Взаємини України зі Сполученими Штатами Америки мають великий незреалізований потенціал

Посол Стівен Пайфер

16-22 квітня 1998 року, газета «Час-Time»

Україна повинна повернутися обличчям до Заходу

Відносини з США є ключовим моментом міжнародної політики України. Сполучені Штати – один із стратегічних партнерів нашої країни, і від цих взаємин багато в чому залежить майбутнє України, як незалежної держави. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з послом США в Україні Стівеном Пайфером політичного оглядача «Час-Time» Віктора Каспрука

Посол США в Україні Стівен Пайфер

Біографічна довідка

Професійний дипломат Стівен Пайфер прибув до Києва 8 січня 1998 року як третій посол США в Україні.
Пан Пайфер народився в місті Себастополь, штат Каліфорнія. Вступив на дипломатичну службу в січні 1978 року. З 1978 по 1980 рік працював у консульському та загальному відділах посольства США в Польщі. 1980 року повернувся до Сполучених Штатів і працював спочатку співробітником відділу Європи, а потім спеціалістом з політичних та військових питань у відділі європейської політики та безпеки Державного департаменту США. Обіймаючи ці посади, пан Пайфер також брав участь в переговорах із скорочення ядерної зброї середнього радіусу дії в Женеві. У 1984-1985 роках пан Пайфер працював на посаді спеціального помічника посла Пола Нітце, спеціального радника президента та держсекретаря США з питань контролю за озброєннями.

З 1986 по 1988 рік пан Пайфер працював співробітником політичного відділу посольства США в СССР. Після повернення до Вашингтону його було призначено заступником завідувача секції з питань багатосторонніх відносин та безпеки у відділу Радянського Союзу держдепартаменту США. У 1990-1993 роках пан Пайфер обіймав посаду заступника радника з політичних питань посольства США у Великій Британії. Після повернення до Вашингтону працював заступником старшого координатора з питань нових незалежних держав (колишній Радянський Союз). Наприкінці 1994 року Стівена Пайфера було призначено директором відділу Росії, України та Євразії Ради національної безпеки США, а у серпні 1996 року – старшим директором цього ж відділу та спеціальним помічником президента США.

Пан Пайфер закінчив Стенфордський університет за спеціальністю «Економіка» 1976 року. Має кілька почесних нагород та відзнак держдепартаменту США. Посол Пайфер та його дружина Мерілін мають доньку.

– Пане Посол, як відомо, одним із стратегічних партнерів України є США. Яким чином, на вашу думку, буде наповнюватися конкретним змістом це партнерство наших країн?

– Стратегічне партнерство повинно розвиватися в кожній окремій галузі по-своєму. Наприклад, у політичній галузі стратегічне партнерство розвивається шляхом зміцнення і покращення політичного діалогу між країнами. Частиною цього політичного діалогу є також зусилля Сполучених Штатів підтримати побудову відносин України з іншими західними країнами і західними структурами. Наприклад, між Україною та Європейським Союзом, між Україною та НАТО.

Якщо ж дивитися на економічний бік партнерства, нині воно не відповідає потенціалу обох країн, і я б доклав зусилля до того, щоб покращити торгівлю і збільшити інвестиції. І з точки зору безпеки партнерство повинно розвиватися в посиленні вже досить сильних контактів між військовими відомствами наших країн.

Отже, наше партнерство повинне розвиватися в цих напрямках: політичному, економічному співробітництві, в галузі безпеки. І як це буде наповнюватися конкретними діями в нашій щоденній діяльності – це і буде наповненням конкретним змістом нашого стратегічного партнерства.

– У Європі нині відбуваються стрімкі інтеграційні процеси. Україна ж і надалі перебуває поза членством в ЄС, НАТО та інших європейських структурах. Що ж зможе реально гарантувати безпеку України за ситуації, коли сусідня Росія ще й досі не відмовилася до кінця від претензій на статус наддержави і не бажає випускати з поля свого політичного та економічного притяжіння колишні республіки СССР, а тепер країни так званого СНД?

– Я хотів би трохи зупинитися на нашому баченні того, як повинна виглядати Європа в ХХІ столітті. Це Європа, яка відзначається зростаючими інтеграційними процесами, це Європа, яка відзначається співпрацею багатьох країн у вирішенні спільних для них проблем, і це Європа без ліній розподілу.
Ми бачимо демократичну Україну з ринковою економікою, незалежну Україну, як ключового гравця в такій Європі. Така Україна могла б бути, так би мовити, експортером стабільності. Вона могла б експортувати стабільність у такі райони Європи, як, наприклад, Кавказ чи Балкани. Отже, якщо ми дивимося на таку Європу, ми бачимо дуже важливу ключову роль для України. Хоча Україна формально залишається поза Європейським Союзом і НАТО, ми докладаємо великих зусиль, щоб зміцнити зв’язки України з цими двома структурами.

Так Сполучені Штати були основною силою, яка сприяла укладанню Хартії між Україною й НАТО, що підписана в липні минулого року в Мадриді. І хоча ця Хартія не надає формальних гарантій безпеки Україні, вона є одним з важливих елементів тої мережі зв’язків України з Заходом, яка в підсумку і буде однією з важливих гарантій незалежності України.

Тепер щодо Росії. Ми в останні роки, сприяючи розвиткові зв’язків України із Заходом, були дуже обережними, щоб не поставити Україну в таку ситуацію, де б вона повинна вибирати між Заходом і Сходом. Ми наполягаємо, що Україна може розширювати і зміцнювати свої зв’язки із Заходом, одночасно зберігаючи і зміцнюючи свої зв’язки з Росією.

– В Україні занадто затягнувся перехідний період, реформування економіки фактично замінено імітацією реформ. Чи має Захід якісь важелі, щоб спонукати українське керівництво зрушити ситуацію в країні з мертвої точки?

– Економічні реформи, по-перше, – це дуже важка справа. І ми помічаємо. Що Україна досягла певного важливого прогресу в цьому напрямку. І ми помічаємо, що Україна досягла певного важливого прогресу в цьому напрямку. Зокрема, в макроекономічній стабілізації, у встановленні контролю за інфляцією, порівнюючи з тим, якою вона була в 1994 році, запровадженні нової валюти (гривні), яка залишається відносно стабільною. І в таких речах, як, наприклад, мала приватизація.

У той же час ми вважаємо, що Україна повинна продовжувати свої зусилля на шляху реформ. Тому ми підтримуємо Президента України Кучму, коли він говорить про такі наступні заходи, як дерегуляція, як полегшення процесу ліцензування. Ми вважаємо, що саме такі заходи (якщо вони надалі будуть уживатися), можуть повернути ситуацію в Україні та зрушити її з мертвої точки.

Було очевидно в період безпосередньо перед виборами 29 березня, що уряду важко сконцентруватися на питанні реформ. Тепер на Заході є сподівання, що уряд використає нинішній період для того, щоб надати нового імпульсу реформам. Що ж стосується того, яку допомогу може надати Захід у цьому напрямку, то Міжнародний валютний фонд і Світовий банк готові в міру того, як Україна просуватиметься по шляху реформ, надати значні грошові суми.
Зокрема, місія Міжнародного валютного фонду, яка перебуває в Києві з сьогоднішнього дня, буде розглядати питання про фінансову допомогу для України. А Світовий банк має певні додаткові фонди для зміни ситуації в окремих секторах української економіки. Сполучені Штати, зі свого боку, мають двосторонні програми з надання допомоги Україні в запровадженні нових і нових елементів ринкової економіки.

Отже, я хочу наголосити – Захід має намір надавати допомогу Україні, якщо вона просуватиметься по шляху економічних реформ. Захід розуміє, що це дуже важка справа, нелегкий шлях. Але на Заході також вірять у те, що просуваючись уперед по цьому шляху, Україна скоро почне відчувати і переваги того, що вже зроблено, як це відчувають країни Центральної Європи, наприклад, Польща чи Угорщина.

– Українська економіка гостро потребує інвестицій. За якої умови західні, а особливо американські інвестори, почали б укладати свої капітали в економіку України? І чи не варто Заходу було б прийняти щодо України своєрідний «план Маршалла»? Як відомо, саме цей план, який п’ятдесят років тому (3 квітня 1948 року) затвердив Конгрес Сполучених Штатів, підняв Європу з руїн і врятував її від економічного занепаду?

– Звичайно, я не вважаю, що ми можемо розраховувати на те, що Сполучені Штати і Захід, загалом, змобілізують ресурси для нового «плану Маршала» буквально у тому ж обсязі, в якому він був прийнятий у 1948 року. Але ми ведемо мову і про зовсім відмінну ситуацію, ми ж не маємо тепер такої розрухи, яка була в Європі після Другої світової війни. Це перегукується з першою частиною вашого питання про важливість інвестицій.
Інвестування в українську економіку може принести сюди набагато більше грошей, ніж фінансова допомога з боку Міжнародного валютного фонду чи Світового банку. Як уже раніше відзначив, я не задоволений станом наших інвестиційних відносин. Я б хотів бачити значне збільшення американських інвестицій в Україну.

І це з двох причин. По-перше, я вважаю, що це буде добре для американського бізнесу. Це важливий ринок, і для американського бізнесу важливо бути присутньому на ньому. По-друге ж, це буде добре для України. Україна потребує інвестицій для переходу до ринкових відносин. Якщо американські інвестори принесуть гроші, то це допоможе Україні перебороти економічні труднощі.

Я бачу одним з найголовніших своїх завдань тут співпрацю з українським урядом з метою створення такого інвестиційного клімату в Україні, який би заохочував американських інвесторів вкладати гроші.
Що ми повинні мати тут на увазі? Це те, що Україна фактично змагається з усіма іншими країнами світу для того, щоб залучити інвестиції. Інвестори приїдуть, подивляться на умови вкладання капіталу тут, порівняють з умовами вкладання капіталу деінде і тоді вирішать, куди саме спрямувати свої кошти. І в цей момент Україна в цьому змаганні, на жаль, не надто добре себе представляє.

З боку американського бізнесу, американського капіталу є великий інтерес для приходу в Україну. І Сполучені Штати займають перше місце серед іноземних інвесторів Україні, маючи приблизно 400 мільйонів доларів уже вкладених. Але, я вважаю, ця цифра має бути набагато вищою.
Отже, над чим ми повинні з українським урядом працювати? Ми чуємо від американських бізнесменів про наступні проблеми: вони розповідають нам про існування надто великої кількості всіляких інструкцій, регуляцій, регламентів.

По-друге, вони нам кажуть про дуже складну для розуміння систему оподаткування. І є також інші скарги. Вони також кажуть, що правила гри постійно змінюються, а контракти, які укладені, неможливо реалізувати.
Що стосується зміни правил – був оголошений п’ятирічний термін звільнення від податків. Потім хтось прийшов, і Верховна Рада скасовує ці рішення. Це створює значну невпевненість у майбутньому. А для бізнесу це неприйнятно.
Що ми повинні робити – це сформувати умови, які залучатимуть, приваблюватимуть інвестиції в Україну. І приклад цього – це указ Президента Кучми про зменшення різних регуляційних актів. Це дуже позитивний крок. І якщо це буде реалізовуватися, то бізнесу буде набагато легше приходити в Україну.

І ще один останній коментар з цього приводу. Представляючи тут американський уряд, я також намагаюся відстоювати інтереси американського бізнесу. Але ж те, що ми намагаємося зробити для американського бізнесу, а саме покращення системи оподаткування, дерегуляцію і суворе дотримання контрактів, – буде добре і для українського бізнесу. І це покращить умови для українських підприємців, які намагаються нині розвивати свої ринкові відносини.

– Велика депресія в США тривала з 1929 по 1933 рік. Своєрідна депресія в Україні триває вже сьомий рік. Чи не здається вам, що цей період затягнений дещо штучно?

– По-перше, зауважимо, що реальна економічна реформа в Україні почалася не в 91-році, а радше в 94. І що ми бачили – це спочатку ніби прорив у напрямку реформ, потім застій. Потім знову прорив, потім – застій.
Що ж ми бачили в ряді країн Центральної Європи, які послідовно проводили економічні реформи? Це спочатку економіка звичайно падала, але потім, досягнувши певної нижньої точки, починала підніматися. Якщо подивимося на таку країну, як, наприклад, Польща, то зараз вона має приблизно 6 відсотків щорічного приросту в економіці.

Отже, що потрібно зробити – це якнайшвидше проштовхнути Україну через цю нижню прохідну точку, і тоді економіка почне сама себе витягувати з цієї ями, сама генерувати нові ресурси.

– Але, як відомо, у Польщі вже є декілька мільйонів малих підприємств, у нас же за роки правління Кучми кількість малих підприємств постійно зменшується, їх нині менше ста тисяч. Чи не здається вам, що все-таки все залежить від керівництва? Люди готові були б працювати на малих підприємствах, але умови створені такі, що вони не можуть це робити.

– Керівництво України, звичайно, повинно створити умови, в яких може виникати і діяти малий бізнес. Якщо подивимося на економіку Сполучених Штатів, то там 60 відсотків валового національного продукту виробляється малим бізнесом. І якщо будуть створені такі умови для виникнення малих підприємств і їхньої успішної діяльності, то може статися справжній вибух, дуже швидке збільшення їхньої кількості, і це буде дійовим локомотивом для української економіки.
Отже, в частині малого бізнесу наша порада українському уряду завжди полягала в тому, щоб створити умови, в яких би малий бізнес міг існувати.

– Пане Посол, як ви можете оцінити результати нещодавніх виборів до Верховної Ради України? Чи не підштовхне полівіння українського парламенту Сполучені Штати до більш активної підтримки демократичних перетворень в Україні напередодні президентських виборів 1999 року?

– Я хочу розділити відповідь на це питання на дві частини. По-перше, ми ще продовжуємо аналізувати, в чому ж полягають, власне, результати виборів. Наприклад, цікавий феномен – це значна кількість незалежних депутатів. Ми, наприклад, переказуємо до Вашингтона, що, напевне, аж до травня ми точно не знатимемо, яка буде композиція сил і фракцій у новій Верховній Раді.
Значна частина американської допомоги спрямовується на зміцнення демократичних інституцій в Україні. І ця частина допомоги триватиме.
Я би хотів наголосити, що ми, як представники Сполучених Штатів, не збираємося виказувати свої симпатії чи антипатії на підтримку чи не підтримку тих чи інших політичних партій і особистостей в українському політичному спектрі. Це було б недоречно.

І що ми казали перед виборами 29 березня і знову скажемо перед виборами в жовтні 99 року – це те, що ми підтримуємо відносини між Україною і Сполученими Штатами. Хочемо їхнього подальшого розвитку. Ми підтримуємо політичну й економічну реформи в Україні та відповідно ті сили, які також дотримуються такої точки зору.

Ми вважаємо, що майбутнє України найкращим чином реалізується, як країни демократичної, країни з ринковою економікою, країни, що має добрі відносини з усіма своїми сусідами і має сильні зв’язки із Заходом.

– Вступ України до НАТО, на мою думку, – це гарант збереження державності України. Чи підтримають США нашу державу в разі, якщо Україна все-таки з часом висловить бажання приєднатися до цього альянсу?

– Я вважаю, що це питання не назріло, щоб про нього говорити. Але ми завжди говорили, і це є позицією НАТО, і буде стосуватися й України: розширення НАТО – це не одномоментний процес, це не один акт, він триватиме. І двері НАТО відчинені для інших країн, в тому числі й для України.

Ми не виключаємо членства жодної країни. Рішення, яке в такій ситуації прийматиметься щодо тої чи іншої країни, буде базуватися на аналізі певних факторів. Наскільки значного прогресу ця країна досягла на шляху трансформації, що вона може привнести в НАТО, які внески зробити, а також на тому, як країни-члени НАТО бачать посилення свого союзу і посилення можливості вирішення їхніх спільних цілей через прийняття таких нових членів.

А питання про приєднання України до НАТО – це питання майбутнього. Американська позиція полягає в тому, що двері треба залишити відчиненими, щоб при виникненні певної можливості питання можна було розглянути.

– Які головні пріоритети вашої діяльності як посла Сполучених Штатів в Україні на найближчі роки?

– Розділимо ці пріоритети на три частини. По-перше, це зусилля для того, щоб допомогти Україні в трансформуванні й продовженні політичних реформ і в побудові демократії й ринкової економіки.

В українських інтересах, а також в інтересах Сполучених Штатів побудова такої України, яка могла б робити свій вагомий внесок у нову і стабільну Європу. Якщо така Україна буде побудована, то, по-перше, – це буде добре для України, по-друге, вона буде стабільним і надійним торговим партнером, по-третє, вона буде надійним партнером у вирішенні таких глобальних проблем, як, наприклад, міжнародний тероризм чи нерозповсюдження збої масового знищення чи боротьба з міжнародною злочинністю.

Другий пріоритет пов’язаний з тим, що я не задоволений станом економічного співробітництва наших країн. Вважаю, що його треба значно покращити. Рівень торгівлі й рівень інвестицій не відбиває потенціалу обох наших країн. І ми повинні тут тісно співпрацювати разом з вами, щоб змінити таку ситуацію.
Найближче завдання якраз у цій галузі – так звана сертифікація. Це рішення щодо прогресу України, яке повинна представити Конгресу Сполучених Штатів державний секретар Олбрайт до кінця квітня. Коли Конгрес затвердив американську допомогу Україні на цей рік, він поставив умову, що на певному етапі державний секретар повинна буде засвідчити, наскільки просунулася Україна в питанні вирішення ряду бізнесових ділових конфліктів, які виникли з американськими фірмами, що працюють в Україні.

Ми дуже тісно співпрацюємо з українським урядом над даними питаннями і будемо це робити, особливо в наступні декілька днів з деякими високопоставленими гостями Вашингтона для того, щоб домогтися прориву в цьому напрямку і поінформувати державного секретаря. Ми дуже хотіли, щоб держсекретар змогла засвідчити прогрес. Завдання полягає в тому, що ми повинні представити достатньо свідчень для її висновків про досягнення прогресу.

Мій третій пріоритет – допомагати розширенню і зміцненню зв’язків України із Заходом. І найкращий приклад того, чого Україна може добиватися в цьому напрямку, – це відносини з НАТО. Хартія Україна-НАТО є надзвичайно важливим документом. Що ми повинні робити зараз, щоб реалізувати цю Хартію? Те, що в ній закладено. Розбудовувати щоденні відносини, реальні контракти, які наповнять умови Хартії реальним змістом.

Така щоденна співпраця допоможе створити, так би мовити, звичку до співробітництва, звичку консенсусу – ті умови, які є надзвичайно важливими у співпраці. Отже, завдання в тому, щоб узяти цей документ (підписаний торік у липні в Мадриді), наповнити його реальним змістом, зробити чимось живим, робочим, щоб воно себе щоденно проявляло.

– Пане Посол, ви нещодавно в Україні. Які ваші враження від України і Києва?

– Мені дуже приємно тут бути чисто з особистих міркувань. Робота надзвичайно цікава. У нас уже відбулося декілька важливих подій, зокрема візит держсекретаря пані Олбрайт, який був надзвичайно успішним для обох сторін. І я очікую з нетерпінням розбудови наших відносин.
Оскільки я походжу з одного з теплих штатів США, то з нетерпінням чекаю приходу справжньої весни.

Уперше в Києві я побував 10 років тому, у травні. Київ у цей весняний час був надзвичайно привабливим. Отже, я лічу дні до того, коли прийде справжня весна.

Початок моєї діяльності був надзвичайно цікавим, і я дуже вдячний за той теплий прийом, який мені було надано в перші місяці перебування в Україні.

– Так що будемо чекати весни, і не тільки в природі…

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s