Чи почнеться Іранська війна?

вересень 2007 року

Віктор Каспрук, політолог

Аналізуючи відповідь секретаря Вищої ради національної безпеки Ісламської Республіки Іран Алі Ларіджані на озвучене «Fox News» повідомлення про те, що американська адміністрація приступилася до розгляду питання про бомбардування Ірану, можна сказати, що найбільш важливе питання в цьому зв’язку: чи можлива взагалі війна Америки з Іраном і наскільки це буде осмислено обома сторонами. Позаяк визначення «правильно» це буде або «неправильно» не грає істотної ролі. У цій конфронтації кожна зі сторін має свої стратегічні цілі.

Необґрунтований спокій і навіть упевненість у тому, що Сполучені Штати не зможуть провести ефективні й успішні воєнні дії проти Ірану, в іранській еліті ґрунтується на небезпідставному припущенні, що Іран є не просто стороною, що претендує на лідерство в мусульманському світі, але й сильною стороною в економічному та військовому плані. І сильною державою в плані національної єдності. Країна не деморалізована як Ірак через кризи й через деспотію тоталітарного правління. Крім того, впевненість і заспокоєність іранських еліт підживлює те, що моральне протистояння вже триває не перший рік. І, як вважає іранське вище керівництво, воно успішно й навіть переможно справляється із цим протистоянням.

Для відповіді на те, чи можливі взагалі воєнні дії США, потрібно в першу чергу враховувати стратегічні й тактичні інтереси цієї країни і в Ірані, і в світовому контексті. США не хочуть втратити контроль над розвитком процесів у світових центрах впливу, одним із яких прагне стати Іран. Особливо в тих центрах, які мають у сучасному сенсі антиамериканський і антицивілізаційний базис. Військове протистояння з Іраном, якщо воно здійсниться, повинне стати продовженням, і можливо, закінченням іракського конфлікту, який за існуючих наразі обставин, неможливо закінчити. І матеріальна й військова допомога з інших ісламських країн, у першу чергу з Ірану, а також моральна допомога й допомога в підготовці бойовиків і терористів, у якій теж не останнім джерелом є Іран, підживлює і затягує на невизначений термін цей конфлікт.

Перераховане вище, у поєднанні з ядерними та гегемоністськими претензіями Ірану вказує на те, що стратегічно Сполучені Штати готові до військового вторгнення. Не можна скидати з рахунків і той факт, що нинішня американська адміністрація, як на загальнонаціональному плані, так і на внутріпартійному, не бажає закінчити іракський конфлікт програшем або навіть невизначеною нічиєю. І потрібно відзначити, що хоча останній рік правління для президента США Джорджа Буша й не є найбільш сильним у плані повноважень його адміністрації, але він уможливлює проведення воєнної операції. Тому що для Буша програшу вже бути не може, тому що затягування цього питання тільки погіршує його імідж і, відповідно, імідж і всієї Республіканської партії. З іншого боку, початок конфлікту навіть без можливості виграшу його протягом року, дає якусь перспективу керівництву республіканської адміністрації. І навіть у випадку приходу до влади демократів, він їх робить заручниками цієї операції, тому що Сполучені Штати вже не зможуть не закінчити її.

Кажучи про тактичні цілі, можна назвати демонстрацію всім країнам, які тією або іншою мірою кидають виклик Америці, їхнім союзникам і західноєвропейській цивілізації в цілому, те, що ніякі виклики не будуть залишені без відповіді й ці виклики є безперспективними. Якоюсь мірою, це може бути навіть відповіддю на виклики останнього півріччя з боку Росії. Щось подібне помітне навіть у висловленнях військових Сполучених Штатів, які в оцінці можливого застосування неядерної вакуумної бомби апелюють до продемонстрованої нещодавно Росією бомби. Неможна скидати з рахунків відповідь і на подібний виклик.

Піддаючи аналізу військове протистояння з Іраном потрібно відзначити, що Іран очікує розгортання іракського сценарію. Але його в чистому вигляді, швидше за все, не буде. Можна сказати, що частково іракський сценарій може бути продемонстрований тільки на кордонах з Іраном, там, де іранці самі його спровокують. Швидше за все, ситуація буде розвиватися за сценарієм, продемонстрованим наприкінці 90-їхніх років у Югославії. Тобто буде завданий масований удар по всій керуючій, технологічній і економічній інфраструктурі країни. І якщо зараз йдеться про удар тривалістю в 48 годин, то потрібно згадати, що такі 48 годин можуть тривати десятки разів поспіль і, можливо, протягом декількох років.

У цьому випадку з боку Сполучених Штатів втрати будуть мінімальними, витрати цілком оптимальними для потужної економіки цієї країни, а дії будуть спрямовані в декількох напрямках. Перше, як уже згадувалося, – руйнування тих економічних, військових і інфраструктурних стовпів на яких ґрунтується сьогоднішній іранський режим, деморалізація цього режиму, переорієнтація населення Ірану на інші цінності. І тут потрібно згадати, що Іран на відміну від інших ісламських країн, має потужні культурні, історичні й демократичні традиції. Цього не можна скидати з рахунків. Надалі США планують приведення Ірану до демократичного режиму як мінімум тієї спрямованості, що була до встановлення ісламської республіки.

З огляду на всі заходи впливу, як ідеологічні, так і дії спецслужб, які здатні підключити США, операція не триватиме нескінченно довго. Швидше за все, вона закінчиться протягом двох, максимум, трьох років. Хоча можливі варіанти, при яких для цього достатньо буде й півроку. Цього не враховують сьогоднішні іранські лідери з багатьох причин. По-перше, цьому заважає їхня релігійна фанатичність, відчуття власної величі, яке вони фактично самі створюють і підігрівають. Потрібно відзначити, що немаловажну роль тут грає й те, що сьогоднішні лідери Ісламської Республіки Іран не є інтелектуальною елітою цієї країни. У силу підсумків тієї ж ісламської революції.

Питання полягає в тому, як скоро США готові провести подібну операцію. Можна лише відзначити в цьому зв’язку, що до Нового року навряд чи ця операція буде проведена. Із сугубо технологічних причин, а також у силу того, що не проведено ідеологічну підготовку цієї операції – інформаційно-ідеологічну фазу цієї війни. Але, зважаючи на те, що до переобрання президента США залишився рік, події можуть почати розвертатися протягом найближчих 3-4 місяців. А виклики, кинуті Іраном Сполученим Штатам, є більш ніж серйозними, загрожують святая-святих американської економіки. Неможна скидати з рахунків і те, що останні півроку американська економіка вже двічі здригалася від структурних криз, і залишений без відповіді виклик з боку Ірану й «міжнародного тероризму» може призвести до ще більшого занепаду.

З іншого боку, воєнна операція здатна підвищити акції і, відповідно, і опосереджено, і прямим чином підвищити стійкість фондового ринку США. Що є, напевно, найбільш серйозною підставою для проведення подібної операції. США необхідно підтвердити свою роль лідера й заспокоїти фінансові ринки. Можливо, саме рецептом такого оздоровлення й буде іранська військова операція.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s