Україна стала каталізатором натхнення для венесуельських демонстрантів

FOTO LOPEZ

Віктор Каспрук

інтерв’ю з венесуельським журналістом Луїсом Лопесом Рафасчіері

– У Венесуелі влада фактично перейшла до військових. Чи можна говорити про «тихий» військовий б переворот у вашій країні?

– Переворот – це найбільш вдалий хід, який найчастіше використовується авторитарними президентами, коли вони не мають законодавчої і судової влади на своєму боці. Але чавесисти мають повний контроль над усіма венесуельськими установами, у тому числі і над Національними Зборами. Тому відкинемо тезу про переворот, щоб пояснити поточні події.

Правда полягає у тому, що цього разу політичні заворушення у Венесуелі були викликані економічними чинниками. Такими, як максимальна девальвація венесуельської валюти, штучне утримання валютного курсу, контроль над цінами та судові переслідування власників бізнесу.

Ця політика спровокувала найжорстокішу інфляцію за всю еру правління чавесистів, більше ніж у 50% в минулому році, і найгірший дефіцит продуктів за останні десятиліття. Ви взагалі не зможете найти на венесуельських ринках молоко, цемент, туалетний папір, цукор, рослинну олію, автозапчастини, борошно і т.д.

– Тепер військові контролюватимуть економіку, суспільство і державні органи?

– Це мілітаристський уряд. Більшість губернаторів, депутатів, міністрів та представників державних органів високого рівня є колишніми військовими, які у деяких випадках не втратили своїх колишніх контактів.
Це константа для всіх авторитарних режимів світу і Венесуела не є із цього винятком. Місця в державних установах використовуються для того, щоб озброєних людей преміювати за прихильність та інтегрувати їх до правлячої партії.

Авторитарний стиль Чавеса і його наступника Ніколаса Мадуро потребує частого використання сили для того, щоб нав’язувати боліваріанський революційний стан і підтримувати порядок.

– В серії антиурядових демонстрацій протестуючі вимагали відставки президента Мадуро. Чи можна говорити про революцію у Венесуелі?

– Поточні антиурядові демонстрації є відповіддю на невдалу політику. Ще рано називати це революцією, але, безсумнівно, це є частиною процесу розчарування, який показує, що все більша кількість громадян вимагає змін.

У нас набагато більші проблеми, ніж ті, які спровокували падіння попередніх венесуельських еліт. Мадуро не має харизми і авторитету Уго Чавеса. Він не популярний навіть серед членів правлячої партії. Тому чавесизм ніколи не був таким слабким, як зараз.

– Студенти в західних штатах Тачіра і Меріда були в авангарді протестів, наголошуючи на тому, що вони ситі по горло відсутністю безпеки і поганим станом економіки Венесуели …

– Свого часу Венесуела була серед андських держав важливим центром торгівлі, сільського господарства, туризму та освіти. Але політика правлячого режиму вплинула негативно на сприйняття її в регіоні. Ворожість стосовно Колумбії призвела до скорочення торгівлі. Ворожість щодо університетів різко зменшила бюджет ULA (Андський університет –
іспанською Universidad de Los Andes – другий найстаріший університет Венесуели, найбільший державний університет венесуельських Анд. Основні кампуси університету розташовані в місті Меріда – В.К.), другого за рейтингом найважливішого закладу Венесуели.

Політика експропріації і зростання злочинності зупинили надходження інвестицій до сільського господарства, а інфляція, валютний контроль та відсутність безпеки відлякують від прибуття до нашої країни потенційних туристів. Це ті причини, які в наших Андах, створюють ґрунт для утворення потужної опозиції режиму.

– Причиною протестів стали розгул злочинності, інфляція та дефіцит основних товарів?

– У цілому – це невдала політика вирішення соціальних проблем. Чи ви можете собі уявити, що завдячуючи прорахункам уряду і політичних діячів у владі, будете змушені купувати що-небудь на 50% дорожче, ніж це коштувало всього лише рік тому? Чи ви можете собі уявити довгий список дефіциту, починаючи з молока та інших продуктів? Чи можете ви уявити країну, де 98 із 100 вбивств залишалися безкарними? У нас люди живуть у таких умовах протягом 15 років. І народ вже дуже втомився від цього.

– Але студенти під час демонстрації у Каракасі скандували: «Хто ми? Студенти! Чого ми хочемо? Свободи!»

– Люди вимагають свободи, тому що уряд діє авторитарними методами. Крім провальної політики, яка не спроможна вирішити головні соціальні проблеми, цей режим різко скоротив громадянські права. Наприклад, незалежні засоби масової інформації не висвітлювали протести, з тієї причини, що вони опасаються, що їх буде закрито або покарано правлячим урядом. Можна лишень пригадати випадок з телеканалом NTN24 (колумбійський канал теленовин, що транслює свої передачі по всій Західній півкулі – В.К.), який був відключений через те, що транслював сюжети про демонстрацію. Тому у Венесуелі свобода висловлювання думок і право на отримання інформації, які є одними із основних прав людини, знаходяться під великою загрозою.

– Президент Венесуели Ніколас Мадуро заборонив вуличні демонстрації. Чи готові венесуельці припинити свої протести?

– Ми не знаємо наскільки довго триватимуть ці протести, але можемо гарантувати, що цей рік буде дуже нестабільним в політичному і економічному плані. Ми знаходимося лише на початку розгортання процесу народного невдоволення, який не може бути зупинений за допомогою сили. При цьому економіка показує критичну нестійкість і дисбаланси, які не можуть бути виправленні, коли буде застосовуватися та ж сама невдала політика. Можна прогнозувати, що це буде важкий рік для Венесуели.

– Що ви знаєте у Венесуелі про ситуацію в Україні?

– Незважаючи на географічну віддаленість, нинішні політичні протести в Україні, певною мірою, стали каталізатором натхнення для венесуельських демонстрантів. Ви можете подивитися фотографії протестів у соціальних медіа Венесуели. Противники урядової політики підкреслюють у соціальних просторах: «Українці це можуть робити, чому ми ні?», «Це те, що ми повинні зробити!»

– З вашої точки зору, чи є щось спільне в політичній ситуації у Венесуелі і в Україні?

– В Україні нинішня адміністрація не бажає прислухатися до вимог людей, країна поляризована між двома основними групами, і її суверенітет є критичною проблемою. Роль Росії у непідписанні угоди України з Європейським союзом викликала незгоду багатьох прошарків суспільства.
Звісно, що ми можемо зіштовхнутися з подібностями, якщо тільки у нашому випадку замінити Росію на Кубу. Але етнічний чинник в Україні, є, можливо, найбільш суттєвою відмінністю.

– Як ви думаєте, Венесуела має шанс позбутися диктаторського режиму?

– Так. Ми не знаємо, коли це може трапитися, зараз або у цьому році, але 15 років проведення соціалістичної політики, яку реалізували чавесисти, показують, що вони не спроможні вирішити жодної з проблем громадян.
Народ втомився від усього цього і тому висловлює своє невдоволення через хвилю протестів по всі венесуельській території. Але одним із найважливіших елементів, з яких опозиція не змогла добитися перемоги, була відсутність досягнення єдиної позиції у її керівництва.

Під час розгортання поточного сценарію подій Енріке Капрілес та інші провідні політики, приймають покірну позу перед урядом, вимагаючи зупинення цих протестів. Що дискредитує лідерів опозиції. З іншого боку, демонстранти критикують Капрілеса і відкидають будь-яку свою участь в подібній угодовській позиції.

Але якщо опозиція буде спроможною виробити єдину спільну лінію просування своєї політики, а Капрілес і підпорядковані йому політичні сили підключаться до протестів студентів університетів, то ми переконані – з’явиться велика ймовірність того, що реальні зміни у Венесуелі стануть можливими.

Біографія:

Брати-близнюки Луїс Альберто і Хосе Альберто Лопес Рафасчіері – політологи, котрі проживають в столиці Венесуели Каракасі. Вони блогери на Morochos.net і Morochos.org. Брати опублікували численні статті в різних виданнях: понад 500 іспанською мовою, і понад 200 англійською мовою з питань, що стосуються політики, економіки, енергетики і релігії. Вони пишуть до таких видань, як «El Nuevo Herald», «El Universal», «El Mensajero de Oriente», «PetroleoYV» та «Analitica.com».
Також Луїс Альберто і Хосе Альберто Лопес автори книги – «La Gran Recesión y la Izquierda» («Велика рецесія і ліві»).

На фото: Луїс Лопес Рафасчіері

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s