Ядерна ейфорія Кім Чен Ина

«Дзеркало тижня. Україна» №13, 8 квітня 2016

Віктор Каспрук

Північна Корея щосили намагається привернути увагу світу до себе, зробивши свою ядерну гру ще більш небезпечною. На початку січня Пхеньян почав стверджувати, що створив мініатюрну атомну бомб, а в останні тижні КНДР провела випробування водневої бомби та балістичних ракет на східному узбережжі Корейського півострова. 

Хоча, за інформацією джерел, близьких до південнокорейської розвідки, КНДР справді близька до створення ядерної боєголовки, проте їй потрібен певний час для проведення додаткових випробувальних тестів.

Коли це так, то, зокрема, Вашингтон опиняється перед дуже серйозною дилемою. Якщо впродовж року або двох режим Кім Чен Ина створить ядерну боєголовку, а його балістичні ракети стануть падати не тільки в морі, то з часом у КНДР будуть балістичні ракети, які зможуть долетіти до тихоокеанського узбережжя США.

Що робити в такому разі? На це запитання немає простих відповідей.

Ядерна гра Пхеньяну не може не тривожити інших гравців Тихоокеанського регіону. Оскільки, у разі широкомасштабного військового конфлікту на Корейському півострові, він здатен зачепити тією чи іншою мірою Японію, Тайвань, В’єтнам, Камбоджу, М’янму, Малайзію та Філіппіни.

З огляду на це, США, Японія і Південна Корея мали б виробити спільне бачення можливого рішення й узгодити “графік” ліквідації сталінського режиму в КНДР та возз’єднання двох Корей.

Так, Сполучені Штати і Європейський Союз розширили санкції проти Північної Кореї, але цього вочевидь замало. Необхідно прийняти рішення про проведення дійової кампанії з блокади режиму Кім Чен Ина.

Можна розпочати з таких “м’яких” заходів, як блокування для КНДР авіа- та залізничних перевезень, можливостей отримувати валютні надходження, закуповувати мобільні і супутникові телефони, смартфони, сучасні комп’ютери, а також поступово перекрити доступ до всесвітньої мережі Інтернет. Водночас треба сповістити північнокорейську владу, що час для прийняття правильних рішень короткий і неухильно спливає.

При цьому потрібно так чи інакше знайти дійові аргументи, щоб переконати Китай також взяти участь у “технологічній блокаді” КНДР. Наголосивши, що Пекін має вибирати між кривавим воєнним конфліктом, який завершиться возз’єднанням антикитайської Кореї, — або більш м’яким рішенням, яке веде до проголошення об’єднаної Кореї, дружньої до КНР.

Як заявив президент Сполучених Штатів Барак Обама після зустрічі з президентом КНР Сі Цзіньпіном у кулуарах ядерного саміту у Вашингтоні, Китай і Америка працюватимуть спільно, аби спробувати запобігти подальшим ракетним випробуванням Північної Кореї.

Однак більшість аналітиків сходяться на тому, що адміністрація Обами не мусить вводити себе в оману: китайці ще далекі від того, аби “приструнчити” свого неслухняного стратегічного союзника. Нині Пекін так захопився реалізацією ідеї контролю над Південно-Китайським морем, що, принаймні на певний час, Корейський півострів став займати менш важливе місце у зовнішній політиці Китаю.

Велика обережність китайського керівництва може розбитися об запізніле усвідомлення того, що балістичні ракети КНДР уже теоретично цілком можуть не тільки долетіти до Сеула і Токіо, а й становити пряму загрозу Пекіну та Шанхаю. Роблячи, в такому разі, і КНР заручником режиму Кіма.

Слід завважити, що політика Північної Кореї стосовно Китаю змінилася. Схоже, у КНДР більше не переймаються думкою Пекіна, а це — погана ознака для всіх. При цьому Росія, яка нібито намагається дистанціюватися від корейського питання, продовжує чинити немалий вплив на Пхеньян.

Протягом багатьох років до КНДР ставилися як до проблеми, яку вирішити неможливо. Тому остаточне прийняття рішення з “корейського питання” постійно переносилося на невизначене майбутнє. Але час цього рішення починає неухильно наближатися. Досі до всіх загроз із боку династії Кімів не ставилися серйозно, їх сприймали як ще один безглуздий жест із боку КНДР.

Тепер же схоже, що світ не може довіряти здатності Кіма ІІІ міркувати адекватно. Сьогодні північнокорейський лідер перебуває у такій “ядерній ейфорії”, що під впливом емоцій від своєї геополітичної значущості цілком може “зірватися” й спробувати піти ва-банк, запустивши у бік Південної Кореї все, що в нього є.

Якщо припустити, що КНДР справді має ядерну зброю, але ще не має засобів для її доставки на великі відстані, то чи треба чекати, коли вони в неї з’являться? Чи не краще було б, діючи на випередження, США і Південній Кореї завдати випереджаючих ударів по всіх ракетних та військових об’єктах КНДР?

Ще один вагомий аргумент на користь якомога швидшого рішення з Північною Кореєю — ймовірність такого варіанту розвитку подій, коли лідер КНДР, отримавши ядерну зброю, спробує її продати або передати терористам з ІДІЛ чи теократичному режиму в Ірані.

Кім Чен Ин із таким безпосереднім дитячим захопленням грається своїми небезпечними “ядерними іграшками”, що виникає підозра: а чи він, взагалі, розуміє, що робить, і чи може він відступитися?

Усе це відбувається на тлі тяжкої продовольчої ситуації в КНДР. Пхеньян уже оповіщає своїх громадян, що ситуація з продуктами може стати критичною. А це означає, що після величезних витрат на небезпечні забавки Кім Чен Ина голод стоїть на порозі Північної Кореї.

При цьому режиму вдається підтримувати і годувати досі величезну армію, щоб уникнути заколоту або перевороту. Отже, питання з КНДР необхідно вирішувати ще й тому, що на північних корейців знову чатує голод. І цілком може повторитися ситуація 1995—1999 рр., коли від нього загинули мільйони людей.

КНДР постійно провокує ситуацію, викликаючи вогонь на себе. Кім Чен Ину потрібна постійна криза, аби зберегти свою владу.

На жаль, санкції не зможуть зупинити Кіма-молодшого. Скидається, що тільки військове рішення здатне принести мир на Корейський півострів. А армія КНДР сьогодні приблизно така ж “боєздатна”, як і іракська в часи диктатури Саддама Хусейна.

Багато солдатів із понад мільйонної північнокорейської армії потрапили туди через несприйнятливі для них економічні та соціальні обставини. Тому навряд чи вони чинитимуть сильний спротив, щоб розтягнути в часі своє принизливе напівголодне існування.

Хоча не можна виключати, що Кім Чен Ин розігрує всю цю виставу з ракетами і ядерною зброєю для того, аби вкотре отримати від Заходу допомогу на мільярди доларів. Після того, як Пхеньян піде на певні поступки, північнокорейська пропаганда урочисто оголосить це як чергову перемогу їхнього лідера, і невдовзі все повториться знову.

http://gazeta.dt.ua/international/yaderna-eyforiya-kim-chen-ina-_.html

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s