Яке воно це грецьке щастя?

Віктор Каспрук

Найближчим часом має все визначитися – наскільки Євросоюз готовий змінювати свої правила гри. Адже, у будь-якому разі, якщо Греція погодиться на компроміси (чи не погодиться) ЄС уже ніколи не буде таким, який він був до «грецької кризи».

Але навіть досягнення більшого або меншого компромісу в Європейському Союзі щодо Греції, у жодному разі не знімає основного питання порядку дня – що ж буде з Грецією далі?

Якщо відмести усі попередні твердження про вплив марксизму на грецьку політику, моральні зобов’язання погасити борги, ненапруженість роботи грецьких «тружеників», треба тільки задатися питанням – як може вижити і мати стійку економіку країна, яка вимушена імпортувати практично все?

І чи не варто самій Європі, яка своїм культурним корінням занурена в часи грецької античності, змінити парадигму підходів до Греції? Адже Греція – це країна-музей, найбільші активи якої на даний час: архітектурні пам’ятники, красиві і неповторні морські береги і в достатку сонця.

Виходячи з цього чи не пора керівництву ЄС докорінно переглянути свої підходи до Греції і віднайти її неповторне і унікальне місце серед країн Європи? Оскільки функціонально Греція з країни боржника мала б бути перетворена на країну загальноєвропейський курорт.

У такому разі, Європа мала б субсидіювати економіку Греції, яка була б націлена на використання двох своїх  основних козирів, країни-музею і місця, куди б німці, британці, норвежці, шведи, данці, фіни та жителі інших більш північних європейських держав, могли б втекти від свого холодного і сірого клімату. І не треба вимагати від греків того, на що вони потенційно просто не здатні.

Очевидно, що сьогодні Греція ніякий борг віддати не спроможна. І якщо говорити про те, чи може вона вистояти за таких складних економічних обставин, то це виглядатиме приблизно так – гордо не віддавати позичені кошти і при цьому просити ще.

Якщо ж греки віддавати позичене не будуть, економити не будуть, то в чому ж полягає вихід з ситуації?

Адже реальність є такою, що танці на вулицях Афін після проведення референдуму дуже нагадують радість імператора Нерона, коли він дивився на палаючий Рим.

Лівацьке мислення грецьких політичних еліт загнало грецький народ на крутий і небезпечний схил, від якого залишається буквально декілька кроків до прірви.

Найпечальніше те, що платити за наслідки такої розгільдяйської політики та  «проїдання» бездумно набраних кредитів ніби немає кому. Адже можна було більшість усіх цих кредитних коштів направити на розвиток інфраструктури туризму і відпочинку, але цього не було чомусь зроблено.

Та й греки не можуть  змінити свою середземноморську «розслаблену ментальність», як леопард не може змінити плями на своїй шкурі.

І хоча прем’єр-міністр Греції Алексіс Ципрас отримав після референдуму мандат на переговори з кредиторами, не можна виключати того, що грецький лідер буде діяти у цій складній ситуації, наслідуючи Путіна. Тобто щиро погоджуючись у Брюсселі з одним сценарієм, а у той же час оперативно робити протилежне.

І тут дуже важливо прослідкувати, які часові рамки будуть введенні для вирішення «грецького питання». Щоб там не сталося, але Греції належить до 20 липня внести до Європейського центрального банку платіж на и суму близько 2,5 мільярда євро за облігаціями з терміном погашення. Якщо цього не станеться, то Греції загрожує дефолт за зобов’язаннями більш ніж на 300 мільярдів євро.

Таким чином, можна з точністю стверджувати що «чистого часу» залишається не так вже і багато, вже менше двох тижнів.

Можна зробити припущення, що вибиваючи «грецьку цеглину» з монолітного фундаменту, Європейський союз ризикуватиме порушити всю струнку побудову ЄС. То ж чи «валитиме» ЄС сам себе?  Скоріш за все, що ні.

Та й, якщо відслідковувати уважно поведінку Алексіса Ципраса після референдуму, то складається враження, що він внутрішньо уже готовий до того, щоб, у тій чи іншій мірі, прийняти план кредиторів.

Таким чином виникає взагалі підозра, що референдум і усе що з ним пов’язане було тільки «політичним цирком»? Та  зовсім ні. Прем’єр Ципрас цим вирішив уникнути особистої відповідальності за прийняття такого серйозного історичного рішення, і тому вирішив розділити цю відповідальність з усім грецьким народом.

З іншого боку, подібний референдум створює небезпечний прецедент. Адже тоді в будь-яких державах-боржниках можна провести референдуми, де головним питання буде «чи варто віддавати борги», і можна не сумніватися, що так само більшість громадян цих країн вибере для себе варіант – «не віддавати».

Якщо ж припустити, що Алексіс Ципрас продовжуватиме блефувати, але робитиме вигляд, що він уже підійшов дуже близько до домовленості з Брюсселем, то що може означати для Греції дефолт і вихід з Єврозони?

Власне, глибину катастрофи важко й переоцінити. Бо коли знищене друкарське обладнання, на якому свого часу друкували колишню грецьку валюту драхму, то дуже сумнівно, щоб вдалося оперативно замовити її друк десь в якісь третій країні. Хіба що політичний прихильник Ципраса Путін масово почне завозити літаками трильйони до Греції «дерев’яних рублів».

Звісно, що існує ще й інший, фантастичний для греків шлях. Працювати, заробляти, жити по коштам, і з заробленого віддавати відсотків 10 десятиліттями. Бо кредитів їм явно ніхто вже не дасть.

Ніхто греків у рабство не візьме.  Ну будуть пенсії не 700 євро, а 200, ну і що? А там, дивись, заводик якийсь збудують, може, робочим замовлення  якесь перепаде, якщо у них реальний фонд зарплати зменшиться в три рази.

Скоріше, за все Ципрасу буде для початку знову запропоновано – зменшити витрати на утримання держслужбовців і реформувати роздуту пенсійну систему. І тільки після цього  у Брюсселі будуть готові говорити про включення процедури європейської солідарності і пом’якшення позиції ЄС щодо Греції.

У цій ситуації найгірше те, що страждатиме не грецький політичний клас, який проводив згубну для країни економічну політику, а середній клас і бідні прошарки суспільства.

Для усіх греків це буде надзвичайно жорсткий урок і поштовх до того, що потрібно вибирати не політичних популістів, а відповідальних політиків. При цьому ще й уважно стежити за їхньою діяльністю в період між виборами. Та в найгіршій ситуації опиняються грецькі пенсіонери, малозабезпечені і безробітна молодь.

Але не лише одні греки винні у тому, що з ними сталося. Реальна проблема полягає в тому, що коли європейські банки надавали такі великі кредити Греції, вони не проявили при цьому необхідної обачності і не оцінили належно, як це б мало бути, усіх можливих ризиків.

Це дуже схоже на те, як надати значний кредит неплатоспроможній людині, наперед знаючи про те, що вона цей борг не буде здатна віддати.

Банкіри дуже не люблять ризикувати своїми грошима, а тут вони чудово усвідомлювали кому дають. Зазвичай, коли банки дають «погані кредити», вони завжди роблять похибку на можливі при цьому ризики.

На що, власне, скоріше за все, і розраховувало грецьке керівництво, на автоматичне списання до 50 відсотків поточної заборгованості. Проте МВФ, ЄЦБ і Єврокомісія, намагаючись отримати 100 відсотків грецького боргу, лише ще більше заганяють Грецію у глухий кут.

Зрозуміло, що банкіри не звикли і не хочуть втрачати, а банки не готові прийняти весь удар на себе. Однак, важко повірити у те, що коли кредитори готували до видачі Греції кредитів, вони не розуміли того, які великі проблеми існують у грецькій економіці.

Й коли вони нині скаржаться, що в Греції найнижча ставка податків і зборів в  Європі, і при цьому надмірно щедрі пенсійні плани, можна їм нагадати, що усе це існувало до того, коли банки видавали кредити. І фіксація всіх цих проблем мала була б бути врахована банкірами під час підготовки видачі кредитів Греції.

Греки усі ці кредити успішно  профукали, зате пожили в свій час у своє задоволення. Тепер питання лише в тому, хто за усе це задоволення має заплатити.

Так що далі? Але з поведінки Алексіса Ципраса можна зробити припущення, що греки знають щось таке позитивне для себе, чого не знають інші, тому й не дуже переймаються. Чи просто вони навіть уявити собі не можуть, що Європа у результаті зможе їх «послати». За 30 років вони звикли «доїти» європейців, а це ціле покоління.

Та ситуація складається таким чином, що у греків є три реальні шляхи:

1. Залишити євро і виконувати план Євросоюзу

2. Ввести драхму і проводити розумну політику в економіці

3. Ввести драхму і продовжувати в нинішньому дусі

Перші два дають хороший результат, простіше кажучи драхму можна і не вводити, а просто робити те що говорять з Брюсселя. У третьому випадку буде глобальногрецька катастрофа.

Можна зробити висновок: той жорсткий план виходу з кризи, який запропонував Греції Євросоюз і МВФ – це відповідник плану реанімації лікарями дуже хворої людини, яка в іншому разі просто не має шансів вижити. Тому те, що Греція пручається з усіх сил подібній реанімації лише затягує в часі хворобу «грецької кризи»…

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s