НАТО: заповнення інформаційної прогалини

НАТО Заповнення інформаційної прогалини

29 січня – 4 лютого 1998 року, газета «Час-Time»

Хартія про особливе партнерство між Україною і НАТО, що була підписана 9 липня минулого року в Мадриді, відкриває обом сторонам нові можливості для консультацій і співробітництва з політичних питань і питань безпеки. Хартія свідчить про підтримку України з боку Альянсу в час її повернення на належне місце у Європі після століть трагічного минулого, століть іноземного поневолення. Проте для розквіту партнерства потрібно повністю використати передбачувані Хартією нові механізми, такі, як Комісія Україна-НАТО, яка періодично збиратиметься, щоб накреслити шляхи подальшої розбудови відносин між Україною та НАТО.

Відносини між НАТО й Україною були започатковані невдовзі після здобуття нашою державою незалежності у 1991 році. Виявляючи відданість заснованому на співпраці підходу до гарантування своєї безпеки, Україна у квітні 1992 року приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва.

У лютому 1994 року Україна підписала Рамковий документ програми «Партнерство заради миру», маючи на меті відігравати в ньому активну роль. Нині у штаб-квартирі НАТО (у тій її частині, що названа ім’ям Манфреда Вернера) працює український офіцер зв’язку, ще один український офіцер – у Координаційній групі з питань партнерства, яка розташована в Монсі.

«У рамках програми «Партнерство заради миру, – зазначив заступник помічника Генерального секретаря НАТО з політичних питань Дональд Мак Коннел, – Україна брала участь у багатьох військових навчаннях. Кілька таких навчань відбулося на її території. Ми також широко співпрацювали в галузі цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій і боротьби зі стихійним лихом. Навчання «Коопретив нейбор», яке відбулося в липні 1997 року, – це ще одне підтвердження того, що Україна приєднується до інших держав учасниць ПЗМ як членів НАТО, так і партнерів з тим, щоб розвинути навики і можливості, необхідні при наданні гуманітарної допомоги у надзвичайних ситуаціях»

Велику роль у наведенні мостів порозуміння та партнерства між НАТО і Україною відіграв колишній директор Центру інформації та документації НАТО в Україні Роман Ліщинський, який трагічно загинув в автомобільній катастрофі разом зі своїм українським водієм Іваном Буну 13 листопада 1997 року у Кіровоградській області.

П’ятдесятишестирічний Роман Ліщинський, колишній співробітник канадської дипломатичної служби, очолював Центр інформації і документації НАТО з часу його відкриття у травні 1997 року. Він загинув на шляху до Одеси, де збирався взяти участь у семінарі з питань НАТО.

Роман Ліщинський народився 1941 року в сім’ї українців у Німеччині, виріс у Канаді. Цілком природно, що Ліщинському, українцеві з товариською вдачею, який жваво переймався долею України, випало стати обличчям і голосом НАТО в Києві.

Роман Ліщинський розпочав працю в канадській дипломатичній службі 1971 року. Він обіймав цілу низку відповідальних посад, зокрема, у канадських посольствах: у Москві (1977-1979р.), в Анкарі (1979-1981рр.) та Бонні (1989-1992 рр.). Пан Ліщинський був у числі перших дипломатів, акредитованих у Києві. 1992 року він став радником Посольства Канади, згодом – повіреним у справах.

У січні 1996 року Роман Ліщинський розпочав виконання обов’язків глави місії Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) в Україні. Він обіймав цю посаду до переходу на роботу в НАТО у травні 1997 року.
Роман Ліщинський вкладав в роботу в НАТО всю свою енергію, досвід і понад усе – своє глибоке знання України та інших держав Центральної та Східної Європи.

Жвавий і цікавий оратор, він міг годинами говорити англійською, німецькою, українською чи російською мовами про нюанси української історії. Він просто заворожив своєю компетенцією одного співробітника штаб-квартири НАТО, коли понад півгодини ділився з ним по телефону своїми думками з приводу українсько-польських відносин упродовж століть.
Веселий, запальний і невгамовний, Ліщинський був великим улюбленцем українських журналістів. Він завжди був готовий дати інтерв’ю газеті, радіо або телебаченню.

«Роман Ліщинський вніс у нашу спільну справу гарантування успіху та безпеки землі його предків глибоке розуміння, проникливість, відданість та досвід», – сказав посол Канади в Україні Кристофер Вестдал, віддаючи йому данину шани.

«Хартія про особливе партнерство», підписана у липні в Мадриді, – підкреслив Генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана, – спричинила низку заходів, спрямованих на утворення нових міцних зв’язків між НАТО і Україною, що ґрунтуються на довірі, співпраці та консультаціях. То був момент надзвичайної ваги у минулорічному календарі Альянсу.

Але для нас у НАТО цей успішний рік завершився трагічно. Автомобільна катастрофа забрала у нас Романа Ліщинського, керівника інформаційної служби НАТО в Києві, який відігравав чільну роль у роботі з формування нового партнерства. Загинув і водій Центру інформації і документації НАТО, громадянин України і друг Романа.

Я особисто знав Романа. Він був привабливою й вельми енергійною людиною. Його досвід та глибоке знання України – землі його предків – захоплювали багатьох із нас у штаб-квартирі НАТО. Як перший директор Центру інформації та документації НАТО в Києві, він віддавав свої знання й сили роботі на благо НАТО й України.

Його ентузіазм передавався усім, хто був присутній на урочистій церемонії у Києві 7 травня, коли ми з міністром закордонних справ Удовенком відкрили Центр.

Я добре пригадую цю жваву – з елементами невимушеності – подію, яка привернула увагу сотень студентів. Я на власні очі побачив відкриті перед нами чудові можливості усунути підозру й недовір’я, що існували в минулому, та піти спільно, як належить партнерам, новим шляхом.
Ми в НАТО втратили цінного колегу. Але, як і завжди за таких трагічних обставин, ми повинні дивитися у майбутнє. Я запевняю вас, що якомога швидше призначу нового директора Центру. Він буде осередком нашої діяльності, націленої на те, щоб ознайомити вас, громадськість України, з НАТО».

Я також мав щастя знати пана Романа особисто. Роман Ліщинський, народжений поза Україною, був великим патріотом України. Ось, що він сказав у своєму останньому інтерв’ю для газети «Час-Time»: «Призначення інформаційного центру – заповнити інформаційну прогалину, подати доступну, актуальну і раціональну інформацію про те, що таке НАТО, як воно змінюється, яка його роль для України, що воно хоче від України.

Це буде тривалий проект. Маємо намір поширювати інформацію про альянс і зробити НАТО зрозумілим для широких кіл населення, які або не знають, або не хочуть знати чи є його противниками.

А противниками я вважаю тих, хто через певні ідеологічні, через політичні амбіції мають негативні чи ворожі настрої щодо НАТО. І з ними потрібно працювати, їх потрібно переконати. Бодай якщо не переконати (бо це важко), то підвести до того, щоб вони замислились.

Вони вийшли зі стереотипів тієї негативної міфології, що, мовляв, НАТО – це якийсь дракон. НАТО таким є, яким воно є. І тут потрібно зрозуміти, що воно не є таким, яким подавала його та інформація, що тут панувала або була доступна.

Рішення щодо НАТО – це рішення уряду і для політичних кіл, і для населення України. Але на якій базі вони приймають свої рішення? Тут би ми хотіли, у рамках можливого, щоб вони приймали ці рішення на базі актуальної інформації, а не на якихось застарілих міфах чи пропаганді, яка абсолютно нічого спільного не має з сьогоднішніми реаліями».

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s