Троянський кінь для Президента?

“День”, 12 жовтня, 2015 

Віктор Каспрук

На днях українські ЗМІ бадьоро звітували про те, що Верховна рада 8 жовтня прийняла за основу законопроект №2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». А також про те,що депутати прийняли за основу законопроект № 2507А, у якому  пропонується визначити умови та порядок виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку.

«Треба щось робити» – так звучить один з основних аргументів прихильників реформи, адже ситуація з виконанням рішень зараз катастрофічна. Приватні виконавці, мовляв, дозволять прибрати бюрократію та отримати виконання відповідного рішення в короткі строки. На відміну від державних виконавців, в яких нема ні часу, ні бажання виконувати деякі рішення, у приватних буде відповідна можливість.

Ця частина експертів вважає, що реформи потрібні вже зараз, тому що гірше вже нема куди, най розповсюдженіший аргумент – «Ніхто не може сказати, що виконавча служба працює добре. Ніхто не може сказати, що вона взагалі працює».

З іншого боку, існують експертні думки, що за допомогою приватних виконавців по суті будуть легалізовані колектори, а розподіл на державних і приватних виконавців та різні системи оплати, на думку деяких учасників дебатів, може призвести до появи справ, за які ніхто не захоче братись.

Деякі фахівці, зокрема Олександр Кузь, екс-директор Департаменту державної виконавчої служби побоюється перетворення приватних виконавців на кишенькові служби при банках та олігархах.

Так що – все далеко не однозначно. Сама  ініціатива проведення саме цього закону виглядає дещо дивною. Та й історія цього документу досить цікава.

В серпні сам Президент України Петро Порошенко зареєстрував у парламенті законопроекти № 2506а, 2507а, 2508а, якими в Україні запроваджується інститут приватних виконавців та затверджується нова редакція Закону про виконавче провадження.

Законопроект підготовлено Центром політико-правових реформ. Сам центр аргументує необхідність приватних виконавців наступним чином. Середній відсоток виконання по виконавчим документам становить менше 25%. Україна займає одне з перших місць за зверненнями до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушеннями прав людини на стадії виконання судових рішень (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.).

Аргументація, з формальної точки зору, особливо з точки зору тих, хто ніколи не жив на наших теренах, досить суттєва і благородна.

Проте давайте опустимося на грішну і багатостраждальну українську землю. Чи маємо ми зараз законодавство, правову систему, правоохоронні органи та держану систему в цілому, котрі відповідають європейським нормам? Чи несуть в своїй суті згадані законодавство, правова система, правоохоронні органи та держана система в цілому стосовно суспільства в цілому і кожного громадянина зокрема, функцію сервісну, а не репресивну?

Відповідь відома. Наразі наші вітчизняні законодавство, правова система, правоохоронні органи та держана система в цілому є Франкенштейном, зліпленим з абсолютно репресивних совково-сталінської та кучмівсько-олігархічної систем-відповідників. Тому апеляція до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. з боку спеців Центру політико-правових реформ є цинічним перекручуванням фактів або кричущою некомпетентністю. Адже говорити про збільшення відсотку виконання вироків існуючої репресивної системи – те саме, що боротися за збільшення ефективності крематоріїв Бухенвальду та Освенціма.

Лише демонтувавши до кінця репресивну потвору вітчизняної держаної влади в цілому і її репресивну «правоохоронну» систему, можна починати розробляти концепції збільшення ефективності виконавчої служби. Державної чи якоїсь іншої – це вже другорядне питання. Головне – виконувати рішення правосуддя, а не кривосуддя печерських судів. Вітчизняна Феміда з личиком кивалових і їх поплічників не має права на існування, а не те, щоб на примусове виконання своїх рішень. Революція Гідності відібрала у них це право і будь-які спроби реставрації є контрреволюцією і спробою розхитати основи демократії та державності в Україні.

Коли виникає подібна ситуація, важливо поставити питання – «кому це вигідно?». Відповідь – українському олігархату та російській путінській владі. Очевидно, що найбільшими суб`єктами лобіювання «троянського коня» – закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» є саме український олігархат та російська путінська влада. Оскільки для України, суспільства, влади і самого Президента Петра Порошенка – це бомба, що детонує наступну революцію, гарантує хаос і зупинку справжніх європейських реформ, котрі і так ідуть з натугою.

Питання стосовно того хто саме і навіщо підсунув Президенту Порошенку на лобіювання цього правничого трояна – доволі цікаве. Проте для українських громадян і суспільства важливим є питання не «хто винен», а «що робити».

Підказку дає літературна класика – «несуразність вітчизняних законів компенсує те, що їх ніхто не виконує». Вірно, як і півтора століття тому. Середній відсоток виконання по виконавчим документам менше 25% – для нинішнього стану правничого поля – забагато. Не можна в жодному разі імплементувати закон «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Загалом, необхідно оголосити мораторій на будь-які косметичні «покращення» репресивного державного механізму, особливо його силових структур, на будь-які косметичні “покращення” репресивного законодавства. Лише їх повна і цілковита заміна надасть підстави для покращення роботи виконавчої служби, якщо нова виконавча служба європейського зразка потребуватиме таких покращень.

Найкращий вихід, котрий допоможе уникнути непотрібних суспільних збурень і зберегти обличчя ініціатору закону – це наступне.

Перше – ініціювати відкладення прийняття закону до опрацювання і відпрацьовувати його до часу докорінної зміни владної системи.

Друге – накласти вето на виконання усіх рішень існуючої репресивної судової системи – до часу, коли буде створену нову судову систему сервісного типу. Як виняток – можливе виконання рішень судів, котрі стосуються злочинів, скоєних владою та її приспішниками проти громадян в період Революції Гідності.

І з вказаними кроками, як і з заміною державної системи на європейську, сервісного а не репресивного типу, не варто зволікати – є для цього усі підстави – у Президента і його влади буде час провести форми, а не повторювати шлях свого попередника.

http://www.day.kiev.ua/uk/blog/polityka/troyanskyy-kin-dlya-prezydenta

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s