Нове слово в українській журналістиці – газета Чорновола «Час-Time»

Віктор Каспрук

Якщо газети «Сільські вісті», News from Ukraine та «Молодь України» були засобами масової інформації, які трансформувалися і змінювалися під час історичного процесу просування України до своєї незалежності, то абсолютно новим явищем в українській журналістиці стала газета «Час-Time». Можливо, зараз не всі пам’ятають, що саме з «Час-Time», яку видавав В’ячеслав Чорновіл, була пов’язана одна з перших спроб національно-демократичних сил консолідувати свої зусилля для створення і поширення незалежної преси в Україні.

Чорновіл був не тільки видатним політиком, а й видатним журналістом та організатором створення незалежних медіа. Так, ще на початку 1995 року він зазначав у редакторській колонці своєї газети, що «Час-Time» може стати базою для «створення незалежної патріотично-демократичної преси, яка запіклується українською періодикою в центрі і в регіонах».

І без перебільшення можна сказати, що В’ячеслав Чорновіл – не тільки один з творців української незалежності. Він, являючись незмінним шеф-редактором газети «Час-Time», став творцем нового виду українських демократичних ЗМІ, яким, на жаль, так і не вдалося отримати поширення на всю Україну. І це врешті-решт проросло у майбутньому сепаратизмом на Донбасі та Луганщині.

Про відкриття «Час-Time» я дізнався випадково – з інформації про неї на хвилі радіостанції «Промінь». А вже навесні 1985 року почав співпрацювати з цією газетою. На самому початку редакція знаходилася на Ярославому Валу, потім її було переведено в орендоване приміщення на вулицю Терьохіна, 4 у Подільському районі.

Першим редактором газети був народний депутат Віталій Шевченко, а з січня 1987 року її очолила заступник «Народного Руху України» (народний депутат України III, IV, V, VI скликань) Олена Бондаренко. Протягом цих років незмінним заступником редактора «Час-Time» залишався письменник і публіцист Григорій Кримчук. Редактором відділу політики в газеті працював Іван Безсмертний, а потім на цій посаді його замінив Тарас Захарук.

Десь в листопаді 1986 року редакція «Час-Time» оголосила про конкурс на заміщення вакантних посад, серед них була вакансія редактора відділу політики. Я вирішив подати заяву на цей конкурс і пройшов його. Про це мене повідомив у телефонній розмові Григорій Кримчук. Але перед тим, як приступати до роботи, потрібно було пройти співбесіду з шеф-редактором газети В’ячеславом Чорноволом і редактором Оленою Бондаренко.

Зустріч було призначено по часу біля католицького Різдва, саме тоді в Києві стояли дуже великі морози (більше 25 градусів). Досі я з В’ячеславом Чорноволом особисто ніколи близько не зустрічався, а бачив лише декілька раз під час його палких виступів на масових політичних заходах. Мене відразу вразило те, що він тримався просто і водночас дуже чітко та дохідливо формулював свої думки. Також вразило, що Чорновіл, відомий політичний діяч і політик, був одягнутий у такий же простий теплий сіро-зелений светр, як у мене, котрий тоді продавався на кожному київському базарі.

Зараз, через багато років по тому, вже важко детально відтворити весь контекст розмови з Чорноволом і Оленою Бондаренко, але вона тривала біля години. В’ячеслав Максимович попросив, аби я детально розповів йому про своє бачення функціонування відділу політики в 1997 році та шляхи покращення його роботи.

Від спілкування з Оленою Бондаренко відразу ж склалося враження, що вона досвідчений і знаючий політик та журналіст.

Після цієї співбесіди мене вже остаточно затвердили на посаді редактора відділу газети. Там працювали дуже талановиті і цікаві журналісти – Валентина Гриник-Сутанівська, Зоя Загородня, Ніна Харчук, Людмила Бараневич, Леся Самійленко, Тетяна Ковальчук, Володимир Городецький, Борис Бахтєєв, Володимир Карташов, Ярослав Глібіщук, а також фотограф Сергій Спасокукотський. Серед найбільш затребуваних авторів був публіцист, політолог і філософ Сергій Грабовський.

У газеті також працювали друг Чорновола Роман Корогодський – український кінокритик, літературо- та кінознавець, учасник руху шістдесятників, дуже діяльний та оптимістичний головний менеджер Микола Ващук (на якому по суті трималася уся організаторська і адміністративна робота в «Час-Time») та відповідальний секретар Валентин Авдєєнко. Літературними редакторами у нас були Валентина Чорновіл (сестра В’ячеслава Максимовича), Галина Понамарчук (поетеса) і Євгенія Дончик (дружина відомого літературознавця, академіка Віталія Дончика).

Думаю, що феномен роботи в «Час-Time» і можливість працювати під керівництвом В’ячеслава Чорновола стали не тільки величезним шансом для всіх співробітників цієї справді унікальної газети. В’ячеслав Максимович, Олена Бондаренко і заступник редактора Григорій Кримчук зуміли поставити та налагодити працю редакції таким чином, що перебування на роботі стало радістю спілкування з однодумцями і колегами. За все життя це була перша робота, де можна було відчувати себе так вільно, творити в повністю безцензурному режимі.

http://politikan.com.ua/8/0/1/331686.htm

 

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s