Єврореволюція має знести існуючу в Україні систему

Віктор Каспрук

Третя Українська Республіка

Кожні наступні парламентські чи президентські вибори в Україні вкотре наочно доводять, що вони відбуваються в одній і тій самій системі координат ротації влади і владних еліт. І якщо нічого не змінити, то і президентські вибори 2015 року не стануть виключенням з цього фатального для історичної долі Української держави правила.

До цього ще й можна додати, що ані перший український Президент Леонід Кравчук, ані його наступники Леонід Кучма і Віктор Ющенко не зробили й півкроку до того, аби спробувати якщо не змінити кардинально, то хоча б дещо модернізувати ту систему влади і передачі її повноважень через численний бюрократичний апарат на місця, котра дісталася незалежній Україні від колишньої УРСР.

Тепер, після провальних 4 років диктатури режиму Януковича, мова вже має йти не про модернізацію, а демонтаж існуючої системи влади. І виглядає на те, що це питання дістанеться у спадок вже п’ятому президенту України.

Але цілком очевидно, що одній людині, навіть якщо вона має найвищі владні повноваження, не під силу самотужки змінити посткомуністичну систему влади.
Адже її структура була сформована під потреби радянської влади таким чином, що в ній одночасно задіяна велика кількість механізмів, котрі на перший погляд, не завжди є явними.

Власне, Євромайдан розпочався саме тому, що український народ не хоче більше терпіти ситуацію, за якої рішення його історичного вибору до Європи може, за своєю злою волею, легко перекреслити одна особа.

Можна сказати, що в 2014 році в українців знову з’являється шанс розпочати демонтаж системи, котра дісталася Україні у спадок від радянських часів.

В історії є приклади, коли людям вдавалося реалізувати це самостійно, що схоже на подвиг. У будь-якому разі для перемоги такому лідеру необхідно заручитися підтримкою народу. І новий лідер України цілком здатен, за масової підтримки українців, здійснити те, на що не наважився в 2005 році Віктор Ющенко.

Адже нині необхідно виявити історичну рішучість, за прикладом українських гетьманів Богдана Хмельницького чи Івана Мазепи, і наважитись на кардинальні зміни в Україні, взявши при цьому всю повноту відповідальності на себе.

Національний лідер, за підтримки українського народу і за певних політичних і соціальних умов, здатен змінити систему, якщо він володіє такими якостями, як принциповістю, розумом, здатністю йти на ризик задля досягнення намічених цілей і вмінням знайти для реалізації цих цілей безліч відданих справі людей.

На мій погляд, таким прикладом цілком може слугувати президент Сполучених Штатів Рональд Рейган, який спромігся зібрати навколо себе не лише відданих справі однодумців, а й висококваліфікованих професіоналів, котрі чудово знали свою справу.

Очевидно, що на Україну в подальшому чекає ще один дуже непростий етап – намагання можновладців легітимізувати володіння приватизованими і привласненими, без належних на те законних підстав, матеріальними цінностей.

І якщо система влади не буде трансформована в більш толерантну до українського народу, то як це можна судити з минулого історичного досвіду, від соціальних збурень можуть постраждати багато невинних людей.

Причому історичний досвід демонструє також, що при врівноваженому підході до наслідків таких процесів, на результатах їх діяльності врешті можливо побудувати сучасне громадянське суспільство. Але за яку ціну?

Важко заперечувати той факт, що пружина соціальної несправедливості та політичної недоцільності режимом Януковича перегнута в Україні настільки, що ще трохи і процес її вирівнювання може стати цілком неконтрольованим.

Тому, якби у представників діючої української влади був хоча б наявний інстинкт самозбереження (не говорячи вже про інстинкт відповідальності перед українським народом), то вони не загострювали б ситуацію до такого стану, з якого її буде майже неможливо в подальшому виправити.

Та хто б не був наступним президентом України, перед ним обов’язково постане питання, з яким не спромігся впоратися президент Віктор Ющенко – як приборкати існуючу в Україні систему влади, котра на сьогодні зовсім не є українською?

Та не лише приборкати, а й демонтувати систему, котру численний бюрократичний апарат адаптував під свої гіпертрофовані матеріальні і фінансові інтереси.

Адже цей апарат нічого не виробляє, і при цьому система, в яку він органічно вмонтований, здатна рухатися лише у напрямку збільшення своєї влади і надприбутків.

Те, що необхідно демонтувати пострадянську систему влади, при цьому заміняючи її на демократичну громадянську, цілком очевидно. Але при цьому залишається одна маленька деталь: як виробити дієвий алгоритм переходу від узурпації влади кількома фінансово-промисловими номенклатурними групами до громадянського суспільства з оптимально децентралізованою владою?

Раніше для цього не вистачає головного елементу. Але тепер він, нарешті, з’явився. Це більшість громадян України, які мають почуття власної гідності, бажання змін на краще і здатність до аналізу з метою створення реального плану такої трансформації суспільства.

Однак, якщо говорити про структурні реформи в системі української влади, то тут варто наголосити на тому, що необхідна зміна менталітету самих українців.

Адже, як і в радянські часи, більшість громадян України сприймає владу та інституції її реалізації лише як інструменти примусу і насилля над суспільством. І, на жаль, у більшості випадків, так воно і є.

Звісно, що ментальність важко змінити за 22 роки української державності, але ці зміни в менталітеті так і не відбулися. А оскільки апріорі відсутня довіра до державних інституцій, то це унеможливлює партнерське відношення між суспільством і державою.

І щоб таку ситуацію змінити, необхідно в українських громадян стимулювати довіру до державних інституцій. Щоб люди повірили, система повинна перемкнути увагу з держави на людину, на пересічного громадянина України.
Адже в Україні залишилася парадигма реалізації влади, закладена ще за часів Радянського Союзу. Коли влада дбала про життєдіяльність існуючої системи, а людина була лише гвинтиком вмонтованим без її згоди, і тільки «мала право – мати право» і не більше.

Проте те, що було «ідеальним» для СРСР, абсолютно не підходить до умов незалежної України. І зміна ставлення в Україні до системи влади можлива буде лише у тому разі, якщо дійсно система зробить розворот на 180 градусів у бік українського громадянина.

Однак, поки що режим «донецьких» є прямим продовженням у часі існування діючої антигромадянської системи і завдає великої шкоди інтересам Української держави. Й особливо це небезпечно з урахуванням негативних наслідків для України від постійно зростаючих імперські апетитів з боку Кремля.

Але система державного устрою – це люди, це цілком конкретні особи: значний прошарок неономенклатурної бюрократії, які проваджують функціонування всіх державних інституцій та здійснюють державну владу.
Конструкція цієї номенклатурної, феодально-ієрархічної піраміди досягла вершини досконалості ще за часів радянського тоталітаризму, але умови для її існування залишаються незмінними до сьогодні.

Усі представники сучасної неономенклатури в Україні за своїм світоглядом, за системою цінностей, за способом життя, за своєю самою суттю абсолютно не відрізняються від класичної радянсько-партійної номенклатури.

Залишаючись при державній владі всіх гілок і всіх рівнів, уся ця неономенклатура не здатна побудувати нічого іншого, ніж якийсь, більш чи менш, різновид «советского государства», який і близько не лежав біля традиційних європейських цінностей: свободи, демократичних цінностей, прав людини, вільної конкуренції.

Саме виникнення цієї «системи», як результату найжахливішого за всю історію людства соціального експерименту, є, у своїй основі, помилкою і відхиленням від цивілізованого, нормального напрямку розвитку людської цивілізації.
І допоки в Україні не буде виправлена ця помилка і не буде спрямовано розвиток держави цивілізованим шляхом за прикладом східноєвропейських країн колишнього, так званого, «соцтабору», доти Україна не буде мати шансів на будь-яку пристойну перспективу в сучасному світі.

Реформувати цю «систему», а тим більше роблячи це поступово, намагаючись наблизити її до європейських стандартів, неможливо. «Система» може функціонувати лише як цілісний організм, частково пристосовуючись до нових умов, але за самою суттю своєю завжди залишаючись злочинною і антилюдяною.
Усунути одночасно неономенклатуру від важелів державного управління на всіх рівнях державної влади можливо у цивілізований, демократичний спосіб, тобто в результаті вільних, демократичних виборів.

Для цього достатньо кандидатам, які представляють загальнонаціональну політичну організацію, яка сповідує європейські ідеї і європейські цінності, набрати більшість голосів виборців. Це мало б так виглядати в ідеалі.

Але, навіть, якщо новостворена потужна політична сила – громадянське об’єднання «Майдан», здатна перемогти «систему», то сама «система», навряд чи добровільно погодиться з доброї волі піти в історичне небуття. Але над тим, як усунути цю систему потрібно думати уже прямо зараз.

Необхідно визнати, що існуюча в Україні неономенклатурна система є небезпечною для українського суспільства і його громадян, а в глобальних вимірах на світовій арені вона постійно демонструє свою недосконалість і недієздатність.

І при цьому, селекція системою свого кадрового резерву весь час відбувається таким чином, що жодна чужа, не апробована раніше персона не має жодних шансів дістатися на політичну верхотуру.
Говорячи про зміну системи влади в Україні, можливо уже зараз потрібно подумати над тим, що першим реальним кроком до трансформації недієздатної існуючої системи стала ліквідація потенційно закладеного двовладдя в Україні.

У цьому разі необхідно остаточно визначитись із тим, хто буде керувати Україною – чи президент, чи прем’єр-міністр. Адже двох лідерів одночасно Українській державі не витримати. Це б дало можливість розмежувати механізми поділу влади і у майбутньому уникати непотрібних конфліктів між керівництвом України.

А можливо, варто було б від розмов про парламентську республіку взагалі піти іншим шляхом. Ліквідувавши посаду прем’єр-міністра і перейти до керування кабінетом міністрів самим президентом, наслідуючи у цьому позитивний досвід більше ніж двох століть Сполучених Штатів Америки.
Нині діюча система в Україні сильна, але не всесильна, дуже живуча, але далеко не безсмертна. Її можна зрушити з місця, демонтувати, трансформувати і модернізувати. Для цього потрібні політична воля, політична сміливість і політична мудрість нового майбутнього керівництва країни.

З погляду європейських реалій потрібно не так багато. На ту саму Польщу світ подивився по-новому не тоді, коли польська економіка, свого часу, почала бити рекорди зростання, а коли її стали представляти на міжнародній арені люди, які були зрозумілі світові і говорили з ним однією мовою.
Рано чи пізно це станеться і в Україні. Адже Єврореволюція показала, у нашій країні бажання народу до змін громадянського суспільства, немов трава крізь асфальт, почало потужно пробиватися до світла.

Але остаточна перемога українців в здобутті української України і, як наслідок, цілковита руйнація та остаточне знищення пострадянської, злочинної, неономенклатурної системи соціально-економічного та громадсько-політичного устрою та розбудова демократичної, правової держави, збереження її територіальної цілісності, набуття нею потрібного міжнародного статусу та достатньої міжнародної ваги, можлива тільки за надзусиль єдиної потужної політичної сили.

Такою силою сьогодні стало громадянське об’єднання «Майдан». Національна громадсько-політична організація нового типу, яка цілком спроможна об’єднати та очолити, загальні національно-визвольні змагання українців з реалізації свого невід’ємного права на національне самовизначення та розбудову своєї національної держави на своїй власній українській землі.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s