Чи стане Абдулла Оджалан курдським Манделою?

січень 2013 року

Ключ до миру між турками і курдами знаходиться у руках Оджалана

Віктор Каспрук

Турецький уряд почав більш реалістично підходити до курдської проблеми. І в Анкарі вже почали усвідомлювати, що питання курдського сепаратизму не вдасться вирішити вдаючись лише до застосування сили і «зачищення» курдських територій. У цьому контексті перемовини турецького уряду з курдським в’язнем номер один – Абдуллою Оджаланом виглядають цілком мотивованими, якщо звісно не враховувати того факту, що сам Оджалан вже від 1999 року перебуває у турецькій в’язниці.

Хоча одночасно виникають декілька питань – у чому полягає новизна цього процесу? Очевидно, що для обох сторін цього кривавого конфлікту з’являються безпрецедентні надії на те, що шляхом переговорів можливо досягнути довгожданого порозуміння. Абдулла Оджалан і турецькі офіційні особи домовились про дорожню карту, яка складається з чотирьох пунктів.

Одним із найважливіших яких є роззброєння РПК, амністія тисяч курдських ув’язнених (котрі сьогодні знаходяться у турецьких в’язницях), поступове розширення функціонування курдської мови, розширення повноважень місцевої адміністрації в районах, де курди є більшістю та прийняття нового нейтрального визначення громадянства.

Які цілі переслідує турецький уряд, котрий вирішив піти на ці перемовини? Варто пригадати, що 2012 рік був часом активізації насильства з боку РПК і пов’язаним із цим зростанням жертв з боку цивільного населення. У той час, коли Робітнича партія Курдистану збільшила свої атаки на турецькі військові об’єкти і їхній персонал, з’явились більш радикальні її відгалуження, такі як пов’язане із РПК угрупування «Соколи свободи Курдистану», яке набирає впливу.

Можна зробити припущення, що одним із мотивів намагання Анкари активізувати свої зусилля для припинення вогню, є спроба не допустити подальшого наростання радикалізму у курдському таборі і водночас прикладання зусиль для припинення турецько-курдського конфлікту в довгостроковій перспективі.
Але у такому разі закономірно виникає ще одне питання – чи не занадто пізно турки вирішили піти на подібні переговори із курдами? Адже вони вже 14 років тримають Оджалана ізольованим у в’язниці, і тому якою мірою ці цілі будуть досягнуті, важко спрогнозувати. Бо у цьому випадку все залежатиме від того, наскільки Абдулла Оджалан нині контролює РПК.

З іншого боку, виглядає на те, що ключ до миру між турками і курдами знаходиться у руках Абдулли Оджалана. Оджалан, котрий наділений інтелектом, волею та харизмою, по суті ніколи і не втрачав впливу на курдський національний рух. Навіть з в’язниці на віддаленому острові він був здатен за своєю волею розпалювати емоції і заспокоювати їх. Три роки тому, коли Оджалан скаржився через свого адвоката на перебування у маленькій камері, протести вибухнули в курдських містах по всій Туреччині.

Так само в листопаді 2012 року Оджалан знову довів, що він є силою, з якою необхідно рахуватися, коли він звернувся до сотень курдських ув’язнених, деякі з яких були вже на межі смерті після 68 днів перебування без їжі, призупинити голодування. І всі, без винятку, миттєво відреагували на цей заклик.

Тому рішення Анкари поставити Абдуллу Оджалана в центрі нової спроби переговорів із курдами, є визнанням того, що лише він здатен кардинальним чином впливати на курдський національний рух. Хоча ще декілька років тому будь-який контакт з Оджаланом, який в багатьох турків викликав асоціацію з втіленням сатани, сприймався б як зрада національних інтересів.

Сьогодні ж усі контакти з Оджаланом виглядають, як один із варіантів, котрий має кращі шанси на успіх. І як показала відсутність протестів у турецькому суспільстві, турки цього разу вирішили дати можливість прем’єр-міністру Реджепу Ердогану спробувати вирішити мирним шляхом надзвичайно болюче для них курдське питання.

Звісно, що домовленості з РПК можливі лише у тому разі, коли ця партія буде якщо не повністю монолітною, то хоча б у ній не відбуватимуться політичні розколи. У цьому випадку фактор курдської єдності здатен стати потужним двигуном просування до миру.

Не дивлячись на те, що недавня військова кампанія проти РПК на південному сході Туреччини і в горах північного Іраку, можливо послабила партію, турки не змогли зламати їй хребет. І як наслідок цього конфлікт у сусідній Сирії, де з’явилася філія РПК в якості сильного гравця в курдських районах, створив великі проблеми для Анкари.

Бо не дивлячись на те, чи отримала РПК пряму підтримку від сирійського режиму, як це стверджують турки, або не отримала такої підтримки, Робітнича партія Курдистану набула можливості транскордонних дій. Що дозволило їй посилити свої атаки на турецькі об’єкти, зробивши 2012 найбільш кривавим роком з часу арешту курдського лідера Абдулли Оджалана.

Одним із спонукальних моментів ініціювання подібного примирення є те, що в наступному році в Туреччині відбудуться місцеві і президентські вибори. І проісламська Партія справедливості і розвитку (ПСР) буде добиватися частини голосів курдів. А сам Реджеп Ердоган, який, імовірно, буде балотуватися в президенти, спробує переконати курдів у тому, що існує значний прогрес у відповідь на їхні вимоги. Однак, напружений політичний клімат в Туреччині навряд чи можливо повністю змінити протягом одного року, а якщо курдське питання залишатиметься невирішеним, то в сезон виборів для РПК куди буде вигіднішою ескалація насильства, ніж заохочення до порозуміння.

У цьому контексті не варто забувати й того, що з обох сторін протистояння існують непримиренні і руйнівні сили, котрі здатні спробувати зірвати такі переговори на їхньому самому початку. Однією з таких сил є групи яструбів в армії, поліції і судових органах Туреччини, котрі вже останній раз розминали свої «м’язи» в лютому 2012 року, коли вони обвинуватили керівника розвідки Хакана Фідана у перевищенні ним своїх службових повноважень, через таємні переговори, які він провів з РПК.

Також не можна виключати й того, що й угрупування бойовиків в середині РПК можуть зробити все від них залежне, щоб зірвати будь-які спроби досягнення миру. Так 7 січня представники цих бойовиків напали на розташування турецької жандармерії на південному сході Туреччини. Під час цього нападу загинув турецький солдат.

А буквально через два дні після цього невідомі бойовики вбили в Парижі трьох курдських активісток, серед яких була й одна із засновниць Робітничої партії Курдистану Сакіне Кансіз. Тому не можна бути впевненим у тому, що, в разі досягнення домовленостей, всі бійці РПК будуть повністю дотримувати цієї угоди.

Якщо ж угоду вдасться реалізувати, то вона спроможна стати великим призом для самого Абдулли Оджалана. Адже у такому разі, якщо військові дії закінчаться, можна буде говорити про варіанти звільнення Оджалана з-під арешту.

Однак питання його звільнення може створити й певні проблеми у курдському середовищі. Уже зараз провідні фігури в курдському русі попереджають турецьких політиків, що перемир’я і вирішення курдської проблеми не буде життєздатним, якщо угода не включатиме в себе свободу для Оджалана, або принаймні розміщення його під домашнім арештом. Хоча турецька громадськість може бути неготовою до думки, що курдський лідер взагалі коли-небудь може бути звільнений з-під варти.

І тут багато чого залежить від позиції, яку займе сам Абдулла Оджалан, розуміючи всю напруженість політичного клімату. Якщо він не зробить питання звільнення і свого майбутнього предметом обговорення на самому початку цих переговорів, а буде спроможний дочекатися реальних зрушень і розпуску РПК, то тоді можливо вдасться змінити громадську думку в Туреччині стосовно Оджалана і розмістити його під домашній арешт.

Однак, не зважаючи на атмосферу оптимізму, потрібно все ж розглянути ряд факторів, які необхідно враховувати в контексті просування угоди.
Першим є те, що військове керівництво РПК, що знаходиться в горах Кандиль в Північному Іраку (як і сама штаб-квартира партії), дотримується дещо інакшої думки. Бо коли Анкара прийшла до переконання, що Оджалан як і раніше є натхненником партії, то один із лідерів РПК Мурат Кара Уїлан заявив після початку процесу переговорів між Туреччиною і Оджаланом, що партія не відмовиться від збройної боротьби. На його думку, «для Північного Іраку цього недостатньо. Бо кожен день Туреччина бомбує цю місцевість. Як ми можемо довіряти таким ініціативам? І якими взагалі є гарантії?»
Очевидно, що на даний час курдське керівництво в горах Кандиль і Абдулла Оджалан знаходяться на протилежних політичних полюсах вирішення курдської проблеми. Проте курдському лідеру, не дивлячись на те, що він був довго ізольований від зовнішнього світу, добре відомо, що будь-яка угода не має майбутнього, якщо відсутня можливість перевести її зі стадії підписання на верхах до реалізації в низових ланках.

Тому, щоб дійсно можна було вирішити позитивно курдську проблему, Анкара має вести переговори не тільки з Оджаланом, а й з військовим керівництвом РПК. Водночас у курдському середовищі циркулює думка, що вся ця ініціатива Реджепа Ердогана запущена задля того, щоб загальмувати дії РПК до закінчення сирійської кризи.

Тим часом, курдські бойові угруповання, котрі базується в Ірані та Сирії збільшили свої операції в турецьких прикордонних районах за підтримки урядів цих держав. Турецький уряд постійно стверджує, що Іран розпочав використовувати курдські угрупування на свої території для стримування Туреччини від подальшої участі в конфлікті у Сирії.

А у випадку, якщо переговори з Оджаланом досягнуть прориву, ці елементи проводячи атаки на турецькій території спроможні змусити турецьких військових до відплатних дій і згортання переговорного процесу.
Таким чином, чи стане Абдулла Оджалан курдським Манделою – залишається під великим питанням. Але якщо угоди вдасться досягти, то в історично-політичному сенсі Туреччина може виграти значно більше, ніж самі курди. Адже таким чином у неї з’являється можливість ліквідувати «хвости», котрі тягнулися за нею ще від ХХ століття. А без цього вона ніяк не може рухатися вперед у напрямку до Європи.

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s