«Єрусалимська ініціатива»: камінь спотикання на шляху близькосхідного процесу

Віктор Каспрук

Президент США Дональд Трамп представив нову політику щодо ізраїльської столиці, заявивши, що настав час щоб офіційно визнати Єрусалим столицею Ізраїлю. У своєму виступі президент Трамп наголосив, що «буде визначати Єрусалим як офіційно визнану столицю Ізраїлю і націлює державний департамент на те, щоб почати підготовку до переміщення американського посольства з його поточного розташування у Тель-Авіві».

І якщо для ізраїльтян американське рішення було давно очікуваним, то реакцію мусульманського світу на подібну заяву з Вашингтону неважко спрогнозувати. Хоча багато американських президентів давали таку обітницю, але завжди відкладали її. Оскільки дане рішення здатне принести дестабілізуючі наслідки для всієї системи взаємних стримувань між ворогуючими сторонами близькосхідного конфлікту.

Можна довго розмірковувати навіщо це зроблено саме зараз, проте, як мінімум, Дональд Трамп доводить цим своїм прихильникам і опонентам, що він здатен виконати одну із ключових обіцянок своєї президентської кампанії.

Втім це не перше контроверсійне рішення президента Трампа. Варто пригадати, що в січні 2017 року він підписав розпорядження про вихід США з Транс-Тихоокеанської торгівельної угоди між 12 країнами. Виконавши таким чином першу обіцянку з тих, які  він давав під час президентської кампанії.

Якщо задатися питанням навіщо Дональд Трамп прийняв таке рішення, незважаючи на те, що цим він порушив крихку рівновагу у протистоянні арабського світу і ізраїльтян, то важко отримати однозначну відповідь. Але тут чітко прораховується реакція радикальних ісламістів, які тільки й чекали приводу для того, щоб проголосити чергову палестинську інтифаду проти демократичної Ізраїльської держави.

Та, можливо, цей час вибраний саме тому, що ситуація навколо найближчого оточення президента загострюється через ймовірні контакти з російською стороною? А таке радикальне рішення стосовно нової столиці Ізраїлю, здатне на тривалий час відволікти від наростаючої загрози   «Рашагейту» і переключити всю увагу на Близький Схід.

Та як би там не було, схоже, що при виконанні чергової передвиборчої обіцянки Трампа не проведено детальної оцінки ризиків, які несе «єрусалимське рішення». Адже стратегією наскоків «близькосхідний Гордіїв вузол» не розв’язати.

Водночас зменшується увага до іранської загрози, чим спробує скористатися Тегеран, намагаючись виступити в ролі безкомпромісного захисника інтересів палестинців.

Конфронтаційне спонукання до миру на умовах лише однієї сторони ніколи не дасть бажаних наслідків. Особливо тоді, коли палаючу споруду намагатимуться гасити, наливаючи в пожежні рукави бензину, пояснюючи це тим, що, мовляв, вода не спрацювала.

Крім того, це рішення під час загострення протиборства Росії з західним світом, дає потужний козир Кремлю, різко покращуючи його стратегічні позиції на Близькому Сході. Москва відразу ж відповіла на рішення Трампа заявою, що Східний Єрусалим є столицею палестинської держави.

Побіжний огляд арабської і мусульманської преси показує, що там вкрай негативно сприйняли цю новину. У заяві МЗС Єгипту підкреслюється, що «прийняття такого одностороннього рішення суперечить резолюціям міжнародної законності і не призведе до зміни правового статусу Єрусалиму».

У свою чергу, впливові арабські політики закликають скликати надзвичайний саміт Ліги арабських держав і зайняти єдину арабську позицію щодо ризиків для Палестини, палестинського народу і його святинь.

Рішення Дональда Трампа було прийнято саме тоді, коли президент Туреччини Реджеп Ердоган попередив, що у разі визнання Єрусалиму столицею Ізраїлю, Туреччина ініціюватиме термінове зібрання Організації Ісламського співробітництва у Стамбулі.

Тож тепер відкривається можливість для реалізації мрії Ердогана про набуття Туреччиною статусу лідера ісламського світу, а також закладається фундамент для поглиблення розбіжностей Анкари не тільки з Європейським Союзом, а й з НАТО.

Проте найбільш жорсткою була реакція короля Саудівської Аравії Салмана ібн Абдул-Азіза, який однозначно заявив, що «будь-яка американська декларація про статус Єрусалиму ніколи не дозволить досягти остаточного врегулювання, зашкодить мирним переговорам і посилить напруженість у регіоні. Серйозність цього кроку означає кінець будь-якого мирного врегулювання на Близькому Сході».

І лише прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу привітав визнання президента Дональда Трампа, як історичне. Але він був єдиним серед регіональних лідерів який підтримав це рішення.

«Всі ми з хвилюванням і з захопленням слухали історичну заяву Трампа, – сказав прем’єр Нетаньягу, – Вчора був важливий день – один з тих, які можна назвати віхою в історії Єрусалиму. У цьому місті правили наші царі, тут наше коріння і витоки нашої національної самоідентифікації. Президент Трамп навічно вписав своє ім’я в історію Єрусалиму. Воно увійде туди поряд з іменами інших людей, пов’язаних з історією нашого народу».

Очевидно, що рішення Дональда Трампа щодо переміщення посольства США в Єрусалим, навіть якщо воно буде відкладене, матиме негативні наслідки довготермінового характеру.

Й потенційна загроза надходить не лише від самих палестинців. Ізраїльтяни мають право вирішувати яке з їхніх міст стане столицею, але при цьому необхідно враховувати всю складність геополітичної ситуації. Ісламські екстремісти по всьому світу тільки й чекали нагоди, аби знайти відповідний привід для різкого загострення близькосхідної кризи. І от тепер він у них з’явився.

Можливо, що на деякий час Трамп отримає збільшення своєї популярності серед ізраїльтян, але, за великим рахунком, це рішення не зможе нічого змінити. Крім, як спровокувати ще більше загострення і без того вибухонебезпечної ситуації.

Білий дім мало б насторожити, що навіть такі їхні союзники, як Саудівська Аравія, засуджують це рішення. Не говорячи вже про те, що це зменшує кількість дружніх країн до США.

Чи потрібно Вашингтону, щоб позиції Америки в світі слабшали? Адже це дає шанс Москві знаходити собі не тільки нових союзників на Близькому Сході, а й в інших частинах світу.

Часто нібито прості рішення стають провокуванням різкого загострення ситуації. У цьому сенсі подібні пропагандистські декрети лише переформатовують негативом застарілий близькосхідний конфлікт.

Та коли уявити гіпотетично, що перенесення амбасади США до Єрусалиму вже відбулося, то її територія відразу ж перетворюється на зону стабільної небезпеки. Що і є причиною, чому жодна країна, котра є прихильною до Ізраїлю, досі цього не зробила.

Оскільки неважко прорахувати, що поки не відбудеться врегулювання первісного конфлікту між палестинськими арабами і ізраїльтянами, перенесення посольства будь-якої держави до Єрусалиму несе великі загрози життю кожного, хто стане там працювати. Потрібно враховувати менталітет фанатичних ісламістів, для яких власне життя немає жодного значення, коли мова йде про джихад проти «невірних».

Тому не варто сприймати ісламських екстремістів спрощено, лише як носіїв терористичної ідеології. При всьому, вони здатні вміло використовувати прорахунки своїх противників і створювати серйозні проблеми там, де для цього необачно їм відкривають неочікувані можливості.

Не дивлячись на всю свою позірну велику привабливість, поспішність в «єрусалимському рішенні» веде до погіршення стратегічних позицій не лише для США, а і Ізраїлю. У довгостроковій перспективі Ізраїль нічого не зможе виграти від того, що ніколи не буде визнано його противником. А конфлікт з палестинцями не буде вирішений доти, поки не будуть враховуватися геостратегічні реалії.

Якими можуть бути наслідки для близькосхідного регіону від подібних рішень? Тут потрібно відзначити, що рішення щодо Єрусалиму дивним чином збіглося з проголошенням Путіним своєї участі в президентській кампанії. А на тлі різкого близькосхідного загострення позиції Москви в світі стають більш вагомими.

На жаль, можна припустити, що ісламісти відчувши себе «ображеними», здатні організувати терористичні напади не тільки на представництва США і Ізраїлю, а й на американців та ізраїльтян по всьому світу.

Не кажучи вже про те, що рішення Трампа, котре оприлюднене напередодні Різдва Христового, спроможне спровокувати теракти ісламських терористів в європейських містах та у місцях компактного проживання християнських общин на Близькому Сході. Особливо у Єгипті.

А розглядаючи ситуацію у більш глобальному стратегічному вимірі, у той час, коли американці мають невизначену ситуацію з Північною Кореєю, відкривати для себе «другий фронт» на Близькому Сході просто необачно.

Не говорячи вже про те, що це рішення провокує протиріччя між Вашингтоном і його європейськими союзниками, котрі, у свою чергу, здатні послабити позиції США у Європі під час протистояння з Кремлем.

У цілому ж, ця ініціатива оголошує закінчення мирного процесу між Ізраїлем і палестинцями. Адже не можна знайти мирного рішення проголошуючи неприйнятні для іншої сторони наміри.

А поява непрохідного каменю спотикання на шляху близькосхідного процесу, здатна лише рекрутувати до кола потенційних противників Америки додаткові 200 мільйонів близькосхідних мусульман-арабів, які отримали чітку мотивацію для того, щоб стати добровільними новобранцями в рядах терористів.

 

Advertisements
Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s