«З пам’ятників Леніну треба будувати дороги», – український політолог

Радыё Свабода 10.04.2015

автор КМ

«Закон, який забороняє пропаганду комуністичного та нацистського режимів в Україні, запізнився. І це запізнення стало для нас трагічним. В іншому випадку ми б жили зараз в принципово іншій країні». Таку думку висловив Свободі український політолог Віктор Каспрук.

Верховна Рада України 9 квітня прийняла пакет законів щодо декомунізації. Вони забороняють пропаганду комуністичного режиму і комуністичну символіку. Пам’ятники комуністичного режиму належить демонтувати, «комуністичні» назви міст і вулиць – замінити, виробники повинні також поміняти всі радянські назви підприємств та товарних знаків.

Про сам закон і про можливі труднощі, які стоятимуть на шляху його реалізації, Свобода поспілкувалася з київським політологом Віктором Каспруком.

– Як ви ставитеся до нового закону?

– Я не задоволений в тому сенсі, що заборонити пропаганду комуністичного та нацистського режимів потрібно було тоді, коли Україна стала незалежною, ще в 1991 році. Фактично, цей закон запізнився на 25 років. Якби колишнє українське керівництво прийняло цей закон, як зараз зробив Петро Порошенко, Україна вже давно могла б бути іншою країною, можливо, вже була б в НАТО та Євросоюзі. Двоїста позиція всіх попередніх президентів привела до того, що декомунізації так і не відбулося, на площах міст і сіл залишилися радянські ідоли, в результаті чого люди не сприймали українську незалежність як щось необоротне. Тому було багато рецидивів відродження комуністичних ідей, було бажання якоїсь частини суспільства приєднатися до Росії. Ясно, що закон, спрямований на засудження комуністичного і націонал-соціалістичного тоталітарних режимів як злочинних, – це дуже правильне рішення, але його треба було приймати набагато раніше.

– Не дуже важко буде реалізувати закон – знести всі пам’ятники комуністичним лідерам, перейменувати міста і вулиці?

– Ніякої нової України не буде, якщо зберегти символи тоталітарної окупаційної комуністичної радянської епохи

Багато залежатиме від поведінки місцевої влади та самих людей. В одному з містечок Чернігівської області, звідки родом моя мати, після першої української революції в 2004 році пам’ятник Леніна був залишений. А після другої революції – 2014 році – ці самі люди пам’ятник знесли, розуміючи, що це потрібно робити зараз, а не відкладати на потім. Тому все залежить від людей на місцях. Якщо люди будуть вимагати швидкого перейменування вулиць, знесення всіх пам’ятників Леніну та іншим діячам часів радянської окупації України, то цей процес може піти швидко. Якщо ж знайдуться люди, які будуть захищати ці пам’ятники або почнуть розповідати казки про те, що це пам’ятники історії і їх не можна руйнувати, то процес сповільниться. Я думаю, що зараз дуже важливо працювати з людьми і пояснювати, що ніякої нової України не буде, якщо зберегти символи тоталітарної окупаційної комуністичної радянської епохи. Але в цілому ті півроку, які даються законом для вирішення цього питання, – це цілком достатньо.

– Що можна сказати українцям, які ставляться відносяться до цих пам’ятників і символів як до культурного шару, який не можна знищувати?

– Я б сказав, що не треба плекати ностальгію по своїй молодості. Адже кожна людина пам’ятає тільки найкраще з часів юності і автоматично забуває погане. Якщо ж говорити про художню вартість цих пам’яток, то вона дуже низька. Як правило, для скульпторів це була халтура – стандартний Ленін, який простягає руку, або Ленін у кепці, або Ленін, який тримає кепку в руках. Все було зроблено по одному стандарту. Якщо порівняти такі пам’ятники в Білорусі, Росії, Україні, то можна зрозуміти, що вони дуже схожі. Я б назвав їх скульптурними трафаретками. Великої художньої цінності вони нести не можуть. Якщо ж хтось дуже хоче зберегти ці пам’ятки, то треба зробити музей тоталітарного мистецтва під відкритим небом, зібрати так кілька сотень таких пам’ятників і показувати людям. Але краще, звичайно, подрібнити ці пам’ятники по щебінь і будувати з нього дороги в Євросоюз.

– За пропаганду комуністичного і націонал-соціалістичного режимів, а також за виготовлення та розповсюдження комуністичної та нацистської символіки передбачено позбавлення волі на строк до п’яти років. Чому таке суворе покарання?

Ми й так занадто довго терпіли комуністичні атавізми

– Усвідомлюючи атавізми камуністичності, які залишаються в Україні, і те, що певні політики будуть пробувати намагатися на комуністичній пропаганді заробити певні дивіденди, парламент хоче попередити, що будь-які зусилля фальсифікувати українську історію, використовувати комуністичні ідеї будуть серйозно покарані. Поставлена планка, переходить через яку просто не можна. Ми й так занадто довго терпіли комуністичні атавізми, і ми бачимо, до яких жахливих наслідків довів заповідник комунізму і олігархізму, яким стали Донецька і Луганська області.

– Чи не спровокує це прихильників комунізму, які зараз є в Україні? Чи не почнуть вони робити демонстрації з комуністичними атрибутами – мовляв, всіх не посадити на 5 років?

– Комусь потрібно пояснити, когось – попередити про відповідальність. Такі люди є, але це невелика меншість. Про що свідчить й те, що Петро Симоненко і його комуністична партія не потрапили до Верховної Ради. Електорату у комуністів практично немає: частина вимерла фізично, інші розуміють, що час комунізму в минулому. Тому треба сподіватися на здоровий глузд старшого покоління українців, які не будуть шкодувати про свою молодість, розуміючи, що повернути її неможливо.

– Під заборону потрапляють прапори і герби колишніх соціалістичних республік. Нинішні державні символи Білорусі дуже схожі на ті, які були у нас за часів СРСР. Так виходить, що білорус, приїхавши в Україну зі своїм офіційним прапором, може бути за це покараний?

– Якщо це буде громадянин братської Білорусі, то до нього буде інший підхід. Загалом, якщо закон порушуватимуть іноземці, то до них буде інше ставлення – така людина просто буде депортована з України без права в’їзду на декілька років.

– Як ви думаєте, чи скоро і в Білорусі знесуть бульдозерами пам’ятники Леніну?

– Як Польща стала прикладом для України, так і Україна повинна бути прикладом для Білорусі. Все, що робить Україна, автоматично через деякий час, повториться і в Білорусі. У політичному сенсі Україна – це льодохід, який пробиває коридор в Європу у кризі тоталітарної камуністичності не тільки для себе, а й для Білорусі, Молдови та Грузії. Тому всі ті речі, які випробовуються в Україні, з часом прийдуть і до вас, до Білорусі.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s