Київські базари: архаїка чи майбутнє?

Київ 1

Віктор Каспрук

Базари, якими так славився колись наш Київ, потроху відходять у минуле. Масове витіснення класичних київських базарів, здійснене останнім часом, призвело до докорінних змін столичного продуктового ринку.

Головною метою знищення базарів стало переформатування продуктових потоків таким чином, щоб до вартості продукції додати ще й частку чиновників, силовиків і криміналітету.

Відтак, масова заміна базарів на дорогі супермаркети стала недоброю традицією в Києві, проте ні одна з усіх попередніх київських міських влад жодним чином так і не намагалася дізнатися думку самих киян з цього важливого для них питання.

Пам’ятається популярний сільськогосподарський ринок біля станції Караваєві дачі. Проживаючи в 1960-70 роках на Чоколівці, наша родина завжди користувалася послугами цього базару. Там постійно продавалася дуже якісна і недорога продукція. Та й селянам, котрі жили вздовж фастівського напрямку електрички, було дуже зручно добиратися до базару, який знаходився буквально поруч зі станцією Караваєві дачі.

Але вже в 1980 роках якась «мудра голова» одноосібно вирішила перенести базар углиб масиву (на територію між площею Космонавтів і Севастопольською площею), а на місці сільськогосподарського ринку відкрити радіоринок.

Цілком зрозуміло, що якби тоді провели опитування громадської думки городян, то переважна більшість не підтримала б перенесення необхідного їм базару.

Аналогічна ситуація відбулася і в Академмістечку, куди ми переїхали в 1977 році. Там базар знаходився в кінці вулиці Семашка (недалеко від теперішнього проспекту Перемоги, а тоді Брест-Литовського шосе). До нього завозилася продукція з навколишніх сіл і тих, котрі знаходилися далі по Житомирській трасі, аж до Макарова.

При цьому, половину сучасного Академмістечка до 1990 року складав приватний сектор. І вся продукція з присадибних ділянок приватного сектора та садів (за дуже низькими цінами) також продавалася на базарі.

Але усе раптово закінчилося в 1986. У кінці квітня, буквально відразу ж після Чорнобильської трагедії, базар було закрито під приводом радіаційного забруднення. Спочатку говорили, що це тимчасово. Але, як потім виявилося, назавжди, бо на цьому місці вже було заплановано побудувати висотний будинок з кількох секцій. Половину його вже досить давно заселило місцеве начальство і наближені до нього особи, а половина так і стоїть вже більше 10 років недобудованою та незаселеною. Людей, котрі вклали свої кошти в побудову цих квартир, просто «кинули», і всі їхні намагання знайти хоч якусь управу на будівельних аферистів виявилися марними.

Тож чи взагалі потрібно було чіпати базар у Академмістечку?

Чи потрібне відновлення базарів?

Наразі постає питання: у той час, коли команда київського мера Віталія Кличка працює над концепцією розвитку модерного Києва, можливо, варто врахувати при цьому потребу відновлення чи будівництва нових базарів у більшості районів міста?

Це питання сьогодні зовсім не є риторичним. І воно важливе не тільки для столичного Києва, а й інших великих міст України, де й досі існує тенденція закривати базари. Чи не для того, щоб загнати таким чином споживачів у клієнти супермаркетів, які належать великому бізнесу, що наближений до владних кабінетів?

Безумовно, для функціонування малого бізнесу необхідне нормальне конкурентне середовище, і не всі ринки потрібні нині у такому вигляді, в якому вони є. Але до моменту реалізації першої умови, їх краще не чіпати. Адже яблука «з хробачком» (без хімічного протравлення) можна купити тільки на базарі.

Тим часом, хоча стихійні ринки ніяк не можна віднести до позитивів міста, та водночас вони несуть і певну соціальну функцію. Як приклад, можна навести стихійний ринок біля площі Космонавтів на Чоколівці. Як тільки не ганяли там «бабусь», але все одно на вихідні торгівля там процвітає, і від покупців відбою нема. В асортименті домашнє м’ясо, кури, яйця, овочі, фрукти.

Тому, чи не краще дещо змінити підходи до таких стихійних ринків, використавши як приклад традиції в європейських країнах при розбитті нових парків і зелених зон, коли мощені доріжки там прокладаються лише після того, коли стане ясно, які маршрути люди виберуть для себе самі? Тобто, узаконити частину стихійних ринків, попередньо переглянувши їхній статус і навівши там лад.

Бо коли виникають стихійні базари «на асфальті», то це показник того, що зі стаціонарними базарами не все в порядку. Продавець і покупець є, а от місця, де б вони могли зустрітися, немає. Хоча, потрібно зробити одне суттєве уточнення, Києву потрібні не стільки базари, як сільськогосподарські ринки (бажано криті).

Варто відмітити позитивну ініціативу київської місцевої влади щодо розширення числа районних ярмарків у вихідні дні на вулицях нашого міста. Там завжди є те, чого не купиш у супермаркетах, а головне, що немає фіксованих цін на продукти, і тому завжди цілком реально дещо «збити» озвучену попередньо ціну. Та ціни там для киян могли би бути значно меншими, якщо б зменшити збір за місце для безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції, бо це відбивається на кінцевій ціні цієї продукції для покупця.

Зараз можливість купити товар не лише у супермаркеті є великою перевагою, як і саме право вибору – можливість купувати свіжі овочі та фрукти у малого виробника і не їхати за ними хтозна куди. Багато що з цього асортименту в супермаркетах дорожче і гіршої якості, а можливість дати селянам заробити є набагато важливішою, аніж задоволення потреби власників великих універсальних магазинів додати на свої рахунки чергові десятки мільйонів гривень прибутків.

Поза тим, сільськогосподарські ярмарки виконують і суспільно значиму соціальну функцію, даючи можливість малозабезпеченим верствам населення хоч якось заробляти собі на життя. Хоча насправді заробітки у подібних сільських «бізнесменів» є мізерними.

Отже, при розробці концепції модерного Києва варто зафіксувати необхідність створення фермерських ринків. Навести лад у цьому питанні не так вже й важко. Побудувати однотипні павільйони, влаштувати збір за місце і вивіз сміття.

Суттєвою перевагою «регулярних» базарів є те, що на їхній території присутня ветеринарна служба. Тому м’ясо-молочні вироби там без перевірок до продажу не пустять, скрізь на м’ясі стоять печатки. І навіть суницю садову потрібно здавати на аналізи. На київських ярмарках немає перевірок якості, але фірми що привезли товар, мають на нього відповідні сертифікати. Отже, базари у спеціально відведених місцях, та ярмарки за участю сертифікованих виробників – це нормальні з точки зору безпеки харчування населення заходи.

Європейський досвід міських ринків

Варто згадати у цьому сенсі і європейський досвід. Так, наприклад, в Парижі на сьогодні успішно функціонують два види ринків: під відкритим небом та криті ринки. Паризькі ринки славляться своїми продуктами найвищої якості і професіоналізмом продавців, який зумовлений тим, що торговельне ремесло передається від батька до сина. М’ясо, птиця, риба, устриці, молочні продукти і квіти — все це на прилавках паризьких ринків у будь-яку пору року.

Традиція паризьких ринків – з V століття. У ті часи на острові Сіте з’явився перший ринок «Палю». Пізніше «Палю» зник, але з’явилося безліч інших ринків. І вже 1860 року в Парижі налічувався 51 ринок.

Зараз у столиці Франції понад 90 різних ринків, включаючи найстаріший критий ринок Парижа «Анфан-Руж» і ринки, які з’явилися зовсім недавно.

Обгороджений ґратчастим парканом ринок «Анфан-Руж» відкритий ще у далекому 1628 році. Він отримав свою нинішню назву через близьке сусідство із заснованим Маргаритою Наваррською притулком для сиріт, які носили червоні сукні. Тут крім лотків з овочами, фруктами і сирами, є кіоски з готовою їжею — японською, марокканською, ліванською та італійською.

Якщо ж ви хочете купувати тільки натуральні продукти, то вам на один із трьох ринків екологічно чистих продуктів: Распай, Батіньоль чи Бранкюзі.

Для парижан немає проблеми куди піти за покупками. Адже у кожному з 20 округів Парижа є свій ринок, куди ходять жителі найближчих кварталів. Криті ринки відкриті щодня, у той час як ринки під відкритим небом працюють два-три рази на тиждень зранку, зазвичай з 7 до 14.30.

Не менш цікавим є досвід ринків Барселони. У столиці Каталонії розташовано багато чудових продовольчих ринків, а якісні і свіжі продукти на них цілком могли б стати приводом для написання натюрмортів відомими іспанськими художниками. Барселонські ринки – це справжній продовольчий калейдоскоп, різнобарвна веселка павільйонів, кольори і запахи на будь-який смак.

На продовольчих ринках Барселони ви можете знайти екзотичні фрукти, рибу і морепродукти, сири, птицю, м’ясо, широкий вибір спецій, знамениту іспанську шинку і багато іншого.

Найвідоміший продовольчий ринок в Барселоні – Бокєрія. Будівля ринку займає площу аж 2.583 квадратних метрів. Її споруджено зі скла та сталі і прикрашено мозаїкою. Ринок є однією із головних пам’яток міста, вирізняється своїми вітражами і великими чавунними дверми поруч із відомою вулицею Лас-Рамблас. Ринок є дуже популярним серед туристів, він зберіг свою автентичність і чарівність. А перші згадки про нього датуються 1217 роком, коли неподалік колишньої міської брами Бокєрія встановлювали столи для продажу м’яса.

Словами важко передати весь шарм неповторної атмосфери барселонських ринків, океан різноманітності їхнього асортименту, шум і штовханину, азарт торгівлі, запахи свіжих продуктів. Навіть якщо ви бували раніше на знаменитих європейських ринках, ви все одно будете вражені побаченим. Відра маслин і оливок, барила із знаменитим іспанським вином, запах свіжоспеченого хліба з хрусткою ароматною скоринкою – ніякі слова чи фотографії навіть частково не зможуть передати усі почуття та емоції.

Реструктуризація ринків Києва

Які ж висновки можна зробити з європейського досвіду функціонування ринків для Києва? Звичайно, можна вважати, що вони є архаїкою і не мають перспективи в сучасному місті. Але досвід Європи вказує на протилежне.

Модерні ринки просто необхідні Києву. І не один, а десятки. Звісно, ті історичні місця, де були базари, мабуть, у більше половини випадків втрачені. Але частину з них цілком реально відновити.

Для цього необхідно провести реструктуризацію ринкового середовища Києва. Місця для нових базарів потрібно шукати системно і продумано. У першу чергу, їх можна знайти на незабудованих ще місцевостях у всіх районах Києва, оскільки базар — це не периферійний ринок на околиці столиці, а прямий доступ до продукції безпосереднього виробника в найближчому середовищі киян.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s