Чому російський Каїн так приміряється до України?

Віктор Каспрук

Терористична діяльність путінського режиму, котра направлена на знищення української державності, має за свою головну мету утримання влади в Росії. І усе, що робить Володимир Путін, підпорядковується цій меті.

Бо якщо Україну відпустити, то українці за допомогою Заходу заживуть нарешті по-людськи, а це створить небезпечний прецедент і стане наочним свідченням некомпетентності влади у Кремлі.

Нині ніхто не порівнює Росію і Польщу, але пам’ятається, як російські засоби масової інформації прямо таки захлинаючись, пророчили крах польської економіки, бо вона, мовляв, отримує західні кредити.

Або взяти той же Китай: у 1989 році Китай був майже в такому ж становищі, як і Росія. Де тепер Китай і де Росія, незважаючи на нафтогазовий «дощ» з трильйонів доларів?

Ось це усвідомлення власної нікчемності і штовхає Путіна на створення навколо Росії «мертвої зони» заселеної безправними рабами.

Але не можна аналізуючи абсурд правління персони, не вказувати її причину. Бо не могла б одна персона так ускладнювати життя всій країні і світу. Проте, як відомо, короля грає оточення.

Саме це путінське оточення, яке частково він сам підібрав для себе, а частково отримав у спадок від єльцинської «сім’ї», і складає усю цю небезпечно ірраціональну і абсурдну російську державну систему.

Намагаючись обґрунтувати сукупність мотивів неадекватної поведінки Путіна часто вдаються до занадто складного психологізму, приписуючи йому якісь надскладні мотивації.

А може усе значно простіше і примітивніше? Гроші – нафта-газ – труба – транзит? Адже все сьогодні в Росії крутиться навколо теми газу. Газом починається і газом закінчується.

Путіну вдається так довго тримати країну в покорі, бо, на жаль, більшість населення Росії має феодальну ментальність, воно позбавлене універсального почуття справедливості і поваги до чужих інтересів.

У дитсадках і школах травлять «білих ворон», в армії принижують і катують «салаг» тільки за те, що вони молодші або належать до іншого земляцтва. У суді правди немає – хто кого «переб’є» грошима чи зв’язками.

І тут проблема не в суспільному ладі. Справа в носії цього ладу – народі. І як його не називай – соціалізм чи капіталізм – результат буде однаковим. Усе відбувається за принципами: «що моє – моє, що твоє – також моє», «хто сильніший, той і правий».

Варварство завжди бачило в цивілізації смертельну загрозу своєму існуванню. Тому Росія завжди була і буде ворогом світового науково-технічного центру, а значить і соціального прогресу, де б він не знаходився. Усе цілком природно і закономірно.

І так триватиме доти, поки ця жорстока антилюдська імперія буде існувати в тому вигляді, у якому вона існує зараз. Бо, як би ця імперія не називалася – СССР чи Російська Федерація, від зміни її назви нічого принципово не змінюється. Та головне, щоб вона під час свого неминучого розпаду, не потягнула в тартарари інші країни і народи світу.

Патологічне несприйняття Путіним українців, як окремої нації, а України, як незалежної держави, безумовно, пов’язані з його дитячими комплексами неповноцінності, які відклали серйозний відбиток на психологію цього злобного і мстивого морально розкладеного кегебіста.

Нападом на Україну, в якої з’явився реальний шанс вийти з-під впливу путінської імперії, він мстить за втрачені через його зажерливість і жадібність можливості для Росії.

Коли країна з величезним потенціалом, маючи такий чудовий шанс за вдалої нафтової кон’юнктури, розтратила усе це на палаци, яхти, зимові олімпіади і дорогі забаганки, привезені путінському оточенню з ненависного йому Заходу.
Фактично Путін програв Росію. І тому він з такою несамовитою люттю і злобою намагається знищити Українську державу.

Але за 15 років свого царювання Путіну вдалося досягнути найефективнішого впливу на російське суспільство. Його ідеологічні опричники на початку діяли дрібними дозованими точковими натяками, що переходили у пряме пересмикування фактів.

Далі, оперуючи пропагандистськими штампами, які так легко в’їдаються у мізки населення Росії (за сукупністю добре вивірених психологічних засобів), створювався той самий образ ворога-українця і героя-росіянина, який за покликом душі їде до України звільняти нещасних російськомовних від «бандерівського іга».

При цьому, особливо витонченою і потужною є пропагандистська кампанія з шельмування Сполучених Штатів і Заходу, як ворогів Росії.
Телебачення віртуозно формує мислення, яке потрібне Кремлю. І, на жаль, носії цих «промитих мізків» калічать не тільки свої долі, але й долі своїх близьких.

Але якщо Америка намагається вирішувати і вирішує існуючі світові проблеми, то Росія лише їх ініціює. То в НДР, то в Угорщині, то в Чехословаччині, то в Югославії і Грузії, то в Сирії, а от тепер і в Україні.

Безперервно створює, або ж втручаючись, заморожує ці проблеми, доводячи їх до небезпечного стану виразок, як у Молдові чи в Абхазії, а зараз хоче створити подібну виразку, що постійно кровоточить, на Сході України.
Безумовно, що боягузтво і стадне відчуття сьогодні мають місце серед сусіднього нам північного народу.

Але існує щось глибинне, що лежить на початку всіх початків – властивість народного характеру, що перетворює в кінцевому підсумку, побудовану ним державу на агресора, котрий приносить незчисленні страждання не тільки своїм підданим, але й усім тим, до кого може дотягнутися. У, першу чергу, звичайно, найближчим сусідам, так званим «братнім народам».

Цілком можна зрозуміти стадне почуття росіян, бажання бути «як всі», відчути затишок і комфорт єднання зі своїм народом і владою.

Інстинкт виживання змушує представників тваринного світу (а так само і людей), триматися великими групами, стадами, зграями, прайдами, племенами, державами.

З’ясовні з раціональних позицій й боягузтво та конформізм одинаків, що у глибині душі незгодні з більшістю, але які прикидаються згодними в цілях особистої безпеки.

Але як можна пояснити той загальний народний порив, до якого доводиться приєднуватися «боягузу», який у глибині душі розуміє кінцеву шкідливість цього пориву для суспільства в цілому?

Як пояснити всенародну радість з приводу анексії українського Криму, окупація якого ляже величезним економічним і політичним тягарем на росіян?
Як пояснити вируючу ненависть до України тільки за те, що вона намагається встати на європейський шлях розвитку, тобто жити в майбутньому вільніше і багатше, аніж сьогодні?

Як пояснити гори брехні, що вивалюються з російських ЗМІ на українців, у той час, як порив українців до цивілізованого життя, до свободи і демократії ніяк не ущемляє самих росіян?

Можливо, що російський народ може безкінечно миритися зі своїм убогим, злиденним і безправним існуванням. Але йому абсолютно нестерпна сама думка, що народи, які жили з ним пліч – о – пліч століттями, намагаються вирватися зі звичного убозтва.

То чи ж не випливає із самих глибин злобного і заздрісного колективного російського несвідомого: ми не змогли облаштувати для себе нормальне життя, так і вам не дамо?

Власне, чому саме російський Каїн так наполегливо приміряється до України? Тут необхідно пригадати, що головною метою колишнього СССР була експансія, тобто прагнення до розширення і підпорядкування своєї владі та впливам все нових країн, територій і народів.

І якщо при цьому у когось життя «отруювалось», то тут вже нічого не поробиш – такими були наслідки цього процесу і його неминучі втрати.
Якщо говорити образно, то найближчою до цього аналогією є злоякісна ракова пухлина, чиє безглузде і необмежене зростання (експансія) зовсім не викликане прагненням отруїти життя всьому організму.

Навпаки, ракова пухлина «хотіла б», щоб організм якомога довше продовжував функціонувати «у правильному» режимі, щоб постачання пухлини поживними речовинами і її зростання могли тривати без перерви – вічно.
Ось так СССР, а тепер і путінська Росія, – це свого роду «злоякісні пухлини» на тілі людської цивілізації, які якийсь час можуть з нею «мирно співіснувати», але неминуче настає момент: або-або.

Або цивілізація позбавиться від пухлини (хірургічним шляхом, опроміненням, хіміотерапією та іншими доступними для неї способами), або пухлина вб’є її організм.

І зовсім не тому, що вона (російська пухлина) хотіла отруїти б йому життя, а з тих же самих причин, за якими вмирає пересічний хворий на рак – зазвичай через відмову якого-небудь життєво важливого органу, відмова якого викликана впливом пухлинної експансії…

Третя Українська Республіка

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s