«Ісламська держава» стає загрозою не тільки для Лівії

Віктор Каспрук

У останні роки Лівія перетворилась практично на недієздатну країну. Це забезпечує прекрасну можливість для терористів з «Ісламської держави» збільшити свою присутність у Лівії та перетворити лівійську територію на стратегічний плацдарм, закріпившись таким чином ближче до європейських берегів.

Низка народних революцій, відомих більше під назвою «арабська весна», хоча й спромоглися усунути диктатури у ряді арабських держав, але водночас вакуум влади дуже швидко був заповнений ісламістами, які ніколи не приховували свого прагнення створення Халіфату.

Та гуманітарна катастрофа, котра настала в близькосхідному світі після повалення диктаторів, показує, що більшість країн, де диктатури вдалося усунути, абсолютно не були готовими до демократичного вибору і виборів.
Причиною цього стало те, що більшість із цих держав є штучним породженням колоніального минулого, коли їхні межі і кордони самовільно визначалися тими, хто мав право на той час виносити своє остаточне рішення. І без сильної руки військового диктатора вони швидко скочуються в хаос, як це можна спостерігати на прикладі Лівії.

Таким чином вибір у лівійців сьогодні дуже невеликий: вибирати між диктатурою військових чи бандитизмом ісламістських терористів. На жаль, вільні вибори на Близькому Сході показали, що прихильники чого-небудь схожого на світський республіканізм і демократію виявилися недієздатною меншиною практично в кожній арабській країні. А мусульманські фундаменталісти і силовики отримують переважну більшість підтримки народу.

Вся ця екстремістська одержимість і намагання ісламістських фундаменталістів нав’язати закони шаріату мають декілька різних причин, котрі не можуть бути вирішені тільки за рахунок одного лише військового втручання із зовні.

Так діяння мусульманських фундаменталістів (зокрема терористичного угрупування «Ісламська держава»), є нічим іншим, як своєрідним римейком, такою собі близькосхідною версією терору комуністів, котрий має на меті перевернути світ з ніг на голову шляхом збройного насильства для того, щоб встановити свою релігійну версію «землі обітованої» на землі.

Найнебезпечнішим є те, що більшість з найвпливовіших мислителів «Братів-мусульман» та пов’язаних з ними радикальних рухів (навіть і «Ісламської держави»), винесли уроки зі свого спілкування чи, навіть, проживання на Заході. Вони чітко уявляють собі недоліки, прорахунки та пробої західної цивілізації (тому, що вони бачили це з перших рук) і вправно використовують їх на свою користь.

Таким чином, у боротьбі за свою «землю обітовану» ісламісти були в змозі так сформулювати свої ідеї послідовникам, щоб ті повірили у те, що для них життя у проголошеному Халіфаті буде значно кращим. А можливість інформувати прихильників через Інтернет надає їм змогу не тільки успішно вести інформаційну війну, а й не програвати в ній.

Необхідно визнати, що був пропущений момент, коли екстремістські ідеї почали проникати в мусульманські анклави європейських країн. І явно настає час, коли вони, як лісова пожежа, можуть поширитися по всім ісламським громадам Європи.

Тому Захід мав би оперативно проаналізувати свої прорахунки і спробувати представити набагато кращу, більш послідовну та практичну альтернативу для всіх мусульманських юнаків, які були обмануті ісламістськими фундаменталістами і різними способами втягнуті до, так званої, священної війни.

Якщо ж цього не зробити вчасно, то екстремістські погляди, завдяки красномовності і дохідливості пояснень провідників, які поширюють їх в неосвічені мусульманські маси, не лише будуть і далі збивати з пантелику довірливих мусульман, а й фундаменталістська ідеологія у цій битві все більше проникатиме в голови й серця людей.

Якщо взяти карту африканського континенту і подумки провести по ній уявну лінію, починаючи від Сенегалу, Малі, Нігерії, а далі продовжити її на захід до Чаду, Центральноафриканської Республіки, Південного Судану, Ефіопії і Сомалі, то усі ці держави мають спільний кордон, або знаходяться на відстані через одну країну, з державами де відбулася «арабська весна».

І друга хвиля нестійкості здатна проникнути у цей регіон разом з джихадистами з країн Північної Африки, де вже відбулися ці революції: Алжиру, Тунісу, Єгипту чи Лівії.

Що цілком може стати другою хвилею поширення вглиб континенту «вірусу» ісламської нестабільності. Завойовники з «Ісламської держави» явно націлюються, відштовхнувшись від арабської Північної Африки, проникнути до анімістичних та християнських держав Центральної і Південної Африки.

І якщо терміново не виробити нову парадигму зупинення терористів з «Ісламської держави», то прогноз на наступні декілька років може виявитися дуже невтішним. У такому разі варто очікувати на зростання поширення терору, партизанські і громадянські війни в тих прикордонних державах, які раніше залишалися нібито в стороні від нападів терористів.

Країни, котрі піддаються ризику, включають також і Танзанію, Ефіопію, Нігер, Уганду, Конго, Камерун, Чад, Сенегал і Мавританію. Та ісламісти на зупиняться тільки на Африці.

Ісламістські повстанські рухи на Близькому Сході, що поширюють джихад та громадянська війна в Сирії, розширюють зону нестабільність на Ірак, Ліван, Курдистан, Єгипет і Туреччину. А громадянська війна в Лівії сприяє нестабільності в Малі, Чаді, Нігері, Алжирі і Судані. Громадянська війна в Сомалі розносить нестабільність на Кенію, Ємен та Ефіопію.

У свою чергу, в Європі піддаються ризику прикордонні держави: Туреччина, Болгарія, Греція та Балканські країни.

Можна сказати, що поява і активізація дій «Ісламської держави» якимось дивним чином співпала в часі з військовим нападом Росії на Україну. І хоча немає поки що прямих доказів стимуляції російськими спецслужбами цього агресивного угрупування, яке раптово виникло нізвідки і різко почало набирати силу, але знаючи про впливи цих спецслужб на ісламських екстремістів і розгалужену московську агентуру в арабському світі, цілком можна зробити припущення, що за утворенням «ІД», явно проглядається слід ФСБ та ГРУ.

Підтвердженням цього припущення може стати те, що під час намагання Москви переформатувати світовий порядок (використовуючи для цього, як важіль недопущення силою України в західний світ), «Ісламська держава» слугує для Росії дуже важливим фактором відволікання уваги міжнародної громадськості від подій в Україні і відтягуванням військових сил Заходу на боротьбу з цими ісламськими терористами.

Таким чином виходить, що для президента США Барака Обами український напрямок є одним із пріоритетних, але не самих основних. А основним все більше стає терористична організація «Ісламська держава».

І це, великою мірою, намагається використати Москва. Росіяни прагнуть співпрацювати із Заходом у боротьбі з «Ісламською державою». Адже «ІД» – це сьогодні одна із небагатьох точок дотику Росії із західним світом і реальний канал співпраці Кремля з міжнародним співтовариством. Саме цю обставину намагається використати російське керівництво, щоб ухилитися від накладених на Росію санкцій, зменшити чи зняти їх.

При цьому вторгнення терористів з «ІД» в Лівію лише збільшує ставки в ісламістській шараді. Оскільки не можна відкидати ймовірності того, що закріпившись на берегах Середземного моря, ісламські екстремісти розпочнуть кампанію масового проникнення своїх прихильників під видом біженців до Італії. Бо вже й тепер, в переповнених човнах і шлюпках, котрі щоденно прибувають з лівійських портів до острова Лампедуза, напевно знаходяться і джихадисти, яких Європа продовжує приймати. То ж чи не стане Лівія плацдармом для проникнення терористів з «Ісламської держави» до Італії, а далі до інших європейських країн?

Однак «ІД», окуповуючи території, не може запропонувати ні національного, ні соціального визволення, а лише геноцид населення, мотивований релігійною ісламістською фундаменталістською ідеологією.

Мотивація дій терористів полягає у тому, що вони настільки вірують у пріоритет загробного життя (вважаючи, що попадуть в рай, а «невірні» до пекла), що нинішнє їхнє реальне життя не представляється для них дуже важливим. Цим вони стають нібито вище матеріалізму, вище націоналізму, вище реальності.

Терористи хочуть віддати своє життя заради Аллаха, вони прагнуть до навернення в іслам кожного «невірного», вони хочуть, щоб інші мусульмани дотримувалися суворих указів Корану, для того, щоб врятувати душі умми і допомогти усім мусульманам досягти раю.

Ця ісламістська ідеологія – є продуманою, нещадною і більш руйнівною, ніж будь-яка інша подібна екстремістська доктрина. Її прихильники впевненні, що не мають права припиняти свою криваву діяльність доти, поки не паде західна цивілізація, а на її місці постане Ісламський халіфат.

У цьому сенсі чітко прослідковується багато спільного між імперською ідеологією Путіна та терористів з «Ісламської держави». Адже головна ціль цих екстремістських фундаменталістів одна – захоплення чужих земель силою. З цього й витікає несприйняття нового і чужого, а агресія стає найпростішою захисною реакцією.

Повний варіант статті, яка була надрукована у дещо скороченому вигляді в газеті «Дзеркало тижня. Україна» №7, 27 лютого 2015

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s