Політичний некролог Нетаньягу — передчасний

Ізраїль

«Дзеркало тижня. Україна»    №36, 28 вересня 2019

Віктор Каспрук

Третіх виборів Ізраїль може й не витримати

За підсумками парламентських виборів в Ізраїлі, що відбулися 17 вересня, лівоцентристський альянс “Кахоль Лаван” отримав 33 мандати, “Лікуд” —32, Об’єднаний арабський список —13, ШАС — 9, “Наш дім Ізраїль” — 8, “Яадут а-Тора” — 7, “Ямина” — 7, “Авода-Гешер” — 6, “Демократичний табір” —5.

Варто пригадати, що на виборах до Кнесету у квітні “Лікуд” здобув 35 місць, як і опозиційний політичний альянс “Кахоль Лаван”. Але тоді президент Ізраїлю Реувен Рівлін вирішив, що, оскільки в Нетаньягу є більше потенціалу для створення коаліційної більшості, уряд має сформувати він.

Нині ж до останнього моменту зберігалася гострота політичної інтриги. Президент Рівлін ініціював зустрічі прем’єра Беньяміна Нетаньягу та лідера лівоцентристського альянсу “Кахоль Лаван” Бені Ганца. Початок переговорів про уряд національної єдності теоретично закладав підвалини для можливих компромісів. Оскільки ж Нетаньягу бачив тільки себе на посаді прем’єр-міністра, і невідомо, скільки він готовий був віддати ключових міністерських посад в обмін на створення коаліції саме з “Кахоль Лаван”, домовитися їм не вдалося.

Увечері 25 вересня президент Ізраїлю Рівлін оголосив, що доручає формувати уряд прем’єрові Нетаньягу. Тепер Беньямін Нетаньягу має 28 днів для формування уряду. Крім того, як наголосив Рівлін, якщо буде доведено необхідність продовжити мандат, він надасть Нетаньягу ще 14 днів. Відлік цих 28 днів починається опівночі 26 вересня і включатиме святкові дні.

За даних обставин Нетаньягу буде змушений або піти на серйозні компроміси й домовитися за відведений на формування нового уряду час із лідером партії “Наш дім Ізраїль” (НДІ) Авігдором Ліберманом, домовлятися з ортодоксами, або спробувати ініціювати проведення третіх виборів.

Але останні заяви Авігдора Лібермана зовсім не вселяють оптимізму стосовно того, що прем’єру вдасться знайти з ним компромісне рішення.

Вкотре голова партії НДІ налаштований категорично щодо своїх вимог. Так, Ліберман вважає, що в питанні відносин релігії і держави Ізраїль опинився на роздоріжжі, і настав час зробити вибір. “Потрібен не компроміс, а саме вибір, — підкреслив лідер НДІ. — Вважаю за необхідне ще раз перелічити наші мінімальні вимоги: закон про призов у початковій редакції, цивільні шлюби, передача гіюру (процесу прийняття іудаїзму) до рук міських рабинів, відновлення правил, що раніше діяли, котрі стосуються Стіни Плачу, введення загальноосвітніх предметів у програму релігійних навчальних закладів, громадський транспорт і торгівля по суботах. На менше ми не згодні, навіть через це нам доведеться опинитися в опозиції”.

Схоже, Ліберман готовий наполягати на своєму. Що може підштовхнути Нетаньягу до коаліції з ортодоксальними партіями. Ідеться про “Яадут а-Тора”, партію ортодоксальних ашкеназьких євреїв, у якої 7 місць у Кнесеті, та ШАС — партію євреїв, вихідців із арабських країн, і релігійних ізраїльтян, що має 9 мандатів.

Нині найвищою ставкою є не продовження прем’єрства “Бібі”, а виживання ізраїльтян у ворожому арабському оточенні. Особливо зважаючи на той факт, що чисельність арабського населення Ізраїлю щороку неухильно збільшується. І коли, згодом, воно становитиме половину населення країни, це може створити великі проблеми. Не кажучи вже про Сектор Газа, що контрольований ХАМАСом, чи терористичну ліванську “Хезболлу”, які тільки чекають слушної нагоди, щоб ударити в спину Ізраїльській державі.

Але, доки Бені Ганц і Нетаньягу нарізають кола один побіля одного, сподіваючись на помилку противника, Ліберман не втручається, спостерігаючи за сутичкою двох суперників, і терпляче чекає свого виходу на сцену в ролі головної дійової особи в цьому реаліті-шоу політичного абсурду.

Тобто всі готові домовитися тільки в тому разі, якщо прийняті будуть саме їхні вимоги. На думку ізраїльських експертів, змінити ситуацію здатна якась неординарна подія, скажімо різка ескалація напруження у сфері безпеки. Наразі спровокувати таку ситуацію неважко, особливо зважаючи на те, що в сусідніх арабських країнах тільки й чекають слушної нагоди, щоб ізраїльтяни показали свою слабинку.

Парадоксальність політичної ситуації в Ізраїлі полягає в тому, що після других виборів ні Беньяміну Нетаньягу, ні його головному супернику Бені Ганцу було не вигідно, щоб президент Ізраїлю першим доручив формування уряду саме йому. Оскільки для такого “першопрохідця” початковий раунд переговорів щодо коаліції, швидше за все, може закінчиться невдачею.

А той, хто йтиме наступним, матиме час проводити переговори з можливими союзниками, наголошуючи, що ось, мовляв, в опонента не виходить, а ми мусимо бути мудрішими і знайти спільну платформу, щоб домовитися.

Тепер Нетаньягу має явити дива кмітливості та винахідливості, щоб спокушати, переконувати і знаходити нові стимули, аби “затягнути” партнерів у свою коаліцію. І цікаво, на які політичні кульбіти він готовий піти нині задля отримання необхідного 61 мандата? Для нього твердження “все пропало” вочевидь не підходить. Прем’єр налаштований як ніколи рішуче і по-бойовому, все тільки починається, все попереду.

Маючи потужну підтримку релігійних партій, він сподівається на успіх. Для нього на кін поставлено дуже багато: або прем’єрство, або відновлення кримінальних переслідувань .

Той факт, що Нетаньягу не вдалося виграти вибори, має свої плюси й мінуси. Очевидно, що в Ізраїлі повинна відбутися зміна політичних поколінь. Потрібен новий лідер з іншим мисленням і баченням перспектив. Але реальність ізраїльського політикуму така, що бажаного лідера сьогодні просто немає. В цьому й найбільший мінус. Немає політика бодай наближеного до політичного калібру Бен Гуріона, Голди Меїр, Менахема Бегіна чи Аріеля Шарона.

Тепер же, як засвідчили результати виборів, навіть обіцянки поширити суверенітет Ізраїлю на частину Західного берега не здатні надовго продовжити політичну кар’єру Нетаньягу. Але якщо ізраїльтяни позбудуться “Бібі”, вони в його особі втратять не тільки досвідченого політика, а й прем’єр-міністра, котрий привів Ізраїль до процвітання завдяки технічному буму та інвестиціям у розвиток ізраїльських технологій.

Нетаньягу знайшов спільну мову з президентом США Дональдом Трампом і Путіним. Він раз у раз підтверджує своє вміння грамотно орієнтуватися в хитросплетіннях сучасної міжнародної політики. Йому вдалося стримувати “Хезболлу” і ХАМАС, не кажучи вже про гібридне протистояння з Іраном, який хоче знищити Ізраїльську державу й докладає до цього багато зусиль.

У цей критичний момент є велика небезпека зміни капітана посеред розбурханого штормом моря. А Нетаньягу у стратегічних питаннях виявляє жорсткість і непохитність, що він і продемонстрував у питанні з іранською ядерною програмою.

Тим часом Бені Ганц не має досвіду Нетаньягу та часу — його здобути, тоді коли Ізраїль оточують такі партнери як Єгипет і Йорданія та відверто ворожі сили в Лівані, Сирії й Секторі Газа. Тому усунення “Бібі” нічого не змінить, проте може породити додаткові проблеми, оскільки невідомо, як складуться в іншого прем’єра відносини з Вашингтоном і Москвою.

Політичний некролог Нетаньягу — передчасний. Хоча відносний успіх на виборах НДІ Лібермана і Об’єднаного арабського списку зробив “Бібі” ще більше залежним від підтримки релігійних партій. Найімовірнішим результатом цих виборів може стати черговий глухий кут, коли буде призначено ще одні вибори, а Нетаньягу поки що залишатиметься на посаді прем’єр-міністра.

Другий імовірний варіант полягає в тому, що Нетаньягу таки укладе угоду з Ліберманом, пропонуючи відчутні поступки у світських і релігійних питаннях, таких як служба ортодоксів в армії, цивільний шлюб, робота транспорту і магазинів у шабат тощо. Узгодити зазначені питання — це, мабуть, єдина можливість їм обом залишатися при владі на більш тривалий період.

Третій, досить малоймовірний варіант — утворення великої коаліції між “Лікудом” і “Кахоль Лаван”. Важко передбачити, за яких умов такий варіант можливий, але і його не варто зовсім виключати.

Четвертий, найменш вірогідний варіант — уряд, утворений “Кахоль Лаван”, НДІ Лібермана та, можливо, деякими лівими партіями. Для виживання такого уряду Бені Ганц муситиме надати надійні гарантії своїм партнерам по коаліції. Це може статися, але здається малоймовірним.

Найбільш вірогідний усе ж таки перший варіант: призначаються чергові вибори, а до їх проведення Беньямін Нетаньягу залишається тимчасовим прем’єр-міністром.

У такому разі 28 грудня Кнесет буде автоматично розпущений, а вибори до ізраїльського парламенту відбудуться 31 березня 2020 року.

Не виключено, що після тривалої боротьби Нетаньягу за владу в Ізраїлі винесуть на обговорення проєкт закону, за яким прем’єр-міністр могтиме перебувати на посаді обмежену кількість термінів. Оскільки відсутність таких обмежень загрожує повторенням нинішньої політичної ситуації.

https://dt.ua/international/politichniy-nekrolog-netanyagu-peredchasniy-324763_.html

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s