Венесуела: “мадурики” можуть програти

«Дзеркало тижня. Україна» №47, 4 грудня 2015

Віктор Каспрук

13 суддів Верховного суду Венесуели погодилася залишити свої посади за рік до завершення терміну повноважень. Цим виконавча влада президента Мадуро, наближаючись до парламентських виборів 6 грудня, прагнула замінити вибулих суддів на лояльних до себе. 

Маневр примітивний, однак чавесисти сподіваються, що він спрацює. Адже це вперше політичні спадкоємці Чавеса визнають за собою можливість втратити після виборів контроль над Національними зборами. І вони не помиляються: опитування свідчать, що опозиція здатна виграти.

Так, за даними недавнього соціологічного опитування, проведеного Венесуельським інститутом аналізу даних (IVAD), 43% респондентів заявили про свій намір проголосувати за опозиційну коаліцію “Круглий стіл демократичної єдності” (MUD), а 27,8% — за правлячу Єдину соціалістичну партією Венесуели (ЄСПВ).

Тим часом 11,3% респондентів мають намір проголосувати за “незалежних” кандидатів, тоді як 11,3% не відповіли на запитання, чи братимуть участь у голосуванні.

До виборчих списків включено майже 19,5 млн венесуельців, які обиратимуть 167 депутатів до Національних зборів. Вибори у Венесуелі відбудуться на 87 виборчих дільницях.

Проте день у день через засоби масової інформації в країні нагнітається страх і гіпертрофоване використання образу Уго Чавеса та соціалізму в спробі створити ілюзію благополуччя на тлі руйнівної економічної кризи.

Якщо венесуельські виборці справді проголосують так, як свідчать опитування, то парламентські вибори можуть стати фатальним днем в історії перебування чавесистів при владі.

Чавес вважав, що передав своє президентство Мадуро надовго. Але він не врахував одного — його наступник був сумлінним виконавцем його волі, і не більше.

Сам Уго Чавес мав потужний сплав харизматичного лідерства, а керований ним уряд управляв на власний розсуд установами та державною скарбницею. Він міг перемагати своїх супротивників, спираючись на соціально значущі програми, які насправді були одним із видів підкупу виборців.

Тепер же виборців не вдасться провести красивими обіцянками і подачками. Вони бачать, до чого призвели всі “програми” чавесистів, а невпинне погіршення економічної ситуації не дає Мадуро можливості маневрувати.

Можна спрогнозувати, що коли опозиції вдасться здобути кваліфіковану кількість голосів виборців, то вона отримає понад 100 зі 167 місць у парламенті. Перемога ж зі 111 голосами здатна змінити політику уряду, конструкцію виконавчої влади і навіть спровокувати референдум щодо правління Мадуро.

У гіршому для себе разі, якщо опозиційні сили виборють лише просту більшість із 84 депутатів, то й тоді зможуть позиціювати себе як противага президентові. Це дасть опозиції можливість контролювати бюджет країни та ініціювати розслідування корупції й незаконного обігу наркотиків до яких причетні урядовці.

Таким чином, на виборах 2015 р. поставлено на карту майбутнє Венесуели і можливість покласти край гегемонії чавесистів у політиці.

Але після перемоги опозиції доведеться згадати, що термін перебування в президентському кріслі Ніколаса Мадуро спливає аж у січні 2019 р. Що армія, спецслужби та чиновницький апарат замкнені прямо на президента. Що проста арифметична більшість у парламенті зовсім не означає бажання чавесистів ділитися з опозицією владою.

Крім того, не слід забувати, що Мадуро має можливість підключити такий дійовий чинник, як адміністративний ресурс. І на місцях (особливо в глибинці) волевиявлення венесуельців може бути “відкоректоване” на користь правлячого режиму. У такому разі уряд просуватиме ідею, що, незважаючи на його поразку, опозиція не отримала стільки голосів, як очікувалося.

Та найголовніше для опозиції — показати, що більшість населення країни не згодна з діями уряду і не має наміру далі терпіти його недолугу діяльність.

Змінивши політичну динаміку, опозиція зможе блокувати зловживання владою режиму Мадуро і різко поставити питання про необхідність викорінення корупції та протекціонізму у венесуельському суспільстві.

Після 6 грудня у Венесуелі буде новий законодавчий орган, який матиме найвищу легітимність, оскільки його представники — всенародно обрані. На відміну від інших гілок влади, що перебувають під контролем уряду.

Першочерговим завданням опозиції в парламенті буде розгляд питань про необхідність реалізації заходів для подолання тяжкої економічної кризи, корупції, кризи надання послуг в охороні здоров’я, дотримання у Венесуелі прав людини та вирівнювання інституційного дисбалансу.

Крім того, венесуельські парламентські вибори слугуватимуть таким собі референдумом про продовження перебування Мадуро на президентській посаді: їх результат покаже, чи підтримують громадяни Венесуели таку владу.

Дуже важливими є також зовнішні чинники грудневих виборів. Бо, хоча впродовж 16 років Чавес і його наступник домінували в національній та латиноамериканській політиці, політичний цикл лівих урядів, схоже, добігає кінця.

Президент Ділма Руссефф і її Робітнича партія втрачають популярність у Бразилії, в Аргентині (у другому турі президентських виборів) переміг кандидат від правоцентристської опозиції Маурісіо Макрі, а донька Альберто Фухіморі — Кейко Фухіморі має намір боротися за посаду президента Перу в 2016 р.

І, хоча всі ці зміни безпосередньо між собою не пов’язані, вони вказують на менш сприятливу атмосферу для продовження ганебної політики уряду Мадуро щодо опозиції.

Та є в мадуристів у запасі ще один сильний козир, який у разі перемоги опозиційної коаліції вони можуть застосувати: це підконтрольна режимові судова система. Уряд може (як це робив свого часу й Чавес) шляхом відпрацьованих юридичних махінацій сховатися за судову систему. Створивши таким чином “контрольно-пропускний пункт”, щоб зупинити будь-які зміни і реформи.

Зрештою, вже тепер світову спільноту мав би насторожити той факт, що режим Мадуро не дозволив присутність на виборах авторитетних міжнародних спостерігачів від Організації американських держав та Європейського Союзу. Натомість Венесуела прийматиме тільки делегацію своїх “виборчих товаришів” від Союзу південноамериканських націй (УНАСУР) — установи, приїзд представників якої буде нічим іншим, як виборчим туризмом.

Уже тепер можна говорити про цілу низку порушень виборчих правил, які виходять далеко за межу масового використання державних коштів урядовими кандидатами. Це і державний контроль над ЗМІ, і залякування виборців, і “дискваліфікація” лідерів опозиції, які працюють для виборів, та ув’язнення одного з них — Леопольдо Лопеса.

Донедавна були побоювання, що Мадуро скасує вибори, на яких його прихильникам не світить перемога. Але тепер уже надто пізно. Мадуро мусить враховувати широкі антиурядові настої, можливість соціального вибуху та міжнародного осуду у тому разі, якби він наважився на такий крок.

Швидше за все, Мадуро вирішив дочекатися результатів виборів, а вже потім, коли світ дивитиметься в інший бік, здійснити переворот — щоб не дозволити Національним зборам Венесуели ініціювати розслідування корупції та незаконного обігу наркотиків..

Він може спробувати взяти під свій контроль новий парламент, або намагаючись підкупити частину опозиційних законодавців, або ж шукаючи шляхи для їх дискредитації.

Однак зробити це буде не так просто. Зі зниженням світових цін на нафту Мадуро може забракнути грошей для купівлі лояльності всередині й за межами країни.

Однак принциповим моментом є те, що Венесуела (в рамках правління Чавеса і тепер Мадуро) — це, фактично, модернізоване самодержавство, де вища влада використовуватиме будь-які доступні їй методи, щоб виграти і продовжити в часі своє існування. Тому було б великою помилкою очікувати зміни парадигми функціонування нинішнього політичного режиму шляхом виборів.

Імовірно, Мадуро спробує сфальшувати результати виборів (заявивши, що результати екзит-полів були навмисне підтасовані опозицією) або ж просто їх ігноруватиме. Це неважко зробити з допомогою так званих венесуельських законів. При цьому жодна латиноамериканська країна не втручатиметься й не засуджуватиме таких кроків.

У своєму коментарі для “Дзеркала тижня. Україна” політологи зі столиці Венесуели Каракаса брати-близнюки Луїс Альберто і Хосе Альберто Лопес Рафасчіері наголосили: “Почнемо з того, що ми не очікуємо перемоги опозиції, незважаючи на всі опитування суспільної думки, які передбачають зміни на користь опозиційної коаліції “Круглий стіл демократичної єдності”. Проте у разі перемоги опозиції на парламентських виборах Мадуро буде реагувати так, як колись його партія, зазнавши поразки на інших важливих виборах — мера Каракаса. Він може використати свої можливості й декретом наділити більшими повноваженнями інші установи та осіб, щоб придушити владу Національних зборів. Мадуро сказав, що буде готовий “управляти людьми на вулицях за підтримки військових”. Мадуро не потрібно використовувати зовнішню військову інтервенцію, щоб підтримати свій уряд. Йому підпорядковані всі венесуельські державні установи, більшість засобів масової інформації, воєнізованих формувань, і в нього достатньо зовнішніх союзників, які маскуватимуть будь-які зловживання чи репресії”.

Тож чи може визріти після грудневих виборів у Венесуелі передреволюційна ситуація? Такі речі важко прогнозувати наперед. Революційне збурення може виникнути спонтанно й несподівано. Сформуватися в точці біфуркації внаслідок якихось, навіть мізерних, сплесків, що здатні швидко привести до потужного вибуху всенародного невдоволення…

http://gazeta.dt.ua/international/venesuela-maduriki-mozhut-prograti-_.html

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s