Чи в інтересах Китаю вибудовування Великої інформаційної стіни?..

Віктор Каспрук

Посилення в Китаї контролю над інтернетом та «інтелектуалізація» інтернет-фільтру, який насильницьки відокремлює користувачів від всесвітньої інформаційної мережі, наводять на думку, що в цій країні відбуваються процеси, які рано чи пізно, в кінцевому підсумку, призведуть до закінчення комуністичного правління.

Адже неможливо вічно втримувати систему, яка сформована на величезних протиріччях: потужну і зростаючу економіку та повний контроль над життям і думками людей. А певна застабілізованість ситуації в КНР дуже нагадує відхід від берега води в океані перед потужним цунамі, який змиває усе на своєму шляху. Тепер питання лише у тому – коли?

Але, щоб зрозуміти, що відбувається в Китаї, варто пам’ятати, що головною метою Комуністичної партії Китаю було і завжди буде, збереження своєї влади і привілеїв. Якщо стимулювання економічного зростання допомагає КПК досягати цієї мети, вони намагатимуться стимулювати економічне зростання.

Та якщо ж вони боятимуться, що цівка нефільтрованої інформації просочуватиметься під «Великий брандмауер» (систему фільтрації вмісту інтернету в КНР) і зможе поставити під загрозу їхню владу, вони відразу ж зупинять цей потік, навіть якщо це може уповільнити економічне зростання.

Виглядало на те, що китайська влада сподівалася, що зі зростанням рівня життя та доступністю споживчих товарів, населення не буде сильно перейматися якимись там «свободами», якщо у нього буде з чим ходити по магазинах. Але виявилось, що це не зовсім так.

Звісно, що Пекін може піти на крайні заходи, заявивши, що він має повне право створити і розвивати свій власний інтернет, який відповідає китайським національним інтересам, і що ідеологія тут ні при чому.

Та, у такому разі, Китай нічого не виніс зі своїх помилок минулого. Адже ізоляціоністська і протекціоністська політика може легко його повернути до часів пізнього середньовіччя, коли саме за цього відбувалося велике відставання Китаю від Заходу.

Здається, що китайський уряд боїться поінформованості своїх громадян, адже більше одного мільярда китайців – це неймовірно велика сила, яку дуже важко утримувати в узді.

Проте для китайського керівництва, яке вже протягом тривалого часу фільтрувало і дозувало доступ до інформації (але так і не змогло тримати народ у темряві), недавні протести у Гонконзі і повалення урядів у багатьох країнах світу, ставить питання, як зберегти свій контроль над населенням і не дати йому можливості самоорганізуватися.

Генеральний секретар КПК Сі Цзіньпін сподівається, що він може отримати найкраще з обох світів – повний контроль над китайськими громадянами і водночас розвиток інноваційного суспільства. При цьому всіляко обмежуючи доступ населення до знань. Хоча подібні суперечливі процеси абсолютно взаємовиключають один одного.

Звісно, що можна на це заперечити, що Китай вже має свою власну версію Google, Facebook, Twitter і тому стає інформаційно самодостатнім і не потребує «крамольної» західної інформації. Але «Великий брандмауер», в жодному разі, не здатен перекрити економічні і соціальні проблеми від яких страждають пересічні китайські громадяни.

Вони страждають від соціальної нерівності, від божевільного розриву у рівні добробуту, від корумпованих чиновників і зажерливих еліт, які живуть у зовсім іншому, відокремленому від народу світі, і інтереси яких зовсім не пересікаються з інтересами пересічних громадян.

Парадоксом подібної політики стало те, що китайське керівництво хоче мати усі економічні блага життя, як на Заході, при цьому не втрачаючи контролю над підпорядкованими йому людьми. Але свободи західного життя є основою західного багатства і влади.

У кожному разі (свого часу), відкриваючи двері на Захід, Китай, у першу чергу, відкрив двері для незалежного мислення серед своїх громадян. І чи не занадто вже пізно спробувати закрити ці двері зараз?

Можливо, правляча комуністична китайська еліта забула яке століття сьогодні? Адже в умовах глобалізації економіки кожна країна стає все більше залежною від ефективного доступу до інтернету. То ж чи намагання створити свій «внутрішній інтернет» зможе компенсувати відсутність необхідної інформації з-поза меж Китаю?

Водночас повний контроль стає показником зловживання владою, адже при цьому перекривається і можливість зазирнути за політичні лаштунки та дізнатися про корупцію китайського уряду. Правлячим елітам здається, що тільки повністю контролюючи людей вони зможуть унеможливити своє падіння.

Проте жорстокі правила, драконівські закони та сильна економіка не можуть співіснувати. У якійсь момент, один із них повністю придушить іншого. І залишається лише сподіватися, що спроби Китаю зупинити потік інформації виявляться невдалими. Бо смертоносна сила інформаційних обмежень у великих масштабах здатна заблокувати не лише інноваційне просування цієї країни, але і її майбутнє.

Адже скільки б хто не критикував гіпертрофовану іноді у декого залежність від кібер-спілкування, але це є глобальним засобом підвищення знань. Потреби бізнесу і навіть соціальні бажання залежать від розуміння того, що ці знання вам приносить.

Тому уряд, який обмежує таким чином набуття додаткових знань і відмовляється від адекватного ставлення до здобуття інтерактивної освіти, по суті сам починає працювати проти себе.

То ж постає питання – чи не почала пробуксовувати китайська парадигма, яка декілька десятиліть забезпечувала йому стійке зростання? Китай все більше стає схожим на безпорадного гіганта.

Він боїться свого народу, вільних ідей, непідконтрольного підприємництва, не санкціонованих проявів людської гідності. У той же час, люди бояться власного уряду. Вони добре пам’ятають масові вбивства китайськими силами безпеки на площі Тяньаньмень. Вони пам’ятають хунвейбінів, котрі трощили пальці літніх китайських піаністів. Вони знають, що сотні тисяч працівників сил безпеки щодня читають їхню електронну пошту. І Китай ніколи не стане великою державою, поки він не перестане тероризувати власне населення.

Все виглядає так, ніби Сі Цзіньпін готується до запровадження нової маоцзедунізації китайського суспільства. З тією хіба що різницею, що китайці є нині набагато сучаснішими.

А запущена, так звана, кампанія проти корупції виглядає так само, як і тактика Мао Цзедуна, щоб позбутися своїх конкурентів.

Та обмеження на інтернет небезпечне ще й поверненням до процесу «самодостатності», який ми спостерігали вже раніше у часи Мао Цзедуна в Китаї та червоних кхмерів у Камбоджі.

Хоча керівництво може й так робити з китайцями все, що завгодно, адже з часу захоплення КПК на чолі з Мао Цзедуном влади, в народу не було жодної можливості для того, щоб самому вибрати собі демократичним шляхом керманичів. Тому у китайців не було жодного шансу затвердити законність урядів, які формує КПК.

Комуністи вважають, що КПК і Китай – це одне і те ж саме. Однак без перевірки легітимності китайської політичної системи, уряд КПК часто діє саме в своїх власних інтересах, а не у інтересах Китаю.

Але чи в інтересах самого Китаю зміна правил користування інтернетом? Адже вибудовування Великої інформаційної стіни дуже нагадує будівництво Великої китайської стіни, яку подолали орди. Хто ж може гарантувати, що нова більш ефемерна стіна може бути більш ефективною?

Не виключено, що генсек Сі Цзіньпін свідомо провокує ситуацію. Оскільки, у той день, коли інформація із зовнішнього світу стане абсолютно недоступною в Китаї, багато людей захочуть звідти виїхати. І на відміну від старого комуністичного Китаю, де прагнули ув’язнити дисидентів і неблагонадійних, Сі Цзіньпін, з радістю позбудеться половини населення країни, яке він розглядає, як порушників спокою. Його єдина проблема лише у тому, де знайти достатньо країн, які готові розмістити у себе 600 мільйонів чоловік?

Китайські лідери не усвідомлюють, що шлях ізоляціонізму розгортається в конфлікт між найбільш просунутою інтелектуально і інформаційно частиною населення та бажанням центрального уряду жорстко контролювати інформаційні потоки. Крім того, що багато громадян не погодяться із тим, що більше не зможуть вчитися і спілкуватися зі світом, Китай подібними рішеннями унеможливлює для себе продовження зростання, як впливової нації.

Після тотального обмеження інтернету в КНР цілком можна говорити про те, що входження Китаю в зону інформаційної турбулентності з часом може перерости в політичну турбулентність. Загнані в «інформаційний кут» верстви освіченого населення навряд чи погодяться із ситуацією за якої у них забрано можливість отримання будь-якої альтернативної інформації. І питання лише у тому, чи зможе народ відстояти свою свободу безкровно?

При чому, усе відбувається на фоні того, що китайський уряд не займається реальною безпекою інтернету. Нічого не робиться для того, щоб припинити онлайн-шахрайства або заблокувати шахрайські пропозиції, щодо фіктивних можливостей влаштуватися на роботу. Владу цікавить лише те, що може хоч трохи становити загрозу для державного контролю над громадянами.

За іронією долі, китайська влада хоче загнати народ в таку глибоку ізоляцію, котра відповідає старій китайській приказці: «жабі, яка живе на дні колодязя, добре». Бо хоча вона бачить тільки маленьку частину світу, вона вважає, що бачить його увесь.

Китай, за допомогою своєї однопартійної тоталітарної влади, обманює свій народ, розглядаючи його так, ніби перед ним діти, які потребують надійного захисту від шкідливих подразників із зовні.

Пекінське керівництво вводячи подібну суперцензуру, робить величезну школу своїй країні, відрізаючи громадянам потенційну можливість користуватися багатою спадщиною світової культури і підприємництва.

Очевидно, що репресивні заходи щодо блокування незалежної інформації будуть мати неприємні наслідки. Замість того, щоб стати визнаним маяком економічного зростання у світі, китайці (після реалізації плану компартії), добровільно переводять себе в статус громадян другого сорту.

Якщо Китай вважає, що жорсткий контроль за інформацією є ознакою сили, то він жорстоко помиляється. Адже це блокування талантів, винахідливості і реального прогресу суспільства.

Сьогодні інтернет зблизив світ до рівня величезного глобального селища. І у той час, коли будь-які інші країни (включаючи найбідніші), роблять спроби ввести у себе використання комп’ютерів і інтернету (навіть на шкільному рівні), на прикладі Китаю ми маємо країну, яка прагне до того, щоб стати наддержавою, водночас унеможливлюючи для свого народу використання комунікацій, котрі пов’язують його з рештою світу.

Однак існує загальний принцип, чим більше людей позбавляються своїх прав, тим більшим буде у них бажання повернути їх. Китайська влада мала б пам’ятати, що відриваючи своїх громадян від переваг використання інтернету, вона не зможе цим примусити їх полюбити комунізм.

Обмеження інтернету є фатальною помилкою китайського керівництва. Намагаючись «уберегти» своїх громадян від зовнішніх впливів, вони не зможуть досягти бажаного ефекту, тотального контролю і домінування над інформацією, яку отримує населення.

Для нового покоління комуністичних китайських лідерів наступають важкі часи. Демонструючи свою закритість до глобальних ідей і викорчовуючи індивідуальні свободи, воно кидає виклик суспільству, деформуючи його та відкидаючи на інформаційні маргінеси.

Обмін інформацією став своєрідною валютою у глобалізованому світі, і якщо КПК не бажає вивести свою країну з кола глобалізованої світової спільноти, то вона мала б відмовитися від своєї ідеї деінтернетолізації інформаційного простору.

Якщо ж комуністичне керівництво Китаю цього не зробить, і далі продовжуватиме посилювати жорсткий контроль на цьому напрямку, то цим воно цілком здатне спровокувати «бунти» вчених, інтелектуалів і підприємців, які зможуть стати детонатором для китайського суспільства, в результаті вибуху якого КПК може назавжди позбутися своєї безальтернативної влади.

Повний варіант статті, яка надрукована в Телекритиці 09 лютого 2015 року

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s