Леопард не змінює своїх плям

1

«Дзеркало тижня. Україна»    №48, 14 грудня 2019

Віктор Каспрук

США і таліби поновили мирні переговори. До чого вони приведуть на цей раз?

Сполучені Штати і рух “Талібан” відновили мирні переговори у столиці Катару Досі, де розміщується керівництво цього воєнізованого формування.

Поновлення перемовин відбулося через три місяці після того, як президент США Дональд Трамп розпорядився перервати переговори з талібами після терористичного акту в Кабулі, що забрав життя 12 людей. Серед яких був і один американський військовий.

Як вважають американські експерти, мета цих переговорів — “зниження насильства, що приведе до переговорів усередині Афганістану і перемир’я”. Американську делегацію очолив спецпредставник держдепартаменту зі встановлення миру в Афганістані Залмай Халілзад.

Мир в Афганістані — річ досить примарна. Адже головна мета “Талібану” — усунути США та інші міжнародні миротворчі сили, щоб таліби змогли перемогти афганську армію та служби безпеки; усунути законно обраний уряд і повернути в країні своє “драконівське” правління. В цьому сенсі, зима — найкращий час, коли таліби готові імітувати процес домовляння. Весна й літо для них — “бойові сезони”, а зимовий час “Талібан” традиційно використовує для рекрутингу, переозброєння та поповненням своїх запасів.

Перебіг наземного конфлікту в Афганістані такий, що взимку таліби не провокують багато боїв. І цей “переговорний час” потрібен їм для перегрупування своїх сил. Таким чином, зусилля, спрямовані на підписання будь-якої міцної угоди з “Талібаном”, можуть здаватися перспективними тоді, коли той готовий імітувати мирний процес у “міжсезоння”. А запасшись силами за зиму, таліби вкотре будуть готовими відновити застарілий афганський конфлікт.

Сьогодні таліби ведуть переговори через брак грошей і ресурсів. У цьому сенсі, позиція США значно сильніша. Але навіть перемовник, який спробує диктувати свої вимоги з сильнішої позиції, не повинен плекати ілюзій, що “Талібану” можна довіряти. Таліби здатні так само легко відмовитися від усіх досягнутих домовленостей, як і погодитися знову домовлятися з американцями. І хоча нереально дійти компромісу або знайти вирішення проблем, якщо не вести переговорів і не слухати слів іншої сторони, — та якщо таліби не готові виконувати досягнуті домовленості, афганську проблему вирішити буде неможливо.

“Талібану” потрібно, щоб американці та їхні союзники вивели свої війська, тоді вони сподіваються повалити уряд президента Ашрафа Гані і встановити в Афганістані закони шаріату. Тому вони готові піти на короткострокові стратегічні домовленості, які, в результаті, дуже легко можуть порушити. Оскільки ісламісти використовують “примирення” як тактичний хід у спілкуванні з “невірними”. А ті, хто очікував від талібів припинення агресії проти Заходу, врешті-решт будуть дуже розчаровані.

Афганці — племінне суспільство й завжди ним були. У цьому й полягає головна проблема. Адже, коли вдасться домовитися про мир з однією частиною населення, завжди знайдеться інша, яку примирення на таких умовах не влаштовуватиме. В Афганістані не існує нації, в сучасному розумінні цього слова, тому фрагментоване суспільство відторгає будь-які “не свої” рішення.

Це набагато гірше, ніж просто “марнування чорнила”. Примирення на умовах талібів стане вироком для багатьох афганців, які впроваджували нові закони під керівництвом свого конституційного уряду. Таліби повернуться до влади, якщо їм буде дозволено брати участь у місцевих чи національних урядових справах в Афганістані. Далі вони знову насаджуватимуть шаріатські закони, несумісні з новою афганською конституцією.

Інтерес талібів полягає тільки в тому, щоб використовувати ці переговори в інформаційній кампанії. Оскільки після їх початку зазначена тема широко висвітлюється, обговорюється й коментується у світових засобах масової інформації, то таким чином вони отримали безкоштовний інформаційний майданчик для власної популяризації. “Інформаційна хвиля” — це все, що їм, власне, і було потрібне на даному етапі розвитку політичної ситуації в Афганістані.

Якщо ж на найвищому рівні приймуть необачне рішення піти їм на поступки, це може стати величезною помилкою. Оскільки, якщо дозволити талібам повернутися до влади й отримати політичну легітимність, то вони зрештою стануть частиною афганського правлячого класу. І дуже скоро відзначаться жорстоким поводженням зі співвітчизниками в ім’я шаріату.

Тут годилося б пригадати давню англійську приказку: леопард не змінює своїх плям, — дуже доречну в цій ситуації. Тому що ісламісти не здатні змінити свою природу. Включені в державні справи, таліби здатні лише кардинальним чином погіршити ситуацію в Афганістані.

По суті, “Талібан” — терористична організація. Тому спроби під час переговорів із талібами зосередитись на отриманні від “Талібану” обіцянки знизити рівень насильства дуже схожі на спроби отримати від грабіжника банку обіцянки грабувати менше банків, від убивці — вбивати менше людей чи від шахрая — жити чесно.

Таліби будуть обіцяти, брехати і обманювати, щоб укласти угоду, бо вони знають, що ніколи її не виконуватимуть. Їхня мета полягає в тому, аби спонукати іншу сторону розслабитися, тоді як самі готуватимуться до продовження війни.

Очевидно, що президентові США Дональду Трампу потрібен швидкий результат. Проте, на жаль, це дуже схоже на попередні намагання досягти миру на Близькому Сході чи спроби денуклеаризації Північної Кореї.

Крок до миру з талібами, зроблений недавно президентом Трампом під час його візиту до Афганістану, може припинити війну з “Талібаном”, яка триває вже 18 років, але тільки на умовах цього руху. Оскільки він бачить у майбутньому лише “талібанний” Афганістан, який у жодному разі не принесе мир цьому регіонові. А повернення американських військ додому, перш ніж ситуація в цій країні стабілізується, викличе тільки жорстоку помсту талібів представникам нинішньої влади та тим, хто підтримував усі ці роки спроби демократизації на афганських теренах.

Для США в Афганістані вимальовується патова ситуація: піти не можна, але й залишатися нескінченно — теж неможливо. Адже на цю війну пішло майже трильйон доларів американських платників податків, і ця “чорна діра” й далі продовжує висмоктувати ресурси з державного бюджету Америки.

Афганістан входить в епоху невизначеності. Очевидно, що афганці втомилися від десятиліть війни і прагнуть встановлення миру. Але таліби бачать його встановлення тільки на своїх умовах. Усі можливі компроміси вони розглядають лише як тимчасові тактичні поступки противнику, від яких легко можна буде відмовитися, коли вся влада опиниться в їхніх руках.

Тому підвищений оптимізм у частини афганського суспільства щодо мирних переговорів не робить перспективи сталого політичного врегулювання чіткішими. Відчувається певна роздвоєність у поглядах афганців: вони хочуть домовленостей із талібами й водночас побоюються, що така мирна угода ставить під загрозу можливість для жінок здобути освіту, право жінок працювати поза домівкою і контроль над територіями з боку центрального уряду.

Парадокс афганської ситуації полягає в тому, що щойно населення відчуло свою здатність впливати на місцеве самоврядування, зросла довіра громадян до демократії, фінансове становище багатьох домогосподарств поліпшилося, — як усе це може обнулитися після приходу талібів до влади. Так, уряду президента Ашрафа Гані не вдалося побудувати стабільне й квітуче суспільство, зважаючи на політичні розбіжності в поглядах населення Афганістану, проблеми структурного управління та економічну незахищеність великої частини соціуму, але з’явилися перші паростки сподівань на краще, які може побити прихід до влади талібів, а всі попередні зусилля — можуть виявитися марними.

Афганська мрія про мир розбивається об скелі реальності. Зараз в Афганістані — два з половиною мільйони внутрішньо переміщених осіб, а в таборах для біженців у Пакистані талібам дуже легко рекрутувати нове поповнення радикально налаштованої ісламістської молоді. Тим часом у лавах “Талібану” вже є чимало людей, готових відмовитися від того, за що недавно виступали, оскільки втомилися й хочуть нормального життя. Землю, свій будинок і сім’ю. Та зробити це важко, оскільки таліби переслідують і вбивають тих, хто залишає їхні лави.

Якщо припинення вогню у 2018 році виявило глибоке прагнення до миру серед афганців, то наступний рік показав, як важко цього досягти. Зусилля дипломатії зазнали краху, коли президент Трамп після місяців напружених переговорів різко скасував майже завершену угоду, яка передбачала б поетапне виведення американських військ із країни та прямі переговори між талібами й урядом Афганістану.

Основною умовою цієї угоди було визнання, що жодна зі сторін не може перемогти іншу, що немає військового вирішення конфлікту. Тепер військове протистояння, схоже, все одно триватиме. Так, минулого місяця самогубці-смертники вбили 28 людей у провінції Забуль, 30 — у провінції Парван і 22 в центрі столиці Кабулі.

На жаль, переговори про припинення воєн здатні спровокувати збочений ефект нарощування конфронтації. Інколи учасники бойових дій намагаються отримати важіль за столом переговорів, демонструючи свою силу на полі бою. На сьогодні конфлікт в Афганістані став найбільш смертоносним у світі. І хоча в афганців з’явилася безпрецедентна надія, що в їхні домівки нарешті прийде довгоочікуваний мир, та ціною цього миру може стати повернення до кошмару “талібських” порядків.

https://dt.ua/international/leopard-ne-zminyuye-svoyih-plyam-332883_.html

Опубліковано у Uncategorized | Теґи: , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s