Повернення США на Кубу

Віктор Каспрук

Президент США Барак Обама оголосив, що 21 і 22 березня відвідає Кубу з дружиною Мішель. Це перша за 88 років поїздка діючого президента Америки в цю країну. Останній раз президент США Калвін Кулідж відвідував Кубу  у 1928 році.

З формальної точки зору, ця подія щодо своєї значимості цілком може стати в один ряд з руйнуванням Берлінського муру, чи падінням Залізної завіси. Але в дійсності це лише перший крок на шляху до можливих позитивних змін на Кубі. Оскільки, у той час, коли вільний світ подав руку порозуміння політичному клану Кастро, люди на «Острові Свободи» все ще перебувають в «ланцюгах» комуністичної диктатури.

Очевидно, що Барак Обама збирається зарахувати налагодження стосунків з Кубою в актив історичних здобутків свого президенства. Американцям потрібно було змінити тактику ставлення до Куби, оскільки санкції не принесли бажаного результату. Хоча, коли президент США їде в гості до братів Кастро, це може виглядати, як надання легітимності владі, котра явно не квапиться відмовлятися від своїх репресивних звичок і не поспішає проводити реформи у сфері прав людини.

З іншого боку, відкриття туристичних можливостей для громадян США, в перспективі, здатне привести на Кубу 2 мільйони американських туристів. А це може принести не лише значні доходи, але й відкриє необхідність залучати великі компанії для збільшення виробництва харчових продуктів та організації рівня послуг, які б могли задовольнити вимогливих туристів з півночі.

Початкові зміни обов’язково будуть відчутними. Це зростання принесе не тільки нові робочі місця для кубинців, але й видиме поліпшення рівня їхнього життя.

Крім того, щоб переправити 2 мільйони американських туристів на Кубу потрібно буде підключити до цього авіакомпанії, що, в свою чергу, призведе до залучення значних інвестицій для реконструкції і розширення аеропорту в Гавані.

Туристи з США люблять купувати сувеніри в країнах, у яких вони перебувають, а це також принесе чимало грошей в кубинську економіку і створить додаткові робочі місця для місцевих жителів.

Безперешкодний експорт з Куби знаменитих сигар та рому до Америки, в перспективі може потягнути на декілька мільярдів доларів. Проте, парадоксальність цієї ситуації полягає у тому, що отримані таким чином кошти (принаймні поки що), в основному підуть на підтримання режиму братів Кастро.

Також, якщо порозуміння між Вашингтоном і Гаваною просуватиметься далі, то це відкриє можливість для американських компаній перемістити частину свого виробництва на Кубу, де є дешева робоча сила.

Якщо ж розглядати політичну складову візиту Обами на Кубу, то зрозуміло, що в самого президента залишається вже не так багато часу перебування на своїй посаді, але подібний візити лідера наддержави, можливо, варто було б використовувати в якості своєрідної нагороди за істотні зміни в політиці. А режим Кастро не зробив достатньо в галузі реформ політичних прав і прав людини, щоб заслужити цей візит.

Водночас, не варто забувати, що Куба є останнім залишком Холодної війни і всього того ірраціонального страху, який прийшов з нею.

Тому можна зробити припущення, що в час, коли путінська реваншистська Росія намагається добитися силовими методами зміни світового порядку, американці почуватимуть себе куди спокійніше, коли буде усунена будь-яка можливість для Кремля повторити авантюру СРСР з розміщення на Кубі балістичних ракет з ядерними боєголовками.

А знаючи про те, як любить Путін повторювати стратегічні ходи своїх попередників, зовсім не можна виключати того, що американська розвідка могла отримати секретну інформацію про те, що московські вповноважені емісари вже зверталися до Гавани з такою «вигідною» пропозицією.

Також можна припустити, що вашингтонські стратеги вирахували, що найкращий спосіб «завалити» комунізм на Кубі – це нормалізувати з нею відносини. Звичайно, не зовсім зрозуміло, чому це не було зроблено років 30-40 тому. Адже, у такому разі, коли американці змогли їздити на Кубу, а кубинці мали шанси відвідувати США, американські впливи не дали б можливості законсервувати там свою владу клану Кастро аж на 57 років.

Між тим, відновлення відносин з Кубою буде вигідним обом країнам. Американські фермери отримають новий ринок для продажу зерна і побутових товарів, а кубинці зможуть поставляти своєму великому сусіду тростинний цукор та екзотичні фрукти.

Однак, якщо зближення з Кубою відбуватиметься й далі, не важко спрогнозувати, що брати Кастро підніматимуть болюче для себе питання, існування військової бази Гуантанамо. Яка є не лише найстарішою американською базою (існує з 1903 року), а й єдиною військовою базою США у комуністичній країні.

Чи не може президент Обама для того, щоб підкріпити ще більшу значимість свого візиту, спробувати оголосити про плани закриття бази Гуантанамо? Зрозуміло, що без згоди Сенату і Конгресу він це провести законодавчо не здатен, але публічний дискурс з цього питання напередодні старту президентської кампанії в Америці може виявитися корисним для майбутнього кандидата від Демократичної партії.

Найбільшим активом президента Обами є відновлення дипломатичних стосунків США з Кубою та досягнення певного порозуміння з Іраном.  Хоча навіть ці успіхи навряд чи зможуть переважити той стратегічний прорахунок, яким стала поспішна спроба «перезавантажити» стосунки Америки з Росією.

Ідея, що Москва раптом може стати з одного з геополітичних супротивників Вашингтона ледве не союзником, не могла спрацювати, але це підштовхнуло Путіна до хибного розуміння своєї значущості та спровокувало нереалістичне бажання перекроїти карту світових впливів.

Ймовірно, що президенту Обамі не вдасться уникнути питання відшкодування за майно, яке втратили багаті кубинці під час Кубинської революції 1959 року. Адже ще живі власники цього майна та їхні нащадки. І вони б хотіли отримати компенсацію за втрачене.

Не говорячи вже про те, що багато американських компаній, після приходу Кастро до влади, понесли великі втрати, коли були націоналізовані всі їхні підприємства, котрі були розташовані на Кубі. Як з цим бути? Адже, у такому разі, діти і внуки колишніх власників можуть подати судові позови про відшкодування за понесені ними збитки, і матимуть великі шанси ці суди виграти.

Беручи це до уваги, а також і те, що режим братів Кастро лише імітує свою демократизацію, потужна і досить впливова кубинська діаспора в Маямі здатна використати антикастрівські настрої для того, щоб посилити напередодні виборів позиції Республіканської партії не тільки у штаті Флорида, а й по всій Америці.

Сумнівно зараз говорити про якісь значні позитивні зміни на Кубі у той час, коли дисиденти й далі отримують тривалі терміни тюремного ув’язнення, коли там немає ні свободи слова, ні вільних ЗМІ, ні реального просування в бік демократії.

Тим не менш, нині випадає унікальний шанс, щоб скористатися цим моментом, оскільки нормалізація відносин з Кубою є  першим кроком до демократичних перетворень.

Позаяк саме вільна торгівля сприяє вільному обміну ідеями і інформацією, живлячи цим прогрес в напрямку просування до демократії. Бо якщо сьогодні комуністичний режим наважиться на більшу економічну відкритість, то завтра він буде змушений, якщо не повністю зняти (то принаймні істотно послабити) тоталітарну удавку на горлі кубинського суспільства.

Ситуацію, яка нині виникла цілком, можна порівняти з тією, коли США, воюючи свого часу на боці кубинців, забезпечили незалежність Куби від Іспанії. Тепер же Америка має шанс допомогти цій країні повернутися на дорогу до свободи і економічного процвітання.

Якщо цього не зробити, то Куба, яка не є самодостатньою країною, знову може потрапити в «ліжко до Росії». Адже для Москви зараз стратегічно вигідно повернутися на задній двір Америки.

Відтак, позитивний розвиток подій на Кубі і привабливі зміни у цій державі, здатні не тільки принести виграшний ефект для кубинського народу, а будуть підштовхнути й інші держави регіону наслідувати їх приклад.

Повернення ж США на Кубу одночасно знімає ймовірну загрозу їхній безпеці, формує потенційний ринок для американських товарів, і відновлює колишні історичні зв’язки.

Тому, за своїм масштабом і значенням візит президента Обами на Кубу цілком можна порівняти з тим, як Річард Ніксон у 1972 році відвідав Китай, чи у 1988 Рональд Рейган відвідав Радянський Союз.

Звичайно, можна закинути Бараку Обамі те, що він збирається на Кубу, щоб цим додати собі історичних активів. Однак, піклуючись про свою президентську спадщину, він одночасно перетворює Кубу з колишнього противника на торгового партнера.

Завдяки цьому корпорації США збираються отримати вигоду від нових і розширених ринків збуту для американських товарів і послуг. А такі американські провідні авіаперевізники, як American Airlines, United та SouthWest готуються вже цього року відновити комерційні польоти між двома країнами.

У свою чергу, Куба може розраховувати на інвестиції, кредити і створення нових робочих місць для своїх громадян. Тому позитивні дії відносно цієї острівної держави мають усі шанси в майбутньому прорости в стабільні добросусідські відносини.

Президент Барак Обама їде до Гавани для того, щоб надати цим потужний посил трансформації Куби в абсолютно іншу державу. А це може стати першим кроком з перетворення кубинців з безправних рабів партійного апарату, на вільних людей вільного світу. Що може ознаменувати початок кінця довготривалого невдалого кубинського комуністичного експерименту.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s