Як забезпечити водну безпеку Києва та України?

Віктор Каспрук

Київ 1

Під час фактичної війни з Росією питання наявності альтернативних можливостей доступу киян до водних ресурсів набуває особливої ваги. Це питання має стратегічне значення. Адже в разі виникнення надзвичайних обставин бювети можуть залишитися надійним джерелом доступу жителів столиці до питної води.

Тому необхідно терміново розробити столичну програму «Питна вода», в якій мусить бути прописано, що забезпечення киян питною водою в кризових умовах воєнного часу, коли можливі будь-які теракти і диверсії на об’єктах центрального водопостачання, є головним питанням безпеки з питною водою в Києві.
Варто пригадати, що перед своїм «відходом» з посади колишній київський мер Олександр Омельченко на прощання вирішив напоїти киян. Він дав доручення першому заступнику голови КМДА Івану Фоменку та відповідним службам міста протягом місяця вивчити побажання людей щодо будівництва в столиці нових бюветних комплексів.

Тоді питання щодо спорудження в столиці бюветів було порушено під час засідання розширеної колегії КМДА, на якому обговорювалися заходи з забезпечення питною водою населення міста. Як повідомлялось на тому засіданні, в Києві діяло 203 бюветні комплекси. Водночас, як наголосив тоді Омельченко, люди звертаються з проханням збільшити їх кількість.

За мерства Леоніда Черновецького, чисельність бюветів за інерцією була трохи збільшена. Але потім значна частина їх у подальшому не ремонтувалася і не відновлювалася. А через аварійний стан їх обладнання Київводоканал закрив у столиці 22 бювети і змушений був припинити обслуговування ще 56 через нерозрахування балансоутримувачів з компанією за проведену роботу.

У 2014 році загальна кількість бюветних комплексів Києва складає 201 одиницю, з яких 187 перебувають у комунальній власності та обліковуються на балансі спеціалізованого водогосподарського КП «Київводфонд», по одному – на балансі КП «Плесо» та Центрального парку культури і відпочинку міста Києва, решта 5 – бювети разом із свердловинами належать підприємствам, установам, організаціям різних форм власності; 7 – збудовані у попередні роки на замовлення районних державних адміністрацій міста Києва, але з різних причин не передані до комунальної власності міста.

Але не всі бювети обладнані належним чином. На більшості комплексів немає інформації про хімічний склад води, який є унікальним для кожного джерела, а також не зазначено телефони служб, відповідальних за функціонування бювету.

Крім того, за станом на початок грудня 2014 року в Києві не працюють 48 бюветних комплексів. Так, для прикладу, на вул. Жилянській, 45 зупинена свердловина 54 через надмірний тиск у мережі, на проспекті Глушкова, 63 вийшов з ладу насосний агрегат, на вулиці Радистів, 47 система водоочистки потребує капітального ремонту, на вулиці Вербицького, 12 знеструмлений «АК» Київенерго», бювет на вулиці Освіти, 5 закритий через невідповідність якості води вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10, на вулиці Уманській – вулиці Козицького вийшов з ладу насосний агрегат на артезіанській свердловині 521, на вулиці Ірпінській, 71 вийшов з ладу насосний агрегат, на вул. Кучера, 5 зупинена св. 109, 110 через надмірний тиск у мережі.

Спрагле Академмістечко

Але якщо проаналізувати розташування бюветів по різних районах нашої столиці, то виявиться: розміщені вони по місту дуже нерівномірно. У деяких мікрорайонах їх уже введено в експлуатацію по два чи більше, а от у такому досить великому мікрорайоні, як Академмістечко, існуючий на папері бювет не працює вже понад п’ять років, і схоже на те, що взагалі його зняли з обліку.

Хоча саме бювет у Академмістечку, що був введений в експлуатацію понад 40 років тому, скоріше за все, спонукав свого часу столичну владу до «бюветизації» всього Києва.

Однак доля цього найстарішого у столиці бювету виявилася, на жаль, досить драматичною. Було цілком очевидно, що після стількох років експлуатації необхідно терміново провести його капітальний ремонт, або ж, у разі фінансової невигідності подібної витратної операції, побудувати на цьому ж місці новий бювет.

Власне, так би воно може і сталося, якби декому не припало дуже до вподоби саме те місце де десятиліттями розташовувався даний об’єкт – за адресою проспект Вернадського, 85. Нині він знаходиться на території між будинками. Але у далекі 60-ті роки минулого століття цих будинків не було зовсім, і тому логічно, що за бюветом було залишено чимале місце, де ростуть декілька дерев, і яке огороджене металевою сіткою.

Наразі конфлікт виник з приводу того, що перед полишенням своєї посади депутат міськради від Академмістечка вирішив погодитися «з невідомих причин» на будівництво на цьому клаптику території висотного будинку. На що, зрозуміло, громада Академмістечка відповіла рішучою незгодою. Цей будинок кидав би велику тінь на дитячий садочок, який знаходиться поруч, а, крім того, цілий мікрорайон автоматично позбувався свого бювету.

Проте найпечальніше у цій історії те, що «старовинний» бювет не знаходиться на балансі у «Київводоканалу». Тобто, нібито й не належить нікому. А що його раніше (час від часу) намагалися все-таки відремонтувати, можна лише спробувати пояснити доброю волею працівників вищеназваного підприємства.

До слова, найближчі функціонуючі бювети знаходяться на відстані більше, ніж два кілометри, і мешканцям Академмістечка, аби набрати питної води, доводиться здійснювати тривалі вояжі до сусідніх мікрорайонів.

Дивує, що чомусь усі звернення жителів Академмістечка до колишньої київської влади з приводу вирішення питання з функціонуванням бювету по проспекту Вернадського 85 або ж цілковито ігнорувалися, або ж відкладалися у «довгу шухляду».

Утім, можна констатувати, що надалі ігнорувати проблему неможливості отримання якісної питної води у цілому мікрорайоні столиці просто неприпустимо. Бо це означає прирікати назавжди його мешканців на постійне ходіння по воду на відстань у декілька кілометрів, що абсолютно нереально для людей похилого віку, а особливо у зимовий час.

Зрозуміло, що вихід з цієї патової ситуації необхідно шукати всією київською громадою. На мою думку, варіантів розв’язання цієї проблеми існує декілька. Перший: київський мер Віталій Кличко може віднайти і виділити необхідні кошти з київської казни, аби побудувати на цьому місці новий сучасний бювет, демонтувавши попередньо старий, котрий вже повністю відбув свій термін експлуатації. Другий: київська мерія разом з громадськістю Академмістечка, знайдуть інвесторів, котрі погодяться на паях прийняти участь у будівництві бювету.

Це питання для нової київської влади важливе ще й тим, що колишній депутат Київської міськради від Академмістечка Кіндрат Гіщак, який добився свого часу виділення коштів на будівництво Храму-каплиці святого Миколи Святоші в Академмістечку Української православної церкви Київського патріархату (бульвар Вернадського, 85-а), божився, що побудує і новий бювет. Але свою обіцянку не виконав.

З того часу пройшло вже майже 10 років, але ця обіцянка представника київської влади так і не була реалізована. Але щодня (а особливо в суботу і неділю) до Храму-каплиці святого Миколи Святоші приходять сотні людей, і вони щоразу бачать на що перетворюється колишній бювет у центрі Академмістечка, який потрібен сьогодні його мешканцям не менше, аніж каплиця.

Власне, ця застаріла обіцянка є мовчазним докором невиконаних сподівань жителів мікрорайону, і по суті підриває авторитет тепер уже нової київської влади, хоча вона давалася ще в часи Олександра Омельченка.

«Питна вода» — пілотна програма для Києва

Переважній більшості киян не потрібно дивитися далі, ніж на їхній кухонний кран, щоб знайти чисту (якщо використати додатковий фільтр) і в потрібній їм кількості воду. Система розподілу води в столиці і державі є моделлю успіху в цій галузі. Але після нападу Росії на Україну багаторазово зросла небезпека терактів, диверсій або умисного саботажу. Тому в терміновому порядку має бути прийнята пілотна для Києва програма, яку потім варто поширити і на всю Україну: «Питна вода — планування питного водопостачання під час надзвичайних ситуацій».

Для розробки і втілення цієї програми мають бути залучені висококваліфіковані експерти відповідного рівня підготовки з Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. Думанського НАНУ (який, до речі, знаходиться в Академмістечку) і представники інших профільних інститутів України. Ними мусять бути розроблені дієві рекомендації щодо введення альтернативних засобів забезпечення питною водою у разі знищення, погіршення або забруднення джерел постачання питної води для населення. А також передбачені оперативні аварійні сценарії дій в разі припинення надходження водопостачання киян в результаті пошкодження споруд і комунікацій Київводоканалу чи забруднення та дані рекомендації щодо надходження альтернативних поставок питної води.

Та чи не настав час на державному рівні зобов’язати місцеві влади у всіх містах України будувати бювети? Їхня кількість має залежати від кількості населення в місті (рекомендації дадуть науковці). Бо, як вважає директор Інституту колоїдної хімії та хімії води ім. А. Думанського НАНУ, академік НАН України Владислав Гончарук: «Бювети – альтернативне джерело постачання води високої якості, придатної для пиття».

Бюветне альтернативне водопостачання набуває нової якості, і його цілком можна визначити терміном «аварійна вода». Важливість розгортання структур постачання питної аварійної води під час реальної надзвичайної ситуації важко переоцінити.

До цього необхідно додати ще й можливості запасного водопостачання, котрі можуть реалізовуватися шляхом заведення до Києва цистерн з питною водою, які будуть надходити з резервних артезіанських джерел, що розташовані за містом. Для цього потрібно поставити на облік і контроль усі діючі та законсервовані артезіанські джерела, що знаходяться в радіусі 50 кілометрів навколо Києва.

Продовжуючи роботу над цією проблемою, потрібно, щоб фахівці з проблем води і водопостачання якнайшвидше підготували свої оцінки вразливості Києва та інших міст України щодо постачання питної води і надали розгорнуті плани дій у випадку виникнення неординарних ситуацій у водопостачанні.

Як запобігти «водному тероризму»?

Надання аварійного водопостачання мусить включати в себе співпрацю і партнерство між різними рівнями керівництва міста Києва та урядом України. Також має бути прийнятий закон «Про заходи із запобігання терористичним акціям, пов’язаним із позбавленням населення постачання питної води», де будуть чітко прописані готовність і дії різних рівнів влади, а також включено перелік методів і засобів, за допомогою яких можуть бути надані альтернативні джерела питної води в разі знищення, пошкодження або забруднення громадських водних систем.

А акції, котрі можуть позбавити населення питної води, мають бути визначені в статті Кримінального кодексу України, як тероризм.

Крім того, у цьому законі мають бути детально прописані вимоги до реалізації водопостачання в столичному Києві, де планування під час можливих надзвичайних ситуацій є найбільш важливим з міркувань обсягів комунікацій і загальної чисельності жителів столиці.

Закон «Про заходи із запобігання терористичним акціям, пов’язаним із позбавленням населення постачання питної води» також мусить визначати дії новоствореного Комітету з водопостачання України, завданням якого мали б стати контроль, гарантування і поліпшення безпеки інфраструктури питної води в Києві та Україні.

Важливим чинником запобігання водному тероризму мусила б стати чітка координація дій Комітету з водопостачання України з Міністерством оборони для забезпечення планування запобіганню дефіциту питної води для потреб населення Києва і України в цілому у відповідності з національними умовами надзвичайної безпеки. У тому числі, функціонування систем суспільного водопостачання під час надзвичайних ситуацій, військових дій та стихійних лих.

Наразі існують декілька варіантів подачі питної води населенню під час надзвичайних ситуацій. Вони включають в себе воду, котра подається через взаємозв’язки з сусідніми водоканалами, бутильована вода (що подається локально або на регіональному рівні) та місцеве виробництво води. І саме функціонуючі безперебійно київські бювети можуть стати надійним джерелом для жителів столиці отримання аварійної питної води.

Між тим, невтішна ситуація у Академмістечку з питною водою наводить на думку, що аби більше ніде подібна ситуація в столиці не повторилася, необхідно, щоб наявність і функціональність усіх київських бюветів постійно відслідковувалась столичною владою.

Але якщо міська київська влада і надалі продовжуватиме ігнорувати проблему бювету в Академмістечку та інших мікрорайонах Києва, то тоді цілком резонно можна буде говорити про «потьомкінські бювети» та про окозамилення проблеми, котру за існуючих у Києві наявних ресурсів не так вже і важко вирішити позитивно. За умови, звичайно, якщо цього захотіти.

Власне, ця проблема є набагато ширшою, аніж просто «бюветне питання». Мова йде про готовність вирішення новим київським мером та його командою нагальних і невідкладних проблем київської громади.

По суті, «бюветне питання» на сьогодні може стати своєрідним тестом для київської влади. Тестом на те, наскільки вона готова під час своєї діяльності враховувати нагальні інтереси киян.

1

2

3

На фотографіях:

1. Здалеку колишній бювет в Академмістечку виглядає більш-менш пристойно

2. Але зблизька бюветні руїни просто приголомшують

3. Храм-каплиця святого Миколи Святоші в Академмістечку, який знаходиться поруч з колишнім бюветом

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s