До чого може призвести зникнення кордонів Іраку?

Віктор Каспрук

Бойовики угруповання Ісламська держава Іраку та Леванту (Islamic State of Iraq and Sham (ISIS) з усіх сил намагаються демонтувати Іракську державу. Після захоплення північного міста Мосул вони просувалися далі і терористи з ISIS опинилися всього за 110 кілометрів від Багдаду.

Однак апетити бойовиків не обмежуються лише Іраком. ISIS декларує створення халіфату, який простягнеться (у разі звісно їхньої перемоги) від Західної Сирії до східного кордону Іраку з Іраном.

Стратегія терористів полягає в використанні крайніх форм насильства. І з кожним новим витком злодіяння вони звужують державні кордони Іраку, а державні іракські установи перестають функціонувати.

Очевидно, що Сполучені Штати не підуть на альянс з Іраном для того, щоб спільно боротися з бойовиками угруповання Ісламська держава Іраку та Леванту.

Проте, Америка не може дозволити Іраку пасти під тиском терористів з ISIS. Адже занадто багато крові американців і їхніх союзників вже було пролито для майбутнього цієї країни. Ці жертви не повинні бути марними. Відповідно, США повинні прийняти нову, всеосяжну регіональну стратегію.

Закрадається думка, що, можливо, американські війська були занадто рано виведені з Іраку. Природа не терпить порожнечі і, отже, буде заповнювати її.

На жаль, сьогодні в Іраку спостерігається вакуум безпеки.
Зараз майже десять років напруженої роботи і самопожертви з боку США, їхніх союзників і іракського народу йде в дим.

Власне, всі президенти США зіштовхувалися з проблемами, які не були їхнім власним творінням, коли вони потрапили до Білого дому.

Так Джордж Буш-молодший успадкував зростання впливу «Аль-Каїди» з яким не зміг справитися його попередник Білл Клінтон.

Клінтон успадкував проблеми, створені фінансуванням моджахедів, які воювали з СССР.

Рейган успадкував проблеми Афганістану та проблему з заручниками в Ірані від Картера.

Про всіх президентів США будуть судити по тому, як вони справлялися з проблемами, котрі виникли перед їх приходом у владу. І цей список можна продовжити.

Так що Барак Обама став не єдиним у цьому відношенні президентом, який був змушений виправляти те, що не встигли доробити його попередники.

Але терористи з ISIS планують вторгнутися і на територію Йорданії. Проте, на відміну від Іраку, йорданська армія лояльно ставиться до своєї короля.

Тому бойовики, скоріше за все, зупиняться на цьому напрямку на прикордонних сутичках і терактах, й поки що утримаються від повномасштабного вторгнення.
Терористичне угруповання Ісламська держава Іраку та Леванту має освоїти окуповані ним території, переоснастити свої батальйони, навчити новобранців, яких загітують вербувальники.

Тому, скоріше всього, до філій ISIS в Йорданії будуть перекидатися гроші і ресурси, щоб зробити спробу викликати масштабні заворушення в країні і усунути від влади короля Абдалу ІІ. На даний момент Йорданія не по зубах ISIS. Однак, якщо терористів не зупинити, то Йорданія і, можливо, Ліван упадуть.

І тут питання у тому, на якій стадії Туреччина, Єгипет і, можливо, Ізраїль будуть змушені втрутитися. Тому що вони не захочуть допустити безладу на своїх кордонах, який обов’язково виникне, якщо бойовиків не зупинять.

Якщо ISIS вдасться добитися перемоги, що виглядає ймовірним, що у Сполучених Штатів і їхніх союзників не залишатиметься іншого вибору, як розпочати вичищення ісламістських бойовиків з захоплених ними територій.
Бо якщо цього не зробити, то вони використовуватимуть землі Іраку, як притулок для все нових терористичних груп, і населення, що опиниться під їхньою окупацією не відчуватиме себе у безпеці, де б воно не знаходилось і не проживало.

Виглядає на те, що Близький Схід потребує певного узгодженого переформування. Адже ті країни, які свого часу накидали на його карті британці і французи, виявилися не зовсім життєздатними.
Чому ISIS так прагне відновлення Халіфату? І якщо мусульмани мали б свою наддержаву, то що, вони можуть стати більш терпимими і ліберальними? Не піддаватимуть нападам цивілізовані країни?

Зовсім ні. На жаль, природа ісламу – самим не жити і не давати жити іншим. У них є фанатична віра в те, що Аллах хоче, аби вони завоювали увесь світ, і тоді всі народи молитимуться в напрямку Мекки.

Є і хороша новина. Поки що мусульмани складають 1 мільярд від 7 мільярдного населення земної кулі. Але на їхню світову експансію в жодному разі не можна закривати очі. Не можна не зважати на те, якою великою є ця загроза.
Хоча розуміння цього факту само по собі не зупинить ісламістських фанатиків від спроб завоювати світ, несучи цим смерть мільйонам людей.

Так що? Багато «західних» життів було витрачено даремно в намаганні змінити Ірак і привнести туди демократичні цінності? Усі кошти вкладені у цей проект були витрачені марно? Всі поради, навчання і озброєння іракської армії та поліції нічого не принесли позитивного?

Хоча, якщо прислухатися до аргументів деяких експертів, то правління диктатора Саддама Хусейна не могло тривати вічно. На даний момент йому було б уже за 80 років, і він міг би відійти у кращі світи в результаті природних причин.

Але хто сказав, що після смерті Саддама Хусейна в Іраку могла б встановитися автоматично демократія? Іракський диктатор, у такому разі, встиг би передати владу одному зі своїх синів. Що ще зовсім не виключало потім непримиренну боротьбу за неї у Багдаді.

І хто його знає, чи не виникло б після Саддама Хусейна те ж саме непримиренне протистояння між сунітами і шиїтами, котре й спровокувало у підсумку вторгнення на іракські терени іноземних терористів із ISIS.

З іншого боку, уряд Нурі аль-Малікі, сам схоже став жертвою своєї політики подвійних стандартів. Бо неможливо одночасно фінансувати підрозділи сунітських повстанців у Сирії та боротися іракському уряду (де домінують шиїти) з сунітськими повстанцями в Іраку.

Таким чином, стає ясно, що підтримка сунітів у Сирії перетворилася на трюк, після виконання якого уряд в Багдаді опинився до краху куди ближче, ніж Дамаск.

Неузгоджена зовнішня політика Іраку, яка стимулювала допомогу повстанцям в Сирії, виявилася бумерангом, котрий боляче вдарив по владі самого прем’єр-міністра Нурі аль-Малікі.

Водночас необхідно розуміти, що ISIS є набагато небезпечнішим, ніж «Аль-Каїда». Не тому, що вона є більш жорстокіша чи безжалісна, а з тієї причини, що на відміну від «Аль-Каїди», головна мета якої є досить розпливчастою і в основному складається з того, щоб «боротися з невірними, тому, що вони невірні», ISIS має чіткі цілі.

Сама назва цього терористичного угрупування, в значній мірі, визначає, до чого воно прагне. Створити ісламську державу в кордонах Сирії, Іраку та Лівану (який на їхню думку, має стати частиною Великої Сирії).

Вони також добре обґрунтовують причини, які штовхнули їх на досягнення своїх цілей, і враховують ті фактори, котрі змушують частину населення підтримувати їх. Бо для їхніх прихильників жорстокий ісламський шаріат є куди меншим злом, ніж беззаконня і анархія.

У той час, коли центральна влада в Багдаді не може справитися з озброєними бандами злочинців, що чинять розбої, і використовують ісламські прапори і гасла, як привід для того, щоб грабувати, ґвалтувати і вбивати мирне населення, жорстока диктатура ISIS комусь зовсім не здається найгіршою ідеєю.

Але зникнення кордонів Іраку може стати страшною катастрофою для всього Близького Сходу.

Тому якщо допустити й далі продовження захоплення ісламськими бойовиками іракських територій, то полум’я терористичного джихаду може швидко перекинутися на сусідні держави. І тоді вже для «зачистки» захоплених земель необхідно буде куди більше зусиль, аніж якщо це зробити не відкладаючи зараз.

Впливова іракська газета Aswat Al Iraq наводить слова прем’єр-міністра Нурі аль-Малікі, який вважає: «ми повинні підключати всі політичні і військові можливості, щоб перемогти тероризм і терористів. Ми рухаємося по двох паралельних напрямах: перший – робота на полях силового протистояння – це військові операції проти терористів та їхніх прихильників, а другий – продовження політичного процесу і проведення засідання Палати представників відповідно до графіка. Та обрання президента парламентом і формування уряду. Ці кроки є просуванням вперед і вони призведуть до перемоги над терористами. Тоді армія і іракський народ повернуть собі контроль над нашою країною».

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s