправно вміє переконувати слухачів у своїй правоті.

По-третє, сама доля надала Саркозі сприятливі обставини для того, щоб він запропонував себе країні. Після 12 років млявої «діяльності» властей під керівництвом Ширака, Франція прагнула отримати чіткий політичний курс і цілеспрямовані економічні реформи. Перебування Саркозі на посту міністра фінансів і міністра внутрішніх справ підкріпило його репутацію людини, у якої слово не розходиться з ділом: він не займається балаканиною і завжди чітко заявляє про свої наміри. Крім того, він в достатній мірі «вписаний» у політичний істеблішмент, щоб сприйматися як відповідний кандидат на пост глави держави, але в достатній мірі залишався аутсайдером, щоб дистанціюватися від «старого режиму» Ширака.

Біографія Саркозі і його характер пояснюють не тільки незвичайну енергійність його кампанії, але і критичне сприйняття ним своєї країни. Він переконаний, що Франція повинна заглянути у дзеркало і припинити розповідати собі свою історію, котра зачаровує. Велика нація більше не велика, і у світі, в якому панують такі гіганти, як Америка і Китай, вона опинилася без руху і заклякла. Він неодноразово повторював, що Франції загрожує небезпека стати другорозрядною країною й перетворитися на своєрідний «парк для туристів».

Мінливості долі неначе готували його до ролі політика у дусі стійкості, яку демонструють ченці в пустелі або люди, що терплять біль. Не випадково є слово, не типове для французької культури політики, яке Саркозі часто використовує, коли розповідає про свої багаторічні досягнення: аскетизм, що буквально означає роботу духовну і фізичну, здійснювану на самоті, в молитвах, медитації, вдосконаленні, проявляючи залізну волю.

Очевидно, що з приходом до влади Ніколя Саркозі у Франції очікують значних змін в політичному курсі як всередині країни, так і в зовнішній політиці. Як заявив засновник Французького інституту міжнародних відносин Домінік Муасі, «це буде не просто зміна поколінь владних еліт, але і самої політики Франції». На думку французьких експертів, європейський напрям стане першочерговим пріоритетом для нового президента. Одним з основних ініціатив Саркозі на найближчий час є укладання «міні-договору» між європейськими країнами, до якого увійдуть основні положення Європейської Конституції і який можна буде ратифікувати за допомогою парламентського голосування, а не референдуму. Директор Центру європейських реформ Чарльз Грант відзначив, що «під керівництвом Саркозі Франція стане «локомотивом європейської інтеграції».

Значні зміни відбудуться і в зовнішній політиці. Й у першу чергу новий французький уряд має намір переглянути свої відносини з США і Ізраїлем. Будучи людиною правих переконань, Ніколя Саркозі не жаліє слів на похвали США і зі всією очевидністю бажає зближення Франції з Америкою. Він також схильний підтримувати і Єрусалим. Дехто іноді схильний бачити причину в його походженні, проте, очевидно, що головну роль тут відіграють політичні переконання нового президента Франції.

Будучи сином угорського іммігранта з єврейським корінням він не раз заявляв про свої симпатії до Ізраїлю. Декілька ізраїльських високопоставлених чиновників вже висловили свою підтримку Саркозі, а керівник Американського єврейського комітету (найбільшої єврейської організації у США) Давид Харріс заявив про своє захоплення новим президентом Франції, відзначивши його розуміння тих реальних загроз, яким піддається Ізраїль з боку ісламського світу.

Після обрання Ніколя Саркозі біля влади у трьох провідних країнах європейського континенту (Німеччині, Великій Британії і Франції) опинилися політичні важкоатлети, несхильні до сентиментальної ідеалізації Європи. Прагматики, які направлять свої зусилля на інтеграцію західного альянсу і не дозволять Росії або Ірану вносити розкол у свої ряди. Після того, як через два роки піде у відставку непопулярний в Європі американський президент Джордж Буш, у європейців стане менше підстав підкреслювати свою самобутність за рахунок антиамериканізму.

Очевидно, що обрання президентом Франції Ніколя Саркозі, який є переконаним прихильником трансатлантичного партнерства, відбулося дуже доречно, оскільки тільки у тому випадку, якщо країнам Заходу вдасться згуртувати свої ряди в епоху зростаючої потужності азіатського континенту і масованого демографічного наступу ісламу на Європу, Захід і надалі залишатиметься важливим чинником світової політики.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s