Перемогти «Ісламську державу» можна тільки зрозумівши, що в ній приваблює молодих мусульман

“Политикантроп”

Віктор Каспрук

Можна ліквідовувати джихадистів з «Ісламської держави», але це нічого не змінить, якщо вони продовжуватимуть рекрутувати у свої ряди нових і нових прихильників. Тому, щоб перемогти ІД,  необхідно зрозуміти у чому ж її привабливість для молодих мусульман.

Зрозуміти, чому саме ці люди приєдналися до них. І щоб це зробити, потрібно тимчасово спробувати нібито побачити світ їхніми очима.
Адже радикальний ісламський релігійний мілітаризм приваблює в основному молодих людей саме тому, що надає їм ілюзорний вихід, у той час, коли суспільство не здатне запропонувати їм багато.

Водночас, ця терористична діяльність, як би це не прозвучало парадоксально, дозволяє їм стати частиною ідеалістичної (хоча і руйнівної) спільноти. Та надає шанс стати героєм в очах свого співтовариства, до якого нещодавно їх було прийнято.

Саме тому в ІД є і молоді європейські та північноамериканські мусульмани, що не змогли (а може і не захотіли) повноцінно інтегруватися в життя Європи та Північної Америки.

А комерціалізація життя на Заході і відчуженість людей один від одного утворили в житті європейських молодих мусульман своєрідний вакуум, що і підштовхнуло їх шукати собі подібних поза традиційним соціумом країн свого проживання.

Тут же їм запропоноване дуже просте і зрозуміле для них рішення, котре ще й до того надає їм відчуття приналежності до чогось вагомого і древнього.

У такому разі, ці прихильники помилкової ідентичності, починають відчувати себе частиною великої ісламської спільноти, а їхня самооцінка різко зростає.

Варто пригадати пропагандистський фільм «Тріумф волі» (нім.Triumph des Willens) – німецького режисера Лені Ріфеншталь, який пропагує «красивий» нацизм.

Таким же підступним чином «Ісламська держава» рекрутує до своїх терористичних рядів наївних мусульманських новобранців, які сліпо повірили у те, що їм «дохідливо» пояснили «іділські» сайти в Інтернеті.

Контртерористичні заходи не можуть включати у себе лише військові та інші силові дії. Для того, щоб перемогти ІД, потрібно сьогодні значно більше, вивести їх з поля бої. Але, без розуміння їхньої «терористичної» культури і діючи в лоб, досягнення успіху видається досить сумнівним.

Не розуміючи повної картини мотивації дій учасників ІД, не можна зробити правильних висновків для боротьби з терористичним противником.

Неправильна стратегія, котра застосовувалася досі, – це переконаність у тому, що проти сучасної цивілізації бореться лише купка релігійних психопатів. Насправді ж існує «культурний» макет, який об’єднує цих терористів у одне ціле і тримає разом.

Необхідно дослідити, що ж в дійсності притягує цих людей так сильно, що цінність свого життя і перебування у цьому світі для них відходить на другий план.

Що можна протиставити проти корозії людського духу, за якої, спокушені ісламістами молоді люди втратили усі цивілізаційні табу?

Адже, коли релігійні емоції відкидають в бік розсудливість і порядність, а фанатичне бажання перетворити увесь світ на єдиний мусульманський Халіфат стає потужною надідеєю, то до такої «захоплюючої мети» вони готові наближатися будь-якими методами.

Такі ісламістські монстри повністю перебувають в матриці войовничого джихаду і поклоняються культу насильства і смерті.

Парадоксальність їхніх дій ще й у тому, що вони можуть чинити жахливі вбивства і насильство, а під час відпочинку від такої титанічної «роботи» насолоджуватись музикою і поезією, адаптованими під поняття і вимоги джихадистської «культури».

Їхні «поняття» настільки є відмінними від загальноприйнятих, що цей «паралельний» світ і його ідеологія не можуть сприйматися раціонально в цивілізаційній системі координат.

Найпростіше і більш комфортно для себе вирішити, що ці, збочені на насильстві особи, не мають з нами нічого спільного. Але, на жаль, це не зовсім так. За останні десятиліття створена ціла джихадистська «культура», в якій оспівуються і поетизуються ці терористичні герої-збоченці, котрі йдуть на неминучу смерть заради світлого халіфатного майбутнього.

Розтлінний вплив цієї ідеології можна хіба що порівняти з впливом фашизму, нацизму чи комунізму в країнах, де прихильникам цих «течій» вдалося дорватися до влади.

Перше, що можна було б протиставити опоетизуванню джихаду – це залучення освічених арабських поетів та співаків до протидії радикальній поезії і пісенній «творчості», в якій оспівуються терористичні «подвиги».

Щоб молоді люди, котрі відчувають прихильність чи співчуття до «Ісламської держави», почали усвідомлювати, що їх обманюють, а викривлена «героїка» поняття мучеництва приносить величезну шкоду ісламському способу життя в сучасному світі. Боротьба з радикальними ісламістами має стати подобою боротьби з вогнем за допомогою вогню.

З іншого боку, можна припустити, що радикальний іслам зародився з почуття в частини мусульманської молоді нігілізму, відчуття безнадійності і відчуження. За таких обставин, входження в терористичні групи для них стає причетністю до близької їм за духом спільноти, яка споріднена з ними метою і цілями.

Водночас, джихадисти є значно складнішим явищем, щоб для них можна було застосовувати традиційні чорно-білі мірки «добра» і «зла». Вони просто не вкладаються в поширені цивілізаційні стереотипи, оскільки від самого початку поставили себе поза загальноприйнятим цивілізаційним контекстом.

У той же час, джихадисти (на додаток до інших методів), спокушають своїх прихильників музикою, товариством, поезією, емоційною підтримкою, приналежністю до нового середовища. А це є набагато більш складним викликом, ніж вважалося раніше. Адже, спрощуючи і недооцінюючи свого ворога, можна лише ускладнити розуміння його суті, а це підштовхує до застосування хибних методів боротьби з ним.

При цьому, експертна оцінка нелюдської доктрини насилля джихадистів-бойовиків зовсім не має означати, що соціокультурний інтерес до цих фанатичних убивць має превалювати над необхідністю силовими методами в корені присікти діяння цих новітніх варварів.

Але, без розуміння суті спонукальних мотивів тих, хто бере масову участь у діяльності угрупування «Ісламська держава», цьому найстрашнішому терористичному проекті початку ХХІ століття, ліквідувати його не вдасться.

Показово, що опоетизування джихаду стало можливим ще й тому, що головні мови мусульман – арабська, фарсі і урду мають тисячолітню традицію витіюватої прози, наповненої романтичною поезією. Насправді – це мова поетичної прози. Мова кохання, ніжності і любові, насамперед до Аллаха.

Джихадистам вдалося синтезувати ці звичні мотиви, що були в традиційній мусульманській поетичній прозі, перенісши їх на ґрунт екстремістської ідеології, тероризму та емоційних потрясінь від втрат і оглушливого болю.

Оспівування величі фізичних та психічних страждань, дуже схоже на пошук бажань окреслених звичним мазохізмом. Однак ці облудливі слова, збудження хворобливої уяви і нагнітання емоцій знайшли швидку відповідь.

Бо новобранців джихаду було заколисано легко впізнаваною поетичною прозою і знайомими звуками, що тривало до того часу, поки вони не стали непохитними джихадистами.

Хоча важко зрозуміти молодих новобранців із Заходу, котрі були набагато більш пристосовані до реп і панк-року, аніж до традиційної мусульманської культури.

Тому пояснювати суть привабливості ісламського екстремізму для потенційних новобранців вкрай важливо, якщо ми хочемо протистояти цьому.

Великою мірою, рекрутування потенційних новобранців джихаду також нагадує залучення молодих людей до «банд» у великих містах. Ті також мають подобу соціального вакууму і шукають для себе можливість прилучитися до тих, хто складе для них товариство.

Насильство у цих «бандах» дає шанс такому рекруту довести свою «мужність» і підвищити самоповагу. А насильницькі дії можна визначити, як «обряд посвячення» або «ініціації». Таке членство спрацьовує свого роду теплою подушкою для емоцій молодої людини, заміняючи цим сім’ю чи колектив.

Також джихадисти вишуковують спільників у колах тих, кому самотньо і хто потребує членства в «клубі» собі подібних, хтось потребує когось ненавидіти і вбивати, деякі є глибоко релігійними людьми, які вважають, що це є їхнім релігійним покликанням.

Тому важко «стерти» ненависть, самотність чи необхідність шукати собі порятунок в релігійній ненависті серед лав однодумців.

Проблема у тому, що одночасно багато людей мають великі нереалізовані потреби і завжди буде багато бажаючих їх якимось чином реалізувати. А у мінливому глобальному світі (який швидко змінюється), завжди будуть люди, котрі когось ненавидітимуть і вдаватимуться  до жорстокості, як до єдиної можливості довести свою «правоту» іншим.

Кожна нова форма людського зла, котра приходить на заміну комунізму чи нацизму, тримається на вироджених нігілістичних головорізах, які діють так, нібито їхнє панування продовжиться тисячоліття. Й вони сліпо вірять у те, що все, що роблять, виправдовується ефемерними «ідеями», задля втілення яких вони готові неміряно покласти життя інших.

Для перемоги над такими релігійними фанатиками, як члени терористичного угрупування «Ісламська держава», потрібен дещо інший набір інструментів, ніж той, який використовується нині. Адже окремих бомбувань явно буде не достатньо.

Проте, підійшовши близько до розуміння природи ІД та коріння її привабливості для майбутніх потенційних новобранців, необхідно вибудовувати зовсім іншу стратегію і тактику щодо цієї терористичної організації.

Потрібно присікати будь-яку можливість поширення піару ІД в Інтернеті. Припинити потік новобранців до ІД, можливо знищивши інформування про його «привабливість» для потенційних рекрутів.

Пропаганда «Ісламської держави» в Інтернеті має бути прирівняна до найважчих міжнародних злочинів, і всі ті, котрі  якимось чином можуть бути причетними до цього, мають бути серйозно покарані.

Одночасно з цим, має бути створена міжнародна кібер-поліція, яка буде відстежувати і ліквідовувати сайти та блоги, на яких проводиться пропаганда ідей «Ісламської держави»  та будь-яких інших терористичних угрупувань. Особливо це мусить стосуватися  стирання всіх текстів, котрі вихваляють та героїзують «мучеників» «Ісламської держави».

Крім того, необхідно перекрити всі можливі джерела фінансування ІД, і за допомогою смарт-зброї і спецзагонів швидкого реагування виявляти та ліквідовувати, де тільки можна, новобранців разом з їхніми лідерами.

Усе має бути зроблене таким чином, щоб члени цього злочинного угрупування знали, якщо вступлять до ІД, то будуть ліквідовані протягом декількох тижнів.

Реалізація такої політики потребує допомоги і співпраці з країнами Заходу їхніх друзів-мусульман, і тому потрібно дати їм чітко зрозуміти, що мета подібної акції «Ісламська держава», а не іслам.

Якщо це зробити правильно, чітко і організовано, то ІД опиниться в вакуумі, без фінансової і інформаційної підтримки. І в кінцевому підсумку це призведе до того, що вона буде ліквідована, як у реальному світі, так і у світі онлайн.

http://politikan.com.ua/2/0/1/207317.htm

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s