Держава, котра постала з попелу історичної несправедливості. Ізраїлю 50

Держава котра посталаі

img073

img074

img075

7-13 травня 1998 року, газета «Час-Time»

29 квітня 1998 року держава Ізраїль святкувала 50-річчя свого існування за єврейським календарем. Для ізраїльтян це не тільки свято, а і мрія, яка стала реальністю. Маленька країна, котра почала свій шлях в важких умовах (пустеля, вороги, війни), стала через 50 років квітучою, економічно та технологічно розвиненою державою. Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Тимчасовим Повіреним у справах держави Ізраїль в Україні Едуардом Шапіра політичного оглядача «Час-Time» Віктора Каспрука

– Пане Тимчасовий Повірений, за півстоліття свого існування Ізраїль досягнув великих успіхів. Чи не могли б ви окреслити основні віхи становлення вашої держави?

– Нинішнього року ми відзначаємо дуже важливу, дуже знаменну дату – 50-річчя заснування держави Ізраїль. Держава була заснована 1948 року, через три роки після закінчення німецької окупації Європи, після Другої світової війни, після Голокосту, через який пройшов єврейський народ.

Під час цього Голокосту 6 мільйонів євреїв загинуло (а це третина нації). Не було в історії людства такого геноциду, не було такої страшної війни, ненависті, антисемітизму і фізичного знищення, якого зазнав наш народ. Я хочу сподіватися, що ніколи більше така трагедія не трапиться ні з нашою державою, ні з нашою нацією, ні з будь-якою іншою нацією у світі.

Історичні обставини, думаю, вам відомі. Так трапилося, що через три роки після завершення Другої світової війни була проголошена незалежність держави Ізраїль – 14 травня 1948 року (за єврейським календарем, це 29 квітня).

Держава, яка розпочиналася не більше як історичний курйоз, бо ніхто не вірив, що в подібних географічних, соціальних і політичних умовах держава зможе існувати. 600 тисяч євреїв було в державі на час її заснування. Наступного дня після проголошення незалежності 5 арабських країн оголосили війну незалежності Ізраїлю, і в рамках цієї війни один відсоток населення (6 тисяч солдат) загинули…

Досягнення Ізраїлю у різних галузях діяльності очевидні. Ці досягнення, визнані сьогодні світовою спільнотою, широко відомі скрізь, а також і в Україні. Хочеться сподіватися, що наступні 50 років у житті Ізраїлю будуть позначені продовженням позитивних тенденцій.
Була заселена країна, більшу частину якої до того становила пустеля. Було прийнято 2,5 мільйона емігрантів за 50 років. Зведено державу, в принципі, з самого нуля, з нічого.

Були побудовані сотні центрів науки, охорони здоров’я, було побудовано суспільство з високими моральними стандартами, котрі визнані у всьому світі. Була сформована армія (для Ізраїлю це – не розкіш, а нагальна потреба), яка є сьогодні однією з найкращих у світі. Ми пишаємося тим, що армія, крім доброї фізичної підготовки, вирізняється високим рівнем моральності. Вона освічена, вона смілива і згуртована. Це основа наших перемог, це основа наших досягнень, це гордість нашого народу.

Ізраїльська економіка розвивається темпами, котрі перевершують усі можливі очікування, всі можливі стандарти. Ізраїльська економіка в списку перших 25-ти у світі, з часткою валового продукту на душу населення в розмірі 17 тисяч доларів. І в найближчі 2-3 роки ми зрівняємо свої стандарти з європейськими стандартами.

Одне з наших провідних досягнень в економіці – розвиток високих технологій. Я наведу лише декілька даних: у 70-му році високі технології становили 37 відсотків від кількості промислового продукту, а в 98-му ця цифра майже подвоїлася і становила вже 66 відсотків.

Ізраїльський експорт у цій сфері виріс за 25 років у 10 разів і досяг 10 мільярдів доларів, що становить половину ізраїльського експорту тільки в галузі високих технологій.

Інші досягнення в галузі економіки – це розвиток медицини, це розвиток технологічної освіти, це розвиток сільського господарства. Всього три відсотки населення країни, яка в основному не відзначається ні стабільним кліматом, ні сприятливими для сільського господарства умовами, – всього три відсотки населення займаються сільським господарством, що дозволяє експортувати сільськогосподарської продукції на 1 мільярд доларів.
Ізраїльське сільське господарство є одним із найпередовіших саме у плані ефективності на один гектар землі. І це зроблено, звичайно, завдяки нашим іригаційним системам і застосуванню інших передових технологій.

– Багато вихідців з України брали участь в у відновленні єврейської держави. Серед теперішніх репатріантів до Ізраїлю також значний відсоток прибулих з нашої країни. Які, на вашу думку, перспективи українсько-ізраїльських відносин?

– Ваше запитання, складається, як мінімум, із двох частин. Перша частина стосується вихідців з України. Справді, лише за останні 7-8 років прибули з України приблизно 300 тисяч репатріантів. Які, як і інші репатріанти, роблять дуже важливий внесок у побудову і розвиток держави в усіх сферах життя: науці, культурі і в політиці також.

Цей внесок дуже важливий. Не можна навіть відразу визначити, у якій саме сфері він дав найбільшу віддачу. Але загалом саме завдяки цьому й інтелектуальному, і фізичному внеску були досягнуті переважно останні результати економіки.

Щодо подальшого розвитку. По-перше, ми бачимо, що вихідці з України – це живий міст побудови відносин між нашими двома державами. Це міст, який дозволяє людям дізнатися більше одні про одних.

І якщо є якесь невдоволення темпами розвитку, то з чим це пов’язане? Це не пов’язане з якоюсь політикою. Я вам можу сказати дуже чітко і дуже ясно – ні з ізраїльського боку, ні з українського боку. Це може бути тільки пов’язане з одним – недостатньою інформацією. А цей міст співробітництва, зв’язків відіграє саме позитивну роль для обміну інформацією, щоб ми знали більше одні про одних.

Щоб ми знали про взаємні і проблеми, і досягнення. Це дозволить нам розвивати співробітництво. Отож, я бачу сам факт перебування в Ізраїлі багатьох вихідців з України дуже позитивним. Люди, котрі знають менталітет, знають культуру, знають українське суспільство і вже достатньо ознайомленні з ізраїльською дійсністю, є одним із перших чинників, які можуть відігравати позитивну роль у розвитку відносин також і на політичному рівні.

– Хотілося б більше дізнатися, як розвиваються взаємини між Ізраїлем і Україною у сфері економіки?

– Я вже говорив, що ми задоволені цим розвитком, але, з другого боку, ніколи не можна бути повністю задоволеними, тому, що це якось не стимулює бажання працювати далі. Темпи нашого розвитку складають стрибок у десятикратному розмірі з товарообороту, більше, ніж це було раніше, коли ми лише розпочинали наше співробітництво. Це дуже суттєва цифра.

Однак, з огляду на потенціал, який є в обох країнах, – в Україні в основному це інтелектуальний потенціал, сировина, якісна, кваліфікована робоча сила, це і певна база виробництва, яка тут є, й інфраструктура; з ізраїльського боку – це технічні можливості, високі технології, це і фінансові можливості.

Якщо аналізувати можливості співробітництва, то справді ми їх не вичерпали. Ми працюємо над цим, нам потрібно подолати розрив у кілька десятків років, який був не з нашої ініціативи і не з української ініціативи. Для того, щоб цей розрив нам подолати, необхідний певний час: розробити, налагодити зв’язки. І ми, і українська сторона працюємо над цим, і сподіваємось, що наші взаємини мають великий потенціал на майбутнє.

– Що, на ваш погляд, сприяло б ширшому співробітництву наших країн у сфері економіки, і що саме стримує ізраїльських інвесторів, ізраїльських підприємців від значно більших, ніж тепер, інвестицій в економіку України?

– Що сприяло б – то це час. Що було пройдено? У нас є вся юридична база. Як я вже казав, товарообіг виріс у 10 разів і становить нині 125 мільйонів доларів. Багато це чи мало – вам вирішувати. Якщо пригадати, що шість років тому він становив 10 мільйонів, то це, по-моєму, і може бути відповіддю.
Відбуваються візити міністрів економіки, існує змішана ізраїльсько-українська комісія, що вирішує періодично всі питання. В Україні працюють ізраїльські компанії, в Ізраїлі – працюють українські (менше, але працюють). Йдеться про інтереси, які викристалізовуються з часом, з досвідом. Ізраїльські бізнесмени, ізраїльські інвестори мають прийти до розуміння українського ринку, вони повинні знати умови, і вони роблять спроби це осягнути.

Факти і докази – присутність в Україні провідних ізраїльських фірм, їхня зацікавленість (це я можу сказати абсолютно відверто) зростає з кожним днем. Тільки останнім часом я був поінформований про зацікавленість деяких фірм прийти і розгорнути тут саме інвестиційні проекти. Деякі фірми працюють в Україні вже п’ять років, і при цьому дуже успішно. 40 фірм розпочнуть свою діяльність, 10 з них – найбільш відомі, найбільш процвітаючі в галузі виробництва в Ізраїлі. Я думаю, що з часом, коли ми глибше пізнаємо одні одних, такі зв’язки лише розширятимуться і поглиблюватимуться.

– Як репатріанти з України інтегруються в життя ізраїльського суспільства?

– Я можу вам відповісти, не вдаючись, можливо, в деталі. Існують дві тенденції. Перша тенденція, спільна для всіх нових репатріантів, – це процес абсорбції, переходу до іншої країни. Він один із найважчих процесів, які спостерігаються і розглядаються фахівцями в галузі соціології. Це дуже непростий процес, але попри те, остання хвиля репатріантів дуже успішно вливається до ізраїльської дійсності, до ізраїльського суспільства, до ізраїльської економіки.

За статистичними даними, через три роки більшість репатріантів знаходить собі роботу і облаштовується матеріально. Ще згодом розміри безробіття (а безробіття – це дуже важливий фактор, який визначає повний цикл абсорбції) стають, приблизно, такі ж, як і серед корінних ізраїльтян. Я думаю, це велике досягнення Ізраїлю, який не лише спромігся надати людям дах і дім, а й надав їм також можливість гідно працювати й жити в новій для них державі.
Тобто, якщо все це підсумувати, перший вектор – складнощі, поєднані з великим успіхом вливання в ізраїльське життя, другий вектор – це зв’язок з Україною. Можу сказати, що у вихідців з України дуже тепле ставлення до вашої країни, вони зберігають зв’язки зі своїми друзями, зі своїми родичами і справді сприяють подальшому розвитку відносин.

Це не просто високі слова, це справді слова, які змальовують і показують реальний стан справ. Це люди, які не перестають цікавитися долею України, які поділяють ваші радощі, труднощі, що випадають вашій державі, яка перебуває у стані перехідної економіки. Це досить болісний процес. Про нього йдеться і в пресі, в інших засобах масової інформації, і є колосальний інтерес до того, що відбувається в Україні. Усе це не байдуже вихідцям з України.

– Пане Тимчасовий Повірений, чим ви можете пояснити такі великі успіхи ізраїльської економіки?

– Я думаю, якщо підбити підсумки, не аналізуючи всіх аспектів, а лише найголовніші – це згуртованість, яка спонукала ізраїльський народ старатися, працювати і досягти певної переваги в усіх сферах життєдіяльності так само, як і в економіці. Бо якщо взяти, наприклад, медицину, – там ми також маємо значні здобутки. Чи є це частиною економіки? Відповідь – так! В технології – чудові досягнення, в науці – також. А скільки ізраїльських диригентів, ізраїльських музикантів, ізраїльських художників!

Давайте візьмемо Нобелівську премію, шахи, а останнім часом й інші види спорту. Тому не можна зациклюватися тільки на економіці. Правильно, економіка привертає увагу тому, що вона нині більш визначальна, більш конкретна, а в принципі досягнення є в усіх сферах, і досягнення суттєві, які оцінені світовою спільнотою.

Ми пишаємося цим, ми задоволені цим, але не можна лише говорити про економіку, бо є всебічний розвиток. І причина, і те, що призвело до такого стану речей, – це все-таки згуртованість нації, бажання досягти поставленої мети. Тому, що все це відбувалося в процесі фізичного виживання, в єдиному процесі поступального розвитку суспільства. Не було такого, що ось ми раніше воювали, була перерва, а потім знову розпочали розвивати економіку. Було все разом, були певні стимули розвиватися, старатися. Це, може, саме наші обставини, що були не дуже легкими, спонукали добиватися високих досягнень. Я думаю, що це можна підкреслити, даючи оцінку процесові розвитку держави Ізраїль.

– Ізраїлю вже – 50, незалежній Україні поки що лише 6 років. Що б ви могли побажати українському народові на шляху утвердження його незалежності?

– Я не почуваю за собою права давати поради країні, яка перебуває в процесі становлення своєї державності і побудови своєї політичної й економічної інфраструктури. Я можу назвати лише одне: це віра в себе, віра в свою державу і відданість своїй меті. Це, по-моєму, найголовніше. Ми встигли це реалізувати, і я впевнений, що ви встигнете також.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s