Путін хоче повернути «залізну завісу» між Росією і Заходом

12 серпня, 2013 ▪ сайт “Український тиждень”

Віктор Каспрук

Різкий виступ президента Америки Барака Обами, який заявив, що Сполученим Штатам в цей момент доречно взяти паузу у відносинах з Росією, наводить на думку, що не вийшло ніякого «перезавантаження» між США і Росію.

Навпаки, сучасні відносини США і Росії нині вкрай «перевантажені» нерозумінням. А своїй шаленій старанності підступно підкласти Америці «в штани їжака», Владімір Путін, за деякими параметрами, вже навіть перевершив СРСР. Над цим він працює цілеспрямовано старанно і регулярно.

І тому, перефразовуючи слова стосовно України Бориса Єльцина, попередника Путіна на президентській посаді, можна сказати, що щодня, просипаючись вранці, Владімір Владіміровіч має весь час думати, що б зробити сьогодні, щоб ще більше напаскудити Сполученим Штатам.

З усього видно, що російське болото середньовічної ординської ментальності стрімко заростає товстим шаром реваншисько-сталініської ряски. І при цьому сам Путін повільно, але неухильно перетворюється із вихідця із пітерських підворотень на невиїзного президента. Замість якого скоро за кордон стануть їздити виключно політичні шістки типу Лаврова.

Проте, навіть під час правління Микити Хрущова був «червоний телефон», щоб поспіх і нерозуміння не могли привести до довгої ядерної зими. З Путіним у Барака Обами немає «червоного смартфона». То ж до чого взагалі може привести ностальгія Путіна за Радянським Союзом?

Адже після демократизації СРСР часів Михайла Горбачова і м’якого авторитаризму Бориса Єльцина, Путін повернув Росію ледве не до тоталітарних сталінських часів.

Європі свого часу вдалося вийти з оков авторитаризму. Хоча не скрізь однаково безболісним шляхом. Так сім’ю румунського диктатора Чаушеску стратили, хоча народ на виборах (прямо як у Росії), вкотре «проголосував» за цього лідера.

Проте, тепер навіть на Близькому Сході і в Африці авторитаризму не хочуть і борються, по-своєму, звичайно. А в Російській Федерації якось із цим змирилися. Застрягли надовго у феодалізмі і варіанті сучасного рабовласництва.

Загалом то, усі цивілізовані системи, де демократія вбирається з молоком матері, також не можуть обходиться без лідера. Але поза демократією лідер називається тираном.

За демократії лідер повинен нести відповідальність за прийняття ним рішень. Однак там повноваження лідера жорстко обмежені діючими законодавствами і різними гілками влади.

У Росії ж садять неугодних бізнесменів, жорстоко розганяють демонстрації, порушують багато пунктів Європейської конвенції, але зомбована телевізором сіра мовчазна маса і ментальні прихильники «розвиненого путінізму» бачать у кремлівському карлику ледве не новітнього Наполеона ХХІ століття.

Насправді ж країна щільно відгороджена від світу безпросвітною завісою злиднів і розрухи, адже саме так нині живе більшість знедолених росіян, котрим не пощастило проживати у Москві чи Санкт-Петербурзі.

Сутність Путінської «вертухай-влади» у тому, що вона живе за своїми законами безперервного самозбагачення, а кричущі порушення прав усіх інших громадян Росії видає за стабілізацію ситуації в державі.

І усе це зайшло вже так далеко, що не тільки президент Сполучених Штатів Барак Обама має відмінити свою зустріч із Путіним, але й Захід мав би більш жорстко ставитися до сумнівного різкого збагачення російських державних чиновників та бізнесменів путінського призиву, котрі замішані в тотальному розграбуванні народного багатства, корупції, хабарництві і казнокрадстві.

Зрозуміло, що об’єднана Європа також не відразу стала такою, якою вона є на сьогодні. Але в основу європейської (як і всієї західної) культури і цивілізації було закладено не рабство у тій чи іншій його формі, не грабунок, а реальна можливість для кожної людини якнайкраще проявити свої здібності.

І своєрідний моральний кодекс, але не будівника комунізму, а кодекс, котрий ґрунтується на загальнолюдських цінностях, базою для яких стала християнська мораль.

Однак у Владіміра Путіна свої цінності – радянсько-сталінські. І він цілком здатен використати політичне протистояння з Америкою, як привід, щоб зробити ще один крок до самоізоляції Росії.
Адже Путін і його команда впевнені у тому, що можуть втратити владу тільки під впливом із зовні. Так що вони й далі здатні продовжувати самоізольовуватись.

Втім, не виключено, що Сполученим Штатам вже набридло грати з Росією гру під назвою «перезавантаження», яка фактично ні до чого не приводить. Тому не можна виключати того, що Вашингтон уже готовий вивести цей конфлікт у відкриту фазу, як того вчать конфліктологи.

Нині у Росії домінує право держави, а права людини виглядають у потрактуванні Владіміра Путіна, як прикрий нонсенс. У той же час, права людини неподільні. Вони або є, або їх немає.

І, можливо, якщо й приймати рішення про бойкот зимової Олімпіади в Сочі, то чи не краще було б оголосити цей бойкот через потворну роботу, так званих, російських правоохоронних органів? А особливо судової системи, яка постійно виконує «держзамовлення» із Кремля.

Хоча, з іншого боку, якщо задуматися – «кремлеїнгам» без зовнішнього ворога ніяк не можна. А валити усе на важкі 90-ті роки і на спроби демократизації Росії, вже більше не виходить. Водночас, грошей в державній казні стає усе менше, а в недалекій перспективі ще й проглядається різке падіння цін на вуглеводні.

Виникає питання – невже все знову повертається до часів «холодної війни»? Проте тоді президент США Рональд Рейган мав справу з комуністичною державою, яка була ворогом вільного світу і противником у «холодній війні».
При чому Рейган багато разів зустрічався з Михайлом Горбачовим. З іншого боку, американський президент Джордж Буш-молодший називав Путіна своїм «другом Владіміром» і запросив його особисто на своє ранчо у Техасі.

Тому відмова президента Барака Омами зустрітися із Путіним виглядає, як дуже серйозний сигнал путінському режиму, на який Москва мусила б звернути свою увагу. Але чи здатна це зрозуміти клептократична влада, котра посилено вводить в Росії порядки середньовічного мракобісся?

Схоже, що Обама вирішив змінити деякі параметри у своїх відносинах із Путіним, адже деспотія Путіна на може весь час залишатися без відповіді з боку Заходу.

Цим своїм рішучим кроком президент США Барак Обама явно показує, що демократичний західний світ не сприймає сталіністських підходів Путіна. Який ігнорує міжнародне право, знищує інакомислення в Росії і перетворив свою країну на поліцейську державу, де все вирішують (як і в 1937 році), суди, котрі напряму підпорядковані деспотичному режиму.

І мова тут йде не лише про те, що президент Обама відмовився зустрічатися із Путіним. Треба на це питання подивитися значно ширше. Йдеться про нелегітимізацію того типу світогляду і дій, які Владімір Путін постійно демонструє світові.

Адже не можна закривати очі на те, що російський президент створює навколо себе культ особи, ув’язнює критиків свого режиму і підтримує по всьому світі диктаторів, котрі знищують власні народи.

Можливо, що подібна жорстка реакція на путінську Росію мала б прозвучати все ж дещо раніше. Адже усі аванси Кремлю з «перезавантаженням» ні до чого позитивного так і не привели.

Навіщо продовжувати підігравати Владіміру Путіну і робити вигляд, що нині в Росії не деспотія, а така собі особлива демократія, тільки з національною специфікою? А головне заради чого? Російські газ-нафта Америці не потрібні.

База в Ульяновську? Так американські війська все одно скоро виведуть із Афганістану, вони не будуть там вічно дислокуватися. Сирія і Іран? Путін, як не пнеться, але кардинально впливати на ситуацію там не здатен.

Торгівля? Так російська економіка майже в колапсі. Що взагалі Росія робить в G8? Адже в Бразилії чи Індії сьогодні в десять разів більше прав претендувати на місце у «Великій вісімці».

Владімір Путін часто веде себе на міжнародній арені, як пітерський хуліган, якого абсолютно не цікавить, що можуть подумати про нього нормальні люди.
Він робить вигляд ніби Росія є нині єдиною у світі наддержавою, коли можливості Російської Федерації насправді зменшуються економічно і політично.

У цьому контексті Барак Обама посилає Путіну і світу однозначний меседж: у разі, коли Путін вестиме себе, як раціональний лідер, він так і буде розглядатися західним світом, якщо ж ні, то не можна виключати, що наступним кроком може стати і виключення Росії з G8.

Президент США Барак Обама зробив все від нього залежне, аби відвернути російського лідера з того диктаторського шляху, по якому він просувається уже більше 13 років. Але жодна «оливкова гілка» не принесла бажаних результатів. Навпаки, Путін так повірив у власну велич і слабкість Америки, що явно почав заграватися.

Це стосується Сноудена. Він зрадник, і тому повинен був розглядатися відповідним чином. І якщо режим Путіна мав серйозні бажання сприяти конструктивним відносинам зі Сполученими Штатами, він би негайно передав Сноудена американцям.

Однак, Путін, який має стійкий комплекс наполеонистості, котрий найбільше проявляється у тому, що він постійно організовує сам собі піар-кампанії, вирішив погратися з Америкою та показати США і всьому світові свою «принциповість».

Можливо, у подальшому Сполученим Штатам варто було б завжди робити похибку на те, що російський президент Путін мав, має і буде мати завжди менталітет «холодної війни». Головним чином тому, що він у ті часи пройшов вишкіл у КГБ, де його назавжди навчили, що американці – вороги Росії.

Ця концепція глибоко вкорінена у мізки Путіна, і тому він далі продовжує мислити критеріями «холодної війни». Знаменно, що цей політичний атавізм минулих часів постійно впливає не тільки на його спосіб мислення, а й на усі путінські дії.

І тут варто звернути увагу на збільшення агресивності Владіміра Путіна після його повернення на президентську посаду. Оскільки усі його дії наглядно показують, що він абсолютно не зацікавлений у досягненні будь-якого консенсусу зі Сполученими Штатами.

Навпаки Путін робить усе для того, щоб повернути назад «залізну завісу» між Росією і Заходом. І тому зустріч Барака Обами з ним на саміті лише б зайвий раз утвердила в очах російського президента впевненість у тому, що агресивна поведінка Москви щодо Америки повністю виправдовує себе.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s