Янукович готується очолити Україну №2?

Віктор Каспрук

Озвучення ідеї Януковича, що він хоче повернутися в політику дивним чином співпало з зачисткою діючого керівництва, так званих, ДНР і ЛНР.

І тут варто звернути увагу на статтю «Зачистка вошла в финальную стадию», яку днями надрукувала російська «Новая газета». Яка на основі інформації з обізнаних джерел, інформує, що  на зміну ватажкам терористичних угрупувань прийдуть  політики і бізнесмени з близького оточення Януковича, котрі свого часу разом з ним втекли до Росії.

Це наштовхує на думку, що Путін придумав для України новорічний сюрприз, вирішивши організувати на окупованих територіях ще одну «Україну» на чолі з колишнім президентом Януковичем.

Янукович у кріслі президента – це було велике приниження для України, і не потрібно сумніватися у тому, що тепер Путін хоче принизити українців ще більше.

У такому разі, можна припустити, що в Кремлі вирішили реалізувати план, за яким вирішено організувати щось на кшталт Східно-Української Республіки (СУР). Після чого спробувати законсервувати ситуацію там на довгий час і чекати підняття цін на нафту та нового розквіту могутності Російської Федерації.

А вже потім (з позиції сили) намагатися добиватися об’єднання цієї СУР з тією частиною України, котра знаходиться під демократичним управлінням.

Звичайно, тут відразу ж можна заперечити, що Янукович і його оточення знаходиться в Україні під слідством за економічні злочини.

Але для Москви це немає жодного значення. Хоча чи не тому на переговорах у Мінську так посилено обговорюють питання про амністію, що Янукович через Кучму намагається «виторгувати» й собі амністію?

Не виключено, що якщо Путін поставить Януковича керувати подобою України №2, то до його планів входить переведення військової конфронтації Росії з Україною в русло протистояння вже між двома частинами України. Які, у подальшій перспективі, мали б вже самі між собою домовлятися.

Путінські маневри вказують на те, що кремлівці гарячково шукають хоч найменшу можливість будь-яким чином звільнитися від санкцій Заходу.

Тому вони будуть просувати байдуже які варіанти (але ті, котрі б не потребували виведення російських військових і «ополченців» з теренів України), щоб перевести конфлікт в Україною у внутрішньо-українське русло.

Власне, скоріше за все, Кремль від самого початку вторгнення до України, планував посадити «міжгірського втікача» на «звільнені» території.

Але щось цьому дуже завадило. Чи самі землі, відвойовані в українців виявилися занадто куцими для політика такого «рангу», як Янукович, чи Москва серйозно було впевнена у тому, що Київ дуже швидко впаде під російським натиском і тому немає сенсу «саджати» його на половинчастий «престол».

Зрозуміло, що таку Східно-Українську Республіку ніхто в світі не визнає, так само, як і ДНР і ЛНР, але для Путіна це не дуже важливо. Адже вводячи до переговорного процесу нове «територіальне утворення», він тим самим нібито запрошує усі зацікавленні сторони російсько-українського конфлікту почати переговори нібито з чистого листа.

Крім того, не можна виключати й того, що переговори можуть бути перенесені у 2016 році з Мінську в інше місце. І якщо Кремлю таки вдалося б проштовхнути ідею переговорів начебто між двома Українами, то він міг запропонувати в подальшому проводити їх в Москві чи Санкт-Петербурзі.

Але коли б Росії таки вдалося призначити Віктора Януковича «президентом» відколених від українського материнського тіла частин східних областей, то тут виникає для путінців нова проблема. Він дуже хоче повернутися в колишнє крісло президента, і одночасно дуже боїться України, де його ніхто більше і бачити не хоче.

То що ж робити в такому разі? Адже Путін навряд чи погодиться, аби Янукович «правив» з Підмосков’я або Ростова.

Але що робити й українцям? Оскільки вигнати в Донбасу російських військових і сепаратистів (навіть якщо вистачить на це сил), Росія не дасть поки не видихнеться остаточно економічно у протистоянні із Заходом.

Не виключено, що Путін може виношувати план запропонувати західному світу після проголошення подоби Східно-Української Республіки, безстрокове перемир’я типу корейського.

Після чого визначається демаркаційна лінія розмежування між сторонами конфлікту і столицею СУР проголошується місто Донецьк.

У такому разі, Віктор Федорович стає засновником президентської династії Януклінгів і всі подальші переговори про об’єднання двох Україн мають офіційно проходити між Києвом і Донецьком.

СУР почне висувати вимоги Києву, за умови виконання яких вони будуть готові повернутися до України.

Серед них, напевне, вони захочуть, щоб Україна виплачувала пенсії їх інвалідам, які приймали участь у війні та вбивали українців. А може ще й вимагатимуть для них і статусу «учасника бойових дій».

Або ж стане домагатися закріпити в українському законодавстві, що на території Східно-Української Республіки (в разі її приєднання на правах автономного утворення до України), в діловодстві і всіх сферах життя функціонування російської мови є обов’язковим.

А вивчення української мови в школах і вишах допускається лише в разі згоди на це батьків учнів чи безпосередніх заявок від самих студентів.

Очевидно, що подібні умови є неприйнятними для України, як і нереальними є сподівання на те, аби всі, хто приймав участь у терористичній діяльності на українській території перемістилися назад до Росії, а ті, хто залишилися, були б позбавленні громадянських прав (постійно чи тимчасово) і пройшли процедуру своєрідної фільтрації.

Проте, одним із найбільш оптимальних шляхів вирішення «донецького питання» (після ослаблення Росії), може стати програма переселення з Донбасу тієї частини етнічних росіян, котрі не бажають жити в Україні і за її законами, на територію Російської Федерації.

Таким чином, мала б бути створена Загальноєвропейська програма переселення етнічних росіян до Росії, яка б гарантувала добровільним переселенцям фінансові компенсації і можливість достойно облаштуватися на новому місці.

По суті, це є єдиним реалістичним шляхом повернення окупованих Росією територій назад до складу України.

З іншого боку, в України може вийти хорватський варіант боротьби за свою незалежність. Якщо ми зможемо протриматися, як вони 4 роки (при тому, що 1,5 вже пройшло, і ще 2,5 залишається).

Сподіваючись на те, що демократичному світу вдасться «додушити» російську економіку і Москві вже після цього буде не до агресії щодо України.

Водночас гра Москви з можливим поверненням Януковича означає, що Росія з усіх сил прагне позбутися міжнародних санкцій шляхом переведення війни в Донбасі в суто внутрішньо український громадянський конфлікт та найскоріше надання правосуб’єктності російським маріонеткам, заради нібито настання довгожданого миру.

Хитрий хід Кремля полягає в тому, що до цього у нас був тільки зовнішній агресор, тепер же пропонується створити внутрішнього ворога і почати з ним домовлятись про примирення.

Тому будь-яке погодження вести справу на пряму утворенням Україна №2 є хибним і помилковим шляхом. Адже це могло дати можливість Путіну довести правильність своєї доктрини, котра полягає у тому, що агресія РФ проти України є нічим іншим, як громадянською війною.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s