На скільки українцям цікава Білорусь?

Віктор Каспрук

В Україні недостатньо приділяють увагу Білорусі. І спілкуючись з білоруськими друзями, іноді ловиш себе на тому, що вони часто куди більш є обізнаними з тим, що відбувається сьогодні у нас в Україні, ніж пересічні українці знають про ситуацію у Білорусі.

Наскільки Україні цікава Білорусь? Можливо, що хтось скаже, що нам зараз доцільніше вирішувати свої проблеми, а тільки потім вже перейматися чужими.

Але схоже, що Москва «приміряється» замінити білоруського «бацьку» на його більш зговірливого сина Віктора.

Лукашенко-молодший має тісні взаємини з російським бізнесом, і там вже розмірковують над тим, що він був би куди більш зручним для Кремля, ніж його старіючий диктатор-батько.

Проте, в разі поглинання Білорусі Росією, Україна може мати дуже великі проблеми.

Коли раптом, в один «прекрасний», момент там, де був білорусько-український кордон, виникне російсько-український.

На перший погляд, для білорусів варіантів взагалі немає. Ми поки що нічим їм допомогти не можемо. І можна більше сказати, й вони самі собі допомогти не в силах.

Керована Лукашенком Білорусь дуже схожа сьогодні на прив’язаний вагон до російського локомотива. Де все залежить від Російської Федерації.

Якщо Росія «впаде» (а до цього все йде), то у білорусів з’явиться реальний шанс скинути режим диктатора.

Коли ж Росія залишиться у своїх кордонах і захоче «по-братньому» покінчити з незалежністю Білорусі, то та, на жаль, чинити серйозний опір буде нездатна.

Також необхідно враховувати і те, що до багаторічного зомбування культом особи Лукашенка, коли він «і швець, і жнець, і на дуді грець», додалося потужне зомбування російським телебаченням.

Народ взагалі на роздоріжжі, вони самі не знають, що хвалити, а що лаяти, куди рухатися і де небезпека.

На політичні теми більшість і взагалі говорити не захоче, а, в кращому випадку, відповідатимуть витіювато і ухильно.

Українці дійсно не можуть допомогти, оскільки основним на сьогодні залишається відбиття московської навали.

Також правда в тому, що внутрішніх ресурсів для змін у білорусів недостатньо. Інакше кажучи, своїми силами російське вторгнення їм не здолати.

У той же час, з іншого боку, в Білорусі останнім часом спостерігається певний антиімперський підйом.

Відродження мови та народних культурних традицій в патріотичному середовищі, що дає шанс на розгортання, за більш сприятливих умов, процесу національного відродження.

Та, потри все, білоруси після двох Майданів, почали орієнтуватися на позитивний приклад України. Яка ніколи не була для білорусів ані «старшим братом», ані окупантом. І це важливо.

Наразі в Білорусі, так само, як і у Грузії та Молдови, нема ще одного такого союзника, який за останні роки дав би реальну відсіч Росії.

Тому ці держави, навіть без зусиль на це з боку Києва, самі будуть надавати певні політичні та економічні преференції, щоб тільки бути в колі друзів України

Так будуються могутні союзи. Наочним прикладом цього може бути Австро-Угорщина, в складі якої було чимало народів, з різними мовами, культурами та звичаями, що навіть і близько не були схожими між собою.

Але вони згуртувалися, щоб протистояти територіальній експансії Османської імперії.  Тепер же союзницькі взаємини наших країн могли б допомогти в протистоянні з імперською експансією Росії.

Водночас, у Білорусі далеко не всі пенсіонери підтримують диктатора. Але і далеко не все населення працездатного віку ставляться негативно до нього. Певна частина населення підтримає усе, що б він не робив. У будь-якій країні, за будь-якої влади є такі люди.

Серед молоді також немає одностайності. Мало хто з молодих вірить в світлі перспективи. Є серед молоді деяка частина з проросійською свідомістю, але вона не є великою.

Це в основному прихильники БРСМ – Білоруського республіканського союзу молоді. На кшталт нового втілення колишнього комсомолу, що став потенційним кадровим резервом для функціонерів.

Але є чимала частина молоді, яка добре все розуміє, і відповідно ставиться до подій у своїй країні.

Власне, в Білорусі відбуваються нині події, які ми неодмінно мали б враховувати. Так Лукашенко своїм підвищенням пенсійного віку став для всього народу ледве не ворогом номер один.

А втратити свою владу Лукашенко дуже боїться, тому що він є головним «ватажком» свого корумпованого сімейно-родинного клану, на якому маса злочинів, у тому числі і вбивства опозиціонерів.

Він облаштував собі ледь не дюжину шикарних резиденцій за рахунок білоруського народу, розікрав – розбазарив казну, заволодів найбільш дохідними підприємствами, курортами і активами.

Без влади Лукашенко ніхто і має усі шанси автоматично стати на багато років в’язнем СІЗО.

Він це розуміє. Бо скоїв стільки злочинів проти білоруського народу, що тихо піти і жити приватним життям вже не зможе ніколи.

Тому і з’являються прямо «пачками» драконівські закони, з чого можна спробувати зробити припущення,  що він вже дуже втомився утримувати владу, але не знає, що йому робити далі і тому дуже нервує та смикається.

Небезпека поспішного закінчення диктатури Лукашенка для України полягає у тому, що Путін може захотіти зробити з Білорусі велику «військову базу», щось схоже на те, на що він вже більше двох років намагається перетворити український анексований Крим.

Хоча, звісно, все погане і марне коли-небудь має закінчитися. Жаль, що білоруси втратили безповоротно більше двох десятиліть

Але це стане хорошим уроком на майбутнє багатьом наступним поколінням. Бо не сотвори собі кумира, а особливо, якщо він зовсім ніхто.

Та найнебезпечніше для сусідів Білорусі те, що абсурдна владна машина пішла в рознос.

Ніхто нею вже не може достатньо керувати. Правитель видає відірвані від життя укази і декрети, які чиновники різних рівнів, по можливості, намагаються не виконувати, чи саботувати.

Вони втомилися чекати від Лукашенка «зеленого світла»  на початок великої приватизації і, передчуваючи швидкий крах його режиму, зайняті розподілом того, що можна привласнити, прикриваючи свою діяльність тарифами на житлові послуги, новими податками та іншими поборами.

Білоруська економіка знаходиться в кроці до дефолту, вкладники продовжують забирати валюту з банків, довіри до уряду і президента в білорусів нема.

Необхідно відслідковувати ситуацію у наших сусідів, адже путінський режим не дасть прийти до влади в Білорусі демократам. Тому існує велика ймовірність анексії Білорусі Росією.

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

One Response to На скільки українцям цікава Білорусь?

  1. Алег коментує:

    Мне, асабіста, вельмі цікава Украіна. Больш даже цікавая, чым Расея. Так как Беларусь з Украіна мае шмат агульных гістарычных каранёў, больш, чым з Расеей…

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s