Китай: подивіться на Путіна і не зробіть тих же помилок

Віктор Каспрук

Китай – феноменальна держава. Поєднувати комуністичний політичний режим та ринкову економіку, так довго і настільки повно, досі ще не вдавалося нікому. Адже радянський досвід НЕПу й «перебудови» були обмежені в часі ліченими роками, а досвід кількох десятиліть поєднання комуністичної ідеології з ринковою економікою таких країн, як Югославія, був обмежений у глибині та масштабах економічної «ринковості».

Проте ґвалтування законів економіки і її ручне управління не могло тривати вічно. Акції на китайському фондовому ринку впали на 30% протягом трьох тижнів, сотні фірм призупинили угоди через побоювання, що спад може перекинутися  на інші ринки. За даними експертів, з 12 червня по 8 липня фондовий ринок Китаю  втратив 3,9 трильйони доларів, тобто більше третини капіталізації. Адже можна зупинити формування мильних бульбашок, але неможливо зупинити їх лускання.

Вперше уряд втратив здатність керувати економікою Китаю. Фактично після більше 30 років втілення в життя заповітів Ден Сяопіна, ідея поєднання комуністичної ідеології в політиці і капіталізму в економіці почала сильно пробуксовувати.

Комуністична партія не врахувала одного – фундаментальні закони економіки неможливо ні призупинити, ні скасувати указом згори. Тому монополія КПК на владу нині входить у гостре протиріччя з тією економічною системою, яка трималася на фондовому ринку, що був майже герметично замкнутою системою.

Можна лише пригадати, що близько року тому економісти вже попереджали китайське керівництво про можливу кризу. Але тоді чомусь до них не прислухалися. Адже, крім всього, великою проблемою є ще й розмір тіньового банківського сектору, який неконтрольовано надає  нерегульоване ризиковане кредитування.

Та в середу, 8 липня, лише в Шанхаї фондовий ринок впав більш ніж на 8 відсотків. У результаті різкого падіння, принаймні 1249 компанії припинили торгівлю на біржах материкового Китаю, на які припадає 43 відсотків від загального обсягу пропозицій.

І вільне падіння на китайських фондових ринках може бути сигналом про те, що на горизонті маячить фінансова криза, яка може стати куди більш серйознішою аніж у Греції.

Ситуація, котра склалася, змусила центральний банк Китаю заявити, що він буде підтримувати стабільність на фондовому ринку і остерігатися системних та регіональних фінансових ризиків. Але чи довго може протривати така рукотворна «стабільність»?

Варто звернути увагу на збіги негативних чинників, котрі починають загрожувати світовій економічній стабільності. Це явне уповільнення економіки Єврозони через повзучу кризу в Греції, на даний час Китай втрачає трильйони доларів на фондовому ринку, а країни-члени ОПЕК втрачають мільярди через різке падіння цін на нафту. Таким чином, кризова ситуація в світі наростає, а це є досить тривожним викликом з яким зіштовхується світова спільнота.

Бульбашка капіталізації китайського фондового ринку стрімко зросла за останні місяці на 150%. Це подавалося як безумовний успіх китайського керівництва, а зараз ринок повертається до рівня, який був у березні 2015 року. От що буває, коли грати в політику з економікою. І вплив цього може відчуватися по всьому світу.

Однією з причин нинішньої критичної ситуації є і те, що за останні 15 років Китай витратив величезні суми на розвиток інфраструктури, нехтуючи потребами сільського господарства і сільського сектора.

А деякі проекти, як, наприклад, прокладання швидкісної залізниці до Тибету, явно носили не економічний, а політичний характер. Економічний сенс подібних проектів розглядався у останню чергу.

За швидкої індустріалізації останніх десятиліть більшість працездатних чоловіків переїхали до міст, працюючи там на промислових підприємствах та будівництві. У результаті чого сільськогосподарські роботи виконуються жінками, що призводить до стрімкого зростання цін на продовольче зерно.

То ж виникає питання, чи не знаходиться сьогодні Китай на порозі Великої депресії? Адже якщо сьогоднішні тенденції залишатимуться без змін, то це спонукатиме великих і середніх інвесторів триматися подалі від китайського фондового ринку і притримувати свої грошові запаси на чорний день.

Та в Компартії не хочуть зрозуміти, що вони не здатні контролювати людські емоції і психологію, навіть кидаючи кошти на фондові ринки. Необхідно контролювати системно основоположні умови, які викликають страх і паніку, а не кидати гроші, сподіваючись на те, що ситуацію вдасться швидко виправити.

Втім, виникають питання: наскільки китайська криза може позначитися на загальносвітових розкладах в політиці і економіці? Як вона здатна вплинути на Російську Федерацію, ЄС, США, а відтак і на Україну?

Тут варто звернути увагу на те, що Путін на саміті в Уфі країн БРІКС, сидів аж чорний, а міністра закордонних справ Лаврова іноді аж пересмикувало. Відповідь тут може бути тільки одна: Путін дуже розраховував на отримання позик від китайського керівництва, а тут Сі Цзіньпін дав йому чітко зрозуміти, що ні на ніякі фінансові вливання з боку Пекіну в російську економіку Москва не може розраховувати.

Інформаційний бум навколо грецької кризи створив суспільну думку, що вона є набагато небезпечнішою, аніж криза, котра розвивається в Китаї. У той час, як кризові події в Китаї потенційно є куди більш небезпечними.

Образно кажучи,  китайська «порохова бочка» може отримати удар від «грецької блискавки». Бо якщо економічні умови в Європейському союзі погіршаться, то це здатне призвести до зниження китайського експорту до цього регіону.

Для США, з одного боку, певне послаблення Китаю було б теоретично вигідним. Адже, останнім часом, Пекін дозволяв собі дуже нахабно поводитися з американськими союзниками в Південно-Східній Азії.

Та з іншого боку, розвиток цієї кризи означав би гіршу керованість Китаю, а значить і створення ситуації потенційної нестабільності в країні з більше ніж мільярдним  населенням.

Для України ж китайська криза несе небезпеку, в основному, через призму зближення Києва з Європейським союзом. Оскільки українські еліти і суспільство все більше пов’язують своє майбутнє і свої дії з Брюсселем, а на отримання якихось кредитів від Пекіна (за кризової там ситуації) навряд чи можна розраховувати.

Яким же може бути прогноз подальшого розвитку ситуації в Китаї? Можна припустити, що час безперебійного функціонування системи взаємної урівноваженості, яку створив Ден Сяопін, добігає свого кінця.

І виходячи з основоположних передумов лібералізму в економіці, якщо дивитися глобально, Китай не може бути стабільною структурою. Бо в ньому нині поєднані дві непоєднувані течії: ліберального підходу в економіці і авторитаризму та диктатури в державному правлінні.

Подібні конструкції не можуть функціонувати довго і мають попасти в один із рівноважних станів: соціалізм + диктатура чи лібералізм + демократія.

Тобто або завалиться економіка і свободи будуть згорнуті до ще більше соціалістично обумовленого мінімуму, або відбудеться демократична революція і з політичної сцени буде зметена компартія.

З огляду на те, що Китай є найбільшою за населенням країною і однією з найбільших світових економік, світову спільноту сьогодні непокоїть прогноз розвитку китайської кризи. І не лише з цікавості – «греції» розміром в майже мільярд чотириста мільйонів населення світова фінансово-економічна система просто не втримає…

Проте уже зараз з цілковитою впевненістю можна сказати, що розвиток кризи в Китаї і подальший шлях цієї великої країни цілком залежать від тих рішень, котрі найближчим часом прийме влада Китаю. Наявні два стратегічні сценарії розвитку подій.

Перший сценарій: китайське керівництво продовжить колишній політичний курс і усі зміни торкнуться лише методів та напрямків «закручування гайок» – боротьби з корупцією (в галузі суспільно-економічній) та боротьбі з право-лівими (в галузі політичній).

Системна криза в Китаї поглибиться і країна невідворотно увійде не лише в «Велику депресію», а й пройде шлях колишнього СРСР. Тобто пройде саме той шлях, котрого наразі найбільше бояться нинішні еліти Китаю

Другий сценарій: еліти Китаю встигнуть дослухатися порад експертів та історії і проведуть реальні реформи в економічній та політичній галузі – запровадження ліберальних та демократичних моделей, інституцій та законів.

Тоді Китай увійде замість кризи в період реформ і, з часом, стане однією з провідних в економічному та політичному сенсах світових потуг.

Проте це буде вже не комуно-тоталітарний, а ліберально-демократичний Китай. Китай схожий на сьогоднішній Гонконг та Шанхай, де рівень економічного та соціального розвитку не поступається Європі та Сполученим Штатам.

Вибір за елітами Китаю. Нещодавно, в історичному вимірі, такий вибір був і у Росії. Вона ним вчасно не скористалася. Так що найбільш слушною порадою китайським елітам сьогодні може бути – «подивіться на Путіна і не зробіть тих же помилок, удачі вам».

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s