КНДР: Кім Чен Ин перебуває в ядерній ейфорії

Віктор Каспрук

У останні тижні Північна Корея провела випробування водневої бомби і неодноразові випробування балістичних ракет на східному узбережжі Корейського півострова. І як заявив президент США Барак Обама, після зустрічі з президентом Китаю Сі Цзіньпіном в кулуарах ядерного саміту у Вашингтоні, КНР і Америка працюватимуть разом, щоб спробувати запобігти подальшим ракетним випробуванням Північної Кореї.

Але більшість аналітиків сходяться на тому, що адміністрація Обами не повинна вводити себе в оману, китайці ще далекі від того, щоб «приструнчити» свого неслухняного стратегічного союзника.

У той час, як Вашингтон закликає Пекін більш активно тиснути на КНДР, щоб змусити її відмовитися від своєї програми створення ядерної зброї, з початку січня ситуація стає все більш напруженою, коли Пхеньян почав стверджувати, що створив мініатюрну атомну бомбу.

Хоча за інформацією з джерел, котрі близькі до південнокорейської розвідки, КНДР дійсно вже близька до створення ядерної боєголовки, але їй потрібен певний час для того, щоб провести ще додаткові випробувальні тести.

Якщо це дійсно так, то Америка постає перед дуже серйозною дилемою.  Якщо протягом року, чи двох режим Кім Чен Ина створить ядерну боєголовку, а його балістичні ракети почнуть приземлятися не тільки в морі, то, через певний час, у КНДР будуть балістичні ракети, котрі зможуть долетіти до тихоокеанського побережжя США.

Що робити у такому разі? Чи не простіше тоді буде вдатися до випереджаючих заходів? На це питання явно немає простих відповідей.

При цьому Росія, котра нібито намагається дистанціюватися від корейського питання, продовжує мати чималий вплив на Пхеньян.

Тому хіба можна виключати, що у якийсь час «Ч», Кремль, через своїх агентів впливу, не спробує спровокувати КНДР на військові дії на Корейському півострові, відривши своєрідний «Другий фронт», щоб відволікти американців та їхніх західних союзників від основного удару Москви.

Щось на кшталт того, як Путіну вдалося відволікти увагу Заходу від вторгнення Росії в Україну, спровокувавши, шляхом збільшення ескалації насильства в Сирії, наплив величезних потоків біженців до Європи.

КНДР робить усе для того, щоб привернути увагу світу до себе, зробивши цю гру ще більш інтригуючою. А це не може не тривожити інших гравців регіону. Оскільки, у випадку широкомасштабного військового конфлікту на Корейському півострові, він здатен зачепити (тією, чи іншою мірою), Японію, Тайвань, В’єтнам, Камбоджу, М’янму, Малайзію та Філіппіни.

Враховуючи це, США, Японія і Південна Корея мали б виробити спільне бачення можливого рішення, та узгодити «графік» ліквідації сталінського режиму в КНДР і возз’єднання двох Корей.

США і Європейський Союз розширили санкції проти Північної Кореї, але цього явно не достатньо. Необхідно прийняти рішення щодо проведення дієвої кампанії з блокади режиму Кім Чен Ина.

Розпочавши з таких «м’яких» заходів, як блокування для КНДР авіа та залізничних перевезень, можливості отримувати валютні надходження, закуповувати мобільні і супутникові телефони, смартфони, сучасні комп’ютери, а також поступово перекрити доступ до всесвітньої мережі Інтернет. Повідомивши північнокорейську владу, що час для прийняття правильних рішень, є коротким і неухильно зменшується.

При цьому потрібно у той, чи інший спосіб знайти дієві аргументи, щоб переконати Китай в тому, що необхідно щоб і він прийняв участь у «технологічній блокаді» КНДР. І що Пекін має вибирати між кривавим воєнним конфліктом, який завершиться возз’єднанням антикитайської Кореї, або більш м’яким рішенням, яке веде до проголошення об’єднаної Кореї.

Хоча, не можна випускати з поля зору і такого факту, що нині Пекін так захопився реалізацією ідеї отримання контролю над Південно-Китайським морем, що (принаймні на деякий час),  Корейський півострів став займати менш важливе місце у зовнішній політиці Китаю.

А це схоже на помилку китайського керівництва. Оскільки їхня велика обережність може розбитися об запізніле усвідомлення того, що КНДР вже досягла такої потенційної можливості, що її балістичні ракети теоретично цілком можуть долетіти не тільки до Сеулу і Токіо, а й здатні становити пряму загрозу Пекіну і Шанхаю. Роблячи, в такому разі, і Китай заручником ядерної істерії режиму Кіма.

Необхідно звернути увагу, що політика Північної Кореї стосовно Китаю змінилася. Схоже на те, що у КНДР більше не переймаються тим, що думають в Пекіні, а це є поганою ознакою для всіх.

Можна зробити припущення, що досі Китай стримувала не тільки ймовірність (в разі дестабілізації в КНДР),  появи у себе мільйонів погано освічених, голодних і відчайдушних північнокорейців, а й те, що він не бажав появи на своєму кордоні союзника Америки. Але тепер йому потрібно зробити свій остаточний вибір.

Необхідно відзначити, що протягом багатьох років до КНДР ставилися, як до проблеми, яку вирішити неможливо. Тому остаточне прийняття рішення щодо «корейського питання» весь час переносилося на невизначене майбутнє.

І ось час цього вирішення починає неухильно наближатися. Адже досі до усіх загроз з боку династії Кімів не ставилися серйозно, вони сприймалися, як ще один безглуздий жест з боку КНДР.

Тепер же виглядає, що світ не може довіряти спроможності Кіма ІІІ думати раціонально. Сьогодні він перебуває у такій «ядерній ейфорії», що під впливом емоцій від своєї геополітичної «значимості», цілком може зірватися, й спробувати запустити у бік Південної Кореї усе, що у нього є. І це може трапитися досить скоро.

Оскільки, якщо раніше можна було припустити, що Кім Чен Ин чекатиме на створення Північною Кореєю міжконтинентальних балістичних ракет (що могло затягнутися ще на років з десять), то тепер він побачивши, що йому вже немає чого втрачати, може спробувати піти ва-банк.

Якщо припустити, що КНДР вже дійсно має ядерну зброю, але ще не має засобів для її доставки на великі відстані, то чи варто чекати, поки вони вирішать цю проблему?

Ще одним вагомим аргументом для того, щоб не затягувати остаточне рішення з Північною Кореєю є те, що також не варто виключати такого варіанту розвитку подій, за якого лідер КНДР (отримавши до своїх рук ядерну зброю), спробує її продати, чи передати терористам з Ісламської держави, або режиму мулл в Іран.

У такому разі, цілком можна буде говорити про дуже велику ймовірність наближення ядерної війни, але вже з зовсім іншого боку.

«Великий Товстун» з таким безпосереднім дитячим захопленням грається своїми небезпечними «ядерними іграшками», що виникає підозра, чи взагалі він розуміє, що робить, і чи може він відступитися.

І усе це відбувається на фоні важкої продовольчої ситуації в КНДР. Коли Пхеньян вже повідомляв своїх громадян, що ситуація з продуктами може стати критичною.

А це в дійсності означає, що після величезних витрат на небезпечні забавки Кім Чен Ина, голод вже «стоїть»  на порозі Північної Кореї.

При цьому, режиму вдається (якимось дивним чином), підтримувати і годувати до цього часу величезну армію, щоб уникнути заколоту, або перевороту.

Кім-молодший став наочним прикладом «переваг» північнокорейського варіанту комунізму, коли населення масово недоїдає, а вага «божественного лідера» наближається до 120 кілограм.

КНДР постійно провокує ситуацію, викликаючи вогонь на себе. Адже після того, як Пхеньян заявив, що вже має ядерну зброю, питання лише в тому, коли він її застосує. То чи не краще було б, діючи на випередження, США і Південній Кореї нанести випереджаючі удари по всіх ракетних і військових об’єктах КНДР?

Через те, що якщо північнокорейці «вдарять» першими, то, як мінімум, буде зруйнована інфраструктура Сеулу і прилеглих до нього районів.

Хоча є ще один, компромісний варіант. Який може стати кращим способом розрядити цю напружену ситуацію. КНДР підписує угоду, за якою вона добровільно передає своє ядерне озброєння Росії. А Російська Федерація, разом з США і Великою Британією, гарантують державну і територіальну цілісність Північної Кореї.

Щось на зразок Будапештського меморандуму-2016. Мирне вирішення завжди є кращим способом. Тим більше, що Росія вже накопичила певний досвід у підписанні та дотриманні таких угод.

Але подібне рішення не допоможе Кіму зберегти свою владу. Тому йому потрібна постійна криза.

Й до того, КНДР є хорошою негативною картинкою для решти світу. Коли можна завжди сказати, от що може статися, якщо країна піде комуністичним шляхом – диктатура, голод, ізоляція і багато інших негативних надбань.

На жаль, санкції не зможуть зупинити запеклого «Товстуна». Виглядає на те, що тільки військове рішення здатне принести мир на Корейський півострів. А армія КНДР сьогодні є приблизно такою ж «боєздатною», як і іракська в часи диктатури Саддама Хусейна.

Багато солдатів, із більш, ніж мільйонної північнокорейської армії, потрапили туди в силу несприйнятливих для них економічних і соціальних обставин. Тому, навряд чи вони будуть чинити сильний спротив для того, щоб розтягнути ще в часі своє принизливе напівголодне існування.

Питання з КНДР необхідно вирішувати ще й тому, що на північних корейців знову чекає голод. І цілком може повторитися ситуація 1995-1999 років, коли від нього загинули мільйони людей.

Хоча може бути й інше, Кім Чен Ин розігрує усю цю комедію з ракетами і ядерною зброєю для того, щоб вкотре отримати від Заходу допомогу на мільярди доларів.

Після того, як Пхеньян піде на певні поступки, північнокорейська пропаганда урочисто оголосить це як чергову перемогу їхнього лідера, і, через деякий час, все повториться знову.

 

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s